Поняття, ознаки адміністративних послуг та принципи їх надання

Сучасне ставлення до держави характеризується зміною кон­цептуальних підходів до визначення її сутності. Ще Концепцією адміністративної реформи в Україні від 1998 р. було запроваджено новий інститут адміністративного права - інститут адміністратив­них послуг, зміст якого передбачає переоцінку характеру взаємовід­носин між державою і людиною (публічно-владне розпорядництво з боку державних органів, їх посадових осіб - це один формат оцінки їх відносин з фізичними чи юридичними особами, а надання тими самими суб’єктами адміністративних послуг останнім - зовсім ін­ший, що набуває ознак адміністративно-погоджувального впливу)¹.

Назва цього інституту адміністративного права - «адміністра­тивні послуги» - акцентує увагу на виконанні обов’язків держави перед приватними особами, здійсненні діяльності, яка є корисною для цих осіб. Цю діяльність спрямовано на юридичне оформлення умов, необхідних для забезпечення належної реалізації фізичними та юридичними особами своїх прав і свобод, охоронюваних законом інтересів або виконання покладених на них законом обов’язків. Адмі­ністративні послуги як інститут адміністративного права має дуаліс­тичну юридичну природу: по-перше, це складовий елемент предме­та адміністративного права; по-друге - різновид публічних послуг.

Уперше на законодавчому рівні поняття «адлііністративна пос­луга» було визначено Законом України «Про адміністративні пос­луги» як результат здійснення владних повноважень суб’єктолі надання адлііністративних послуг за заявою фізичної або юри­дичної особи, спрялюваний на набуття, злііну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону^{[687] [688].}

До характерних ознак адміністративної послуги варто віднести такі: адміністративна послуга надається виключно суб’єктом пуб­лічної адміністрації та у передбаченому законом порядку.

адміністративна послуга є одночасно й адміністративною про­цедурою і результатом, що має прояв як у створенні реальних умов для подальшої реалізації споживачем послуги своїх прав, свобод, законних інтересів без втручання публічної адміністрації, так і у безпосередній реалізації указаних прав, свобод, інтересів через ви­конання нею кореспондуючих юридичних обов’язків. У такій бінарній природі виявляється соціально-правове значення адміністративної послуги, що становить умовно самостійне благо, характеризуєть­ся корисністю. Остання має вираження у задоволенні потреб, які знаходяться у площині реалізації суб’єктивних прав, виконанні юридичних обов’язків, що в ряді випадків без результату адмініст­ративної послуги є неможливим. Аксіологічна самостійність адмі­ністративної послуги є достатньо умовною. Проте, як друге, так і перше в соціальному середовищі є відносно однопорядковими структурно-функціональними феноменами: у певному сенсі юри­дичні права/обов’язки та адміністративні послуги, що формуються для забезпечення можливості їх реалізацїї/виконання, перебувають у співвідношенні діалектичного протиріччя;

надається виключно за зверненням фізичної чи юридичної особи, а тому не є владно-розпорядчою діяльністю, що передбачає поєднан­ня як імперативного, так і диспозитивного методу правового регу­лювання. Зазначені особи є споживачами послуги, тобто суб’єктами, які отримують користь (вилучають корисні властивості) від публіч­но-владної діяльності визначених суб’єктів публічної адміністрації. Зазначена ж користь полягає у появі умов для реалізації прав, сво­бод, законних інтересів, виконанні обов’язків споживачами;

має чітку правову регламентацію підстав, умов та поряд­ку надання з мінімальною дискрецією уповноважених публічною адміністрацією посадових та/або службових осіб;

адміністративна послуга може бути як оплатною, так і без­оплатною;

має індивідуалізований характер та завжди пов’язана з видан­ням адміністративного акта - рішення або юридично значущої дії індивідуального характеру, що приймається (вчиняється) уповно­важеним суб’єктом публічної адміністрації.

Важливим є те, що адміністративні послуги надаються суб’єктами публічної адміністрації, які у питаннях упорядкуван­ня суспільної життєдіяльності у певній галузі або на певній те­риторії, як правило, посідають провідне монопольне становище. Отже і адміністративні послуги цих суб’єктів в основноліу ліа- ють люнопольний характер. У свою чергу, не розмежованість адміністративних послуг з іншими державними послугами при­зводить до розширення спектра послуг, що надаються суб’єктами публічної адміністрації, але не є пов’язаними з реалізацією ними публічно-владних повноважень.

Державна політика у сфері надання адміністративних послуг здійснюється з дотриманням таких принципів (ст. 4 Закону Укра­їни «Про адміністративні послуги»): 1) верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) стабільності; 3) рів­ності перед законом; 4) відкритості та прозорості; 5) оперативності та своєчасності; 6) доступності інформації про надання адміністра­тивних послуг; 7) захищеності персональних даних; 8) раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагають­ся для отримання адміністративних послуг; 9) неупередженості та справедливості; 10) доступності та зручності для суб’єктів звернень.

18.2.