Умови застосування адміністративного розсуду в діяльності публічної адміністрації

Кожного суб’єкта публічної адміністрації наділено відповідною компетенцією, що опосередковує наявність у нього повноважень, яких у визначених випадках має бути застосовано. При цьому, адмі­ністративний розсуд є невід’ємним елементом механізму будь-якої правозастосовної діяльності.

Фактичні підстави застосування адміністративного розсу­ду - це суспільні відносини, які підлягають правовому регулюван­ню та об’єктивно за своєю природою можуть піддаватися норма­тивно-організаційному впливові та в наявних соціально-політичних умовах вимагають такого впливу, який здійснюється за допомогою інструментів публічного адміністрування суб’єктом публічної адмі­ністрації.

Нормативні підстави застосування адміністративного роз­суду - це система правових норм, якими закріплено: завдання, мету та принципи діяльності суб’єкта публічної адміністрації, компетен­цію суб’єкта публічної адміністрації (враховуючи повноваження та процедуру їх реалізації).

Адміністративний розсуд можна застосовувати лише у тому разі, якщо є відсутнім чіткий порядок дій суб’єкта публічної адміністра­ції. При цьому, будь-які альтернативні варіанти здійснення публіч­ного адміністрування цим суб’єктом не можуть виходити за межі правосуб’єктності, якою його наділено законом.

Аналогічний підхід щодо визначення умов застосування адмініст­ративного розсуду суб’єктами публічної адміністрації міститься в Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи про здійснення ад­міністративними органами дискреційних повноважень^[DCLXXXVI]. В указано­му міжнародному документі, з одного боку, акцентовано увагу на тому, що при здійсненні дискреційних повноважень адміністратив­ний орган влади переслідує лише ту мету, для якої його наділено такими повноваженнями; дотримується принципу об’єктивності і

безсторонності, принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, яких його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймає своє рішення у межах строку, прийнятного з точки зору питання, яке вирішується; забезпечує узгодженість застосування норм адміністративного права, а з іншого боку, одночасно враховує конкретні обставини кожної справи та лише ті фактори, що стосу­ються цієї конкретної справи.

У контексті застосування адміністративного розсуду суб’єктом публічної адміністрації набувають особливого змісту принципи його діяльності та принципи права у цілому. При реалізації компетенції в рамках адміністративного розсуду, суб’єкт публічної адміністрації має неухильно дотримуватися: принципу верховенства права (вра­ховуючи: законність, юридичну визначеність, заборону свавілля, доступ до незалежного та безстороннього суду, дотримання прав людини, заборону дискримінації та рівність перед законом); прин­ципів адміністративного права і функціонування суб’єкта публічної адміністрації (враховуючи: принцип ієрархічної вищості закону, принципи належного врядування); принципів процедур ухвалення адміністративних актів тощо.