1. Ознаки адміністративного договору

Адміністративні договори, не зважаючи на нормативне закріплення дефініції та практику застосування – предмет численних дискусій. На сьогоднішній день немає єдиного розуміння їх ознак, змісту, видів.

Наділення суб’єктів публічного адміністрування певною мірою свободи дозволяє адекватно враховувати об’єктивні потреби дійсності, сприяючи ефективній реалізації їх функцій, якості управління загалом. Це яскравий приклад такої форми реалізації норм адміністративного права як «використання задля виконання». Останнє достатньо представлене в наступних рисах адміністративних договорів: однією із сторін завжди є суб’єкт владних повноважень, на реалізацію яких спрямовується угода; її зміст не повинен виходити за межі компетенції такого суб’єкта; законодавче обмеження у виборі контрагентів, волевиявленні щодо суттєвих умов договору; мета – задоволення публічних інтересів; порядок вирішення спорів – адміністративне судочинство.

В п. 14 ч. 1 ст. 3 КАСУ містилося визначення: адміністративний договір – дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Хоча поняття й відображає публічну складову, дослідники обґрунтовано вказують на загальність формулювань та невдале використання категорій. Як наслідок – невизначеності стосовно зарахування окремих видів договорів із державними органами до адміністративних.

Редакція КАСУ від 2017 р. у п. 16 ст. 4 містить оновлене визначення: адміністративний договір – спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону:

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб’єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;

в) для перерозподілу або об’єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;

г) замість видання індивідуального акта;

ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.