Поняття та ознаки адміністративного проступку

Як зазначено у попередньому підрозділі, фактичною підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушен­ня (проступок). Саме таке поняття «адміністративне правопору­шення (проступок)» передбачено у ст.

Адміністративне правопорушення - це будь-яка дія чи бездіяль­ність, яка порушує приписи норм адміністративного права. Врахову­ючи той факт, що обсяг суспільних відносин, урегульованих нормами адміністративного права, є досить значним, передбачити відпові­дальність за кожне порушення приписів норм адміністративного пра­ва є, практично, неможливим. Таким чином, значна кількість пра­вил поведінки, установлених нормами адміністративного права, не охороняються нормами адміністративного права, тобто йдеться про наявність адміністративних правопорушень, за яких не передбачено адміністративної відповідальності. На відміну від адміністративного правопорушення, адміністративний проступок має місце у тому разі, якщо певні суспільні відносини і регулюються нормами адміністра­тивного права, і охороняються нормами адміністративного права, тобто за кожний проступок передбачено адміністративну відпові­дальність. Таким чином, поняття «адміністративне правопорушен- ня» є значно ширшим, ніж поняття «адміністративний проступок». Важливо зазначити, що КУпАП передбачає саме адміністративні про­ступки і відповідні адміністративні санкцій за їх вчинення.

Адміністративний проступок характеризується ознаками, які виокремлюють його серед інших правопорушень.

1) діяння: дія (жорстоке поводження з тваринами - ст. 89; неви­конання водіями вимог про зупинку - ст. 122-2 тощо), або бездіяль­ність (порушення вимог фінансового контролю - ст. 172-6; невжиття заходів щодо протидії корупції - ст. 172-9). Водночас, думки, бажан­ня тощо не можуть бути підставою для настання адміністративної відповідальності;

2) протиправність: йдеться виключно про те діяння, якого за­боронено чинними адміністративними нормами через встановлення відповідних адміністративних санкцій щодо особи, яка його вчини­ла. Якщо діяння не передбачено нормами адміністративного права, як таке, адміністративна відповідальність не наступає незалежно від суспільної думки щодо нього та його оцінки з позиції моралі;

3) винність: йдеться про вину особи, яка вчинила адміністра­тивний проступок, до свого протиправного діяння та його наслідків. Більш детально питання вини розглянуто у наступному підрозділі;

4) караність: означає, що за кожний адміністративний просту­пок обов’язково передбачено відповідну адміністративну санкцію, тобто міру адміністративної відповідальності. Звільнення від адмі­ністративної відповідальності (напр., у разі його малозначності) не відміняє караності, оскільки йдеться про звільнення від відпо­відальності конкретної особи у конкретному випадку за конкрет­них обставин, а не про відміну адміністративної відповідальності за конкретний адміністративний проступок. Важливо також зазна­чити, що саме караність дозволяє відмежувати адміністративні пра­вопорушення від адміністративних проступків, оскільки за перші - адміністративної відповідальності, у ряді випадків, не передбачено, за другі - передбачено завжди;

5) суспільна небезпечність діяння або суспільна шкідливість діяння: на відміну від попередніх ознак адміністративного проступ­ку, щодо цієї ознаки єдиної точки зору немає.

а) діяння характеризується суспільною небезпекою. Представ­ники цієї точки зору вважають, що ознака «суспільна небезпека» є притаманною усім без винятку правопорушенням (криміналь­ним, адміністративним, цивільним, дисциплінарним), оскільки вчинення протиправного діяння являє собою антигромадське яви­ще, яке посягає на суспільні інтереси. Відмінність полягає тільки у ступені суспільної небезпеки. Найбільш небезпечними є, безпе­речно, кримінальні правопорушення. Адміністративні проступки характеризуються суспільною небезпекою, яка є «незначною», «меншою», «невеликою» тощо у порівнянні з кримінальними правопорушеннями. Стосовно співвідношення понять «суспільна небезпека» і «суспільна шкідливість» слід зазначити, що діяння, яке характеризується суспільною небезпекою, завжди завдає шко­ди відповідним суспільним відносинам, які регулюються і охоро­няються нормами права. Не може бути суспільно протиправних діянь, які є корисними, або безпечними. Це стосується й адмініст­ративних проступків;

6) діяння характеризується суспільною шкідливістю. Представ­ники цієї точки зору вважають, що тільки злочини характеризують­ся суспільною небезпекою, а всі інші проступки - тільки суспільною шкідливістю. Аргументом є те, що у ч. 1 ст. 11KK України міститься визначення кримінального правопорушення як суспільно небезпеч­ного діяння, а ч. 2 цієї статті передбачає, що не є кримінальним пра­вопорушенням дія чи бездіяльність, яка навіть формально містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого KK України, але через ма- лозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Таким чином, на їхню думку, саме ця озна­ка дозволяє відмежувати кримінальні правопорушення від адмініст­ративних проступків.

25.3.