Юридичний склад адміністративного проступку
Як уже зазначалося у попередньому підрозділі, адміністративний проступок є єдиною фактичною підставою адміністративної відповідальності. Це є можливим тільки за умови реального адміністративного проступку, тобто реальної події адміністративного проступку і реального юридичного складу адміністративного проступку.
Якщо ознаки адміністративного проступку - це зовнішня його характеристика, то його юридичний склад - це характеристика його елементів. Слід звернути увагу на те, що адміністративний проступок являє собою реальне протиправне діяння у часі і просторі, тобто це явище, яке уже відбулося. Коли йдеться про юридичний склад адміністративного проступку, то слід мати на увазі, що це абстрактна характеристика найбільш типових ознак конкретного діяння, яке може мати місце у майбутньому, і вона є необхідною для встановлення відповідності реальної події адміністративного проступку абстрактному описові його проекту.
Стосовно визначення поняття «юридичний склад адлііністра- тивного проступку» слід зазначити, що воно є відсутнім на законодавчому рівні, а в теорії адміністративного права воно визначається, як сукупність визначених адлііністративнилі законодавстволі суб’єктивних та об’єктивних ознак, за наявності яких діяння кваліфікується як адлііністративний проступок. Такими ознаками є: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
Об’єктолі є суспільні відносини, які регулюються нормами права різних галузей права та охороняються нормами адміністративного права. Виокремлюються загальний, родовий, видовий та безпосередній (конкретний) об’єкти.
Загальним об’єктолі є суспільні відносини, які регулюються нормами різних галузей права та охороняються нормами адміністративного права (напр., ст.ст. 95, 95-1, 96 тощо).
Родовилі об’єктолі є однорідна та самостійна група суспільних відносин як невід’ємна складова загального об’єкта.
При цьому слід зазначити, що виокремлення родового об’єкта може здійснюватися на підставі різних критеріїв, зокрема за: а) змістом суспільних відносин, що охороняються: власність; громадський порядок; громадська безпека, здоров’я населення; порядок управління тощо; б) галуззю права, яка регулює відповідні суспільні відносини: земельні, трудові, цивільні тощо; в) галуззю суспільного життя: промисловість; будівництво, транспорт тощо. Як свідчить аналіз статей Особливої частини КУпАП, склади адміністративних проступків розміщено у ньому у комбінованій залежності від: а) змісту суспільних відносин, що охороняються (гл. 6 «Адміністративні правопорушення, що посягають на власність», гл. 14 «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку», гл. 15 «Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління»); і б) галузі суспільного життя (гл. 5 «Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров’я населення», гл. 7 «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури», гл. 8 «Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії» тощо).Видовий об’єкт являє собою сукупність відносно самостійних суспільних відносин родового об’єкта. Так, видовим об’єктом адміністративних проступків, що посягають на власність, є державна або приватна власність.
Безпосередній об’єкт - це конкретне суспільне відношення, якому завдано шкоди вчиненням адміністративного проступку. Так, при дрібній крадіжці безпосереднім об’єктом будуть суспільні відносини щодо права приватної власності на певний об’єкт; при порушенні прав дорожнього руху - суспільні відносини громадської безпеки на дорозі.
Об’єктивна сторона. Об’єктивна сторона являє собою зовнішній прояв протиправного діяння, тобто це сукупність визначених нормами адміністративного права ознак, які становлять його зовнішню характеристику.
Як уже зазначалося вище, зовнішній прояв може бути у формі:
а) протиправної дії, тобто активної поведінки особи (керування, придбання, розповсюдження, подання, підпал, ворожіння тощо);
б) протиправної бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи (недотримання, неподання, неприйняття, невжиття тощо).
Протиправна діяльність може бути: 1) простою: єдина дія (дрібне хуліганство), короткочасна бездіяльність (безквитковий проїзд); 2) складною, яка має прояв у тому, що вони є: а) альтернативними
діями: напр., виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах - ст. 44 (склад проступку має місце незалежно від того, виконано одну дію, чи більше); б) триваючими: проживання без паспорта або без реєстрації місця проживання - ст. 197; в) такими, що продовжуються: випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів із перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах - ст. 80.
Важливо зазначити, вчинення протиправного діяння є достатньою ознакою об’єктивної сторони для формальних складів адміністративних проступків, тобто тих, які не потребують для кваліфікації настання шкідливих наслідків. Такими адміністративними проступками є: дрібне хуліганство (ст. 173), адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (гл. 13-А).
Шкідливий результат. Настання шкідливого результату внаслідок вчинення проступку є обов’язковим для матеріальних складів проступків, тобто тих, які потребують не тільки самого протиправного діяння, але й конкретних протиправних наслідків (втрата власності, знищення, пошкодження тощо) - ст.ст. 65-66, 69, 72 та ін.
Причинний зв’язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками. Сама назва цієї ознаки свідчить про те, що для матеріальних складів проступків важливими є наявність зв’язку між вчиненням протиправного діяння і шкідливими наслідками, які настали внаслідок вчинення саме цього протиправного діяння, а не внаслідок інших діянь чи явищ.
Відсутність такого причинного зв’язку свідчить про відсутність об’єктивної сторони і, як наслідок, матеріального складу адміністративного проступку.Час. Час має значення для складу адміністративного проступку, якщо це передбачено у самій статті. При цьому час може бути трактовано по різному у залежності від того, про яку форму протиправного діяння йдеться: а) дія - має значення момент вчинення проступку: заборонений час (ст. 85 «Порушення правил використання об’єктів тваринного світу»); час судового засідання (ст. 185-3 «Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України»); час проходження зборів (ст. 172-20 «Розпивання алкогольних, слабоалкогольних або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів») тощо; б) бездіяльність - має значення певний термін, після закінчення якого бездіяльність стає проступком (ст. 149 «Порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень», ст. 192 «Порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік», ст. 172-16 «Бездіяльність військової влади»).
Місце. У ряді випадків важливе значення має така ознака, як місце: заборонене місце, мисливські угіддя (ст. 85 «Порушення правил використання об’єктів тваринного світу»); військова частина або місце служби (ст. 172-11 «Самовільне залишення військової частини або місця служби»); громадське місце (ст. 173 «Дрібне хуліганство»); суд (ст. 185-3 «Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України»); транспортний засіб (ст. 109 «Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному транспорті», ст. Ill «Порушення правил безпеки польотів») тощо.
Спосіб вчинення проступку. У випадках, передбачених адміністративними нормами, важливе значення має спосіб вчинення проступку, тобто форма, в якій мають вираження протиправні дії (прийоми, методи, послідовність тощо). Прикладом такого способу є дрібне розкрадання чужого майна, яке може бути здійснено шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ст.
51). При цьому слід зазначити, що перелік названих альтернативних дій є вичерпним, і вчинення протиправного діяння в інший спосіб потребує іншої кваліфікації.Засоби, що використовуються при вчиненні проступку. При вчиненні конкретних складів адміністративних проступків, КУпАП χ ряді випадків передбачає засоби, за допомогою яких їх вчинено. Йдеться, зокрема, про: порушення правил користування енергією, водою чи газом (ст. 103-1); використання засобів зв’язку з метою, що суперечить інтересам держави, з метою порушення громадського порядку та посягання на честь і гідність громадян (ст. 148-3); порушення правил застосування засобів вимірювальної техніки (ст. 172) тощо.
Суб’єкт. Відповідно до чинного адміністративного законодавства адміністративний проступок може вчинити як фізична (КУпАП), так і юридична особа (закони України). Отже, особа, яка вчинила адміністративний проступок і є суб’єктом адміністративного проступку, хоча чинне адміністративне законодавство не використовує поняття «суб’єкт адміністративного проступку», а передбачає поняття «особа» та ознаки, якими вона має характеризуватися.
Фізична особа. Як випливає зі змісту ст.ст. 12 і 20 КУпАП, тільки осудна особа, яка досягла 16-річного віку, і яка вчинила протиправне діяння, передбачене КУпАП, є суб’єктом адміністративного проступку. Суб’єктів - фізичних осіб слід поділити на три групи:
1) загальні суб’єкти: це особи, які характеризуються загальними ознаками, що є притаманними усім суб’єктам: осудність, досягнення 16-річного віку. Окрім зазначених, можуть бути й інші ознаки (напр., відсутність в особи прав на керування транспортним засобом і хоча ця ознака передбачається тільки у ст. 126 КУпАП, вона стосується усіх подібних випадків);
2) спеціальні суб’єкти: це особи, які характеризуються додатковими особливими ознаками, що випливають із їхнього правового статусу, і дозволяють диференційовано призначати відповідні заходи адміністративної відповідальності. Ці особливі ознаки передбачаються статтями Особливої частини КУпАП і можуть бути пов’язаними з: а) трудовою діяльністю: водій; посадова особа; державний службовець; особа, на яку покладено виконання функцій держави тощо; б) протиправною поведінкою у минулому: особа, якої раніше було притягнуто до адміністративної відповідальності; особа, щодо якої здійснюється адміністративний нагляд; в) іншими характеристиками: військовослужбовець, призовник та ін.
Важливо звернути увагу на те, що спеціальні ознаки можуть бути: а) складовою частиною простих складів: до відповідальності протягуються тільки спеціальні суб’єкти: ст. 184 «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей», ст. 184-1 «Неправомірне використання державного майна», ст. 184-2 «Порушення порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків» тощо); б) кваліфікуючою ознакою: до відповідальності притягуються загальні суб’єкти, а спеціальні суб’єкти - як виконання кваліфікуючого складу проступку: ст.ст. 63-69 КУпАП;3) особливі суб’єкти: це суб’єкти, які характеризуються особливими ознаками, що впливають на їх адміністративну відповідальність. Такими суб’єктами можуть бути: а) військовослужбовці: за вчинення ряду адміністративних проступків їх притягують до адміністративної на загальних підставах, але до них не може бути застосовано такі стягнення, як громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт; б) вагітні жінки: до них не може бути за-
стосовано таке стягнення, як адміністративний арешт, а стан вагітності є пом’якшуючою обставиною; в) неповнолітні: за загальним правилом за вчинення адміністративного проступку до них застосовуються заходи впливу (ст. 24-1) і не може застосовуватися адміністративний арешт тощо.
Юридична особа. Особливість адміністративної відповідальності юридичних осіб розглянуто у підрозділі 25.5.2.
Суб’єктивна сторона - це вина, тобто психічне ставлення особи, яка вчинила адміністративний проступок, до свого діяння і до шкідливих наслідків, які наступили внаслідок цього діяння. Вина є обов’язковим елементом адміністративного проступку, на що прямо вказує ст. 9 КУпАП - «діяння винне». Відсутність вини свідчить про відсутність суб’єктивної сторони і, як наслідок, складу проступку. Вина має прояв у двох формах: умисел і необережність. Інших форм вини чинне адміністративне законодавство не передбачає.
Умисел (ст. 10 КУпАП): адміністративний проступок визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила:
а) усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх - прямий умисел;
б) усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і свідомо допускала настання цих наслідків - непрямий умисел.
Таким чином, прямий умисел відрізняється від непрямого відношенням до наслідків: при прямому умислі - вона бажає настання конкретних шкідливих наслідків; при непрямому умислі - вона допускає настання будь-яких шкідливих наслідків. При цьому важливо зазначити, що наявність шкідливих наслідків має місце тільки у тому разі, коли йдеться про матеріальні склади адміністративних проступків (ст. 65 «Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка»). У формальних складах адміністративних проступків йдеться тільки про відношення особи до свого протиправного діяння (ст. 112 «Порушення правил поведінки на повітряному судні», ст. 151 «Самоправне зайняття жилого приміщення»).
Важливо звернути увагу на те, що умисел може зазначатися у статті як ознака складу проступку (ст. 41-1 «Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди», ст. 46-1 «Порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення», ст. 116 «Порушення правил охорони порядку та безпеки плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів» тощо), або не зазначатися, але він має місце виходячи із тлумачення змісту статті у нормативному та практичному сенсі (ст. 51 «Дрібне викрадення чужого майна», ст. 77 «Порушення вимог пожежної безпеки в лісах»).
Необережність (ст. 11 КУпАП): адміністративний проступок визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила:
а) передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення - легковажна самовпевненість;
б) не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити - недбалість.
На відміну від умислу необережність (обидві її форми) характеризується тим, що йдеться тільки про психічне відношення особи, яка вчинила адміністративний проступок, до шкідливих наслідків. Слід зазначити, що обережність, як частина складу адміністративного проступку, досить рідко використовується у змісті статей (ст. 198 «Умисне зіпсуття паспорта чи втрата його з необережності», ст. 211 «Зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності»).
Складовим елементом суб’єктивної сторони у ряді випадків є мета вчинення адміністративного проступку. Мета має місце тільки в умисних адміністративних проступках. Вона являє собою уявний результат вчинення адміністративного проступку, якого прагне особа, яка його вчинила (ст. 103-1 «Порушення правил користування енергією, водою чи газом», ст. 164-3 «Недобросовісна конкуренція», ст. 185-7 «Публічні заклики до невиконання вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України» тощо).
25.4.