Юридичний склад адміністративного проступку

Як уже зазначалося у попередньому підрозділі, адміністра­тивний проступок є єдиною фактичною підставою адміністративної відповідальності. Це є можливим тільки за умови реального адмі­ністративного проступку, тобто реальної події адміністративного проступку і реального юридичного складу адміністративного прос­тупку.

Якщо ознаки адміністративного проступку - це зовнішня його характеристика, то його юридичний склад - це характеристика його елементів. Слід звернути увагу на те, що адміністративний проступок являє собою реальне протиправне діяння у часі і просто­рі, тобто це явище, яке уже відбулося. Коли йдеться про юридичний склад адміністративного проступку, то слід мати на увазі, що це абстрактна характеристика найбільш типових ознак конкретного ді­яння, яке може мати місце у майбутньому, і вона є необхідною для встановлення відповідності реальної події адміністративного прос­тупку абстрактному описові його проекту.

Стосовно визначення поняття «юридичний склад адлііністра- тивного проступку» слід зазначити, що воно є відсутнім на законо­давчому рівні, а в теорії адміністративного права воно визначається, як сукупність визначених адлііністративнилі законодавстволі суб’єктивних та об’єктивних ознак, за наявності яких діяння кваліфікується як адлііністративний проступок. Такими озна­ками є: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Об’єктолі є суспільні відносини, які регулюються нормами права різних галузей права та охороняються нормами адміністра­тивного права. Виокремлюються загальний, родовий, видовий та безпосередній (конкретний) об’єкти.

Загальним об’єктолі є суспільні відносини, які регулюються нормами різних галузей права та охороняються нормами адмініст­ративного права (напр., ст.ст. 95, 95-1, 96 тощо).

Родовилі об’єктолі є однорідна та самостійна група суспільних відносин як невід’ємна складова загального об’єкта.

Видовий об’єкт являє собою сукупність відносно самостійних суспільних відносин родового об’єкта. Так, видовим об’єктом адмі­ністративних проступків, що посягають на власність, є державна або приватна власність.

Безпосередній об’єкт - це конкретне суспільне відношення, яко­му завдано шкоди вчиненням адміністративного проступку. Так, при дрібній крадіжці безпосереднім об’єктом будуть суспільні від­носини щодо права приватної власності на певний об’єкт; при по­рушенні прав дорожнього руху - суспільні відносини громадської безпеки на дорозі.

Об’єктивна сторона. Об’єктивна сторона являє собою зовніш­ній прояв протиправного діяння, тобто це сукупність визначених нормами адміністративного права ознак, які становлять його зов­нішню характеристику.

Як уже зазначалося вище, зовнішній прояв може бути у формі:

а) протиправної дії, тобто активної поведінки особи (керування, придбання, розповсюдження, подання, підпал, ворожіння тощо);

б) протиправної бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи (не­дотримання, неподання, неприйняття, невжиття тощо).

Протиправна діяльність може бути: 1) простою: єдина дія (дріб­не хуліганство), короткочасна бездіяльність (безквитковий проїзд); 2) складною, яка має прояв у тому, що вони є: а) альтернативними

діями: напр., виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пе­ресилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах - ст. 44 (склад проступку має місце незалежно від того, виконано одну дію, чи більше); б) триваючи­ми: проживання без паспорта або без реєстрації місця проживання - ст. 197; в) такими, що продовжуються: випуск в експлуатацію транс­портних та інших пересувних засобів із перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах - ст. 80.

Важливо зазначити, вчинення протиправного діяння є достат­ньою ознакою об’єктивної сторони для формальних складів адмі­ністративних проступків, тобто тих, які не потребують для квалі­фікації настання шкідливих наслідків. Такими адміністративними проступками є: дрібне хуліганство (ст. 173), адміністративні право­порушення, пов’язані з корупцією (гл. 13-А).

Шкідливий результат. Настання шкідливого результату внаслі­док вчинення проступку є обов’язковим для матеріальних складів проступків, тобто тих, які потребують не тільки самого протиправ­ного діяння, але й конкретних протиправних наслідків (втрата влас­ності, знищення, пошкодження тощо) - ст.ст. 65-66, 69, 72 та ін.

Причинний зв’язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками. Сама назва цієї ознаки свідчить про те, що для мате­ріальних складів проступків важливими є наявність зв’язку між вчиненням протиправного діяння і шкідливими наслідками, які настали внаслідок вчинення саме цього протиправного діяння, а не внаслідок інших діянь чи явищ.

Час. Час має значення для складу адміністративного проступ­ку, якщо це передбачено у самій статті. При цьому час може бути трактовано по різному у залежності від того, про яку форму проти­правного діяння йдеться: а) дія - має значення момент вчинення проступку: заборонений час (ст. 85 «Порушення правил викорис­тання об’єктів тваринного світу»); час судового засідання (ст. 185-3 «Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України»); час проходження зборів (ст. 172-20 «Розпивання алкогольних, слабо­алкогольних або вживання наркотичних засобів, психотропних ре­човин чи їх аналогів») тощо; б) бездіяльність - має значення пев­ний термін, після закінчення якого бездіяльність стає проступком (ст. 149 «Порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень», ст. 192 «Порушення грома­дянами строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепаль­ної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік», ст. 172-16 «Бездіяльність військової влади»).

Місце. У ряді випадків важливе значення має така ознака, як міс­це: заборонене місце, мисливські угіддя (ст. 85 «Порушення правил використання об’єктів тваринного світу»); військова частина або місце служби (ст. 172-11 «Самовільне залишення військової части­ни або місця служби»); громадське місце (ст. 173 «Дрібне хуліган­ство»); суд (ст. 185-3 «Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України»); транспортний засіб (ст. 109 «Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному транспорті», ст. Ill «Порушення правил безпеки польотів») тощо.

Спосіб вчинення проступку. У випадках, передбачених адмі­ністративними нормами, важливе значення має спосіб вчинення проступку, тобто форма, в якій мають вираження протиправні дії (прийоми, методи, послідовність тощо). Прикладом такого способу є дрібне розкрадання чужого майна, яке може бути здійснено шля­хом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ст.

Засоби, що використовуються при вчиненні проступку. При вчи­ненні конкретних складів адміністративних проступків, КУпАП χ ряді випадків передбачає засоби, за допомогою яких їх вчинено. Йдеться, зокрема, про: порушення правил користування енергією, водою чи газом (ст. 103-1); використання засобів зв’язку з метою, що суперечить інтересам держави, з метою порушення громадського по­рядку та посягання на честь і гідність громадян (ст. 148-3); порушен­ня правил застосування засобів вимірювальної техніки (ст. 172) тощо.

Суб’єкт. Відповідно до чинного адміністративного законодавства адміністративний проступок може вчинити як фізична (КУпАП), так і юридична особа (закони України). Отже, особа, яка вчинила адмі­ністративний проступок і є суб’єктом адміністративного проступку, хоча чинне адміністративне законодавство не використовує поняття «суб’єкт адміністративного проступку», а передбачає поняття «осо­ба» та ознаки, якими вона має характеризуватися.

Фізична особа. Як випливає зі змісту ст.ст. 12 і 20 КУпАП, тільки осудна особа, яка досягла 16-річного віку, і яка вчинила протиправ­не діяння, передбачене КУпАП, є суб’єктом адміністративного про­ступку. Суб’єктів - фізичних осіб слід поділити на три групи:

1) загальні суб’єкти: це особи, які характеризуються загальни­ми ознаками, що є притаманними усім суб’єктам: осудність, досяг­нення 16-річного віку. Окрім зазначених, можуть бути й інші ознаки (напр., відсутність в особи прав на керування транспортним засо­бом і хоча ця ознака передбачається тільки у ст. 126 КУпАП, вона стосується усіх подібних випадків);

2) спеціальні суб’єкти: це особи, які характеризуються додат­ковими особливими ознаками, що випливають із їхнього правово­го статусу, і дозволяють диференційовано призначати відповідні заходи адміністративної відповідальності. Ці особливі ознаки пе­редбачаються статтями Особливої частини КУпАП і можуть бути пов’язаними з: а) трудовою діяльністю: водій; посадова особа; дер­жавний службовець; особа, на яку покладено виконання функцій держави тощо; б) протиправною поведінкою у минулому: особа, якої раніше було притягнуто до адміністративної відповідальності; особа, щодо якої здійснюється адміністративний нагляд; в) іншими характеристиками: військовослужбовець, призовник та ін.

3) особливі суб’єкти: це суб’єкти, які характеризуються особли­вими ознаками, що впливають на їх адміністративну відповідаль­ність. Такими суб’єктами можуть бути: а) військовослужбовці: за вчинення ряду адміністративних проступків їх притягують до адмі­ністративної на загальних підставах, але до них не може бути за­стосовано такі стягнення, як громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт; б) вагітні жінки: до них не може бути за-

стосовано таке стягнення, як адміністративний арешт, а стан вагіт­ності є пом’якшуючою обставиною; в) неповнолітні: за загальним правилом за вчинення адміністративного проступку до них засто­совуються заходи впливу (ст. 24-1) і не може застосовуватися адмі­ністративний арешт тощо.

Юридична особа. Особливість адміністративної відповідальності юридичних осіб розглянуто у підрозділі 25.5.2.

Суб’єктивна сторона - це вина, тобто психічне ставлення осо­би, яка вчинила адміністративний проступок, до свого діяння і до шкідливих наслідків, які наступили внаслідок цього діяння. Вина є обов’язковим елементом адміністративного проступку, на що прямо вказує ст. 9 КУпАП - «діяння винне». Відсутність вини свідчить про відсутність суб’єктивної сторони і, як наслідок, складу проступку. Вина має прояв у двох формах: умисел і необережність. Інших форм вини чинне адміністративне законодавство не передбачає.

Умисел (ст. 10 КУпАП): адміністративний проступок визначаєть­ся вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила:

а) усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяль­ності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх - прямий умисел;

б) усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяль­ності, передбачала її шкідливі наслідки і свідомо допускала настан­ня цих наслідків - непрямий умисел.

Таким чином, прямий умисел відрізняється від непрямого відно­шенням до наслідків: при прямому умислі - вона бажає настання конкретних шкідливих наслідків; при непрямому умислі - вона до­пускає настання будь-яких шкідливих наслідків. При цьому важли­во зазначити, що наявність шкідливих наслідків має місце тільки у тому разі, коли йдеться про матеріальні склади адміністративних проступків (ст. 65 «Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка»). У формальних складах адміністра­тивних проступків йдеться тільки про відношення особи до свого протиправного діяння (ст. 112 «Порушення правил поведінки на повіт­ряному судні», ст. 151 «Самоправне зайняття жилого приміщення»).

Важливо звернути увагу на те, що умисел може зазначатися у статті як ознака складу проступку (ст. 41-1 «Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди», ст. 46-1 «Порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення», ст. 116 «Порушення правил охорони порядку та безпеки плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів» тощо), або не за­значатися, але він має місце виходячи із тлумачення змісту статті у нормативному та практичному сенсі (ст. 51 «Дрібне викрадення чу­жого майна», ст. 77 «Порушення вимог пожежної безпеки в лісах»).

Необережність (ст. 11 КУпАП): адміністративний проступок ви­знається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила:

а) передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернен­ня - легковажна самовпевненість;

б) не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча по­винна була і могла їх передбачити - недбалість.

На відміну від умислу необережність (обидві її форми) характе­ризується тим, що йдеться тільки про психічне відношення особи, яка вчинила адміністративний проступок, до шкідливих наслідків. Слід зазначити, що обережність, як частина складу адміністра­тивного проступку, досить рідко використовується у змісті статей (ст. 198 «Умисне зіпсуття паспорта чи втрата його з необережності», ст. 211 «Зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з нео­бережності»).

Складовим елементом суб’єктивної сторони у ряді випадків є мета вчинення адміністративного проступку. Мета має місце тіль­ки в умисних адміністративних проступках. Вона являє собою уяв­ний результат вчинення адміністративного проступку, якого прагне особа, яка його вчинила (ст. 103-1 «Порушення правил користування енергією, водою чи газом», ст. 164-3 «Недобросовісна конкуренція», ст. 185-7 «Публічні заклики до невиконання вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Си­лах України» тощо).

25.4.