Обставини, що виключають адміністративну відповідальність

Чинне адміністративне законодавство передбачає не тільки під­стави настання адміністративної відповідальності, але й обставини, що виключають або можуть її виключати. Отже, у цьому разі йдеть­ся про два види підстав.

1.

Крайня необхідність - це дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адмініст­ративні проступки, але для усунення небезпеки, яка загрожує дер­жавному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунутою в інші засоби і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Край­ня необхідність характеризується такими ознаками: а) це дія (а не бездіяльність), якої передбачено КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні проступки; б) небезпека за даних обставин не могла бути усунутою в інші за­соби; в) небезпека загрожує державному або громадському поряд­ку, власності, правам і свободам громадян, установленому поряд­ку управління (а не особі, яка вчинила крайню необхідність), тобто йдеться про інтереси, які охороняються адміністративним законо­давством; г) заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (йдеться про заподіяння шкоди суспільним інтересам, а не особі, яка здійснює протиправне посягання). Саме за сукупності таких од­нак крайня необхідність є правомірною.

Необхідна оборона - це дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адмініст­ративні правопорушення, але вчинена у стані необхідної оборони, тобто під час захисту державного або громадського порядку, влас­ності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шко­ди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхід­ної оборони.

Неосудність - це вчинення особою протиправної дії чи бездіяль­ності у стані, коли вона не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої особи за рішенням суду може бути застосовано примусові за­ходи медичного характеру. У теорії адміністративного права визна­чення неосудності здійснюється шляхом поєднання двох критеріїв:

1) юридичний критерій, який, у свою чергу, становлять дві озна­ки: а) інтелектуальна - особа не могла усвідомлювати свої дії (не розуміла фактичної сторони проступку; не здатна усвідомлювати протиправність своїх дій); б) вольова - особа не могла керувати сво­їми діями, тобто вона розуміє протиправність своїх дій, але не може ними керувати через хворобу;

2) медичний критерій, тобто йдеться про психічні захворюван­ня, з якими пов’язані протиправні дії особи: а) хронічне душевне захворювання; б) тимчасовий розлад душевної діяльності; в) слабо­умство; г) інший хворобливий стан

2. Обставина, що може виключати адлііністративну відпо­відальність. Окрім вищеназваних обставин, які однозначно вик­лючають адміністративну відповідальність, КУпАП передбачає об­ставину, яка може (тобто за розсудом юрисдикційного органу або посадової особи, уповноважених вирішувати справу) звільнити осо­бу, яка вчинила адміністративний проступок, від адміністративної відповідальності. Стаття 22 КУпАП передбачає, що такою обстави­ною є малозначність проступку. Важливо звернути увагу на те, що чинне адміністративне законодавство не передбачає ані визначення малозначного проступку, ані його переліку. Очевидно, що, у цьому разі, йдеться про адміністративні проступки, які не становлять ве­ликої суспільної шкідливості і не завдають значної шкоди держав­ним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянинові^{[DCCCLXXXVII]}.

транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами», ч. 5 ст. 122 «Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорож­нього руху та порушення інших правил дорожнього руху», ст. 122-2 «Невиконання водіями вимог про зупинку», ст. 122-4 «Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди», ч. З ст. 123 «Порушення правил руху через залізничні переїзди», ч.ч. 2-5 ст. 126 «Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обме­ження у праві керування транспортними засобами», ст. 130 «Керу­вання транспортними засобами або суднами особами, які перебува­ють у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції», ст. 161-1 «Порушення порядку торгівлі пальним».

25.5.