Види адміністративних процедур

Адміністративно-організаційні процедури врегульовують по­рядок розгляду адміністративних справ, що виникають у процесі здійснення органами публічного адміністрування виконавчо-розпо­рядчого впливу т.з. позитивного характеру, тобто пов’язані з регу­лятивним впливом на певні суспільні відносини. Вирішення таких справ спрямовано на задоволення законних потреб, прав та інтер­есів фізичних та юридичних осіб. Рішення, які приймаються орга-

ном публічного адміністрування у цих справах не пов’язане із за­стосуванням юридичних санкцій чи здійсненням правоохоронної діяльності. Такі процедури, залежно від їх змісту, у свою чергу, поділяються на: процедури з надання адміністративних послуг, контрольно-наглядові; заохочувальні тощо. Адміністративно-юрис- дикційні процедури опосередковують юрисдикційну діяльність ор­ганів публічного адміністрування. Загалом така діяльність органів публічного адміністрування полягає у вирішенні правових спорів, через здійснення оцінки поведінки осіб із точки зору їх правомірнос­ті чи неправомірності, прийняття правозастосовного акта та засто­сування заходів правового примусу, тобто чинить правоохоронний вплив на суспільні відносини. Серед наведеної групи виокремлю­ють такі процедури: процедури провадження у справах про адмі­ністративні проступки, дисциплінарні адміністративні процедури, процедури щодо застосування заходів адміністративного поперед­ження та припинення тощо¹.

Здійснюючи далі класифікацію адміністративних правозастосов- них процедур, слід зазначити про можливість їх поділу залежно від суб’єкта, за ініціативи якого починається провадження в адміністра­тивній справі на заявні та втручальні. Такої класифікації адміністра­тивних процедур дотримується В. М. Бевзенко - вчений доповнює її ще одним видом процедури заявно-втручального характеру, тобто такі процедури розпочинаються за заявами осіб, внаслідок яких ад­міністративний орган здійснює свої повноваження^{[488] [489].}

Для початку заявної процедури необхідним є волевиявлення особи, яка зацікавлена в результатах розгляду адміністративної справи. Підставами для відкриття адміністративного проваджен­ня в таких процедурах є: 1) звернення (у формі заяви) щодо реалі­зації прав, свобод та інтересів особи, яка зацікавлена в результа­тах розгляду адміністративної справи; 2) скарга щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу публічної адміністрації, його посадової чи службової особи. Втручальну процедуру орган пуб­лічної адміністрації за наявності правових та фактичних підстав

розпочинає самостійно. Підставами для відкриття адміністра­тивного провадження у втручальних процедурах є: 1) прийняття органами публічної адміністрації, їх посадовими або службови­ми особами на виконання своїх завдань і функцій відповідно до закону рішень, реалізація яких потребує здійснення заходів, що стосуються прав і законних інтересів окремих осіб; 2) порушення прав і законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, або інше порушення законності чи публічних інтересів, виявлене ор­ганами публічної адміністрації, їх посадовими або службовими особами. Адміністративне провадження у втручальній процедурі може бути розпочато також в інших випадках, що прямо перед­бачені законом¹. Важливе практичне значення поділ адміністра­тивних процедур на заявні та втручальні має перш за все для напрацювання загальних процедур відносин органу публічної адміністрації та приватної особи.

Залежно від спрямованості та меж здійснення адміністративні процедури поділяють на внутрішні (внутрішньоорганізаційні) та зовнішні (зовнішньоорганізаційні)^{[490] [491]. Адже адміністративні процеду­ри реалізуються як у внутрішній діяльності системи органів публіч­ного адміністрування, так і у їх відносинах з іншими суб’єктами. Внутрішні адміністративні процедури забезпечують реалізацію правових форм діяльності субєктів публічної адміністрації сто­совно підпорядкованих їм по службі чи роботі осіб та організацій. Такі процедури здійснюються всередині самих субєктів публічно­го адміністрування або їх системи і спрямовані на забезпечення функціонування органу чи системи органів публічної адміністрації. Зовнішні адміністративні процедури забезпечують реалізацію адмі­ністративної правотворчості та адміністративного правозастосуван- ня щодо не підпорядкованих субєктам публічного адміністрування приватних осіб.}

Крім розглянутих класифікацій, в літературі описано й інші, які мають певну теоретичну та практичну цінність. Так, залежно від спрямованості на досягнення кінцевої мети адміністративні про­цедури можна поділяти на макропроцедури і мікропроцедури, що співвідносяться між собою як ціле і його частини¹. Залежно від кіль­кості процедурних дій, що становлять адміністративну процедуру, можна виокремити складні та прості адміністративні процедури^{[492] [493]. О. С. Лагода пропонує класифікувати адміністративні процедури за рівнем їх урегульованості на звичайні та спрощені, або їх ще нази­вають формальні та неформальні. Звичайна (формальна) процедура є типовим варіантом адміністративної процедури, що в чітко визна­ченій законом формі має всі необхідні структурні елементи (стадії, етапи, дії), дотримання яких є необхідною умовою законності при­йнятого рішення органом публічного адміністрування. Спрощена (неформальна) процедура дозволяє прийняти рішення в адмініст­ративній справі у порядку, який не виходить за межі законності, але при цьому характеризується мінімальною кількістю елементів адміністративної процедури[494].}

13.3.