1.2. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНО- ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ

Одним із важливих видів діяльності органів та підрозділів полі­ції є адміністративна діяльність, в якій окреме місце відводиться адміністративно-юрисдикційній діяльності. У загальному вигляді адміністративно-юрисдикційну діяльність поліції розуміють як дія­льність із розгляду справ про адміністративні правопорушення, винесення у них відповідних постанов та накладення санкцій без звернення до суду.

Перш ніж перейти до розкриття змісту адміністративно-юрис­дикційної діяльності поліції необхідно визначитись із такими по­няттями, як «юрисдикція», «адміністративна юрисдикція», «адмініс­тративно-юрисдикційна діяльність».

В юридичній літературі під юрисдикцією розуміється:

а) судочинство, підсудність, підвідомчість справ суду^[4];

б) сукупність повноважень відповідних державних органів ви­рішувати правові спори і справи про правопорушення та застосову­вати юридичні санкції^[5];

в) компетенція судових органів щодо розгляду цивільних, кри­мінальних та інших справ і коло питань, що належать до ведення держави або державної установи^[6];

г) сукупність повноважень державних органів на здійснення пе­вного роду діяльності^[7];

д) вид діяльності органів публічної влади, безпосередньо пов’я­заний з охороною суспільних відносин, що полягає в розгляді суб’єк­том владних повноважень (органами публічної адміністрації) юри­дичної справи по суті та прийнятті у ній рішення, виконання якого може забезпечуватися примусовою силою держави^[8];

е) коло повноважень особи або органу з правової оцінки конк­ретних фактів, у тому числі з розв’язання спорів та застосування санкцій відповідно до закону^[9].

Тобто узагальнено під юрисдикцією розуміють розгляд уповно­важеними органами державної влади, органами місцевого самовря­дування та їх посадовими особами різних категорій справ, винесен­ня у них рішень та застосування юридичних санкцій з метою віднов­лення порушеного режиму законності.

Термін «юрисдикція» вживається в усіх галузях права: міжнаро­дному, адміністративному, кримінальному, господарському та циві­льному. У зв’язку з цим у кожній галузі права поняття «юрисдикція» має власні особливості свого практичного застосування, зокрема в галузі кримінального судочинства, адміністративно-юрисдикційно- му, господарському та цивільному процесах.

Зважаючи на сучасний етап реформування правоохоронних ор­ганів, сьогодні важливого значення набуває з’ясування сутності адміністративної юрисдикції. Уперше визначення адміністративної юрисдикції було сформульовано Н. Г. Саліщевою, яка розглядала цей вид юрисдикції як окремий вид виконавчої та розпорядницької дія­льності, що пов’язана з можливістю реалізації у примусовому поряд­ку відповідних адміністративно-правових актів, які визначають пра­ва та обов’язки учасників матеріальних адміністративних правовід- носин^[10]. Однак це визначення в наукових колах було визнано занадто широким, таким, що дозволяє повною мірою розкрити всю специфі­ку цього виду діяльності.

Отже, в юридичній літературі існує велика кількість підходів до трактування адміністративної юрисдикції саме у вузькому значенні. Власне, такої точки зору дотримується переважна більшість науков­ців, зокрема М. М. Тищенко, О. С. Іщук, В. К. Колпаков, Е. Ф. Демський, В. А. Глуховеря. Вказані науковці у вузькому сенсі під адміністратив­ною юрисдикцією розуміють розгляд адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні правопорушення у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально-уповно- важеними на те органами (посадовими особами), які наділені пра­вом розглядати спори та накладати адміністративні стягнення^[11].

Отже, адміністративна юрисдикція - це особливий вид пра- возастосовної діяльності органів публічної адміністрації, яким на законодавчому рівні надано повноваження щодо розгляду адмініст­ративно-правових спорів, справ про адміністративні правопорушен­ня у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі (без звернення до суду) та накладення адміністративних стягнень.

Характерною особливістю такої діяльності є те, що потреба в ній виникає під час спору про право або в разі виявлення порушення закріплених у законодавстві правил. Тобто обов’язковою умовою здійснення адміністративної юрисдикції є наявність факту вчинення адміністративного правопорушення або наявність спору про право.

У зв’язку з цим можна виокремити основні функції адмініст­ративної юрисдикції: охоронна, регулятивна та виховна.

Отже, основне призначення адміністративно-юрисдикційної діяльності полягає у:

- наданні правової оцінки відповідності поведінки об’єкта правового впливу вимогам, що встановлені на рівні відповідних нормативно-правових актів;

- розгляді, у разі виявлення порушень законодавства, справ про адміністративні правопорушення, винесенні у них рішень щодо застосування до правопорушника адміністративних стягнень та виконанні прийнятих рішень.

Органи Національної поліції України є одним з основних суб’єк­тів адміністративно-юрисдикційної діяльності. Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у рамках покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопору­шення, приймає рішення про застосування адміністративних стяг­нень та забезпечує їх виконання.

Стаття 9 КУпАП надає визначення адміністративного правопо­рушення (проступку) як протиправної, винної (умисної або необере­жної) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, влас­ність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Однак варто звернути увагу, що не всі справи про адміністрати­вні правопорушення уповноважені розглядати органи поліції. До числа суб’єктів, уповноважених розглядати справи про адміністра­тивні правопорушення, належать:

- адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

- виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повно­важення) сільських, селищних, міських рад та їх посадові особи;

- районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді), а у випадках, передбачених КУпАП, місцеві адміністративні та госпо­дарські суди, апеляційні суди, Верховний Суд;

- органи Національної поліції, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені на те КУпАП (ст.

Вичерпний перелік адміністративних правопорушень, справи про які уповноважені розглядати органи поліції, викладено у ст. 222 КУпАП. До них належать справи про такі адміністративні правопору­шення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпе­чують безпеку руху транспорту, правил користування засобами тран­спорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів^[13] тощо. Тобто у даному випадку мова йде про підвідомчість - певне коло питань, розгляд і вирішення яких віднесені до повноважень тих або інших органів державної влади, органів управління підприємством, органі­зацією, установою. Саме за допомогою підвідомчості можливо роз­межувати повноваження різних суб'єктів, уповноважених розгляда­ти справи про адміністративні правопорушення, та забезпечити дотримання принципу законності їх діяльності (питання підвідом­чості справ про адміністративні правопорушення врегульовано у главі 17 КУпАП).

У КУпАП (ст. 24) наведено чіткий перелік адміністративних стя­гнень, які можуть застосовуватись за вчинення адміністративних правопорушень:

1) попередження;

2) штраф;

2¹) штрафні бали;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям учинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям учинення або без­посереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадяни­нові (права керування транспортними засобами, права полювання);

позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев- ною діяльністю;

5¹) громадські роботи;

6) виправні роботи;

6¹) суспільно корисні роботи;

7) адміністративний арешт;

8) арешт з утриманням на гауптвахті.

Також у законодавстві передбачено можливість застосування та­кого адміністративного стягнення, як адміністративне видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства за вчинення адмініс­тративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Що ж стосується неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісім­надцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, то до них можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачен­ня у потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання (ст. 241 КУпАП).

Суб'єкти адміністративної юрисдикції мають право застосову­вати лише чітко визначені на законодавчому рівні види адміністра­тивних стягнень. Так, органи поліції та їх посадові особи можуть застосовувати лише два види адміністративних стягнень: попере­дження та штраф. Що ж стосується інших видів адміністративних стягнень, то їх застосування знаходиться за межами адміністратив- но-юрисдикційних повноважень поліції.

Адміністративно-юрисдикційній діяльності органів поліції при­таманні певні особливості, що відрізняють її від інших видів діяль­ності поліції. Основні ознаки адміністративно-юрисдикційної діяльності органів поліції:

1) є частиною адміністративної діяльності органів та підрозді­лів поліції;

2) носить виконавчо-розпорядчий характер;

3) виникає у результаті правового спору, який пов'язаний зі вчиненням адміністративного правопорушення (ст. 222, 255 КУпАП), тобто наявність певної спеціалізації, та необхідністю застосування до правопорушника адміністративних санкцій;

4) її здійснення відбувається у рамках реалізації органами та підрозділами поліції правоохоронних завдань і функцій (надання поліцейських послуг) та правозастосовної діяльності;

5) вимагає належного процесуального врегулювання;

6) можливість спрощеного провадження (без складення про­токолу про адміністративне правопорушення);

7) працівникам органів та підрозділів поліції надано право на­кладати адміністративні стягнення на місці вчинення правопору­шення незалежно від розміру з використанням безготівкових платі­жних пристроїв;

8) здійснюється виключно в одноособовій формі (індивідуально);

9) повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень наділені виключно працівники органів і підрозділів поліції, які мають спеціа­льні звання, відповідно до покладених на них повноважень;

10) її результатом має бути рішення у вигляді юридичного факту.

Зважаючи на викладене вище, вважаємо запропонувати доціль­ність розкриття змісту адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції у широкому та вузькому сенсах.

Під адміністративно-юрисдикційною діяльністю поліції у вузькому сенсі слід розуміти врегульовану нормами адміністратив­ного права підзаконну виконавчо-розпорядчу діяльність органів та підрозділів поліції (їх посадових осіб), у рамках якої відбувається розгляд визначеної у КУпАП категорії справ про адміністративні правопорушення, за результатами чого у відповідній процесуальній формі приймаються рішення про застосування до правопорушників заходів адміністративного примусу, накладення адміністративних стягнень, застосування заходів впливу до неповнолітніх або про закриття справи.

У широкому ж сенсі під адміністративно-юрисдикційною діяльністю поліції будемо розуміти не лише діяльність уповно­важених органів і підрозділів поліції (їх посадових осіб) щодо розг­ляду справ про адміністративні правопорушення та прийняття за результатами такого розгляду відповідних рішень, а й розгляд справ про дисциплінарні проступки, справ за скаргами громадян, а також вжиття пов’язаних із ними адміністративно-процесуальних заходів.

Зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції виражається у виявленні правопорушень, збиранні та перевірці до­казів, оформленні необхідних адміністративно-процесуальних до­кументів, розгляді підвідомчих справ та винесенні у них відповідних постанов, направленні окремих справ для розгляду за підвідомчістю, а також у виконавчому провадженні у таких справах^[14].

Ефективність здійснення органами та підрозділами поліції ад- міністративно-юрисдикційної, діяльності, безперечно залежить від урегульованості у відповідних нормативно-правових актах проце­дурних моментів застосування заходів впливу, дотримання гарантій прав і свобод людини, правильності проведення юридичної оцінки інформації про правопорушення та аналізу конкретних юридичних фактів. Правильне та ефективне використання поліцією можливос­тей адміністративної юрисдикції сприяє відчутному впливу на стан правопорядку та в цілому на правомірне функціонування інших органів адміністративної юрисдикції^[15]. Так, наприклад, здійснення працівниками органів поліції окремих поліцейських заходів (зокре­ма таких, як тимчасове вилучення посвідчення водія, оформлення протоколу про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом (суддями), адміністративними комісіями тощо), які не нале­жать до числа заходів адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції, створює передумови для забезпечення необхідних умов реа­лізації адміністративної юрисдикції іншими її суб’єктами.

1.3.