Форми адміністративно-юрисдикційної діяльності їоліції

Будь-яка державна владна розпорядча діяльність має своє зов­нішнє вираження, що знаходить свій прояв у відповідних формах такої діяльності. Звісно, адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції у цьому випадку не є винятком; форми адміністративно- юрисдикційної діяльності поліції є досить різноманітними, що зумо­влено необхідністю створення належних умов для реалізації ор­ганами та підрозділами поліції наданих їм повноважень під час ви­рішення адміністративних спорів.

Довідкова та словникова література визначає форму як спосіб організації та існування процесу, явища^[16]; зовнішній вигляд, зовні­шнє окреслення чого-небудь; зовнішній вияв якого-небудь явища, пов’язаний з його сутністю, змістом, внутрішня організація змісту^[17]. Отже, форма безпосередньо пов’язана із зовнішньою стороною будь- якої діяльності та реалізується за допомогою використання арсена­лу різноманітних прийомів і способів. Саме форма дозволяє отрима­ти уявлення про зміст діяльності з виконання покладених на них завдань і функцій.

В юридичній науці питанням з’ясування сутності та класифіка­ції форм адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції практи­чно не приділено належної уваги. Переважно наукові дослідження проводились щодо форм адміністративної діяльності поліції.

Так, під формами адміністративної діяльності поліції розуміють сукупність однорідних за своєю правовою природою та характером груп адміністративних дій, які провадяться з метою забезпечення публічної безпеки і порядку^[18].

Під формами адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції слід розуміти врегульовану нормами адміністративного права сукуп­ність однорідних за своєю правовою природою та характером груп дій працівників органів та підрозділів поліції, що спрямовані на розгляд визначеної у КУпАП категорії справ про адміністративні правопору­шення, за результатами чого у відповідній процесуальній формі приймаються рішення про застосування до правопорушників заходів адміністративного примусу, накладення адміністративних стягнень, застосування заходів впливу до неповнолітніх або про закриття справи.

Основними формами адміністративно-юрисдикційної діяльності є:

1) вчинення процесуальних юрисдикційних дій;

2) ухвалення правових актів адміністративної юрисдикції.

Розглянемо ці форми більш детально.

Учинення процесуальних юрисдикційних дій уповноваженими на те суб’єктами повинно здійснюватися відповідно до регламентова­них нормами адміністративного права процесуальних форм та у встановленому порядку. У рамках цієї форми адміністративно- юрисдикційної діяльності можна виокремити кілька видів адмініст­ративних проваджень, відмінність між якими полягає в їх цільовому призначенні, суб’єктах та процедурі здійснення, процесуальному оформленні.

В юридичній літературі існує декілька підходів до класифікації адміністративно-юрисдикційних проваджень. Розглянемо коротко найбільш поширені з них.

Відповідно до точки зору Т. О. Коломоєць, доцільною є класифі­кація адміністративно-юрисдикційних проваджень на юрисдикційні та неюрисдикційні. Що стосується власне юрисдикційних прова­джень, то вони поділяються на: 1) провадження у справах про адмі­ністративні правопорушення; 2) дисциплінарні провадження;

3) провадження за скаргами осіб ^[19].

Більш розширений перелік видів адміністративно-юрисдикцій- них проваджень наводять Ю. П. Битяк та М. М. Тищенко, включаючи до їх числа: а) провадження за скаргами громадян; б) дисциплінарне провадження; в) провадження щодо застосування заходів адмініст­ративного попередження та припинення; г) провадження у справах про адміністративні правопорушення ^[20].

Дещо іншої точки зору щодо переліку адміністративно-юрис- дикційних проваджень дотримується В. К. Колпаков, відповідно до якої вказані провадження доцільно поділяти на: а) провадження щодо застосування заходів примусу в державному управлінні; б) дисциплінарне провадження; в) провадження у справах про адмі­ністративні правопорушення; г) провадження щодо застосування заходів матеріального впливу ^[21].

За критерії класифікації видів юрисдикційної діяльності С.

а) провадження в органі адміністративної юрисдикції першої ін­станції (це загальні (повні) адміністративні провадження);

б) прискорене провадження (спрощене провадження);

в) спеціальне провадження із застосування адміністративних стягнень за скоєння злочинів, що не становлять великої суспільної небезпеки;

г) провадження в органі адміністративної юрисдикції другої ін­станції (наприклад, посадовою особою вищого рангу (посади) порів­няно з працівником, який первинно розглядав матеріали адмініст­ративної справи) ^[22].

Отже, можна дійти висновку, що в наукових колах відсутня єди­на усталена точка зору щодо переліку видів адміністративно- юрисдикційних проваджень.

Таким чином, адміністративно-юрисдикційні провадження до­цільно поділяти:

- за особливістю юрисдикційної процедури на: загальні (пов­ні) та прискорені (спрощені);

- за характером та складністю вчиненого адміністративного правопорушення на: провадження за скаргами громадян; дисциплі­нарні провадження; провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Розглянемо більш детально класифікацію адміністративних проваджень на повні та спрощені. Підставою для виокремлення загальних (повних) та прискорених (спрощених) проваджень в ор­гані адміністративної юрисдикції є складання протоколу про адміні­стративне правопорушення.

Щодо переважної більшості справ про адміністративні правопо­рушення, які уповноважені розглядати посадові особи органів Наці­ональної поліції, складаються протоколи про адміністративні пра­вопорушення. Вичерпний перелік складів адміністративних право­порушень, за результатами розгляду яких складаються такі прото­коли, наведено у п. 1 ч. 1 ст.

1) незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезен­ня, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ч. 1 ст. 44 КУпАП);

2) ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження (ст. 44¹ КУпАП);

3) порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення (ст. 46¹ КУпАП);

4) порушення встановлених законодавством вимог щодо за­няття народною медициною (цілительством) (ст. 46² КУпАП);

5) дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП);

6) порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності (с. 51² КУпАП);

7) порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринно­го або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах (ст. 88¹ КУпАП);

8) жорстоке поводження з тваринами (ст. 89 КУпАП);

9) порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини (ст. 92 КУпАП);

10) невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів сно­творного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки (ч. 1 ст. 106¹ КУпАП);

11) незаконний посів або незаконне вирощування снотворно­го маку чи конопель (ст. 106² КУпАП);

12) порушення водієм правил керування транспортним засо­бом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами (ч. 4, 7-9 ст. 121 КУпАП);

13) перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та по­рушення інших правил дорожнього руху (ч. 4 і 6 ст. 122 КУпАП);

14) невиконання водіями вимог про зупинку (ст. 122² КУпАП);

15) залишення місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 122⁴ КУпАП);

16) порушення вимог законодавства щодо встановлення і ви­користання спеціальних світлових або звукових сигнальних при­строїв (ст. 122⁵ КУпАП);

17) порушення правил руху через залізничні переїзди (ч.

18) порушення правил дорожнього руху, що спричинило пош­кодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, ву­лиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (ст. 124 КУпАП);

19) керування транспортним засобом особою, яка не має від­повідних документів на право керування таким транспортним засо­бом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встанов­лено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засо­бами (ч. 3 ст. 126 КУпАП);

20) порушення правил дорожнього руху пішоходами, велоси­педистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погони­чами тварин (ч. 4 ст. 127 КУпАП);

21) порушення порядку видачі документа про технічну справ­ність транспортного засобу та порядку видачі спеціального знака державного зразка про укладення договору обов’язкового страху­вання цивільно-правової відповідальності власників наземних тран­спортних засобів (ст. 127¹ КУпАП);

22) керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ст. 130 КУпАП);

23) порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів на транспорті (ч. 3 ст. 133 КУпАП);

24) підроблення проїзних квитків і знаків поштової оплати (ст. 135¹ КУпАП);

25) порушення правил, спрямованих на забезпечення схорон­ності вантажів на автомобільному транспорті (ст. 136 КУпАП);

26) пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх спо­руд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорож­нього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення (ст. 139 КУпАП);

27) порушення правил, норм і стандартів при утриманні ав­томобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної забо­рони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт (ч. 4 ст. 140 КУпАП);

28) пошкодження таксофонів (ст.

29) самоправне зайняття жилого приміщення (ст. 151 КУпАП);

30) порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (ст. 152 КУпАП);

31) порушення правил паркування транспортних засобів та порушення правил обладнання майданчиків для платного парку­вання транспортних засобів (ч. 8 ст. 152¹ КУпАП);

32) порушення правил тримання собак і котів (ст. 154 КУпАП);

33) порушення правил торгівлі і надання послуг працівника­ми торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяна­ми, які займаються підприємницькою діяльністю (ст. 155 КУпАП);

34) обман покупця чи замовника (ст. 155² КУпАП);

35) порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоа­лкогольними напоями і тютюновими виробами (ст. 156 КУпАП);

36) порушення законодавства про захист прав споживачів (ч. 1-4 ст. 156¹ КУпАП);

37) порушення встановленого порядку промислової перероб­ки, зберігання, транспортування або знищення конфіскованих спир­ту, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів (ст. 156² КУпАП);

38) порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159 КУпАП);

39) торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160 КУпАП);

40) порушення правил про валютні операції (ст. 162 КУпАП);

41) порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння (ст. 162³ КУпАП);

42) порушення порядку справляння та сплати туристичного збору (ч. 1 ст. 163¹⁷ КУпАП);

43) порушення порядку провадження господарської діяльнос­ті (ст. 164 КУпАП);

44) порушення порядку подання декларації про доходи та ве­дення обліку доходів і витрат (ст. 164¹ КУпАП);

45) порушення законодавства з фінансових питань (ст. 164² КУпАП);

46) недобросовісна конкуренція (ст. 164³ КУпАП);

47) несвоєчасне здавання виторгу (ст. 164⁴ КУпАП);

48) зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного податку вста­новленого зразка (ст. 164⁵ КУпАП);

49) демонстрування і розповсюдження фільмів без державно­го посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (ст. 1646 КУпАП);

50) порушення умов розповсюдження і демонстрування філь­мів, передбачених державним посвідченням на право розповсю­дження і демонстрування фільмів (ст. 164⁷ КУпАП);

51) недотримання квоти демонстрування національних філь­мів при використанні національного екранного часу (ст. 164⁸ КУпАП);

52) незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних (ст.164⁹ КУпАП);

53) порушення законодавства, що регулює здійснення опера­цій з металобрухтом (ст. 164¹⁰ КУпАП);

54) приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 164¹⁵ КУпАП);

55) зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 164¹⁶ КУпАП);

56) порушення законодавства про збір та облік єдиного внес­ку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і загаль­нообов’язкове державне пенсійне страхування (ст. 165¹ КУпАП);

57) порушення порядку формування та застосування цін і та­рифів (ст. 165² КУпАП);

58) недотримання особою обов’язкових умов щодо привати­зації державного, комунального майна або підприємств та їх пода­льшого використання (ст. 166¹⁴ КУпАП);

59) незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 166¹⁵ КУпАП);

60) незаконні дії у разі банкрутства (ст. 166¹⁶ КУпАП);

61) фіктивне банкрутство (ст. 166¹⁷ КУпАП);

62) примушування до антиконкурентно узгоджених дій (ст. 166¹⁸ КУпАП);

63) порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172⁴ КУпАП) - за винятком правопо­рушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

64) порушення встановлених законом обмежень щодо одер­жання подарунків (ст. 172⁵ КУпАП) - за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особ­ливо відповідальне становище;

65) порушення вимог фінансового контролю (ст. 172⁶ КУпАП) - за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

66) порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172⁷ КУпАП) - за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особ­ливо відповідальне становище;

67) незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень (ст. 172⁸ КУпАП) - за винятком правопорушень, вчине­них службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

68) невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172⁹ КУпАП) - за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

69) порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов'яза­них з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням (ст. 172⁹¹ КУпАП);

70) порушення законодавства у сфері оцінки впливу на до­вкілля (ст. 172⁹-² КУпАП);

71) дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП);

72) поширювання неправдивих чуток (ст. 173¹ КУпАП);

73) вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідо­млення про місце свого тимчасового перебування (ст. 173² КУпАП);

74) булінг (цькування) учасника освітнього процесу (ст. 173⁴ КУпАП);

75) стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневмати­чної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст. 174 КУпАП);

76) куріння тютюнових виробів у заборонених місцях (ст. 175¹ КУпАП) - за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради);

77) виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення (ст. 176 КУпАП);

78) придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв до­машнього вироблення (ст. 177 КУпАП);

79) розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді (ст. 178 КУпАП);

80) розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (ст. 179 КУпАП);

81) доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (ст. 180 КУпАП);

82) порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування (ст. 180¹ КУпАП);

83) невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей (ч. 1-3, 7 статті 184 КУпАП);

84) неправомірне використання державного майна (ст. 184¹ КУпАП);

85) порушення порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків (ст. 184² КУпАП);

86) незаконне використання найменування та ознак належ­ності до Національної поліції України (ст. 184³ КУпАП);

87) злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громад­ського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП);

88) порушення порядку організації і проведення зборів, міти­нгів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185¹ КУпАП);

89) створення умов для організації і проведення з порушен­ням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій (ст. 185² КУпАП);

90) злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, переклада­ча від явки до органів досудового розслідування чи прокурора (ст. 185⁴ КУпАП);

91) перешкодження явці до суду народного засідателя, при­сяжного (ст. 185⁵ КУпАП);

92) невжиття заходів щодо окремої ухвали суду (ст. 185⁶ КУпАП);

93) публічні заклики до невиконання вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ст. 185⁷ КУпАП);

94) ухилення від виконання законних вимог прокурора (ст. 185⁸ КУпАП);

95) злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів (ст. 185⁹ КУпАП);

96) самоуправство (ст. 186 КУпАП);

97) незаконні дії щодо державних нагород (ст. 186¹ КУпАП);

98) порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень (ст. 186³ КУпАП);

99) порушення законодавства про об’єднання громадян (ст. 1865 КУпАП);

100) порушення законодавства про друковані засоби масової інформації (ст. 186⁶ КУпАП);

101) недоставляння або порушення строку доставляння обо­в’язкового безоплатного примірника документів (ст. 186⁷ КУпАП);

102) незаконне носіння військової форми одягу із знаками роз­різнення військовослужбовців (ст. 186⁸ КУпАП);

103) порушення правил адміністративного нагляду (ст. 187 КУпАП);

104) невиконання законних вимог посадових осіб уповноваже­них підрозділів Національної поліції (ст. 188^-28 КУпАП);

105) порушення встановленого законом порядку отримання інформації з Єдиного державного реєстру, держателем якого є Дер- жавтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру (ст. 188⁴⁷ КУпАП);

106) порушення правил відкриття та функціонування штемпе­льно-граверних майстерень (ст. 189 КУпАП);

107) порушення порядку видобутку, виробництва, викорис­тання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорого- цінного каміння (ст. 189¹ КУпАП);

108) незаконне виготовлення, збут або використання держав­ного пробірного клейма (ст. 189³ КУпАП);

109) порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пне­вматичної зброї (ст. 190 КУпАП);

110) порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 191 КУпАП);

111) порушення громадянами строків реєстрації (перереєстра­ції) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і пра­вил взяття її на облік (ст. 192 КУпАП);

112) ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневма­тичної зброї і бойових припасів (ст. 193 КУпАП);

113) порушення працівниками торговельних підприємств (ор­ганізацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 194 КУпАП);

114) порушення працівниками підприємств, установ, організа­цій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 195 КУпАП);

115) порушення порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони (ст. 195¹ КУпАП);

116) порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них (ст. 1952 КУпАП);

117) порушення правил застосування спеціальних засобів са­мооборони (ст. 1953 КУпАП);

118) порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами (ст. 195⁴ КУпАП);

119) незаконне зберігання спеціальних технічних засобів не­гласного отримання інформації (ст. 195⁵);

120) порушення порядку виробництва, зберігання, перевезен­ня, торгівлі та використання піротехнічних засобів (ст. 195⁶ КУпАП);

121) незаконне перетинання або спроба незаконного перети­нання державного кордону України (ст. 204¹ КУпАП);

122) незаконне перевезення іноземців та осіб без громадянства територією України (ст. 206¹ КУпАП);

123) здійснення незаконного доступу до інформації в інформа­ційних (автоматизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних інформаційних (автоматизованих) систем (ст. 212⁶ КУпАП);

124) порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списків виборців, списків громадян України, які мають право брати участь у референдумі, та використання таких списків (ст. 212⁷ КУпАП);

125) порушення права громадянина на ознайомлення з відомос­тями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, списком гро­мадян, які мають право брати участь у референдумі (ст. 212⁸ КУпАП);

126) порушення обмежень щодо ведення передвиборної агіта­ції, агітація в день проведення референдуму (ст. 212¹⁰ КУпАП);

127) порушення права на користування приміщеннями під час виборчої кампанії (ст. 212¹2 КУпАП);

128) виготовлення або розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск (ст. 212¹3 КУпАП);

129) порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом міс­цях (ст. 212¹⁴ КУпАП);

130) відмова у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов’язків або його безпідставне звіль­нення з роботи (ст. 212¹⁹ КУпАП);

131) порушення порядку опублікування документів, пов’яза­них з підготовкою і проведенням виборів, референдуму (ст. 212²⁰ КУпАП).

Статтею 258 КУпАП чітко окреслено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, тобто йдеться про спрощене адміністративне провадження у справі про правопо­рушення. Отже, протокол про адміністративне правопорушення не складається:

1) у разі вчинення адміністративних правопорушень, передба­чених:

- статтею 70 КУпАП «Самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід»;

- статтею 77 КУпАП «Порушення вимог пожежної безпеки в лісах»;

- частиною 3 ст. 85 КУпАП «Порушення правил використання об’єктів тваринного світу»;

- статтею 153 КУпАП «Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення в межах населених пунктів та за їх межами, що не віднесені до лісового фонду» (якщо розмір штрафу не перевищує 3 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян);

- частиною 1 ст. 85 КУпАП «Порушення правил використання об’єктів тваринного світу» (якщо розмір штрафу не перевищує 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

- статтею 107 КУпАП «Порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог» (у випадках вчи­нення правопорушень, перелічених в частині 3 ст. 238 КУпАП);

- частиною 3 ст. 109 КУпАП «Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному транспорті»;

- статтею 110 КУпАП «Порушення правил користування засо­бами залізничного транспорту»;

- статтею 115 КУпАП «Порушення правил користування засо­бами морського транспорту»;

- частинами 1, 3 і 5 ст. 116 КУпАП «Порушення правил по охо­роні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах»;

- частиною 3 ст. 116² КУпАП «Порушення правил, що забезпе­чують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах»;

- частинами 1 і 3 ст. 117 КУпАП «Порушення правил користу­вання річковими і маломірними суднами» (при накладенні адмініст­ративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення);

- статтею 118 КУпАП «Порушення правил утримання баз (споруд) для стоянки маломірних суден»;

- статтею 119 КУпАП «Порушення правил користування засо­бами автомобільного транспорту та електротранспорту»;

- статтею 134 КУпАП «Провезення ручної кладі понад устано­влені норми і неоплаченого багажу»;

- статтею 135 КУпАП «Безквитковий проїзд»;

- частинами 1, 2, 3 і 5 ст. 185³ КУпАП «Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України»;

- статтею 197 КУпАП «Проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання» (при накладенні ад­міністративного стягнення у вигляді попередження);

- статтею 198 КУпАП «Умисне зіпсуття паспорта чи втрата йо­го з необережності» (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження);

- статтями 2 02-2 03¹, 204², 2 04⁴ КУпАП «Порушення прикор­донного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кор­дон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду», «Порушення іноземцями та особами без громадянства пра­вил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України», «Невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну», «Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію Ук­раїни та виїзду з неї», «Порушення порядку в'їзду до району прове­дення антитерористичної операції або виїзду з нього» (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах конт­ролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду - виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення й адмі­ністративне стягнення, що на неї накладається;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністра­тивних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень пра­вил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксова­них у режимі фотозйомки (відеозапису);

3) в інших випадках, коли відповідно до закону штраф наклада­ється і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення;

4) у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомо­гою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (протокол про адміністративне пра­вопорушення не складається, а постанова у справі про адміністрати­вне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності)^[23].

Як уже зазначалося, за характером та складністю вчиненого ад­міністративного правопорушення адміністративно-юрисдикційні провадження поділяються на: провадження у справах про адмініст­ративні правопорушення; провадження за скаргами громадян; дис­циплінарні провадження.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону, забезпечення виконання винесеної постано­ви, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмі­ністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихо­вання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності^[24].

Провадження у справах про адміністративні правопорушення складається із сукупності взаємопов'язаних процесуальних дій, що мають вчинятися уповноваженими особами у відповідному порядку, тобто стадій провадження. Існує 3 основні стадії та 1 факультативна. Основними стадіями провадження є:

1) порушення справи про адміністративне правопорушення;

2) розгляд справи про адміністративне правопорушення та ви­несення у постанови справі;

3) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Факультативною стадією є оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Ця стадія може мати місце після розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, у справі безпосередньо до початку процедури виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Процедурні питання, пов'язані зі здійсненням провадження у справах про адміністративні правопорушення (основні положення такого провадження, порядок складання протоколу про адміністра­тивні правопорушення та вимоги до нього, коло заходів забезпечен­ня провадження у справах про адміністративне правопорушення, перелік осіб, які беруть участь у такому провадженні, їх права та обов'язки, порядок розгляду справ про адміністративне правопору­шення, винесення постанови у справі про адміністративне правопо­рушення, її оскарження, перегляду та виконання), викладені у розді­лах IV та V КУпАП

Зміст дисциплінарного провадження полягає у притягненні пра­цівників органів поліції до дисциплінарної відповідальності за по­рушення службової дисципліни та за вчинення адміністративного правопорушення (крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення). Службова дисципліна - до­тримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, на­казів керівників^[25].

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зо­бов'язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служи­ти народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визнача­ють повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інфо­рмувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейсь­ким виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхід­ний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення право­порушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розріз­нення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебу­вати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.

Одним із основних засобів безумовного дотримання службової дисципліни є застосування дисциплінарних стягнень за вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, пору­шенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцей­ських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції^[26].

Дисциплінарне стягнення застосовується до поліцейського ви­ключно у випадку встановлення його вини у вчиненні дисциплінар­ного проступку (за винятком випадків дій поліцейського у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони).

Дисциплінарним статутом Національної поліції України визна­чено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, що можуть за­стосовуватися до поліцейського, а саме:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

До курсантів (слухачів), які проходять навчання у закладах ви­щої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють під­готовку поліцейських, крім наведених вище видів дисциплінарних стягнень, також може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді призначення поза чергою в наряд - до п'яти нарядів^[27].

Доведення факту вчинення (або невчинення) поліцейським ди­сциплінарного проступку відбувається за результатами проведення службового розслідування. Під час службового розслідування відбу­вається збір, перевірка та оцінювання інформації з метою з'ясування всіх обставин учинення поліцейським дисциплінарного проступку, його причин та умов, ступеня тяжкості, розміру заподіяної шкоди.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейсь­ких, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє вияв­лення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявнос­ті достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного просту­пку. У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні пра­вопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції регулюється, крім положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ще й Наказом МВС України «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» від 07.11.2018 № 893.

Відповідно до Наказу МВС України «Про реалізацію окремих по­ложень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» від 07.11.2018 № 893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відо­мостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

- повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;

- надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо прове­дення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов’яза­ного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

- ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;

- недотримання підстав та порядку застосування або викори­стання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізично­го впливу;

- недотримання норм кримінального процесуального законо­давства України під час проведення досудового розслідування;

- втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилуче­ної зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокрем­леному) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділі, за­кладі, установі) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцей­ським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;

- розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;

- порушення законодавства України у сфері фінансово-госпо­дарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;

- перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алко­гольного сп’яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препа­ратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кри­мінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі полі­цейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафік­совані ним у встановленому законодавством України порядку^[28].

Із метою забезпечення проведення службового розслідування видається відповідний наказ, яким утворюється дисциплінарна ко­місія (не менше трьох осіб), призначаються її голова та члени, ви­значаються підстави проведення службового розслідування та ін­формація про особу, стосовно якої проводиться службове розсліду­вання (прізвище, ім'я та по-батькові, посада). Порядок утворення та функціонування дисциплінарних комісій в органах поліції регулю­ється положеннями Наказу МВС України «Положення про дисциплі­нарні комісії в Національній поліції України» від 07.11.2018 № 893^[29].

Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазви­чай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисципліна­рний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі пись­мового провадження здійснюються зазвичай шляхом:

- одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейсько­го, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від ін­ших осіб;

- одержання в органах, закладах, установах поліції та їх під­розділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;

- отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосують­ся службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішен­ня дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі ная­вних у справі матеріалів^[30].

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У разі якщо за результатами розг­ляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцей­ського дисциплінарного стягнення.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплі­нарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійс­нюються з урахуванням вимог ст. 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дис­циплінарне стягнення в порядку та строки, визначені ст. 24 Дисцип­лінарного статуту Національної поліції України.

Провадження за скаргами громадян. Конституційно закріпле­ним правом громадян щодо забезпечення законності є звернення до органів державної влади. Так, у ст. 40 Конституції України визначе­но, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґру­нтовану відповідь у встановлений законом строк^[31]. Процедура на­правлення та розгляду таких звернень регламентована нормами Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393.

Органи Національної поліції України є одним із суб’єктів, наді­лених правом розглядати звернення громадян та здійснювати осо­бистий прийом громадян. Розгляд органами поліції звернень грома­дян та особистий прийом громадян є елементом реалізації права громадян на внесення до органів державної влади пропозицій щодо поліпшення їх діяльності, виявлення недоліків у роботі, оскарження дій посадових осіб та органів державної влади.

Питання діяльності органів поліції щодо приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян регулюються Наказом МВС України «Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України» від 15.11.2017 № 930.

Громадяни України мають право звернутися до органів (підроз­ділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиці­ями з питань, пов’язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управ­ління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально- економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення^[32].

Основними етапами роботи зі зверненнями громадян та органі­зації їх особистого прийому є:

1) приймання, реєстрація і первинний розгляд звернень громадян;

2) вирішення питань, порушених у зверненнях, та надання від­повідей їх авторам;

3) контроль за станом роботи зі зверненнями;

4) узагальнення та аналіз звернень громадян;

5) використання результатів аналізу для прийняття управлін­ських рішень.

У Законі України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393 та Наказі МВС України «Порядок розгляду звернень та орга­нізації проведення особистого прийому громадян в органах та під­розділах Національної поліції України» від 15.11.2017 № 930 визна­чено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в пись­мовій або усній формі:

- пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де вислов­люються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства;

- заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законо­давством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чин­ного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів Укра­їни, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звер­нення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;

- скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб^[33].

Звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) по­ліції з використанням засобів поштового зв'язку, мережі Інтернет, електронного зв'язку (електронні звернення), через контактні цен­три державної установи «Урядовий контактний центр» і телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України, приймаються, попере­дньо розглядаються та централізовано реєструються службою діло­водства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян або на реєстраційно- контрольних картках (далі - РКК), придатних для обробки персона­льними комп'ютерами.

Звернення громадян, які надійшли під час особистого прийому, обліковуються в журналі обліку особистого прийому громадян або на РКК. Звернення, оформлені належним чином, підлягають реєст­рації, під час якої зверненню надається відповідний індекс (реєстра­ційний номер), який починається кожного року з першого номера.

Після отримання звернення відбувається його попередній розг­ляд, який здійснюється керівництвом служби діловодства, його за­ступниками або відповідальною особою в день надходження або в перший наступний робочий день у разі надходження їх після закін­чення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні.

Метою попереднього розгляду звернень громадян є їх розподіл для доповіді керівникам органів та підрозділів поліції відповідно до їх функціональних обов'язків та надсилання їх за належністю до іншого органу державної влади у разі, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до повноважень органів та підрозділів поліції. За результатами попереднього розгляду звернень громадян праців­ники служби діловодства доповідають керівництву органів (підрозді­лів) поліції про всі звернення громадян, які адресовані органу (під­розділу) поліції або його керівництву. Інші звернення громадян після розгляду керівництвом служби діловодства або відповідальними особами передаються до відповідних структурних підрозділів орга­ну (підрозділу) поліції.

Звернення від громадян надходять до органів (підрозділів) по­ліції у вигляді листів, під час їх особистого прийому посадовими особами, з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку або за допомогою засобів телефонного зв'язку через контак­тні центри, телефонні «гарячі лінії».

Звернення громадян, одержані структурним підрозділом органу (підрозділу) поліції для виконання, в обов'язковому порядку обліко­вуються в журналі реєстрації звернень громадян, які надійшли з використанням засобів поштового зв'язку, мережі Інтернет, елект­ронного зв'язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» і телефонну «га­рячу лінію» Національної поліції України цього ж структурного під­розділу або на РКК.

Облік звернень громадян у структурному підрозділі та дове­дення їх до безпосереднього виконавця здійснюється в день їх над­ходження (під особистий підпис у журналі обліку).

Звернення, які надійшли з використанням мережі Інтернет, за­собами електронного зв'язку (електронне звернення) на електронну адресу органу (підрозділу) поліції, приймаються та реєструються службою діловодства. Під час реєстрації таких звернень до реєстра­ційного номера додається позначка «ЕЗ» (наприклад М-70/ЕЗ).

Датою подання електронного звернення є дата надходження звернення на визначену електронну адресу або дата заповнення електронної форми та її відправлення. Якщо електронне звернення надійшло на визначену електронну адресу в неробочий день та час, датою подання електронного звернення вважається наступний піс­ля нього робочий день.

Форма для подання електронних звернень громадян до Націо­нальної поліції України розміщується на офіційному веб-сайті Наці­ональної поліції України і повинна мати графи для зазначення гро­мадянином свого прізвища, імені, по батькові, місця проживання, електронної поштової адреси (відомостей про інші засоби зв'язку з ним), викладення суті порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги, дати подання звернення.

Усні звернення, що надійшли на телефонну «гарячу лінію» На­ціональної поліції України (далі - «гаряча лінія»), приймаються під­розділом забезпечення діяльності «гарячої лінії» (далі - контакт- центр) та заносяться до електронного реєстру вхідних дзвінків, які надходять на «гарячу лінію».

В електронному реєстрі вхідних дзвінків, які надходять на «га­рячу лінію», на звернення заводиться електронна реєстраційна кар­тка звернення, в якій зазначають прізвище, ім'я, по батькові заявни­ка, номер контактного телефону, місце проживання заявника - фі­зичної особи, електронну адресу, на яку заявнику може бути наді­слана відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним, викла­дається суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, прохання чи вимоги. Кожному зверненню надається індивідуальний номер.

У разі якщо заявник не називає свого прізвища, імені, по бать­кові, звернення реєструється як анонімне і розгляду не підлягає.

Звернення, в якому не викладено суті порушеного питання (за­уваження, пропозиції, прохання або вимоги до органів поліції), не розглядається, про що працівник контакт-центру повідомляє заявника.

У разі якщо питання, порушені у зверненні, не належать до ком­петенції поліції, такі звернення протягом п'яти днів пересилаються працівниками контакт-центру за належністю відповідному органу державної влади або посадовій особі з одночасним повідомленням про це заявника. Відповідна інформація вноситься до електронного реєстру вхідних дзвінків, які надходять на «гарячу лінію».

Інформацію про результати розгляду звернень відповідальна особа вносить до електронного реєстру вхідних дзвінків, які надхо­дять на «гарячу лінію».

У разі надходження на «гарячу лінію» звернень громадян про вчинення кримінального (адміністративного) правопорушення чи іншу подію, яка потребує невідкладного реагування (аварія, стихій­не лихо, епідемія, пожежа тощо), інформація негайно передається до чергової служби центрального органу управління поліції, міжрегіо­нального територіального органу поліції або відповідного територі­ального органу поліції та (за необхідності) до відповідного органу державної влади.

Логічним результатом учинення процесуальних юрисдикційних дій, спрямованих на розгляд справ про адміністративні правопору­шення, є ухвалення правових актів адміністративної юрисдикції. Під час прийняття правових актів адміністративної юрисдикції відбува­ється ухвалення рішення у вигляді правового акта, чому передує роз­гляд та вирішення конкретної юридичної справи. За результатами розгляду та вирішення справи ухвалюється постанова органу адмініс­тративної юрисдикції (у нашому випадку постанова у справі про ад­міністративне правопорушення), якій притаманні ознаки актів дер­жавного управління. Така постанова є підзаконним управлінським актом застосування права у конкретній справі про адміністративне правопорушення, який приймається з метою впорядкування поведі­нки суб'єктів у сфері забезпечення публічного порядку та безпеки. Постанова у справі про адміністративне правопорушення носить правоохоронний характер, а її прийняття є результатом правозасто- совної діяльності.

Проте, постанові у справі про адміністративні правопорушення притаманні відмінності від інших актів державного управління:

- підстави виникнення (вчинення адміністративного право­порушення, за що застосовується норма про притягнення до адміні­стративної відповідальності; у протоколі про адміністративне пра­вопорушення обов'язково має вказуватися нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за вчинення конкретного правопорушення);

- порядок видання (ухвалення) та виконання: а) прийняття адміністративно-юрисдикційних актів відбувається за спеціально регламентованою нормами адміністративного законодавства про­цедурою; б) вона ухвалюється у чітко визначені строки обов'язково у письмовій формі з дотриманням вимог щодо реквізитів постанови про накладення адміністративного стягнення; в) у її змісті має бути відображено мотивувальну частину ухваленого рішення з висвіт­ленням усіх підстав ухваленого рішення у справі);

- юридичні наслідки, які настають у зв'язку із застосуванням санкції, що передбачена нормою про адміністративну відповідаль­ність за вчинене правопорушення;

- результатом прийняття постанов є виникнення охоронних адміністративно-правових правовідносин між органом поліції (по­садовою особою) та правопорушником, для участі в яких указані суб'єкти наділяються колом прав і обов'язків.

Статтею 284 КУпАП визначено види постанов у справі про адмі­ністративне правопорушення, які виносить орган (посадова особа):

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24¹ КУпАП (за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов'язання публічно або в іншій формі попро­сити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колек­тиву за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання);

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься під час оголошення усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, орга­ну досудового розслідування, а також за наявності обставин, перед­бачених ст. 247 КУпАП.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або виси- лається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Питання для самоконтролю

1. Хто є суб'єктами адміністративно-юрисдикційної діяльності?

2. Чим зумовлено особливе місце органів Національної поліції в системі суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності?

3. Що слід розуміти під юрисдикцією?

4. Дайте визначення адміністративної юрисдикції та назвіть її основні функції.

5. У чому полягає основне призначення адміністративно-юрис- дикційної діяльності?

6. Надайте визначення адміністративно-юрисдикційної діяль­ності органів поліції.

7. Назвіть основні ознаки адміністративно-юрисдикційної дія­льності органів поліції.

8. Які існують форми адміністративно-юрисдикційної діяльно­сті органів поліції?

9. Розкрийте особливості адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах поліції.

10. Яким чином відбувається ухвалення правових актів адмі­ністративної юрисдикції?

Tectobi завдання

1. До числа суб'єктів адміністративно-юрисдикційної дія­льності не належать?

а) органи державної влади;

б) посадові особи органів державної влади;

в) органи місцевого самоврядування, що реалізують делеговані їм органами виконавчої влади повноваження;

г) органи місцевого самоврядування, що реалізують надані їм повноваження у сфері надання адміністративних послуг.

2. Необхідність здійснення адміністративно-юрисдикцій­ної діяльності органів поліції зумовлює?

а) вчинення кримінального правопорушення;

б) виникнення правового спору (вчинення адміністративного правопорушення);

в) прийняття посадовою особою рішення за відсутності належ­ної аргументації;

г) перевірка стану дотримання дисципліни та законності в під­розділі.

3. Юрисдикція забезпечується:

а) міжнародними документами, ратифікованими в Україні;

б) примусовою силою держави;

в) рішенням керівника органу поліції, що має управлінський ха­рактер;

г) текстом Присяги працівника поліції.

4. Адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції за змістом характеризується як:

а) організуюча, правозахисна, владна, правоохоронна;

б) державно-владна, виконавчо-розпорядча, підзаконна, має правозастосовний та правоохоронний характер;

в) владна, організуюча, правова, профілактична;

г) підзаконна, безпідставна, профілактична, організуюча, має су­спільно значущий характер.

5. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення не є:

а) своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи;

б) забезпечення виконання вироку суду;

в) вирішення справи в точній відповідності з законом;

г) виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню правопо­рушень.

6. У протоколі про адміністративне правопорушення, що складається поліцейським, не зазначаються:

а) прийняте у справі рішення;

б) відомості про особу, яка притягується до відповідальності;

в) пояснення особи, яка притягується до відповідальності;

г) прізвища, адреси свідків.

7. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» загальний термін розгляду звернень громадян у поліції стано­вить:

а) не більше одного місяця з дня надходження;

б) не більше 3 днів із дня надходження;

в) протягом 7 днів із дня надходження;

г) строки не встановлено.

8. Відповідальний по ГУНП з урахуванням оперативної об­становки, що склалася, може перебувати за місцем проживання:

а) після 24.00;

б) після 21.00;

в) після 19.00;

г) після 20.00;

9. Звернення з вимогою про поновлення прав і захист за­конних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самовряду­вання, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб, - це:

а) клопотання (заява);

б) пропозиція;

в) скарга;

г) протест.

10. Який документ належить до звернень громадян?

а) припис;

б) подання;

в) рішення;

г) клопотання.