Місце органів Національної поліції в системі СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стратегією сталого розвитку «Україна-2020» однією з необхід­них умов упровадження в Україні європейських стандартів життя визначено вектор безпеки, за яким повинні бути вироблені належні гарантії держави, бізнесу і громадян, досягти чого можливо шляхом реформування всієї правоохоронної системи.

Перш за все необхідно визначитися з колом суб’єктів адмініст- ративно-юрисдикційної діяльності. Указані суб’єкти є суб’єктами адміністративного права. З-поміж інших суб’єктів адміністративного права вони вирізняються наявністю повноважень щодо вирішення адміністративних справ.

Під суб’єктами адміністративно-юрисдикційної діяльності слід розуміти учасників адміністративно-юрисдикційних проваджень, під час яких відбувається вирішення конкретної справи про адмініс­тративне правопорушення з наступним винесенням правозастосов- ного акта.

- органи державної влади та їх посадові особи;

- органи місцевого самоврядування, їх посадові особи та ок­ремі внутрішньоорганізаційні структури (наприклад адміністратив­ні комісії), що реалізують делеговані їм органами виконавчої влади повноваження.

Отже, суб’єктами адміністративно-юрисдикційної діяльності виступають як колективні, так і індивідуальні суб’єкти, які з метою забезпечення вирішення адміністративних спорів наділені чітко визначеним на законодавчому рівні переліком прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні право­порушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не ство­рено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те КУпАП;

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених КУпАП, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними суда­ми, Верховним Судом;

5) органами Національної поліції, органами державних інспек­цій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те КУпАП^[1]:

- органами Національної поліції України;

- органами Державної прикордонної служби України;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), в тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику з питань нагляду та контролю за додержанням зако­нодавства про пожежну і техногенну безпеку;

- органами залізничного транспорту;

- органами морського і річкового транспорту;

- центральним органом виконавчої влади з питань цивільної авіації;

- органами автомобільного транспорту та електротранспорту;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику з питань нагляду та контролю за додержанням зако­нодавства про працю;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері охорони праці;

- органами державного фінансового контролю;

- податковими органами;

- Національним банком України;

- Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

- військовими комісаріатами;

- Військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних силах України;

- органами державної санітарно-епідеміологічної служби;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері ветеринарної медицини;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері карантину рослин;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері захисту рослин;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального вико­ристання надр;

- органами рибоохорони;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері лісового господарства;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері мисливського господарства;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому ком­плексі;

- органами, які здійснюють державний пробірний контроль;

- органами Пенсійного фонду України;

- органами державної статистики;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері державного контролю за додержанням законо­давства про захист прав споживачів;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику з контролю за цінами;

- органами державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності і технічного регулювання;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів;

- органами Фонду загальнообов’язкового державного соціа­льного страхування України на випадок безробіття;

- органами Фонду соціального страхування України;

- органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки;

- органами центрального органу виконавчої влади з держав­ного енергетичного нагляду;

- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

- Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

- органами ринкового нагляду;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сфері метрологічного нагляду;

- органами державної виконавчої служби;

- органами суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

Указані суб’єкти наділені повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення з урахуванням їх підвідомчос­ті, тобто кожен суб’єкт уповноважений розглядати чітко визначене коло справ про адміністративні правопорушення.

Широта суспільних відносин, які перебувають під охороною по­ліції, обумовила значно більший, порівняно з іншими галузевими органами, обсяг її юрисдикційних повноважень^{[2] [3]. Зважаючи на знач­ний перелік суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності, можна зазначити, що органи поліції розглядають лише частину справ про адміністративні правопорушення. Проте якщо проаналі­зувати кількість складів адміністративних правопорушень, за вчи­нення яких суб'єкти адміністративно-юрисдикційної діяльності уповноважені розглядати відповідні справи, то можна зазначити, що органи поліції знаходяться на другому місці (після районних, район­них у місті, міських чи міжрайонних судів (суддів) за кількістю скла­дів адміністративних правопорушень, що їм підвідомчі. Хоча поліція вирішує значну кількість справ про адміністративні правопорушен­ня, все ж важливою особливістю її адміністративно-юрисдикційної діяльності є те, що домінуючим напрямком цієї діяльності є забезпе­чення публічної безпеки і порядку. Адміністративно-правова їх охо­рона здійснюється поряд з поліцією й іншими державними органа­ми, але поліція виконує цю діяльність спеціально, функціонально 3.}

Таким чином, особливе місце органів Національної поліції в сис­темі суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності зумовлено ось чим:

- така діяльність є складовою частиною їх адміністративної діяльності;

- основною метою такої діяльності є надання поліцейських послуг у сфері захисту й охорони прав і свобод людини та громадя­нина, забезпечення публічного порядку та безпеки, протидії зло­чинності тощо;

- здійснюється у разі виникнення правового спору шляхом розгляду та вирішення справ про адміністративні, дисциплінарні правопорушення та у разі надходження звернень (заяв, скарг, пові­домлень) громадян;

- здійснюється з обов'язковим дотриманням визначеної на рівні відповідних нормативно-правових актів процедури, тобто ви­магає належного процесуального регулювання;

- рішення, прийняте за результатами такої діяльності, носить обов'язковий характер для особи, якій воно адресоване;

- здійснюється лише уповноваженими на те посадовими осо­бами відповідних органів та підрозділів поліції, які мають спеціальні звання (на відміну наприклад від, органів правосуддя, де юрисдик- ційними повноваженнями наділені всі служби та посадові особи);

- спостерігається уніфікація юрисдикційних повноважень ок­ремих категорій працівників поліції;

- одноособовим розглядом правового спору (конкретної ін­дивідуальної адміністративної справи);

- застосуванням за результатами розгляду конкретної індиві­дуальної адміністративної справи заходів державного примусу.