Здійснення контролю за своєчасним звільненням осіб з-під варти, порядок такого звільнення

Підстави та порядок звільнення осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, викладені у ст. 20 Закону України «Про попередні ув’язнення». Підставами для звільнення з-під варти є: ска­сування запобіжного заходу; зміна запобіжного заходу; закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом по­рядку; закінчення максимального строку тимчасового або екстради- ційного арешту, передбаченого КПК України; припинення тимчасово­го або екстрадиційного арешту; звільнення особи з-під екстрадицій- ного арешту судом.

Контроль за дотриманням строків звільнення покладається на ке­рівника СІЗО.

Звільнення осіб з-під варти в разі скасування або зміни цього запо­біжного заходу провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі постанови органу дізнання або слідчого, які провадять до- судове розслідування у справі, прокурора, судді, вироку чи ухвали суду. Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, стосовно якого на день закін­чення строку тримання під вартою, передбаченого ст. 156 КПК Укра­їни, не надійшла постанова судді про продовження такого строку При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний не­гайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою ст. 462 КПК України, повідомивши про це прокурора та суд, що при­йняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п’ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого ст. 463 КПК України, повідо­мивши про це прокурора області або його заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту на­чальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати прокурору області або його заступнику, а також суду, який прийняв рі­шення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення. Звільнення особи з-під варти в разі припинення тим­часового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі постанови прокурора області або його заступника відповідно до ст. 464 КПК України.

Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під вар­ту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попе­реднього ув’язнення. Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечу­ються адміністрацією місця попереднього ув’язнення безплатним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг.

З метою недопущення порушень кримінально-процесуального за­конодавства під час затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обранні щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та додержання встановлених законом строків тримання обви­нувачених (підозрюваних) під вартою під час досудового слідства, 23.04.2001 р. Департаментом та MBC України було підписано спільний наказ № 300/73 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 серпня 2001 р. за № 761/5952) «Про заходи щодо дотримання закон­ності при затриманні осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обранні щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та додержанні встановлених законом строків затримання і тримання під вартою під час досудового слідства». Цим наказом персональна відповідальність за стан дотримання слідчими органів внутрішніх справ законності при затриманні осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, обранні щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та додержання встанов­лених законом строків затримання і тримання обвинувачених під вартою під час досудового слідства покладається на заступників на­чальників ГУ MB C України в Автономній Республіці Крим, місті Ки­єві та Київській області, УМВС України в областях, місті Севастополі та на залізницях — начальників слідчих управлінь (відділів).

Водночас заступникам начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ Укра­їни — начальникам слідчих управлінь (відділів) наказано:

— ужити заходів до недопущення порушень законності слідчими при затриманні підозрюваних осіб, обранні щодо них запобіжного за­ходу у вигляді взяття під варту та додержання строків затримання і тримання обвинувачених під вартою;

— щомісяця перевіряти списки осіб, звільнених з ізоляторів тим­часового тримання, проводити звірки цих даних з матеріалами кримі­нальних справ, вивчати питання обґрунтованості затримань та конт­ролювати рух цих справ;

— щомісяця проводити звірки з даними слідчих ізоляторів щодо: а) обґрунтованості тримання обвинувачених під вартою; б) кількості звільнених з-під варти осіб у зв’язку із закінченням строку тримання під вартою, зміною або скасуванням запобіжного заходу, у тому числі у зв’язку з виправданням заарештованої особи або закриттям щодо неї кримінальної справи за реабілітаційними підставами; в) строків триман­ня заарештованих понад два місяці; г) надходження повідомлень до адміністрацій СІЗО про оголошення обвинуваченому про закінчення

досудового слідства і пред’явлення йому для ознайомлення матеріалів кримінальної справи, продовження строків тримання заарештованих під вартою, перерахування їх за прокурором або іншими органами;

— організовувати в усіх без винятку слідчих підрозділах регулярні перевірки (не рідше ніж один раз на квартал) стану дотримання закон­ності при затриманнях, арештах, додержання встановлених законом строків тримання під вартою обвинувачених (підозрюваних) та розв’язання скарг про порушення законності під час затримання та три­мання осіб під вартою. За результатами перевірок щокварталу аналізу­вати стан цієї роботи в підпорядкованих слідчих підрозділах. Результати цих аналізів обговорювати на колегіях та оперативних нарадах, вживати конкретних заходів до усунення виявлених недоліків, належним чином реагувати відносно тих керівників, які не забезпечили дотримання за­конності під час досудового слідства у кримінальних справах;

— щокварталу разом із звітністю про роботу органів слідства та дізнання надсилати до Головного слідчого управління MBC України копії документів про стан додержання законності при затриманнях та арештах осіб, їх триманні під вартою та забезпечення права цих осіб на захист;

— протягом 10 діб з дня виявлення порушення законності проводи­ти службові розслідування за кожним фактом: неповідомлення або несвоєчасного повідомлення затриманого чи заарештованого про мо­тиви його арешту чи затримання; нероз’яснення затриманому, зааре­штованому права про можливість з моменту затримання, обрання за­побіжного заходу захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника або ненадання йому можливості скористатись таким правом; неповідомлення про затримання особи його близьких родичів; звільнення осіб з ізоляторів тимчасового тримання у зв’язку з непідтвердженням підозри або скінченням строку затримання; по­рушення вимог законодавства України, що регламентує строки три­мання обвинувачених під вартою; винесення виправдувальних вироків та закриття кримінальних справ відносно осіб, які утримувались під вартою.

Подібні обов’язки покладаються названим наказом й на начальни­ків слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, начальників ізоля­торів тимчасового тримання ГУМВС, УМВС України та інших поса­дових осіб.

У свою чергу, начальники СІЗО зобов’язані:

— у разі ненадходження до місця попереднього ув’язнення не пізніш як за сім діб до закінчення строку тримання під вартою заарештованої ЗО

особи письмового повідомлення слідчого про оголошення обвинува­ченому про закінчення до судового слідства і про пред’явлення йому для ознайомлення матеріалів кримінальної справи або повідомлення про направлення кримінальної справи прокурору для затвердження обвинувального висновку і переведення обвинуваченого з подальшим триманням під вартою у відання прокурора, або підписаного началь­ником слідчого підрозділу письмового повідомлення про продовження строків тримання під вартою письмово повідомляти про це слідчого, у провадженні якого перебуває справа, прокурора, який здійснює на­гляд за її провадженням та додержанням кримінально-виконавчого законодавства, а також керівників слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС, УМВСТ України;

— повідомлення про переведення обвинувачених з подальшим три­манням під вартою у відання прокурорів приймати до виконання лише за наявності на ньому відповідної відмітки про отримання прокурату­рою кримінальної справи, якою є підпис особи, що прийняла кримі­нальну справу, завірений печаткою для пакетів цієї прокуратури;

— щомісяця надсилати до слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС, УМВСТ України списки заарештованих осіб, щодо яких слід­чими органів внутрішніх справ виконуються вимоги статей 218—220 КПК України у строки понад 10 діб;

— якщо на день закінчення строків тримання обвинуваченого під вартою не надійшло письмового повідомлення про продовження стро­ку тримання його під вартою чи переведення обвинуваченого з по­дальшим триманням під вартою у відання прокурора або суду, а також письмового повідомлення слідчого про оголошення обвинуваченому про закінчення до судового слідства і про пред’явлення йому для озна­йомлення матеріалів кримінальної справи, то слід повідомляти про це прокурора, який здійснює нагляд за додержанням кримінально- виконавчого законодавства.

У СІЗО з метою забезпечення своєчасності звільнення засуджених один раз на рік, у січні, проводиться звірка даних про строк покарання, що містяться в судових рішеннях, особовій справі, обліковій і контрольно-строкових картках на особу. Для проведення звірки на­казом начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов’язки, ство­рюється комісія та затверджується її склад. Про наслідки звірки комі­сією складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається до територіального органу управління ДПтСУ, а другий залишається для контролю в підрозділі.

Звільнення засуджених (осіб, взятих під варту) здійснюється на підставі звірених даних про строк призначеного покарання (строк тримання під вартою), зазначених у рішеннях суду, облікових докумен­тах та контрольно-строкових картках засуджених. Про всі випадки несвоєчасного звільнення засуджених (осіб, взятих під варту) началь­ник СІЗО повинен негайно сповіщати територіальний орган управлін­ня ДПтСУ, прокурора, який здійснює нагляд за СІЗО, а також ДПтСУ з наступним направленням їм матеріалів службового розслідування.

Після одержання документа про звільнення або скорочення засу­дженому (особі, взятій під варту) строку покарання (тримання під вартою) здійснюється ретельна перевірка правильності оформлення і тотожності цього документа матеріалам особової справи особи. У разі отримання документів про звільнення або скорочення строку покаран­ня (тримання під вартою) засудженого (особи, взятої під варту), які мають явні ознаки підробки, оформлені неналежним чином, містять невідповідність анкетних даних матеріалам особової справи, вони під­лягають додатковій перевірці шляхом запиту до суду, який постановив це рішення, телеграфом або іншим способом, який дозволяє виключи­ти сумніви у достовірності даного судового рішення, та повідомленням територіального органу управління ДПтСУ за підпорядкованістю та прокурора, який здійснює нагляд за СІЗО.

3.4.