Стаття 300. Звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами
1. Умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
2. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Податкова пільга - передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування й сплати податку та збору, сплата ним податку і збору в меншому розмірі за наявності законних підстав. Пільги є одним із елементів податкової політики і мають як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси й забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення.
Звільнення від сплати податку можливе в повному чи частковому обсязі. При звільненні в повному обсязі платник податків цілком звільняється від нарахування і сплати податку. При звільненні в частковому обсязі платник податків звільняється від сплати податку тільки у певній частині його податкового обов'язку. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їхньої діяльності й об'єкт оподаткування.
Законодавство про оподаткування, закладаючи основи надання податкових пільг, як пільгових суб'єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризуються конкретною ознакою, на підставі якої формується пільговий податковий режим. Усі інші платники податків визначають об'єкт оподаткування, обчислюють податкову базу і суму додатків у повному обсязі за встановленими законодавством загальними правилами.
Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший - податкові закони, що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи галузей. Другий - підзаконні акти, які здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб'єктів і вирішальні більш вузькі цілі.
Зарубіжний досвід переконує, що більшість економічно розвинутих країн скорочує обсяг податкових пільг, поєднуючи цей крок із появою широкомасштабних програм підтримки новостворених підприємств і тих суб'єктів господарювання, які здійснюють активну інвестиційну діяльність. Тому, на наш погляд, застосування податкових пільг в умовах економічної нестабільності має обов'язково враховувати потенційний ефект від їх надання, що ліквідує можливість тотального надання пільг усім економічним суб'єктам і виправдовує галузевий характер пільг.
Для оцінки ефективності дії пільг не достатньо виявити їх позитивний вплив на підприємство, що ними користується, необхідно оцінити комплексний результат від запровадження тієї чи іншої пільги. За своєю суттю пільги є своєрідними бюджетними інвестиціями - оскільки у діяльність підприємства вкладаються “потенційно державні” кошти. Якщо пільга не сприяє перетворенню окремого мікроекономічного ефекту в макроеконо- мічний, її можна класифікувати як подарунок із боку держави.
Під час дослідження проблеми ефективності митних переваг (особливо тарифних преференцій) треба враховувати і значні витрати, пов'язані з їх запровадженням і досягненням запланованого результату (матеріальні, а можливо, й моральні чи політичні). Цей відчутний збиток доводиться брати до уваги при оцінці дієвості досліджуваного юридичного засобу, бо для суспільства зовсім не байдуже, ціною яких соціально-економічних витрат пільги досягнуть бажаної результативності. Цілком логічно, що не можна вважати функції переваг ефективними, якщо понесені витрати перевищують цінність запланованого результату. У будь-якому разі про дієвість митних пільг і тарифних преференцій можна судити в міру їх окупності, тобто за обсягом вартості для суспільства.
Підґрунтя такого критерію, як досягнення максимального результату з мінімальними соціальними витратами, становить не абсолютна цінність отриманого результату й не абсолютна величина понесених витрат, а їх співвідношення.Критерієм ефективності митних пільг і тарифних преференцій є їх правильність, тобто відповідність змісту, властивостей, результатів дії досліджуваного юридичного засобу сучасним прогресивним положенням правової науки.
Передбачений статтею Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, та їх перелік є одним з елементів забезпечення послідовності й стабільності регулювання процедури подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, визначаються підтверджувальні документи, які необхідно подати при такому митному оформленні.
Очікуваним результатом прийняття цього нормативно-правового акта є оптимізація й удосконалення адміністративних відносин між митними органами та платниками податків, забезпечення однозначного тлумачення законодавчих актів.
Дія цього наказу не призводить до додаткових витрат часу і коштів на отримання відповідних підтверджувальних документів. Навпаки, зібрані воєдино документи, які треба подати суб'єктам господарювання для підтвердження пільги в оподаткуванні, дають змогу прогнозувати дії митниці, отримати заздалегідь необхідні документи, прогнозувати ризики суб'єктів господарювання, захистити останніх від вимог додаткових документів або від можливої втрати часу.