Порядок проведення класифікації та розподілу засуджених до позбавлення волі із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань

У статті 86 KBK України закріплено, що вид колонії, в якій засу­джені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається ДПтСУ, а не судом, як це було раніше. З 2001 р. ця процедура здійснюється регіональними комісіями з питань розподілу, направлення та переве­дення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі — Регіональна комісія), що утворюються в територіальних органах управління ДПтСУ, та Апеляційною комісію з питань розподілу, на­правлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі — Апеляційна комісія), що утворюється без­посередньо в ДПтСУ

Порядок діяльності названих комісій регламентований Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затвердженою на­казом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 р.

Розподіл і направлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, із СІЗО до установ виконання покарань здійснюється Регіональними комісіями безпосередньо у СІЗО.

Підставою для визначення колонії з необхідним рівнем безпеки, де засуджені до позбавлення волі будуть відбувати покарання, є вирок суду та інші матеріали, які характеризують засудженого. Розподіл та направлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлен­ня волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюється на підставі статей 12, 64, 65 KK України та статей 11, 18, 19, 86, 87, 92, 93, 101, 138, 140, 147 KBK України, за відповідними індивідуальними чи персональними наряда­ми.

Неправомірне, з точки зору громадянина, рішення Регіональної комісії може бути оскаржене до Апеляційної комісії, одним із завдань якої є розгляд заяв і скарг засуджених осіб, їх захисників, законних представників, батьків, близьких родичів та інших громадян з питань розподілу та направлення засуджених до позбавлення волі.

Процес розподілу засуджених до установ виконання покарань фактично складається з двох взаємопов’язаних етапів: на першому з них здійснюється обрання виду установи, на другому — визначення конкретної установи виконання покарань, розташованої на території тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці.

На сьогодні кримінально-виконавча система України є нездатною створити в усіх областях колонії всіх видів, що не дозволяє розмістити засуджених поряд із місцем проживання їх рідних. Однак з метою під­тримання родинних зв’язків особи, які до засудження постійно про­живали за межами регіону, де вони вчинили злочин, або мають по­стійні соціальні зв’язки з близькими родичами (матір’ю, батьком, чо­ловіком, дружиною, дітьми, рідними братами і сестрами, онуками, дідом і бабою, усиновителями, усиновленими) за межами цього регі­ону, направляються за нарядами ДПтСУ, як правило, ближче до місця проживання рідних (а в разі відсутності на території області установи даного виду — до так званих «міжобласних» колоній, тобто таких, за якими закріплені декілька сусідніх областей).

3.3.