Система органів державного фінансового контролю. Органи державного фінансового контролю загальної та спеціальної компетенції

У процесі здійснення фінансового контролю задіяна низка орга­нів, що наділені відповідними повноваженнями.

Нині в Україні здійснюється реформування системи контрольних органів.

До органів, які здійснюють фінансовий контроль, нале­жать: Верховна Рада України, Рахункова палата України, Прези­дент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба, Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України та інші.

Виходячи з різноманітності органів фінансового контролю, в науці фінансового права для систематизації цих органів було здійснено їх класифікацію в залежності від:

1. Від рівня:

• загальнодержавні (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України);

• органи місцевого самоврядування.

2. Від інститутів:

• фіскальні органи;

• фінансові органи;

• казначейські органи України;

• фінансово-кредитні установи та ін.

3. Від компетенції:

• загальної компетенції (для яких здійснення фінансового контро­лю не є основною діяльністю);

• спеціальної компетенції (спеціально створені для здійснення ді­яльності у сфері фінансового контролю).

Систему державного фінансового контролю характеризують ви­ходячи з її розподілу на органи фінансового контролю загальної та спеціальної компетенції.

4.4.1. Правовий статус та повноваження органів державного фінансового контролю загальної компетенції

Верховна Рада України. Парламентський контроль здійснюєть­ся шляхом незалежних зовнішніх перевірок незалежним ревізором від імені законодавчого органу і його комітетами. Конституція України ви­значає загальні засади участі у процесі фінансового контролю Вер­ховної Ради України та її комітетів.

У ст. 85 Конституції закріплено такі повноваження Верховної Ради, пов'язані зі здійсненням фінансового контролю:

• затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прий­няття рішення щодо звіту про його виконання;

• здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції та закону;

• затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням ;

• призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

• призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національ­ного банку України за поданням Президента України;

• призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;

• здійснення парламентського контролю в межах, визначених Кон­ституцією та законом.

Комітети Верховної Ради України беруть участь у підготовці до розгляду парламентом проектів законів, зокрема про Державний бюджет України. Комітет Верховної Ради України з питань бюд­жету готує і попередньо розглядає питання щодо контролю за вико­нанням та звіту про виконання Державного бюджету України в части­ні, що належить до компетенції комітету. Також контролює відповід­ність поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Дер­жавний бюджет України Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та готує відповідні висновки, контролює відповідність законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради Ук­раїни, бюджетному законодавству. Комітет із питань податкової та митної політики здійснює контроль за відповідністю законопро­ектів із питань податків, зборів та мита, діяльності фіскальних органів, поданих на розгляд Верховної Ради України, чинному законодавству України.

Президент України. Контрольні повноваження Президент Украї­ни виконує при підписанні прийнятих Верховною Радою законів у сфері організації і регулювання фінансової діяльності, справляння податків та ін., зокрема закону про Державний бюджет України. Президент Украї­ни, відповідно до п. 15 ст. 106 Конституції України, має право зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Консти­туції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України задля з’ясування їх конституційності. Також Президент України має право н­акласти вето на прийнятий закон та призначати на посаду і звільнення з посади половину складу Ради Національного банку України.

При Президентові України діє координаційний орган - Рада націо­нальної безпеки й оборони (далі - РНБО), що може здійснювати контроль за публічною фінансовою діяльністю. РНБО може розгляда­ти питання, що належать до сфери організації або проведення фінан­сової діяльності, та приймати відповідні рішення.

Кабінет Міністрів України. Здійснює контроль за публічними фінансами під час практичної реалізації фінансової політики України, державної політики у галузі ціноутворення й оплати праці, складання та виконання Державного бюджету України і звіту про його виконання, здійснення загальнодержавних і міждержавних економічних програм, створення і керівництва діяльністю різних фондів тощо. Поточна дія­льність Кабінету Міністрів України пов’язана з управлінням публічни­ми фінансами і контролем за їх використанням. У межах своїх повно­важень Уряд також здійснює відомчий державний контроль за фінан­сами міністерств і відомств.

На місцях фінансовий контроль здійснюють Верховна Рада і Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші регіональні і місцеві орга­ни самоврядування при розгляді проектів та затвердженні відповідних бюджетів і звітів про їх виконання, при внесенні до цих бюджетів змін і корективів у ході їх виконання, при заслуховуванні інформацій та звітів голів постійних комісій про витрачання бюджетних ресурсів, керівників інших органів з питань фінансової діяльності.

4.4.2. Правовий статус та повноваження органів державного фінансового контролю спеціальної компетенції

Рахункова палата. Стаття 98 Конституції України визначила, що контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата. Відповідно до Закону Ук­раїни «Про Рахункову палату», цей орган є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкова­ний і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність само­стійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Завданнями Рахункової палати є:

• організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюд­жетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фон­дів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

• здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності і доцільності ви­датків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм еконо­мічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

• контроль за дотриманням законності щодо надання Україною по­зик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним органі­заціям, передбачених у Державному бюджеті України;

• контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах На­ціонального банку України та уповноважених банках;

• аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюд­жету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про вдосконалення бюджетного процесу в цілому;

• регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внут­рішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

• виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати чинним законодавством України.

Повноваження Рахункової палати поширюються на Верховну Ра­ду України, органи виконавчої влади, в тому числі їх апарати, Націо­нальний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд дер­жавного майна України та інші державні органи і установи, створені згідно із законодавством України. Рахункова палата має право контро­лювати також місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, банки, кредитні установи, господарські товариства, страхові компанії, інші фінансові установи і їх спілки, асоціації та інші об’єднання незалежно від форм власності, об’єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації у тій частині їх діяльності, яка сто­сується використання коштів Державного бюджету України.

Рахункова палата у ході виконання Державного бюджету України контролює повноту і своєчасність грошових надходжень, фактичне ви­трачання бюджетних асигнувань, у тому числі коштів загальнодер­жавних цільових фондів та видатків по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього боргу України, у порівнянні із затвердженими показника­ми Державного бюджету України, виявляє відхилення та порушення, проводить їх аналіз, вносить пропозиції щодо їх усунення.

Рахункова палата проводить аналіз оперативної інформації, одер­жаної в порядку контролю, після чого узагальнені відомості подають­ся Верховній Раді України, її комітетам та Кабінету Міністрів Украї­ни. Рахункова палата перевіряє фінансування затверджених Верхов­ною Радою України загальнодержавних програм економічного, науко­во-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охоро­ни довкілля і розглядає матеріали з цих питань на засіданнях Колегії Рахункової палати.

У разі виявлення порушень або невиконання встановлених законо­давством України вимог щодо збереження, використання об ’єктів дер­жавного майна чи несвоєчасної сплати до Державного бюджету Украї­ни коштів, отриманих від розпорядження та управління майном, що є об'єктами права державної власності, Рахункова палата має право ста­вити перед відповідними державними органами питання про притягнен­ня винних осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавст­вом України, та інформувати про це Верховну Раду України.

Рахункова палата контролює законність договорів, раціональне та ефективне використання кредитів і позик, які отримує Україна від іно­земних держав, банків і міжнародних фінансових організацій. Рахунко­ва палата перевіряє діяльність Національного банку України та його установ, уповноважених банків і кредитних установ у частині обслуго­вування ними Державного бюджету України. За результатами переві­рок діяльності установ банківської системи, в першу чергу Національ­ного банку України, Рахункова палата подає висновки і пропозиції що­до його звітів про забезпечення стабільності грошової одиниці до Вер­ховної Ради України, а також щодо діяльності Національного банку України з обслуговування державного боргу України.

Рахункова палата щорічно здійснює перевірку кошторису витрат Національного банку України і подає відповідну інформацію до Вер­ховної Ради України.

Рахункова палата здійснює перевірки та ревізії. Терміни, обсяги і за­соби їх проведення встановлюються Рахунковою палатою. Про резуль­тати проведених перевірок і ревізій Рахункова палата інформує Верхов­ну Раду України, доводить до відома керівників відповідних централь­них органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій.

Рахункова палата, здійснюючи свою діяльність, зобов'язана за до­рученням Верховної Ради України проводити експертизу і давати вис­новки щодо:

• проекту Державного бюджету України, обґрунтованості його доходної та видаткової частин щодо обсягів державного внутрішнього і зовнішнього боргу та дефіциту Державного бюджету України, за­тверджених законом України;

• окремих напрямів бюджетно-фінансової, грошово-кредитної полі­тики, а також окремих питань бюджетного процесу за прямими дору­ченнями Верховної Ради України;

• проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань бюджетно-фінансової і грошово-кредитної систем у разі, якщо вони направлені Верховною Радою України на експертизу у встановленому порядку і повинні бути внесені на її розгляд;

• проектів загальнодержавних цільових програм, які фінансуються з бюджетів або на які передбачено додаткове фінансування з Держав­ного бюджету України;

• проектів програм Кабінету Міністрів України, на фінансування яких використовуються кошти Державного бюджету України;

• проектів міжнародних договорів України, що стосуються витрат з Державного бюджету України.

Згідно з чинним законодавством, Рахункова палата проводить державний фінансовий аудит у порядку та у спосіб, визначені законом. У визначених законодавством межах Рахункова палата уповноважена на експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим викорис­танням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм.

Ревізії та перевірки Рахункової палати можуть бути як планови­ми, так і позаплановими. Посадові особи Рахункової палати України не наділені правом застосовувати до порушників фінансової дисциплі­ни санкції. Вони можуть направляти матеріали ревізій (перевірок) та обстежень до Кабінету Міністрів України, відповідних центральних органів виконавчої влади, Національного банку України, Фонду дер­жавного майна України, підприємств, установ та організацій для роз­гляду і вжиття необхідних заходів. Крім того, Рахункова палата Украї­ни за рішенням колегії може подавати до Верховної Ради, Президента України, а також органів виконавчої влади клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного законодавства України, внаслідок чого державі завдано матеріальної шкоди.

Міністерство фінансів України. Це Міністерство створено спеціально для здійснення фінансового управління і визначене голов­ним у системі центральних органів виконавчої влади із реалізації полі­тики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю.

Міністерство фінансів України (далі - Мінфін) відповідно до по­кладених на нього завдань у межах своїх повноважень контролює дотримання бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу стосовно як державного, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством; коригує показники фінансової бази пенсійної системи, забезпечує її збалансованість і стабільність; забез­печує у межах своїх повноважень організацію та здійснення контролю за інвестуванням пенсійних коштів і виконанням пенсійних програм тощо. В установленому законодавством порядку вживає заходів щодо зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі їх нецільового використання та застосування безспірного вилу­чення коштів із місцевих бюджетів до Державного бюджету.

У межах своїх повноважень Мінфін має право зупиняти бюджетні асигнування у випадках, передбачених законодавством; зупиняти в установленому законодавством порядку здійснення операцій із бюд­жетними коштами в разі виявлення бюджетного правопорушення. Крім того, на Мінфін покладено завдання здійснювати внутрішній фі­нансовий контроль та аудит на підприємствах, в установах і організа­ціях, що належать до сфери його управління.

Відповідно до указу Президента України «Про Положення про Мі­ністерство фінансів України» від 08 квітня 2011 року № 446/2011, Міні­стерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації дер­жавної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики (крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики), політики у сфері державного фінансово­го контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бух­галтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та конт­ролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних ме­талів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері за­побігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Державна казначейська служба України. Відповідно до Указу Президента України «Про Положення про Державну казначейську службу України» від 13 квітня 2011 року № 460/2011, ця служба є цен­тральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Вона здійснює бухгалтерський облік усіх надходжень та ви­трат Державного бюджету України; встановлює єдині правила веден­ня бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюд­жетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням; стежить за відповідністю платежів узятим зобо­в’язанням та бюджетним асигнуванням.

Серед спеціальних органів державного фінансового контролю слід також назвати Державну пробірну службу України, яка особисто та через підпорядковані їй казенні підприємства пробірного контролю виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні й дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб, а саме:

• проводить у межах своїх повноважень перевірки дотримання суб’єктами підприємницької діяльності та іншими суб’єктами госпо­дарювання вимог законодавства під час операцій з дорогоцінними ме­талами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали;

• готує і подає на розгляд Мінфіну пропозиції щодо зупинення дії або анулювання виданих суб’єктам підприємницької діяльності ліцен­зій на здійснення операцій із металобрухтом та ін.;

• проводить щорічну реєстрацію відбитка спеціального знака іменника, який засвідчує виготовлювача ювелірних і ювелірних виро­бів із дорогоцінних металів, видає дозволи на використання іменників на території України та ін.

Національний банк України. Головну функцію центрального банку держави - забезпечення стабільності національної грошової одиниці - закріплено у ст. 99 Конституції України. Національний банк України (далі - НБУ) діє на підставі Закону України «Про Національ­ний банк України».

Центральний банк держави забезпечує фінансовий контроль та бан­ківський нагляд у сфері грошово-кредитного обігу. Відповідно до поло­жень Конституції України, до повноважень НБУ входить розробка Ос­новних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням. НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків- суб’єктів підприємницької діяльності, їх відділень, філій, представництв по всій території України. Нагляд НБУ спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників через зменшення ризиків у діяльності комерційних банків. Фінансовий конт- роль НБУ здійснює задля скорочення зовнішніх та внутрішніх банківсь­ких ризиків: ліквідності, кредитних, валютних, облікового відсотка тощо.

У рамках здійснення фінансового контролю НБУ визначає вимоги для отримання ліцензії на проведення банківських операцій з метою впевнитися у майбутній надійності банку і допустити на фінансово-кре­дитний ринок країни лише ті банки, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов’язковим вимогам.

НБУ здійснює інспектування, комплексні і тематичні перевірки поточної діяльності банків та їх установ (ревізії на місцях), а також розробки і вживання заходів щодо їх організаційного закріплення. Під час інспектування перевіряють: законність здійснюваних операцій; стан бухгалтерського обліку; діяльність служби внутрішнього банків­ського аудиту; достовірність звітів; відповідність законодавству ло­кальних актів банківської установи тощо. У разі виявлення порушень банківського законодавства НБУ наділено компетенцією вживати пе­редбачених законодавством заходів впливу.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Указом Президента України «Про Національну комісію з цінних папе­рів та фондового ринку» від 23 листопада 2011 року № 1063/2011 визначено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпо­рядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. НКЦПФР здійснює державне регулювання ринку цінних паперів.

До основних завдань НКЦПФР у сфері фінансового контро­лю входять:

1) здійснення державного контролю за емісією і обігом цінних па­перів та похідних (деривативів) на території України;

2) здійснення заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та законодавства про акціонер­ні товариства;

3) здійснення державного регулювання та контролю у сфері спіль­ного інвестування;

4) здійснення у межах компетенції державного контролю у сфері накопичувального пенсійного забезпечення;

5) здійснення у межах компетенції державного нагляду у сфері за­побігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

6) здійснення у межах повноважень, визначених законодавством, нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі за небанківсь- кими фінансовими групами та їх підгрупами.

Державна фіскальна служба України. Контрольна діяльність Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) врегульовується по­становою Кабінету Міністрів України «Про Державну фіскальну службу України» від 21 травня 2014 року № 236. Відповідно до цієї постанови, Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Мі­ністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адмі­ністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з пра­вопорушеннями під час застосування податкового, митного законодав­ства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основними контрольними завданнями ДФС є:

1) реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з пра­вопорушеннями під час застосування податкового, митного законо­давства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фон­дів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку прове­дення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявніс­тю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підля­гають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забез­печення формування:

• державної податкової політики;

• державної політики у сфері державної митної справи;

• державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фон­дів податків і зборів, митних та інших платежів;

• державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

• державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотри­манням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послу­ги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

ДФС відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпе­чує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахуван­ня та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів;

2) контролює своєчасність подання платниками податків та єди­ного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовір­ність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів;

3) здійснює контроль за дотриманням податкового і митного за­конодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, зако­нодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодав­ства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС;

4) здійснює облік платників податків та єдиного внеску, осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контро­лем, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;

5) забезпечує ведення обліку податків і зборів, платежів;

6) здійснює контроль за:

• дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і гро­мадянами установленого законодавством порядку переміщення това­рів, транспортних засобів через митний кордон України;

• застосуванням відповідно до закону заходів тарифного та нета­рифного регулювання під час переміщення товарів через митний кор­дон України і після завершення операцій митного контролю та митного оформлення;

• правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до закону, а також за правильністю визначення країни походження та кла­сифікації згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоеконо­мічної діяльності (УКТЗЕД) товарів, що переміщуються через митний кордон України;

7) забезпечує здійснення митного контролю та митного оформ­лення товарів, поміщених у відповідні митні режими;

8) вживає заходів до захисту прав інтелектуальної власності у процесі зовнішньоекономічної діяльності, недопущення переміщення через митний кордон України контрафактних товарів;

9) здійснює контроль за дотриманням суб’єктами зовнішньоеко­номічної діяльності законодавства з питань державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвій­ного використання в межах повноважень, передбачених законом;

10) проводить аналіз та здійснює управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю;

11) здійснює контроль за доставкою товарів, які перебувають під митним контролем, до митних органів призначення;

12) застосовує та контролює процедури використання гарантій за­безпечення сплати митних платежів, взаємодіє з гарантами;

13) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, фор­мування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску;

14) збирає, аналізує, узагальнює інформацію про порушення зако­нодавства у сфері митної справи, за результатами прогнозує тенденції розвитку негативних процесів;

15) організовує роботу, пов’язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків з метою прове­дення експертизи щодо їх автентичності та здійсненням контролю за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоя­ми і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортуван­ня, зберігання і реалізації та ін.

Державна фінансова інспекція України. Відповідно до Указу Президента України «Про Положення про Державну фінансову інспек­цію України» від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координу­ється Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Ос­новними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює державний фінансовий контроль за:

• використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використан­ням коштів і майна, станом та достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої вла­ди, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного со­ціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарю­вання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за до­триманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів;

• дотриманням законодавства про державні закупівлі;

• діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи;

2) здійснює контроль за:

• виконанням функцій з управління об’єктами державної власності;

• цільовим використанням коштів Державного і місцевих бюд­жетів;

• цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

• складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються у процесі виконання бюджету;

• станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпо­рядників бюджетних коштів;

• усуненням виявлених недоліків і порушень;

3) забезпечує участь представників Держфінінспекції України в ревізійних комісіях господарських організацій, у яких корпоративні пра­ва держави перевищують 50 відсотків статутного капіталу;

4) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявле­них під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

• вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

• звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень зако­нодавства з питань збереження і використання активів;

• проводить аналіз стану додержання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органи виконавчої влади, інші державні ор­гани та органи місцевого самоврядування;

• готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення та запобігання причинам і умовам, які призвели до допущен­ня недоліків і порушень;

• здійснює контроль за виконанням вимог і пропозицій, поданих Держфінінспекцією України та її територіальними органами міністерст­вам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місце­вого самоврядування за результатами державного фінансового контро­лю, та інформує про це Кабінет Міністрів України і Мінфін України;

• застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодав­ства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законо­давства;

• передає правоохоронним органам матеріали ревізій у разі встановлення порушень законодав ства, що передбачають криміна­льну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь; інфор­мує правоохоронні органи про факти інших виявлених порушень законодавства;

5) подає щомісяця Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Мінфіну України звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

6) забезпечує погодження призначення на посади та звільнення з посад керівників контрольно-ревізійних підрозділів у структурі міні­стерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіаль­них органів;

7) координує діяльність, погоджує плани внутрішньої роботи конт­рольно-ревізійних підрозділів у структурі міністерств, інших централь­них органів виконавчої влади та здійснює оцінку фахового рівня праців­ників таких підрозділів;

8) здійснює контроль за проведенням внутрішньої контрольно- ревізійної роботи у структурі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

9) отримує та аналізує звітність про роботу контрольно-ревізійних підрозділів у структурі міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади;

10) розглядає листи, заяви і скарги громадян про факти порушен­ня законодавства з фінансових питань, вживає згідно із законодавст­вом відповідних заходів для їх усунення;

11) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Держфінінспекції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру;

12) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосе­редньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайон­ні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інс­пекторів у районах та містах. Держфінінспекцію України очолює Голо­ва, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Пре­зидент України.

Податкова міліція. Контрольна діяльність податкової міліції пе­редбачена розділом XVIII-2 Податкового кодексу України. Так, виз­начено, що контролюючими органами у сфері оподаткування є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, за­безпечує формування та реалізацію державної політики у сфері бороть­би з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного зако­нодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів по бороть­бі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податково­го законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесу­альну та охоронну функції.

Завдання у сфері фінансового контролю податкова міліція здійснює в процесі запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та про­вадження у справах про адміністративні правопорушення. У складі по­даткової міліції діє спеціальний підрозділ, який проводить роботу по бо­ротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Контрольними повноваженнями податкової міліції відповідно до покладених на неї завдань є наступні:

• приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про кримінальні та інші правопорушення, віднесені законом до компетенції податкової міліції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

• вживає заходів щодо виявлення і розслідування злочинів, пов'яза­них з відмиванням, легалізацією, розкраданням коштів та іншими неза­конними фінансовими операціями;

• виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування та бюджетній сфері, вживає за­ходів до їх усунення;

• виявляє кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткуван­ня, митній та бюджетній сферах, встановлює місцезнаходження платни­ків податків, проводить опитування їх засновників, посадових осіб тощо.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у про­веденні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться контролюючими органами, якщо такі перевірки не по- в'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кри­мінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повнова­жень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом Украї­ни «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальним процесуаль­ним кодексом України та іншими законами України.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» від 23 листопада 2011 року № 1070/2011 визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) є державним коле­гіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулю­вання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Основними контрольними завданнями Нацкомфінпослуг є:

1) забезпечення реалізації політики державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг (крім ринку банківських послуг і ринків цінних паперів та похідних цінних паперів);

2) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавст­ва у відповідній сфері;

3) у рамках застосування обліку як методу фінансового контролю Нацкомфінпослуг веде:

• Державний реєстр фінансових установ; у визначених Нацкомфін- послуг випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

• Єдиний реєстр бюро кредитних історій;

• Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків);

• Державний реєстр страхових та перестрахових брокерів, видає свідоцтва про включення зазначених брокерів до такого реєстру;

• Реєстр саморегулівних організацій учасників ринків фінансових послуг;

• Реєстр аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, та визначає порядок його ведення.

Державна служба фінансового моніторингу України. Указ Президента України «Про Положення про Державну службу фінансо­вого моніторингу України» від 13 квітня 2011 року № 466/2011 визначив Державну службу фінансового моніторингу України (далі - Держфін- моніторинг України) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Держфінмоніторинг України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії лега­лізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінан­суванню тероризму.

Основними завданнями Держфінмоніторингу України у сфе­рі фінансового контролю є:

1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії ле­галізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінан­суванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або ін­формації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної ін­формаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню теро­ризму.

Контрольні питання

1. На основі завдань фінансового контролю сформулюйте по­няття фінансового контролю.

2. На основі різних критеріїв класифікації визначте види фінан­сового контролю.

3. Які методи застосовуються під час здійснення фінансового контролю?

4. Визначте систему контрольних органів у галузі фінансової ді­яльності.

5. Які повноваження мають окремі органи державного фінансо­вого контролю?