Методи фінансового контролю

Методи фінансового контролю є способами і прийомами його проведення, здійснення контрольних заходів. Вони є досить різнома­нітними, а вибір конкретного методу контролю залежить від багатьох факторів, як-то від контрольованого і контролюючого суб'єкта, об'єк­та контролю, мети і задач контролю.

До основних методів фінансового контролю відносяться: об­лік, аналіз, перевірка, аудит, ревізія і фінансово-економічна експертиза, а також обстеження, інспекція, спостереження. Процедури їх прове­дення прописані у відомчих методиках та правилах проведення конт­ролю. Вони реалізуються в конкретних діях перевіряючого суб'єкта. Методика фінансового контролю регулюється в основному процесуа­льними нормами.

Характеристика методів фінансового контролю:

1. Облік - передбачає контролюючі дії при постановці на облік зобов'язаних осіб та об'єктів, що лежать в основі числення грошових зобов'язань. Тобто, обліковуються:

• зобов'язані особи при включенні даних про них до відповідних реєстрів, внесенні змін до облікової документації;

• об'єкти (грошові кошти, матеріальні ресурси), що лежать в ос­нові виконання обов'язків, пов'язаних із рухом грошових фондів.

Облік не обмежується тільки реєстраційною роботою. Він також пов'язаний з аналітикою і створенням інформаційних баз.

2. Аналіз - проводиться відносно періодичної або річної звітності, на підставі нього визначається рівень виконання плану, норм, фінансової дисципліни. При використанні аналітичних прийомів досліджуються головні фінансово-економічні показники діяльності контрольованого су­б’єкта. Аналізуються дані з кошторисів, балансів і т. д., ліквідність бухгалтерських балансів, розрахунки і оцінка фінансових коефіцієнтів; фінансова стійкість, фінансова звітність. Підсумковими результатами аналізу є оцінка поточного стану контрольованого суб’єкта, ефектив­ність і раціональність використовування грошових фондів, ефективність використовування матеріальних ресурсів та ін.

3. Перевірка - одноразова контрольна дія, що полягає в зіставлен­ні фактичних і документальних даних за окремими напрямами фінан­сово-господарської діяльності суб’єкта. Перевіряється фінансово-госпо­дарська діяльність підприємства, установи, організації або її підрозділів і за результатами оформляються довідка або доповідна записка.

Порівнюються фактичні дані контролю з даними, відображеними у первинній документації. Для цього використовуються облікові, звітні документи для виявлення порушень фінансової дисципліни і усунення їх наслідків.

Можна виділити наступні підстави класифікації видів пе­ревірок:

1) залежно від організаційної ознаки:

• планові перевірки (внесені в плани роботи контролюючого ор­гану);

• позапланові перевірки (здійснювані поза планом, за наявності ва­гомих підстав);

2) залежно від підстави призначення:

• первинна;

• повторна (проводяться через деякий час після початкової (пер­винної) фінансової перевірки);

• додаткова (для з’ясування питань, які не ставилися на первинній перевірці, часто у зв’язку із тими обставинами, що знову виникли);

3) залежно від об'єму:

• повні (охоплює всі сторони фінансово-господарської діяльності);

• часткові (неповні) перевірки (в ході них перевіряються окремі сторони фінансово-господарської діяльності);

• комплексні перевірки (перевірці підлягає вельми широке коло взаємопов’язаних питань);

• тематичні (цільові) перевірки (охоплюють або окремий напрям діяльності суб’єкта, що перевіряється, або виділений тип операцій);

4) залежно від повноти охоплення:

• суцільні (фронтальні) перевірки (вивчаються абсолютно всі до­кументи і облікові записи за визначений період часу);

• вибіркові перевірки (за окремими напрямками діяльності суб’єк­та, якого перевіряють, або його структурного підрозділу);

5) залежно від місця проведення:

• виїзні перевірки (здійснюються за місцем розташування об’єкта контролю);

• камеральні перевірки (проводяться за місцем розташування ор­гану фінансового контролю);

6) залежно від характеру контрольованих показників:

• арифметичні перевірки (зводяться до оцінки правильності мате­матичних розрахунків і таксувань);

• формальні перевірки (за якими здійснюється перевірка правиль­ності оформлення документів, наприклад, з’ясовується достовірність підписів і печаток, наявність стирань і виправлень, правильність запов­нення реквізитів);

7) залежно від характеру контролюючих суб'єктів:

• позавідомчі перевірки;

• відомчі перевірки.

4. Аудит - незалежна форма контролю, який досліджує тільки пи­тання, обумовлені в договорі із замовником.

Аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспек­тах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень су­б’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудитор­ськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудиторський контроль не підміняє державного фі­нансового контролю, а співпрацює з державними органами. Він може бути ініціативним (що проводиться за рішенням самого господарю­ючого суб'єкта) і обов’язковим, який передбачається ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність».

Проведення аудиту є обов’язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звіт­ності і консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних това­риств, підприємств-емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарюван­ня, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіцій­ному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок Державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фі­зичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Однак у будь-якому випадку аудиторська перевірка проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) і замовни­ком. У договорі на проведення аудиту і надання інших аудиторських послуг вказуються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських по­слуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

• самостійно встановлювати форми і методи аудиту на основі чин­ного законодавства, чинних норм і стандартів, умов договору із за­мовником, професійних знань і досвіду;

• отримувати необхідні документи, що стосуються предмета пе­ревірки і перебувають як у замовника, так і у третіх осіб;

• отримувати пояснення у письмовій або усній формі від керівниц­тва і працівників замовника;

• перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від ке­рівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, стосовно яких проводиться перевірка документів;

• залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Результатом аудиторської перевірки є аудиторський висновок, що містить підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти і відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника. Виконання договору на здійснення аудиту під­тверджується актом приймання-передачі аудиторського висновку.

5. Ревізія - метод документального контролю за фінансово-гос­подарською діяльністю підприємств, установ, організацій, дотриман­ням законодавства з питань фінансів, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень, ін­ших зловживань.

Ревізія здійснюється спеціальними органами фінансового контро­лю і спрямована на виявлення фактів порушення законності, достовір­ності і доцільності. При ревізії проводяться вивчення і аналіз фінан­сово-господарської документації на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, збереження грошових коштів та матеріально- технічних ресурсів, своєчасності і повноти звітності.

Ревізія проводиться на підставі документа, підписаного керівни­ком відповідного контролюючого органу.

6. Фінансово-економічна експертиза - проводиться щодо певних фінансових документів, за її підсумками складається висновок. Прикладом є експертно-аналітична діяльність Рахункової палати, кот­ра проводить експертизу і складає висновки щодо проектів: Держав­ного бюджету України, законів та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних цільових програм, програм Кабінету Міністрів України й інших документів, що стосу­ються питань Державного бюджету та фінансів України.

7. Обстеження - проводиться відносно конкретних сторін фі­нансової діяльності контрольованого суб'єкта. При обстеженні здій­снюється діагностика фінансового стану підконтрольного суб'єкта та дослідження звітності, проводиться первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінка відповідності його діяльності ста­тутним документам. У ході обстеження можуть застосовуватися опитування і анкетування з метою виявлення порушень фінансової дисципліни.

Під час обстеження здійснюється оглядовий аналіз фінансового і майнового стану контрольованого суб'єкта. У разі виявлення істотних недоліків у ході обстеження це є підставою для проведення перевірки; якщо недоліків не виявлено або вони незначні, то все обмежується стадією обстеження.

8. Інспекція - дозволяє отримати інформацію про стан фінансів підприємств, організацій та установ на місцях. Інспекції проводяться суб'єктами-представниками держави в цілому або її окремих органів періодично. Метою інспекції є ознайомлення зі станом справ на місцях і надання оперативної практичної допомоги.

9. Спостереження - це метод фінансового контролю, який має на меті загальне відстеження фінансової діяльності контрольованого суб'єкта. Воно є пасивним та безконтактним фінансовим контролем і зводиться до загального ознайомлення зі станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, організації, відомства. Спостере­ження буває загальним та спеціальним.

Інвентаризація - це спосіб здійснення фінансового контролю, спрямований на співставлення документальних даних та розрахунків з наявними основними засобами, нематеріальними активами, товар­но-матеріальними цінностями, грошовими коштами.

Інвентаризація в обов'язковому порядку здійснюється у разі пе­редачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі), при встановленні фактів крадіжок або зло­вживань, псування цінностей (на день виявлення таких фактів) та в інших випадках.

4.4.