6.4. Гарантії екологічних прав фізичних та юридичних осіб
Істотне значення має не проголошення прав, а їх реалізація. Головне призначення гарантій прав і свобод особи якраз і полягає у забезпеченні всім і кожному рівних правових можливостей для набуття, реалізації, охорони і захисту прав і свобод.
Вони покликані забезпечити найсприятливіші умови, в атмосфері яких записаний у Конституції і законах правовий статус особи і насамперед її права і свободи стали б фактичним становищем кожної людини і громадянина[94].Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. На місцеві ради, органи державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів покладено обов’язок подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.
Система гарантій екологічних прав громадян в узагальненому вигляді визначена у ст. 10 екологічного закону, до яких належать: проведення широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища; обов’язок центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об’єктів економіки; участь громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; здійснення державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; компенсація в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров’ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; створення та функціонування мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.
Крім того, у нормах зазначеної статті передбачено можливість припинення в порядку, встановленому законом, діяльності у разі, якщо вона перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав.Більшість з зазначених гарантій забезпечення реалізації екологічних прав віднайшли своє втілення та конкретизовані у інших актах екологічного законодавства, а також тих нормах, що регулюють відповідну сферу господарської діяльності[95].
Різноплановість юридичного змісту гарантій забезпечення екологічних прав обумовлює доцільність їх класифікації. О.Ф. Скакун гарантії прав, свобод і обов’язків людини і громадянина за сферою їх дії поділяє на внутрішньодержавні (національні) і міжнародні[96], що у повній мірі застосовується дослідниками й до гарантій забезпечення реалізації екологічних прав громадян як різновиду гарантій прав людини і громадянина.
Загальновизнаним є підхід дослідників щодо доцільності виділення загальних і спеціальних гарантій екологічних прав. Також пропонується класифікувати гарантії екологічних прав за такими критеріями як суб’єкт реалізації; зміст; форми (стадії) забезпечення; спрямованість, сфера[97]. Зокрема, за сферою виділяють гарантії у сфері здійснення господарської діяльності, до прикладу, при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об’єктів економіки; гарантії у сфері управлінської природоохоронної діяльності, до прикладу, здійснення державного та громадського контролю за додержанням екологічного законодавства; гарантії у сфері застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до прикладу, невідворотність відповідальності за порушення законодавства.
Гарантіями забезпечення належного виконання екологічних обов’язків громадянами виступають стимулюючі засоби матеріально-економічного та морально-етичного змісту, а також передбачені види і міри юридичної відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства[98].
Заходи зі стимулювання раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовищ на законодавчому рівні передбачені у ст. 48 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до яких, зокрема, належать: надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян в разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, при переході на маловідхідні та ресурсозберігаючі і енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання і устаткування для утилізації та знешкодження відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, виконанні інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища; надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища тощо.Головним гарантом дотримання прав людини та громадянина є держава, якій відведена важлива роль у системі гарантій забезпечення реалізації екологічних прав людини та громадянина. Конституцією України у ст. 16 проголошено обов’язок держави з забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу. З одного боку, держава виступає як один із суб’єктів, на якого покладені визначені Конституцією обов’язки, з іншого боку, у рамках відповідних правовідносин, держава є уповноваженою стороною, яка наділена правом вимагати від інших суб’єктів виконання ними відповідних обов’язків. Так, основними гарантами екологічних прав, за Конституцією України, є Президент України як глава держави, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, суди, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокуратура, адвокатура, Конституційний Суд України, органи місцевого самоврядування, міжнародні судові установи тощо.