6.5. Система способів охорони і захисту екологічних прав та їх реалізація
Захист екологічних прав – це система правових заходів, що підлягають застосуванню спеціально уповноваженими органами та (або) громадянами самостійно у випадках та в порядку, визначеному законом, з метою відновлення екологічних прав та усунення перешкод у їх реалізації.
Підставою та ядром інституту захисту прав людини і громадянина прийнято вважати право на їх захист. Право на захист екологічних прав громадян є самостійним суб’єктивним правом, під яким необхідно розуміти юридично забезпечену можливість особи шляхом застосування встановлених нормами чинного законодавства способів, форм і засобів захисту у порядку, визначеному законами України, здійснювати дії, спрямовані на відновлення суб’єктивних екологічних прав, усунення перешкод у їх реалізації у разі їх порушення, невизнання, оспорювання чи загрози вчинення таких дій у майбутньому, а також при наявності інших негативних наслідків.
Формою захисту екологічних прав громадян є комплекс узгоджених організаційних заходів, що здійснюється уповноваженими органами і (або) громадянами самостійно та спрямований на відновлення екологічних прав у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання та усунення перешкод у реалізації екологічних прав при наявності інших негативних для них наслідків. Захист екологічних прав громадян може здійснюватися у двох формах: юрисдикційній (судова й адміністративна) та не юрисдикційний (громадський захист і самозахист). Зокрема, право кожного на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з індивідуальними чи колективними письмовими зверненнями гарантує ст. 40 Конституції України, покладаючи на останніх обов’язок з розгляду звернення і надання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк. Адміністративна форма захисту екологічних гарантується також і Законами України «Про звернення громадян»[99], «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»[100], «Про прокуратуру»[101] та іншими нормативно-правовими актами.
Найбільш ефективною і пристосованою до вирішення складних питань, пов’язаних із захистом екологічних прав громадян, визнано судову форму їх захисту. Підставами виникнення права на захист екологічних прав громадян є не лише їх порушення, а й невизнання, оспорювання чи загроза вчинення таких дій у майбутньому, а також інші негативні наслідки. При цьому невизнання екологічних прав полягає в запереченні зобов’язаними особами в повному обсязі чи частково наявності у громадянина певного екологічного права, у результаті чого останній позбавляється можливості його практичної реалізації. Оспорювання екологічних прав громадян матиме місце у разі наявності спору між суб’єктами щодо наявності чи відсутності суб’єктивного екологічного права, що має наслідком невизначеність у праві. У разі оспорювання екологічного права присутнє звернення громадянина до юрисдикційних органів з вимогою про визнання належності за ним права.Осіб, які мають право на звернення до суду та інших компетентних органів за захистом екологічних прав громадян, умовно можна поділити на наступні групи: 1) ті, які звертаються за захистом належних їм екологічних прав (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, громадські природоохоронні організації); 2) ті, які звертаються за захистом екологічних прав громадян від імені останніх (представники на умовах законного, договірного представництва); 3) ті, які звертаються від свого імені за захистом екологічних прав громадян, невизначеного кола осіб в інтересах суспільства, держави (органи прокуратури, органи місцевого самоврядування, громадські природоохоронні організації).
Кожна галузь права містить норми, що регламентують застосування способів захисту суб’єктивних прав. В еколого-правовій сфері захист екологічних прав громадян гарантує ст. 11 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», ч. 3 якої передбачено можливість поновлення в суді порушених прав громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища, та низка інших нормативно-правових актів.
Так, згідно з ч. 2 ст. 95 Водного кодексу України діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об’єктам) може бути припинена за рішенням суду. Підлягають припиненню, відповідно до ст. 109 Лісового кодексу України, роботи, що здійснюються підприємствами, установами, організаціями і громадянами, якщо під час їх проведення не виконуються встановлені технологічні, санітарні та інші спеціальні вимоги щодо безпеки природного стану лісів та їх відтворення тощо.Так як способи захисту екологічних прав в узагальненому вигляді екологічним законодавством не визначені, то вони випливають із загальних способів захисту цивільних прав, що закріплені у ст. 16 Цивільного кодексу України, відповідно до положень ч. 2 якої способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зазначений перелік не є вичерпним так зазначеною нормою передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Буквальне тлумачення положень ст. 16 Цивільного кодексу надає змогу дійти висновку щодо законодавчого закріплення переліку способів захисту прав, можливість застосування яких належить лише суду. Судовою формою захист екологічних прав не обмежується, а окремого узагальненого переліку способів, які б підлягали застосуванню іншими компетентними органами, цивільне законодавство не містить.
У юридичній літературі широкого вжитку набула класифікація способів захисту суб’єктивних прав, залежно від сфери їх застосування, на загальні, що закріплені у ст.
16 Цивільного кодексу України, і спеціальні, що підлягають застосуванню тільки у випадках, прямо передбачених законом чи договором, і, як правило, закріплені у спеціальних нормативно-правових актах. Способи захисту екологічних прав громадян доцільно класифікувати на загальні і спеціальні, з уточненням, що загальними способами захисту екологічних прав громадян є такі способи їх захисту, що є прийнятними до застосування для захисту переважної більшості екологічних прав громадян. Оскільки навряд чи є можливим у разі порушення права на вільний доступ до екологічної інформації застосувати такий загальний спосіб захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення. Або ж у випадку порушення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля навряд чи можливо застосування такого способу захисту як, наприклад, визнання правочину недійсним, примусове виконання обов’язку в натурі, що, в свою чергу, є прийнятними при захисті права громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів. Відповідно, в залежності від об’єкту правового захисту способи захисту екологічних прав можна поділяти на: а) ті, які підлягають застосуванню для захисту окремих екологічних прав громадян; б) ті, які підлягають застосуванню для захисту переважної більшості екологічних прав громадян.Екологічні права громадян як об’єкт правового захисту мають низку особливостей. Відповідно, і відносини з захисту названих прав також характеризуються певною специфікою. У зв’язку з чим способи захисту екологічних прав доцільно систематизувати шляхом закріплення їх узагальненого переліку у нормах Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Ефективність захисту порушеного екологічного права залежить від вибору способу (способів) такого захисту. Особа вправі обрати один чи декілька способів захисту порушеного права. При цьому може скористатися як способом, що прямо визначений спеціальною нормою, або ж у разі відсутності такого скористатися одним або сукупністю способів, визначених в узагальненому вигляді в нормах ст.
16 Цивільного кодексу України. Критеріями вибору способу (способів) захисту порушених екологічних прав громадян доцільно визначати: 1) норми права, що регулюють екологічні відносини у сфері застосування способів захисту екологічних прав; 2) зміст екологічних прав, що підлягають захисту; 3) характер дії, що спричинила порушення, невизнання, оспорювання екологічних прав чи інші негативні для них наслідки; 4) суб’єктний склад осіб, діями чи бездіяльністю яких порушені екологічні права громадян чи створені перешкоди для їх реалізації; 5) наслідки порушення екологічних прав громадян; 6) забезпечення відновлення порушених екологічних прав, усунення перешкод у їх реалізації.На відміну від способів захисту, узагальнений перелік способів самозахисту екологічних прав ані екологічним, ані цивільним законодавством не визначений і це є цілком зрозумілим, оскільки неможливо врахувати і вказати у законі всі порушення прав, які можуть бути вчинені, і всі способи самозахисту від можливих порушень, а правильність вибору того чи іншого способу самозахисту є вкрай важливою, так як під час недотримання вимог закону щодо його вибору дії захисту порушених прав можуть перерости в правопорушення (зловживання правом, самоуправство). Вибір способу самозахисту порушених екологічних прав, як і вибір способів захисту, залежить від характеру і змісту права, що підлягає захисту, характеру дії, а також наслідків такого порушення.
Екологічне законодавство не містить обмежень у здійсненні дій щодо захисту екологічних прав. Загальне правило щодо належного здійснення суб’єктивних прав закріплене у ст. 68 Конституції України, відповідно до ч. 1 якої кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб. Ст. 13 Цивільного кодексу передбачає, що цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що здійснюються з наміром завдати шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.