Закон Королівства Нідерланди про фонд відшкодування шкоди від насильницьких злочинів[CXIII] від 26 червня 1975 року

Стаття 1

Для цілей та згідно з цим Законом, використовуються такі поняття:

«Фонд» - Фонд відшкодування шкоди від насильницьких зло­чинів, зазначений у Статті 2;

«Міністр» - Міністр юстиції;

«Комітет» - комітет, зазначений у Статті 8, який відповідає за управління Фондом;

«потерпілий» - жертва чи особа, яка вижила і подає або від імені якої подається запит на виплату з Фонду.

Стаття 2

1. Це є Фонд відшкодування шкоди від насильницьких зло­чинів. Міністр вносить до Фонду щорічні внески на витрати, пов’язані з виконанням цього Закону, в обсязі відшкодування цих витрат, яке може бути надане.

2. Не зважаючи на абзац третій Статті 4:21 Загального закону з адміністративного провадження, розділ 4.2 зазначеного Закону застосовується.

3. Фонд є юридичною особою і засновується в місті Rijswijk. Голова комісії або особа, яка його заміщує, представляє Фонд у позасудовому та судовому порядку.

Стаття з

1. Виплати з Фонду здійснюються:

a. всім, хто в Нідерландах отримав у результаті умисного насильницького злочину серйозні тілесні ушкодження або розумовий розлад;

b. всім, хто на борту нідерландського судна або літака за меж­ами Нідерландів отримав у результаті умисного насильниць­кого злочину серйозні тілесні ушкодження або розумовий розлад;

c. родичам осіб, які зазначені в пунктах а і b, якщо вони померли внаслідок злочину;

d. іншим особам, ніж зазначені в пункті с, які сплатили витрати похоронних компаній за осіб, зазначених в пункті а і b, якщо вони померли в результаті злочину.

2. Для цілей попередньому абзацу до поняття «родичі» відно­сяться:

a. один із подружжя, шлюб якого розірваний, і зареєстрований партнер померлого;

b. інші родичі померлого на підставі кровного споріднення або шлюбу, за умови, що вони проживали разом на момент смерті, повністю або частково сумісно проживали, або мали на це право на підставі судового рішення;

c.

d. ті, хто разом із померлим проживав разом і сприяв надхо­дженням в сумісне господарство;

e. родичі померлого першого ступеня і другого ступеня бічної лінії кровного споріднення.

3. Для цілей першого абзацу «умисно вчиненими насильниць­кими злочинами» є також замах на їх вчинення.

Стаття 4

1. Виплати визначаються розумно і справедливо. Вони не пови­нні перевищувати суми збитків, завданих травмою або смертю, у тому числі і нематеріальних збитків родичів.

2. Згідно з регламентом Міністра визначається розмір виплати, що повинна здійснюватися. Ці виплати можуть відрізнятися залежно від характеру ушкодження.

Стаття 5

Виплата може не відбутися або бути зменшена, якщо завдана шкода є наслідком обставин, зумовлених потерпілим або роди­чем.

Стаття 6

1. Фонд проводить розрахунки виплат з відшкодування збитків з урахуванням відшкодування, яке потерпілий може отримати або вже отримав за допомогою цивільно-правових засобів або отри­мав в інший спосіб відшкодування шкоди, завданої злочином.

2. У випадку, якщо Фонд вважає, що завершення процедур, зазначених в першому абзаці, займатиме необґрунтовано трива­лий строк, він може призначити заявнику виплати навіть без кло­потання заявника. Якщо Фонд погодиться з умовами отримання потерпілим відшкодування, зазначеного в першому абзаці, то після розподілу відшкодування Фонд зменшує або збільшує роз­мір виплат.

3. Фонд може здійснити виплати на підставі першого абзацу для того, щоби потерпілий отримав відшкодування внаслідок такого перерахунку. Якщо Фонд отримає відомості про отримання потерпілим відшкодування, зазначене в першому абзаці, ця сума буде вирахувана із суми виплат. Фонд повідомляє заявника про ці перерахунки.

4. Держава підтримує ту суму, яку фонд сплатив заявнику у правах відносно шкоди, яку він заподіяв третій стороні.

Стаття 7

Запит на виплату повинен бути направлений до Фонду протя­гом трьох років, рахуючи з дня, коли було вчинено злочин. Щодо запиту родичів потерпілого цей строк починається з дня його смерті. Після закінчення строку, запит тим не менше буде розгля­датися, якщо з’ясується, що запит підготовлено настільки швидко, що було б справедливо продовжити його розгляд.

Стаття 8

1. Щодо запиту робиться резолюція комісією, відповідальною за керування Фондом. Комісія має право під час оцінки запиту відхилятися від положень цього Закону, якщо його застосування призведе до серйозної несправедливості.

2. Комісія складається з багаточисельних та простих палат. Багаточисельна палата складається з непарної кількості членів, але не менше трьох членів. Один з членів призначається Міні­стром головою палати. Голова після заслуховування на комісії може призначити з числа членів свого заступника.

3. Призначення членів комісії відбувається на строк до чоти­рьох років, за умови можливості дострокового звільнення за влас­ним бажанням. Двічі допускається здійснювати повторне призна­чення, кожного разу на строк до чотирьох років. Перебування на посаді допускається до досягнення сімдесяти років.

4. Простий запит, що надійшов у комісію, розглядається про­стою палатою. Якщо запит на думку цієї палати не підлягає роз­гляду, вона направляє його до багаточисельної палати. Проста палата може також і в інших випадках направляти запити до бага- точисельної палати. Надсилання може бути зроблено на кожному етапі розгляду. Розгляд зазначеного запиту відбувається у тому вигляді, в якому він надійшов.

5. Якщо запит на думку багаточисельної палати призначений для подальшого розгляду в простій палаті, вона може переслати цей запит до простої палати. Четверте та п’яте речення четвертого абзацу застосовні.

6. Комісія має секретаря, який призначається і звільняється з посади Міністром після розгляду цього питання на комісії.

7. В комісії застосовується Рамковий закон про незалежні адмі­ністративні органи^[CXIV].

Стаття 9

1. На вимогу комісії органи влади, установи і посадові особи надають комісії необхідну інформацію якомога швидше. Комісія може також збирати інформацію від інших осіб, коли це здійсню­ється в рамках виконання своїх обов’язків і це визнано необхід­ним.

2. Комісія має право викликати свідків та експертів. Потерпі­лий має право бути присутнім на допиті свідків і експертів. Він повинен повідомлятися про наступний допит.

Стаття 1О

Члени комісії повинні до початку роботи комісії взяти участь у церемонії складання присяги або обіцянки, про те що вони будуть добросовісно виконувати свої обов’язки згідно з правилами. Міністр видає більш детальні правила про те, яким чином триває процедура присяги або обіцянки.

Стаття 11

Відшкодування за проїзд і проживання, а також витрати часу, зазначені в абзаці другому Статті 9 стосуються свідків і експер­тів, та потерпілого, якщо він з’явився особисто на виклик комісії. Загальні правила регулювання будуть розроблені більш детально.

Стаття 12

Структура і методи роботи комісії і секретаріату повинні додат­ково регулюватися загальним адміністративним положенням. Це може бути створення однієї або більше підкомісій для конкретних завдань, які діятимуть від імені комісії.

Стаття 13

1. Комісія може до ухвалення свого рішення здійснити попере­дню виплату.

2. Рішення про призначення виплати потребує від Фонду при­йняття рішення про призначення суми виплат. Відповідальним за якнайшвидшу швидшу реалізацію цього рішення є секретар.

Статті 14-17 [втратили чинність]

Стаття 18а

1. Кожен, хто проживає в Нідерландах і, після 1 січня 2006 року - в державі-члені Європейського Союзу - став жертвою зло­чину, вчиненого умисно, може подати до Фонду запит на оплату до причетної держави-члена.

2. Фонд направляє уповноваженому органу відповідної дер- жави-члена запит про здійснення оплати якнайшвидше.

3. В загальних адміністративних положеннях зазначені пра­вила, що стосуються подання запиту про відшкодування і проце­дура завершення його розгляду.

Стаття 19

Міністр може вносити додаткові правила щодо структури і адміністрування Фонду та здійснювати функції нагляду за вико­нанням.

Статті 20, 21 [втратили чинність]

Стаття 22

В загальних адміністративних положеннях можуть встановлю­ватися правила щодо реалізації цього Закону.

Стаття 23

1. Цей Закон набирає чинності з дати, визначеної Королевою.

2. Жодних виплат не повинно здійснюватися щодо будь-якого злочину, який вчинений до 1 січня 1973 року. Якщо на підставі першого абзацу Статті 7 застосовується тривалий строк у зв’язку зі злочином, вчиненим після 1 січня 1973 року, але до дати набрання чинності цим Законом, можна подати запит за змістом цієї Статті, але не пізніше, ніж через два місяці після цієї дати.

Стаття 24

Цей Закон може іменуватися як «Закон про фонд відшкоду­вання шкоди від насильницьких злочинів».

Доручення і розпорядження будуть розміщені в Staatsblad^[CXV]. На всі департаменти міністерств, органи влади, установи і посадових осіб, кого це може стосуватися, покладено обов’язок ретельного виконання цього Закону.

11.