Закон Австрійської Республіки про надання допомоги жертвам злочинів[XCIX] від 9 липня 1972 року

§ 1. Коло правомочних осіб

(1) Право на допомогу мають австрійські громадяни, якщо із ймовірністю допускається, що вони:

1. зазнали тілесного ушкодження або шкоди здоров’ю вна­слідок протиправного і умисного діяння, за яке на момент прийняття рішення загрожує покарання у вигляді позбав­ленням волі на строк більше шести місяців, або

2.

3. зазнали як сторонні особи тілесного ушкодження або шкоди здоров’ю у зв’язку із діянням, передбаченим пунктом 1, якщо тільки внаслідок цього не виникає право вимоги згідно із Законом про відповідальність службовців за завдану шкоду від 1949 року,

і у них у зв’язку з цим виникли витрати на лікування або змен­шилась їх працездатність. Якщо австрійське громадянство отри­мане вже після діяння, передбаченого пунктом 1, то допомога надається у тому разі, якщо це діяння вчинене на національній території або на австрійському судні або повітряному судні (абзац 6 параграфу 1).

(2) Допомога повинна надаватися також у тому випадку, якщо:

1. діяння, за яке загрожує покарання, вчинене у стані нео­судності або злочинець діяв у виправданому стані крайньої необхідності;

2. карно-правове переслідування злочинця неможливе у зв’язку з його смертю, спливом строку давності або з інших причин, або

3. особа злочинця не встановлена або не має можливості його переслідувати у зв’язку з його відсутністю.

(3) У зв’язку із зменшенням працездатності допомога надається лише у тому випадку, якщо:

1. цей стан ймовірно триватиме щонайменше шість місяців, або

2. діяння, передбачене абзацом 1, спричинило тяжке тілесне ушкодження (абзац 1 § 84 Карного кодексу від 1974 року).

(4) Якщо наслідком діяння, передбаченого абзацом 1, стала смерть людини, то родичам загиблого, утримання яких поклада­лось на вбитого згідно із законом, повинна надаватися допомога, якщо вони є австрійськими громадянами і втратили у зв’язку із смертю їх утримання.

(5) Дітям допомога надається згідно з абзацом 4 до досягнення ними 18 років. Одночасно допомога повинна надаватись також у тому випадку, якщо вони:

1. у зв’язку із науковим або іншим регулярним шкільним або професійним навчанням ще не можуть утримувати себе самостійно - до належного закінчення навчання, але не довше як до виповнення 27 років. Дітям, які відвідують уста­нову, передбачену в § 3 Закону про підтримку навчання від 1992 року, допомога надається лише у тому випадку, якщо вони проходять регулярне навчання серйозним чином та цілеспрямовано у розумінні пункту b) абзацу 1 § 2 Закону про відшкодування обтяжень сім’ям від 1967 року;

2. внаслідок фізичної або психічної вади тривалий час неспро­можні утримувати себе самостійно, якщо вада виникла перед виповненням 18 років або впродовж зазначеного в пункті 1 часу і поки цей стан триває.

(6) Допомога надається громадянам Європейського Союзу, а також громадянам держав-сторін Угоди про європейський еконо­мічний простір у той самий спосіб як і австрійським громадянам, якщо діяння, передбачене абзацом 1:

1. вчинене на національній території або на австрійському судні або повітряному судні, незалежно від його місцезна­ходження, або

2. вчинене за кордоном і постраждалі від нього особи мають їх правомірне звичайне місце перебування в Австрії і діяння вчинене після початку такого перебування.

(7) Допомога також повинна надаватися особам, не зазначе­ним в абзацах 1 та 6, якщо діяння, передбачене абзацом 1, вчи­нене після 30 червня 2005 року на національній території або на австрійському судні або повітряному судні, незалежно від його місцезнаходження, і ці особи на момент діяння перебували там правомірно. Якщо неправомірне перебування на момент діяння було наслідком торгівлі людьми, то таким особам допомога нада­ється до тих пір, поки вони не отримають для цього право на пере­бування для спеціального захисту або після нього і надалі зберіга­ють право перебування і як правило знаходяться на національній території.

(8) До тілесного ушкодження та шкоди здоров’ю, передбачених абзацом 1, прирівнюються пошкодження перебуваючого на тілі допоміжного засобу, зокрема окулярів, контактних лінз або зуб­ного протезу, якщо діяння, передбачене абзацом 1, призвело до цього пошкодження, вчинене після 30 червня 2005 року. Заміна або ремонт здійснюються згідно з абзацом 2 § 5.

§ 2. Послуги з допомоги

Передбачаються такі послуги з допомоги:

1. відшкодування втраченого заробітку або утримання;

2. лікування:

a) допомога лікаря;

b) лікарські засоби;

c) медичні вироби;

d) догляд в стаціонарі;

e) лікування зубів;

f) заходи зі зміцнення здоров’я (§ 155 Загального Закону про соціальне страхування від 1955 року);

2а. витрати за кризове лікування клінічними психологами та оздоровлюючими психологами;

3. ортопедичне забезпечення:

a) виготовлення протезів частин тіла, ортопедичні та інші допоміжні засоби, їх відновлення та оновлення;

b) відшкодування витрат на внесення змін до предметів вико­ристання, а також за встановлення санітарно-технічного обладнання для осіб з фізичними вадами;

c) доплати до витрат на устаткування багаторядних автомобі­лів для осіб з фізичними вадами;

d) допомога у придбанні багаторядних автомобілів;

e) необхідні витрати на подорожування та транспортування;

4. медична реабілітація:

a) поміщення у медичні заклади, які передусім слугують реабі­літації;

b) допомога лікаря, лікарські засоби та медичні вироби, якщо ці послуги потрібні безпосередньо після або у зв’язку із захо­дом, передбаченим пунктом а);

c) необхідні витрати на подорожування та транспортування;

5. професійна реабілітація:

a) професійне навчання для відновлення або підвищення пра­цездатності;

b) навчання новій професії;

c) доплати або займи (абзац 3 § 198 Загального Закону про соціальне страхування від 1955 року);

6. соціальна реабілітація:

a) доплата до витрат з метою отримання посвідчення водія, якщо у зв’язку із фізичною вадою використання громад­ського транспорту є неприйнятним;

b) гроші на перехідний період (§ 306 Загального Закону про соціальне страхування від 1955 року);

7.

8. відшкодування витрат на поховання;

9. додаткові послуги, які залежать від рівня доходів;

10. паушальне^[C] відшкодування моральної шкоди.

§ 3. Відшкодування втраченого заробітку або утри­мання

(1) Допомога згідно з пунктом 1 § 2 надається відповідно щомі­сячно у розмірі суми, яка як заробіток була втрачена або буде втра­чена жертвою внаслідок завданого їй тілесного ушкодження або шкоди здоров’ю (абзац 3 § 1) або родичами померлого у зв’язку із смертю особи, яка зобов’язана утримувати іншу особу. Разом із доходами згідно з абзацом 2, ця допомога не може перевищувати щомісячну суму в розмірі 2 068, 78 євро. Цей розмір підвищу­ється до 2 963, 23 євро, якщо правомочна особа переважно утри­мує члена її подружжя. Розмір підвищується ще на 217, 07 євро на кожну дитину (абзац 5 § 1). Для вдів (вдівців) сума у 2 068, 78 євро утворює межу доходів. Межа для сиріт становить: до виповнення 24 років - 772, 37 євро, якщо померли обидва батьки - 1 160, 51 євро, а після виповнення 24 років - 1 372, 14 євро, якщо померли обидва батьки - 2 068, 78 євро. Ці суми збільшуються з 1 січня 2002 року і потім послідовно із дією з 1 січня кожного року згідно із визначеним фактором пристосування для сфери дії Загального Закону про соціальне страхування. Збільшені суми округляються до суми повних 10 центів. При цьому суми менше 5 центів не при­ймаються до уваги і суми починаючи з 5 центів доповнюються до 10 центів. Якщо допомога згідно з пунктом 1 § 2 разом з доходами згідно з абзацом 2 перевищує межу доходів, то відшкодування втраченого заробітку або утримання скорочується на суму, яка перевищує межу доходів.

(2) Як доходи розглядаються всі фактично отримані або мож­ливі для отримання грошові надходження або надходження у формі майна, включаючи будь-які надходження від майна, якщо вони можуть бути отримані без зменшення об’єкту, а також будь- які виплати на утримання, якщо вони пов’язані із відповідним зобов’язанням. При визначенні доходів поза увагою залишаються допомога сім’ї згідно із Законом про відшкодування обтяжень сім’ям від 1967 року, послуги соціальної допомоги та вільної бла­годійності, а також надходження, які надаються у зв’язку з осо­бливим фізичним станом (гроші на догляд, доплати на догляд, доплати сліпим та схожі послуги).

§ 3а. Додаткові послуги, які залежать від рівня доходів

Для відшкодування втраченого заробітку або утримання перед­бачаються додаткові послуги, які залежать від рівня доходів у від­повідному обсязі, якщо відшкодування та доходи у розумінні § 292 Загального Закону про соціальне страхування не досягають акту­ального розміру згідно з § 293 Загального Закону про соціальне страхування, який відповідає сімейному стану заявника, і якщо не існує права вимагати компенсаційної доплати. Під час вста­новлення доходів від сільсько- та лісо-господарської діяльності як день розрахунку визначається перший день місяця, що слідує за місяцем подання заяви про відшкодування втраченого заробітку, а щодо родичів померлого - перший день наступного місяця, що слідує за днем смерті. Вартість натуральних виплат враховується також у тому випадку, якщо примірників про відповідну вартість більше немає в розпорядженні.

§ 4. Лікування

(1) Допомога згідно з пунктом 2 § 2 надається лише у випадку тілесних ушкоджень та шкоди здоров’ю у розумінні абзацу 1 § 1. Жертви, які внаслідок діяння, передбаченого абзацом 1 § 1, більше не можуть займатись прийнятною для них діяльністю, яка забез­печує захист шляхом медичного страхування, а також родичі померлого (абзац 4 § 1) отримують лікування за кожним фактом ушкодження здоров’я.

(2) Допомогу згідно з пунктом 2 § 2 повинні надавати:

1. уповноважений медичний страхувальник^[CI] - якщо жертва або родичі померлого підлягають передбаченому законом медичному страхуванню, мають добровільне медичне страхування або існує право вимоги на послуги медичного страхування;

2. в інших випадках - уповноважена регіональна лікарняна каса. Зазначені в пункті 2 § 2 послуги надаються у тому обсязі, в якому вони надаються в обов’язковому порядку застрахова­ній особі в місцевій уповноваженій регіональній лікарняній касі згідно із законом та статутом.

У разі ушкоджень, передбачених абзацом 1 § 1, участь у витра­тах, які підлягають сплаті згідно із законом або статутом, включа­ючи збори за рецепти, відшкодовуються згідно з цим Федераль­ним Законом.

(2а) Відшкодування витрат згідно з останнім реченням абзацу 2 можливе у розмірі суми рахунку у 100 євро на одного заявника у повному обсязі, якщо існує реальний причиновий зв’язок із ушко­дженням.

(3) Федерація відшкодовує витрати медичному страхувальнику, передбаченому пунктом 2 абзацу 2, а медичному страхувальнику, передбаченому пунктом 1 абзацу, - ті витрати, які перевищують витрати, які вони понесли би у разі надання послуг на підставі іншого Федерального Закону та статуту. Також Федерація відшко­довує медичному страхувальнику відповідну частку адміністра­тивних витрат.

(4) Якщо жертва або родичі померлого самостійно здійснили витрати на лікування, то ці витрати відшкодовуються їм у розмірі, які б виникли у Федерації якби лікування надавалося медичним страхувальником на підставі цього Федерального Закону.

(5) Якщо медичний страхувальник на підставі статуту надає жертві або родичам померлого доплату до витрат на фізіотера­певтичне медичне лікування у зв’язку із діянням, передбаченим абзацом 1 § 1, то витрати за погоджену із медичним страхувальни­ком кількість сеансів, які має самостійно нести жертва або родичі померлого, відшкодовуються в розмірі не більше трикратної суми доплати до витрат. Доплата до витрат у зазначеному граничному розмірі також здійснюється у тому випадку, якщо медичний страхувальник відшкодовує кошти в рамках допомоги обраного лікаря.

§ 4а. Витрати за кризове лікування клінічними психо­логами та оздоровлюючими психологами

Витрати на кризове втручання (клінічно-психологічне та оздоровче психологічне лікування) у надзвичайній ситуації, які повинні нести жертва або родичі померлого внаслідок діяння, передбаченого абзацом 1 § 1, приймає на себе місцевий медичний страхувальник за кожен сеанс у розмірі чотирикратної суми доплати до витрат згідно з абзацом 5 § 4. Здійснення витрат можливе не більше як за десять сеансів.

§ 5. Ортопедичне забезпечення

(1) Допомога, передбачена пунктом 3 § 2, надається лише у разі тілесних ушкоджень та шкоди здоров’ю у розумінні абзацу 1 § 1. Жертви, які внаслідок діяння, передбаченого абзацом 1 § 1, більше не можуть займатись прийнятною для них діяльністю, яка гарантує захист згідно з правом про медичне страхування, а також родичі померлого (абзац 4 § 1), отримують ортопедичне забезпечення щодо кожного тілесного ушкодження.

(2) Допомога, передбачена підпунктами а) - d) пункту 3 § 2, надається згідно з вимогами абзацу 3 § 32 Закону про забезпечення жертв війни від 1957 року.

(3) Якщо жертва або родичі померлого самостійно придбають замінник частини тіла, ортопедичний або інший допоміжний засіб, то їм відшкодовуються витрати, які б виникли у Федерації, якщо ортопедичне забезпечення повинно надаватись на підставі цього Федерального Закону.

(4) Витрати на неминучі подорожі (§ 9е), які виникли у жертви або родичів померлого під час придбання, відновлення або оновлення замінників частин тіла, ортопедичних або інших допоміжних засобів, відшкодовуються їм згідно з § 49 Закону про забезпечення жертв війни від 1957 року.

§ 5а. Реабілітація

(1) Допомога, передбачена пунктами 4 - 6 § 2, якщо для цього уповноважений соціальний страхувальник не встановив передбачене законом забезпечення, надається у разі тілесних ушкоджень та шкоди здоров’ю у розумінні абзацу 1 § 1 або у тому випадку, якщо жертва внаслідок діяння, передбаченого абзацом 1 § 1, більше не може здійснювати прийнятну для неї діяльність, яка гарантує захист згідно із правом про медичне страхування.

(2) Допомога, передбачена пунктами 4 - 6 § 2, надається за умов та в обсязі, в якому вона припадає відносно пенсійного страхування для застрахованої особи або одержувача пенсії внаслідок страхового випадку із зменшенням працездатності у розумінні § 300 Загального Закону про соціальне страхування від 1955 року. Останнє речення абзацу 2 § 4 відповідно застосовується також у тому випадку, якщо допомога повинна надаватися соціальним страхувальником.

(3) Федеральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами може передати здійснення заходів з реабілітації установі пенсійного страхування працівників із відшкодуванням доведених фактичних витрат та відповідної частки адміністративних витрат, якщо це доцільно під кутом зору швидкого та ощадливого надання допомоги.

(4) Федерація з урахуванням кількості випадків та розміру середньостатистичних витрат на здійснення у таких випадках медичних, професійних та соціальних заходів з реабілітації, може укласти договір з установою пенсійного страхування працівників про щорічну виплату паушальної суми як відшкодування витрат.

§ 6. Доплати за догляд та доплати сліпим

Якщо жертва внаслідок діяння, передбаченого абзацом 1 § 1, стала настільки безпорадною, що для важливих для життя дій потребує допомоги іншої особи, то їй згідно з § 18 Закону про забезпечення жертв війни від 1957 року здійснюється доплата за догляд. Якщо жертва внаслідок діяння, передбаченого абзацом 1 § 1, осліпла, то їй, згідно з § 19 Закону про забезпечення жертв війни від 1957 року, здійснюється доплата сліпим. При цьому тілесне ушкодження або шкода здоров’ю у розумінні абзацу 1 § 1 прирівнюється до шкоди на службі у розумінні Закону про забезпечення жертв війни від 1957 року.

§ 6а. Паушальне відшкодування моральної шкоди

(1) Допомога, передбачена пунктом 10 § 2, надається у разі тяжкого тілесного ушкодження (абзац 1 § 84 Карного кодексу) вна­слідок діяння, передбаченого абзацом 1 § 1, у вигляді одноразової грошової виплати у розмірі 2 000 євро. Вона становить 4 000 євро, якщо шкода здоров’ю або професійна непридатність, спричинена тяжким тілесним ушкодженням, триває понад три місяці.

(2) Якщо діяння завдало тілесне ушкодження із тяжкими довготривалими наслідками (§ 85 Карного кодексу), то здійснюється одноразова грошова виплата у розмірі 8 000 євро. Вона становить 12 000 євро, якщо у зв’язку із тілесним ушкоджен­ням із тяжкими довготривалими наслідками виникає потреба у догляді в обсязі щонайменше 5 ступеня згідно з Федеральним Законом про грошову допомогу на догляд від 1993 року.

§ 7. Відшкодування витрат на поховання

Якщо діяння, передбачене абзацом 1 § 1, мало наслідком смерть людини, то витрати на поховання відшкодовуються тій особі, яка взяла їх на себе, у розмірі 3 300 євро. Ця сума збільшується з 1 січня 2014 року і потім послідовно із дією з 1 січня кожного року згідно із визначеним фактором пристосування для сфери дії Загального Закону про соціальне страхування. Збільшена сума округляється до суми повних 10 центів. При цьому суми менше 5 центів не беруться до уваги і суми, починаючи з 5 центів, доповнюються до 10 центів. У цей розмір зараховуються одноразові виплати, які виплачуються у зв’язку зі смертю з коштів соціального страхування або з інших публічних коштів.

§ 7а. Тимчасові розпорядження

(1) У випадку доведеної нагальної потреби Федеральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами може забезпечити ще до закінчення процедури розслідування виплату заявникам авансу грошових виплат, які гарантуються цим Федеральним Законом, якщо існує ймовірність, що заявлена вимога є обґрунтованою. За схожих обставин жертви, які не нале­жать як застраховані до медичного страхувальника, можуть бути тимчасово прикріплені для надання допомоги до регіональної лікарняної каси в місці їх проживання.

(2) Гарантовані аванси згідно з абзацом 1 додаються до належних виплат у випадку визнання права на вимогу.

§ 8. Виключні положення

(1) Допомога не надається жертвам, якщо вони:

1. брали участь у вчиненні діяння;

2. без визнаної правовою системою причини свідомо спрово­кували злочинця на злочинний напад або без вартої на визнання причини поводили себе недбало, не зважаючи на загрозу стати жертвою злочину;

3. брали участь у бійці і при цьому зазнали тілесного ушко­дження або шкоди здоров’ю (абзац 1 § 1), або

4. винувато не здійснили дій, спрямованих на розслідування діяння, розшук злочинця або визначення розміру шкоди.

(2) Допомога не надається родичам померлого (абзац 4 § 1), якщо:

1. вони або жертва брали участь у вчиненні діяння;

2. вони або жертва без визнаної правовою системою причини свідомо спровокували злочинця на злочинний напад, або

3. вони винувато не здійснили дій, спрямованих на розсліду­вання діяння, розшук злочинця або визначення розміру шкоди.

(3) Допомога не надається особам, які відмовились від вимог про відшкодування шкоди, пов’язаної із злочином, або на підставі іноземних законодавчих норм можуть отримати схожі державні послуги.

(4) Допомога, передбачена пунктом 1, підпунктом с) пункту 5, пунктом 6 та 7 § 2, не надається особам, які відмовляються від прийнятної для них процедури лікування або реабілітації або внаслідок їх поведінки загрожують їх успішному проведенню або зривають їх.

(5) Відшкодування втраченого заробітку та утримання (пункт 1 § 2) зменшується в обсязі, в якому жертва або родичі померлого умисно або з недбалості не здійснили дій для зменшення шкоди.

(6) Ортопедичного забезпечення (пункт 3 § 2) не надається особам, які на підставі законодавчих норм мають право вимоги на схожі послуги. Вимоги про відшкодування шкоди на підставі цивільно-правових норм не вважаються схожими послугами.

§ 9. Заяви про допомогу та їх розгляд

(1) Заяви про допомогу приймаються Федеральною службою з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами. Якщо заява подана до неуповноваженого органу, соціального страхувальника або органу громади, то вона негайно передається до Федеральної служби з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами і вважається такою, що відразу подана до уповноваженого органу.

(2) За заявами про допомогу згідно з § 2 рішення приймає Федеральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами.

(3) Федеральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами повинна з’ясувати, чи буде у зв’язку із обстави­нами справи, на яких засновується заява, розпочате карне прова­дження та, у відповідному випадку, на якій стадії це провадження знаходиться. Карні суди першої інстанції та служба державного представництва^[CII] повинні негайно надати відповідь на запити Федеральної служби з соціальних питань та справ осіб з фізич­ними вадами. Якщо служба державного представництва відклала розгляд заяви про злочин або відмовилась від переслідування чи висунення обвинувачення, то вона повинна повідомити про під­стави для цього рішення. Також фінансові служби, органи право­порядку, громади, публічні та приватні лікарняні каси, установи медичного догляду та соціальні страхувальники повинні надавати на підставі вимоги відповідні довідки про встановлені ними факти зі сфери їх діяльності. Обов’язок надання довідок не поширюється на факти, які належать до рішень фінансових органів щодо одер­жувачів послуг.

(4) Якщо з’ясування обставин справи залежить від питань, які належать до сфери знань лікаря, вони передаються згідно зі списком Федеральної служби з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами призначеним експертам-лікарям. Інші особи, ніж призначені експерти-лікарі включені до списку Федеральної служби з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами, можуть залучатися лише у тому випадку, якщо існує загроза затримки, є неможливим або надто ускладненим необхідне дослі­дження жертви або серед відповідного медичного фаху не при­значено жодного експерта. Для оплати витрат часу та зусиль екс- перта-лікаря застосовується § 91 Закону про забезпечення жертв війни від 1957 року.

(5) Органи, уповноважені на виконання цього Федерального Закону, можуть використовувати данні правомочних осіб або тих осіб, які заявляють відповідні вимоги згідно з цим Федеральним Законом, зокрема загальні анкетні дані, страхові номери, дані про вид та оцінку шкоди здоров’ю, передусім дані лікарських дослі­джень та висновки експертів, а також дані про вид та розмір дохо­дів з метою визначення приналежності до кола правомочних осіб та наявності права на послуги згідно з цим Федеральним Законом, якщо ці дані є передумовою для виконання покладених на них законом завдань. BRZ GmbH^[CIII] як надавач послуг згідно з пунктом 5 § 4 Закону про захист даних від 2000 року повинно брати участь в обробці даних та виконанні цього Закону. Порядок використання даних при виконанні зазначених завдань повинен гарантувати захист даних та безпеку даних. Зокрема при використанні даних повинні здійснюватися заходи щодо забезпечення відповідного стану техніки із убезпечення даних згідно з § 13 Закону про захист даних від 2000 року. Здійснені заходи із убезпечення даних пови­нні документуватися.

§ 9а. Доступ до відшкодування у транскордонних випадках всередині Європейського Союзу (впровадження Директиви Ради ЄС 2004/80/ЕС щодо відшкодування потерпілим від злочинів)

(1) Якщо умисна насильницька дія вчинена після 30 червня 2005 року в іншій державі-члені Європейського Союзу, то особа, яка подає заяву про відшкодування і має її звичайне місце пере­бування в Австрії, має право подати заяву про відшкодування до Федеральної служби з соціальних питань та справ осіб з фізич­ними вадами через державу, в якій було вчинене діяння. Феде­ральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами повинна надати заявникові необхідні формуляри, надати на вимогу відповідні загальні вказівки та інформацію щодо заповнення заяви та без затримки передати заяву з усіма під­твердженнями і документами до органу з прийняття рішення. У випадку прохання органу з прийняття рішення про надання йому додаткової інформації, Федеральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами надає заявникові, у разі необ­хідності, загальні вказівки, що їй треба зробити для задоволення цього прохання і без затримки передає за дорученням заявника відповідну інформацію напряму до органу з прийняття рішення. Федеральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізич­ними вадами повинна на підставі рішення цього органу заслухати заявника, свідків або експертів та передати органу з прийняття рішення результати заслуховування.

(2) Якщо заява про допомогу згідно з цим Федеральним Зако­ном буде подана до відповідного органу з підтримки в іншій дер- жаві-члені, то Федеральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами як орган з прийняття рішення повинна без затримки відразу після надходження заяви підтвердити цьому органу з підтримки та самому заявнику про надходження його заяви та надати дані про установу Федеральної служби з соціаль­них питань та справ осіб з фізичними вадами, яка уповноважена на прийняття відповідного рішення, та, якщо це можливо, про при­близний час прийняття такого рішення. Федеральна служба з соці­альних питань та справ осіб з фізичними вадами повинна надіслати прийняте за заявою рішення також до органу з підтримки.

§ 9b. Провадження

(1) Обов’язок на прийняття рішень щодо нового обрахування послуг з допомоги згідно з пунктами 1, 7 та 9 § 2 як наслідок вне­сення змін до цього Федерального Закону або у разі пристосування цих послуг або при новому обрахуванні внаслідок законодавчих змін до пенсій, рент або інших виплат, або пристосування пенсій чи рент, або у разі пристосування або внесення змін до сум доходів та ставок оцінки згідно з § 292 Загального Закону про соціальне страхування, є чинним лише у тому випадку, якщо особа, яка має право на отримання послуг із допомоги, подає про це відповідну заяву протягом двох місяців з моменту виплати зміненої послуги.

(2) Рішення про послуги з допомоги згідно з цим Федераль­ним Законом (§ 2) приймаються в письмовому вигляді. У спра­вах ортопедичного забезпечення рішення можуть прийматись і в усній формі.

(3) Рішення Федеральної служби з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами, які суперечать матеріально-правовим положенням цього Федерального Закону, відповідно містять такі помилки, які загрожують визнанням таких рішень нікчемними.

(4) У разі внесення змін або скасування рішення за офіційною іні­ціативою згідно з § 68 Загального Закону про адміністративні проце­дури від 1991 року або у разі прийняття певного рішення як наслідок такого розпорядження, послуги доплачуються правомочній особі з моменту настання відповідних строків (§ 10), але не більше як за строк у три роки. Визначальним часовим моментом для визначення цього строку є прийняття рішення про внесення змін або скасування. Повернення послуг одержувачем не здійснюється.

(5) Щодо послуг, які залежать від рівня доходів, повинен засто­совуватись § 59 Закону про забезпечення військовослужбовців.

§ 9с. Засоби правового оскарження рішень

(1) У всіх випадках, в яких рішеннями Федеральної служби з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами вирішуються заяви про надання послуг із допомоги, правомочна на отримання послуг особа та всі інші сторони мають право на подання скарги до Федерального адміністративного суду. Скарга до Федерального адміністративного суду може подаватися також на рішення Феде­рального міністра праці, соціальних питань та захисту споживачів.

(2) Щодо рішень, які прийняті без проведення подальшого про­вадження з розслідування на підставі записаних даних шляхом автоматизованої обробки даних, правомочна на відшкодування особа має право на подання заперечення. Федеральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами повинна, після перевірки предметного та правового стану справи, вирішити справу заново. Заперечення має відкладальну дію.

(3) Скарга та заперечення повинні подаватися протягом шести тижнів після вручення або усного оголошення рішення до того органу, який прийняв рішення. Скарга може подаватися також до відповідного органу шляхом складання протоколу. Якщо скарга подається протягом цього строку до Федерального адміністративного суду, то вона вважається вчасно поданою. Федеральний адміністра­тивний суд повинен передати подану до нього скаргу без затримки до органу, рішення якого оскаржується.

§ 9d. Рішення Федерального адміністративного суду. Участь народних засідателів

(1) За скаргами проти рішень згідно з цим Федеральним Зако­ном рішення приймає Федеральний адміністративний суд у складі сенату, до складу якого входить народний засідатель з відповід­ними фаховими знаннями.

(2) З метою призначення народного засідателя (запасного судді), який для здійснення цих повноважень повинен мати необ­хідні правові знання, завчасно до такого призначення відповідну пропозицію подає той орган представництва інтересів, який від­повідно до Закону про забезпечення жертв війни від 1957 року, Закону про забезпечення військовослужбовців, Закону про від­шкодування шкоди у зв’язку із щепленням та Закону про надання допомоги жертвам злочинів має найбільшу кількість правомоч­них на відповідне утримання осіб згідно з цими Федеральними Законами.

§ 1О. Початок та кінець надання послуг з допомоги, повернення та зупинення

(1) Послуги згідно з § 2 можуть надаватися лише з того місяця, коли для цього були виконані всі передумови, якщо заява пода­ється протягом двох років з моменту нанесення тілесного ушко­дження або шкоди здоров’ю (абзац 1 § 1 абз. 1) або відповідно з моменту смерті жертви (абзац 4 § 1). Якщо заява подана після закінчення цього строку, то послуги повинні надаватися згідно з пунктами 1, 2, з - 7 та 9 § 2 із початком наступного місяця після подання заяви. Також, у разі першого визнання права на відшко­дування втраченого заробітку або утримання за офіційною іні­ціативою, повинно прийматися рішення з того приводу, чи та в якому розмірі повинна забезпечуватися додаткова послуга, яка залежить від розміру доходів. На заяви про послуги, передбачені абзацом 5 § 4, не поширюється дія строків.

(2) Послуга із надання допомоги закінчується, якщо зміню­ються визначальні для надання допомоги обставини, пізніше виникає підстава для виключення (§ 8) або виявиться, що пере­думови для надання допомоги відсутні.

(3) Щодо обов’язку одержувача послуг на подання заяв та повернення відповідно застосовуються §§ 57 та 58 Закону про забезпечення військовослужбовців.

(4) Надання допомоги згідно з пунктом 7 § 2 зупиняється у разі повного забезпечення, пов’язаного з лікуванням, з того дня, який слідує за початком такого лікування. Відповідно застосовується абзац 1 § 12 Закону про забезпечення військовослужбовців.

§ 11. Звільнення послуг із допомоги від податку

(1) Надані на підставі цього Федерального Закону грошові послуги не підлягають оподаткуванню податком на доходи.

(2) Всі службові дії, подання, довіреності та інші документи про правочини, а також посвідчення у справах про відшкодування жертвам злочинів, включно із заходами забезпечення, якщо вони знаходяться в компетенції органів, які займаються відшко­дуванням шкоди жертвам злочинів, звільняються від передба­чених федеральним законодавством зборів та адміністративних платежів, за винятком судових та судово-адміністративних зборів згідно із Законом про судовий збір від 1984 року. Це правило діє також і в рамках провадження у Федеральному адміністративному суді, Адміністративний судовій палаті^[CIV] та Конституційній судовій палаті.

(3) Збори за надання послуг із грошового відшкодування, гарантованих згідно з цим Федеральним Законом, несе всередині країни Федерація.

§ 12. Перехід права вимоги на відшкодування

Якщо особи, яким надаються послуги згідно з цим Федераль­ним Законом, можуть вимагати відшкодування шкоди, яка була завдана діянням, передбаченим абзацом 1 § 1, на підставі інших законодавчих норм, то це право вимоги переходить до Федера­ції, якщо вона надає послуги згідно з цим Федеральним Законом. Для чинності цього переходу права вимоги, спрямованої проти зобов’язаної на відшкодування особи, визначальними є останнє речення § 1395 і перше речення § 1396 Загального Цивільного кодексу.

§ 13. Відшкодування послуг соціальної допомоги та допомоги особам з фізичними вадами

(1) Якщо надавач соціальної допомоги та допомоги особам з фізичними вадами підтримує на підставі законодавчого обов’язку жертву або родичів померлого протягом певного строку, після якого їм надаватиметься допомога згідно з цим Федеральним Законом, то надавачу соціальної допомоги та допомоги особам з фізичними вадами Федерація відшкодовує надану ним допомогу у розмірі послуг, визнаних згідно з цим Федеральним Законом.

(2) Допомога згідно з цим Федеральним Законом зменшується на розмір сум, які використані для задоволення вимоги на від­шкодування з боку надавача соціальної допомоги та допомоги особам з фізичними вадами.

§ 14. Роз’яснення

Особам, які зазнали ушкоджень і згідно з цим Федеральним Законом можуть отримати послуги із допомоги, повинні нада­ватися роз’яснення щодо цього Федерального Закону. Обов’язок роз’яснення покладається на орган правопорядку, який встанов­лює факти, та карний суд першої інстанції, але якщо служба дер­жавного представництва відкладає заяву про злочин - то на неї.

§ 14а. Відшкодування тяжкої шкоди

(1) Якщо на підставі норм цього Федерального Закону вини­кають особливо тяжкі обставини, Федеральний міністр праці, соціальних питань та захисту споживачів може за погодженням з Федеральним міністром фінансів на підставі заяви або за офіцій­ною ініціативою надати відповідне відшкодування. На рішення Федерального міністра праці, соціальних питань та захисту спо­живачів може бути подана скарга до Федерального адміністратив­ного суду.

(2) Визначення розміру та необхідні зміни здійснює Феде­ральна служба з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами згідно з нормами цього Федерального Закону в рамках дозволу, наданого Федеральним міністром соціальної безпеки, генерацій та захисту споживачів.

(3) На рішення Федеральної служби з соціальних питань та справ осіб з фізичними вадами, прийняті згідно з абзацом 2, заяв­ник має право подати скаргу до Федерального адміністративного суду.

§ 14b. Врегулювання випадків тяжких обставин у разі зупинення права на пенсію осіб, взятих під варту

Якщо особливо тяжкі обставини пов’язані із тим, що вимоги жертв, засновані на праві про відшкодування шкоди, не можуть бути реалізовані або іншим чином незадоволені на підставі вико­навчого титулу стосовно умисного діяння, охопленого сферою дії цього Федерального Закону, у зв’язку із зупиненням права на пен­сію, права на ренту або на схожу послугу згідно із федеральним законодавством при відбуванні покарання у вигляді позбавлення волі строком понад два роки або тримання під вартою у випадках згідно з абзацом 2 § 21, §§ 22 та 23 Карного кодексу, то це право вимоги на відшкодування шкоди на підставі заяви може бути задоволене частково або повністю не більше десятикратного роз­міру від відповідного нормативу на одного заявника для осіб, які мають право на пенсію із власного пенсійного страхування згідно з першим реченням підпункту bb) пункту а) абзацу 1 § 293 Загаль­ного Закону про соціальне страхування.

§ 15. Фінансові положення

Витрати, які виникають у зв’язку з цим Федеральним Законом, включно з адміністративними витратами, покриваються феде­ральними коштами.

§ 15а. Посилання на інші Федеральні Закони

(1) Якщо в цьому Федеральному Законі робляться посилання на положення інших Федеральних Законів, то вони застосовуються в їх відповідно чинній редакції.

(2) Наступні положення цього Федерального Закону, які є визначальними для членів подружжя, відповідним чином засто­совуються до зареєстрованих партнерств, а також родичів помер­лих членів зареєстрованих партнерств згідно з §§ 1 та 3 - 5 Феде­рального Закону про зареєстровані партнерства від 2009 року.

§ 15b. Перехідне право¹

§§ 15с, 15d^{[CV] [CVI]}

§ 15е. Доплата до витрат на енергію

Положення § 638 Загального Закону про соціальне страху­вання відповідно застосовуються також до одержувачів додат­кової послуги, яка залежить від рівня доходів (§ 3а), згідно із Законом про надання допомоги жертвам злочинів, які, або члени подружжя яких, не мають права вимоги на доплату із пенсійного страхування.

§ 15f, 15g, 15h^[CVII]

§ 15І.

Відповідно застосовується § 113h Закону про забезпечення жертв війни від 1957 року.

§ 16. Набрання чинності

(1) Цей Федеральний Закон набирає чинності 1 вересня 1972 року.

(2)

§ 17. Виконання і реалізація

(1) Виконання цього Федерального Закону доручається:

1. §§ 4, 5а та 9а - Федеральному міністру праці та соціальних питань;

2. останнього речення абзацу 3 § 9 та останнього речення абзацу 4 § 11, а також § 15 - Федеральному міністру праці та соціальних питань за погодженням з Федеральним міні­стром фінансів;

3. другого та третього речення абзацу 3 § 9, а також § 12 - Феде­ральному міністру юстиції;

4. § 14 - Федеральному міністру юстиції та Федеральному міні­стру внутрішніх справ, та

5. передостаннього речення абзацу 3 § 9 - Федеральному міні­стру праці та соціальних питань за погодженням з Федераль­ним міністром фінансів та Федеральним міністром внутріш­ніх справ.

(2) Реалізація завдань Федерації як носія приватних прав згідно з цим Федеральним Законом доручається:

1. щодо § 14а - Федеральному міністру соціального управління за погодженням з Федеральним міністром фінансів;

2. щодо інших положень - Федеральному міністру соціального управління за погодженням з Федеральним міністром юсти­ції.

184

9.