Закон ФРН про відшкодування жертвам насильницьких дій1 від 7 січня 1985 року

§ 1. Право вимоги на отримання забезпечення

(1) Той, хто на території дії цього Закону або на німецькому судні або повітряному судні внаслідок умисного, протиправного насильницького нападу на нього або іншу особу або у зв’язку із правомірним захистом від нападу зазнав шкоди здоров’ю, отримує на підставі заяви, у зв’язку із наслідками для здоров’я або матері­альними наслідками, забезпечення із відповідним застосуванням норм Федерального Закону про забезпечення^{[89] [90]}.

(2) До насильницького нападу в розумінні абзацу 1 прирівню­ються:

1. умисне надання отрути;

2. щонайменше недбале спричинення загрози для життя і здоров’я іншої особи через злочин, вчинений за допомогою загально-небезпечних засобів.

(3) До шкоди в розумінні абзацу 1 прирівнюється шкода, яка була завдана нещасним випадком за наявності передумов, зазна­чених в пункті е) або f) абзацу 2 § 1 Федерального закону про забезпечення^[91]. Пункт е) застосовується також і відносно нещас­ного випадку, який стався із особою, яка зазнала ушкодження, про яке вона негайно подала заяву про карне діяння.

(4) Іноземці мають право вимоги на отримання забезпечення:

1. якщо вони є громадянами держави-члена Європейського Співтовариства, або

2. якщо до них можна застосувати правові норми Європей­ського Співтовариства, які визначають за необхідне таке ж саме поводження як із німцями, або

3. якщо гарантована взаємність.

(5) Інші іноземці, які правомірно, не лише для тимчасового перебування, щонайдовше шість місяців знаходяться на терито­рії Федерації, отримують забезпечення згідно з такими переду­мовами:

1. послуги як для німців отримують іноземці, які безперервно правомірно знаходяться на території Федерації щонайменше три роки;

2.

Правомірне перебування в розумінні цього Закону є також у тому випадку, якщо висилання було відстрочено у зв’язку з право­вими або фактичними підставами або у зв’язку із значним публіч­ним інтересом.

(6) Таке ж забезпечення, як і зазначені в пункті 2 абзацу 5 іно­земці, отримують також іноземці, що зазнали шкоди, які право­мірно знаходяться для тимчасового перебування щонайдовше шість місяців на території Федерації:

1. якщо вони є родичами німцю або іноземцю, який належить до зазначених в абзаці 4 або 5 осіб, до третього ступеня спо­рідненості або знаходяться з ним у відносинах, характерних для зазначеного в абзаці 8 кола осіб, або

2. якщо вони є громадянами договірної держави Європейської конвенції про відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 року, якщо вона не висло­вила ніяких застережень до Конвенції.

(7) Якщо іноземець, який має право вимоги згідно з абзацом 5 або 6,

1. висилається або видворяється, або

2. залишив територію Федерації і його дозвіл на перебування прострочений, або

3. виїхав і не в’їхав у дозволеному порядку впродовж шести місяців,

то він отримує відшкодування за кожен розпочатий рік його безперервного правомірного перебування на території Федерації в потрійному розмірі, але разом щонайменше у десятикратному розмірі, і не більше - тридцятикратного розміру щомісячної базо­вої пенсії. Це не діє, якщо він буде висланий на підставах, перед­бачених у §§ 53, 54 або пунктах 1-4 абзацу 2 § 55 Закону про пере­бування на території Німеччини^[92]. Із виникненням права вимоги на відшкодування згідно з реченням 1 або із висиланням згідно з реченням 2 погашаються всі інші вимоги, зазначені в абзацах 5 та 6. Те саме діє відносно іноземців, у випадку яких шкода не при­звела до рівня наслідків завдання шкоди, які надають право на отримання пенсії.

(8) Близькі померлого, який зазнав шкоди, отримують забез­печення на підставі поданої заяви із відповідним застосуванням норм Федерального Закону про забезпечення. Відповідно застосо­вуються зазначені в абзацах 5-7 передумови, а також речення 3 § 10. Якщо це більш вигідно, то під час визначення відшкодування згідно з абзацом 7 необхідно орієнтуватись на перебування близь­ких померлого. Партнери схожої із шлюбом спільноти отримують послуги із відповідним застосуванням §§ 40, 40а та 41 Федераль­ного Закону про забезпечення, якщо один із партнерів помер вна­слідок завданої шкоди, а інший партнер здійснює догляд за спіль­ною дитиною із відмовою від діяльності із отриманням доходу. Ця вимога обмежується першими трьома роками життя дитини.

(9) До шкоди в розумінні абзацу 1 прирівнюється шкода, яка завдається під час нещасного випадку правомочній на вимогу особі або одержувачеві послуг згідно з абзацом 1 або 8 у поєднанні з абзацом 4 або 5 § 10 Федерального Закону про забезпечення, або особі, яка здійснює догляд, або супроводжуючій особі у разі обов’язкового супроводження постраждалої особи, за наявності передумов, зазначених в § 8а Федерального Закону про забезпе­чення.

(10) До шкоди здоров’ю в розумінні абзацу 1 прирівнюється нанесення шкоди допоміжному засобу, який носиться на тілі, оку­лярам, контактним лінзам або замінникам зубів.

(11) Цей Закон не застосовується до шкоди у зв’язку з насиль­ницьким нападом, яка була завдана нападником через викорис­тання ним автомототранспортного засобу або причепу.

(12) Абзац 3 § 1, §§ 64-64d, 64f, а також 89 Федерального Закону про забезпечення застосовуються за передумови, що на місце згоди Федерального міністерства праці та соціального забез­печення заступає згода уповноваженої вищої установи Землі^[93] з питань забезпечення жертв війни, якщо Земля є носієм витрат (§ 4). При цьому до іноземців, також охоплених цим Законом, засто­совуються норми, які діють відносно німецьких громадян.

(13) § 20 Федерального Закону про забезпечення застосовується за тих передумов, що на місце зазначеної в реченні 3 абзацу 1 кіль­кості заступає кількість правомочних на пенсію постраждалих та близьких осіб загиблого відповідно з цим Законом у порівнянні із кількістю від попереднього року, що на місце зазначених в реченні 4 абзацу 1 виплат лікарняних кас на кожного члена та пенсіонера, включаючи членів сімей, заступають витрати по всій Федерації на кожного члена, що речення 1 абзацу 2 діє відносно вищої уста­нови Землі, яка уповноважена на надання забезпечення жертвам війни, або відносно визначеного нею органу і що в абзаці 3 на місце зазначеної в реченні 1 кількості заступає кількість з коефі­цієнтом 1,3 і що речення 2-4 не діють.

(14) В рамках лікування повинні також надаватися лікувально- педагогічні послуги, здійснюватись лікувально-гімнастичні та терапевтичні вправи для органів руху, якщо вони потрібні під час лікування.

§ 2. Підстави для відмови

(1) У виплатах відмовляється, якщо постраждалий сам спричи­нив ушкодження або якщо інші підстави, особливо власна пове­дінка особи, яка заявила про право на виплату, призводять до висновку про несправедливість відшкодування. У виплатах також відмовляється, якщо ушкоджений або заявник:

1. бере або брав активну участь у політичних сутичках в його країні і його ушкодження пов’язано з цим, або

2. бере або брав активну участь у військових сутичках в його країні і існують підстави для припущення, що ушкодження пов’язане саме з ними, якщо тільки він не доведе, що це не так, або

3.

(2) У виплатах може бути відмовлено, якщо ушкоджений утри­мався від того, щоби зробити все від нього можливе для прояс­нення обставин справи та для переслідування злочинця, зокрема щодо негайного подання ним заяви до уповноваженої на карне переслідування установи.

§ 3. Об’єднання кількох вимог

(1) Якщо вимоги згідно з цим Законом збігаються разом з вимо­гами на підставі § 1 Федерального Закону про забезпечення або на підставі інших законів, які передбачають відповідне застосування Федерального Закону про забезпечення, то повинна визначатися єдина пенсія з урахуванням рівня наслідків ушкодження, спричи­неного всіма результатами ушкодження.

(2) Вимоги на підставі цього Закону відпадають, якщо у зв’язку із ушкодженням виникає право вимоги згідно із Федеральним Законом про забезпечення або згідно із законом, який передбачає відповідне застосування Федерального Закону про забезпечення.

(3) Якщо вимога про надання забезпечення згідно з цим Зако­ном збігається із вимогою про відшкодування шкоди внаслідок необережного порушення службових обов’язків, то вимога на підставі абзацу 1 § 839 Цивільного кодексу не виключається вже через те, що наявні передумови, зазначені в § 1.

(4) У разі завдання шкоди згідно з цим Законом не застосову­ється пункт 2 абзацу 1 § 4 Сьомої книги Соціального кодексу.

§ за. Виплати у разі насильницьких дій за кордоном

(1) Якщо німці або іноземці, зазначені в пункті 1 абзацу 4 або 5 § 1, зазнають за кордоном шкоди здоров’ю в розумінні абзацу 1 § 1 внаслідок насильницької дії у розумінні абзацу 1 або 2§ 1, вони на підставі поданої заяви отримують у зв’язку із наслідками для їх здоров’я або економічного становища відшкодування згідно з абзацом 2, якщо вони:

1. мають їх звичайне або правомірне місце перебування на території дії цього Закону та

2.

(2) Постраждалі отримують пов’язані із наслідками ушкоджень послуги лікування та медичної реабілітації, включаючи психоте­рапевтичні послуги. Поряд з цим, постраждалі отримують, почи­наючи з рівня наслідків ушкодження (GdS^[94]):

від 10 до 20 GdS - одноразову виплату у розмірі 714 євро,

у разі GdS від 30 до 40 - одноразову виплату у розмірі 1 428 євро,

у разі GdS від 50 до 60 - одноразову виплату у розмірі 5 256 євро,

у разі GdS від 70 до 90 - одноразову виплату у розмірі 9 192 євро, та

у разі 100 GdS - одноразову виплату у розмірі 14 976 євро.

У разі втрати кількох кінцівок, у разі втрати кінцівок у комбі­нації із ушкодженням органів чуттів або комбінації із ушкоджен­ням мозку або у разі тяжких опіків - одноразова виплата стано­вить 25 632 євро. Якщо кінцівка ще наявна, але не функціонує, то це розглядається як втрата кінцівки лише у тому разі, якщо виключно на підставі неспроможності функціонувати визнача­ється щонайменше один GdS, який був би наявний також й у разі втрати такої ж кінцівки.

(3) Якщо особа, щодо якої існують зазначені в абзаці 1 пере­думови, померла внаслідок ушкодження, то родичі померлого у розумінні § 38 Федерального Закону про забезпечення отриму­ють одноразову виплату, за винятком родичів по висхідній лінії та осіб, правомочних на отримання виплат по догляду. Однора- зова виплата для повних сиріт становить 2 364 євро, для сиріт - 1 272 євро, та для інших випадків - 4 488 євро. Одночасно, родичі померлого, включаючи батьків, неповнолітні діти яких померли внаслідок насильницької дії за кордоном, мають право на необ­хідні психотерапевтичні послуги. До витрат на перевезення та поховання здійснюється доплата у розмірі до 1 506 євро, якщо ці витрати не беруть на себе треті особи.

(4) Вимоги на отримання виплат на підставі інших публічних або приватних систем забезпечення або утримання зараховуються до виплат згідно з абзацами 2 та 3. До них можуть бути віднесені також вимоги на отримання виплат на підставі систем забезпе­чення та утримання тієї держави, де була здійснена насильницька дія. Якщо у випадку зарахованої виплати йдеться про поточні пен­сійні виплати, то в основу зарахування покладається сума, яка на момент подання заяви відповідає розміру отриманого згідно з § 1 права вимоги на грошове відшкодування.

(5) Зазначеного в абзаці 2 права на вимогу позбавляються постраждалі, які з грубої необережності не здійснили дій щодо отримання страхового захисту, який відповідає обставинам кон­кретного випадку. Окрім того, вимоги згідно з абзацом 2 виключа­ються, якщо у випадку постраждалої особи йдеться про наявність підстав для відмови згідно з реченням 1 абзацу 1 або абзацом 2 § 2.

(6) Родичі померлого позбавляються права на зазначену в абзаці 3 вимогу, якщо є підстава для відмови згідно з абзацом 5 щодо їх особи або особи загиблого.

§ 4. Носій витрат

(1) Забезпечення повинна надавати Земля, на території якої виникла шкода. Якщо стосовно цього таке визначення немож­ливе, то носієм витрат є Земля, на території якої постраждалий мав на момент вчинення діяння місце проживання або звичай­ного перебування.

(2) Якщо постраждалий на момент діяння не мав на території дії цього Закону місця проживання або звичайного перебування, то витрати із забезпечення несе Федерація. Те саме діє у тому випадку, якщо ушкодження виникло на німецькому судні, німець­кому повітряному судні або у відповідному місці за кордоном.

(3) Федерація несе сорок відсотків витрат, які виникають у Земель у зв’язку з грошовими виплатами згідно з цим Законом. До грошових виплат не належать такі грошові суми, які були спла­чені для відшкодування або замість надання натуральних послуг. З метою спрощення розрахунків Федерація відшкодовує Землям у рамках загальної процедури відповідно 22 відсотки витрат, які виникли у них згідно з абзацом 1. Федерація перевіряє кожні п’ять років, починаючи з 2014 року, наявність передумов для квоти, зазначеної в реченні 3.

(4) У випадках, зазначених в абзаці 1 § 3, витрати, які були спричинені подальшим ушкодженням, повинен брати на себе той носій виплат, який уповноважений на забезпечення у зв’язку з подальшим ушкодженням.

§ 5. Перехід закріплених законодавством вимог про відшкодування

Якщо Земля є носієм витрат (§ 4), то діє § 81а Федерального Закону про забезпечення за тієї умови, що існуюча проти третьої особи передбачена законом вимога про відшкодування перехо­дить до Землі, яка зобов’язана здійснити виплати згідно з цим Законом.

§ 6. Повноваження і провадження

(1) Забезпечення згідно з цим Законом належить до компетен­ції установ, уповноважених на виконання Федерального Закону про забезпечення. Якщо носієм витрат є Федерація, то уповнова­женими є:

1. якщо постраждалий має місце проживання або звичайного перебування у відповідній Землі - установи цієї Землі;

2. якщо постраждалий має місце проживання або звичайного перебування за межами території дії цього Закону - установи Землі, яка надає забезпечення жертвам війни в країні прожи­вання або перебування.

Якщо ушкодження нанесено на німецькому судні або пові­тряному судні, то на відхилення від речення 2 уповноваженими є установи Землі, в якій в реєстрі суден зареєстроване відповідне судно або в якій має своє місцезнаходження або місце проживання утримувач повітряного судна.

(2) Територіальне повноваження установ визначає Уряд Землі шляхом прийняття нормативної постанови.

(3) Застосовується Закон про адміністративне провадження щодо надання забезпечення жертвам війни, за винятком §§ 3-5, а також норми Закону про соціальні суди стосовно попереднього провадження.

(4) Абзац 3 не діє, якщо забезпечення полягає у наданні виплат, які відповідають виплатам в рамках піклування за жертвами війни згідно з §§ 25-27h Федерального Закону про забезпечення.

§ 6а. Повноваження Федерального міністерства праці та соціальних питань

(1) Федеральне міністерство праці та соціальних питань вико­нує завдання центральної установи у розумінні речення 2 статті 12 Європейської конвенції про відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 року.

(2) Федеральне міністерство праці та соціальних питань також виконує завдання установи із надання підтримки у розумінні абзацу 1 статті 3 та центрального контактного пункту у розумінні статті 16 Директиви Ради ЄС 2004/80/EU про відшкодування потерпілим від злочинів від 29 квітня 2004 року.

§ 7. Оскарження

(1) На розгляд публічно-правових спорів у справах на підставі цього Закону, за винятком випадків, передбачених абзацом 2, упо­вноважені суди соціального судочинства. Якщо Закон про соці­альні суди містить особливі норми стосовно справ із забезпечення жертвам війни, то вони застосовуються також і до передбачених в абзаці 1 спорів.

(2) Якщо забезпечення полягає у наданні виплат, які відпо­відають виплатам із допомоги жертвам війни згідно з §§ 25-27h Федерального Закону про забезпечення, то уповноваженими є адміністративні суди.

§ 8. Зміни до Імперського Положення про страхування¹

§ 9. Зміни до Закону про обов’язкове страхування^{[95] [96]}

§ 1О. Перехідні положення^[97]

§ 10а. Врегулювання тяжких випадків

(1) Особи, які зазнали ушкоджень з 23 травня 1949 року до 15 травня 1976 року, отримують на підставі поданої заяви забезпе­чення, якщо вони:

1. зазнали тяжких травм тільки внаслідок цього ушкодження,

2. знаходяться в стані нужди, та

3. мають місце проживання або звичайного перебування на території дії цього Закону.

Забезпечення згідно із передумовами речення 1 отримують також особи, які мають на території, що зазначена в статті 3 Дого­вору про об’єднання^[98], їх місце проживання або звичайного пере­бування або мали його на момент ушкодження, якщо ушкодження виникло з 7 жовтня 1949 року до 2 жовтня 1990 року на зазначеній вище території. Застосовується перша половина речення 2 абзацу 4 § 31 речення Федерального Закону.

(2) Особа, яка заявляє вимогу, дійсно знаходиться в стані нужди, якщо її доходи в розумінні § 33 Федерального Закону про забезпечення не перевищують суму, з рівня якої більше не нара­ховуються передбачені Розпорядженням про нарахування (абзац 6 § 33 Федерального Закону про забезпечення) виплати, разом із сумою відповідної базової пенсії, доплатою тяжко постраждалим, а також надбавкою по догляду за інвалідом.

(3) Якщо дохід перевищує суму, з рівня якої більше не нарахо­вуються виплати із забезпечення, на які впливає дохід, то доплати

із забезпечення зменшуються на перевищену суму в порядку чер­говості - в базовій пенсії, доплаті тяжко постраждалим та над­бавці з догляду за інвалідом. Під час обчислення перевищеної суми спершу враховуються доходи від здійснюваної діяльності, що приносить дохід, тобто перед іншими надходженнями. Не застосо­вуються абзац 4 § 33, абзац 2 § 33а та абзац 6 § 33b Федерального Закону про забезпечення.

(4) Родичі померлого постраждалого отримують на підставі поданої заяви забезпечення із відповідним застосуванням §§ 38-52 Федерального Закону про забезпечення, якщо вони дійсно знаходяться в стані нужди і мають місце проживання або постій­ного перебування на території дії цього Закону. Відповідно засто­совуються абзаци 2 та 3. Незалежно від часу смерті постраждалого визначальними для отримання допомоги через втрату годуваль­ника є передумови для заявлення вимоги, зазначені в реченнях 1,

5 та 6 абзацу 1 § 48 Федерального Закону про забезпечення, а саме в редакції, що була чинна на момент подання заяви.

(5) Забезпечення охоплює всі передбачені Федеральним Зако­ном про забезпечення виплати, за винятком відшкодування за професійні ушкодження і відшкодування шкоди.

§ 10b. Відшкодування у разі тяжких випадків

Якщо в окремому випадку внаслідок застосування абзаців 5 та

6 § 1 виникає особливо тяжкий випадок, то за згодою вищої уста­нови Землі і за погодженням із Федеральним міністерством праці та соціальних питань може бути надана одноразова виплата для компенсації тяжких наслідків у розмірі двадцяти місячних базо­вих пенсій згідно із рівнем GdS 70, а стосовно родичів померлої особи - у розмірі десяти базових пенсій вдови/вдівця із втрати годувальника. Це діє щодо постраждалого лише у тому випадку, якщо він зазнав тяжких травм внаслідок ушкодження.

§ 10с. Перехідне регулювання

Нові вимоги, які виникають на підставі змін до цього Закону, підтверджуються тільки на підставі поданої заяви. Якщо заява подається впродовж року після оприлюднення Закону про вне­сення змін, то виплата починається з часу набуття чинності, але не раніше місяця, в якому були дотримані відповідні передумови.

§ iod. Перехідне положення

(1) Ще не сплачені на 1 січня 1998 року кошти за витрати у зв’язку з виплатами, які були здійснені до 1 січня 1998 року, обра­ховуються згідно з нормами про відшкодування, чинними до цього часу.

(2) Для 1998 року паушальна сума визначається наступним чином: із суми відшкодувань Землі лікарняним касам згідно з цим Законом з 1995 до 1997 року, із вирахуванням коштів щодо виплат у разі потреби у догляді згідно з абзацом 4 § 11 та абзацом 5 § 12 Федерального Закону про забезпечення в редакції, чинній до 31 березня 1995 року, та із вирахуванням коштів згідно з абзацом 4 § 19 Федерального Закону про забезпечення в редакції, чинній до 31 грудня 1993 року, визначається середньорічний показник.

§ 11. Набрання чинності

164

8.