Закон Естонської Республіки про допомогу потерпілим1 від 17 грудня 2003 року

Розділ 1. Загальні положення

§ 1. Сфера дії Закону

(1) Цей Закон забезпечує основи організації державної допо­моги потерпілим, організації послуг з примирення, відшкоду­вання витрат на психологічну допомогу в межах надання послуг з підтримки потерпілих, а також організації виплати державного відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів (надалі - «відшкодування»).

(2) Цей Закон визначає осіб, які мають право на отримання послуг з підтримки потерпілих, відшкодування витрат на пси­хологічну допомогу та державне відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів, умови та процедури подання клопо­тання про відшкодування, встановлення та сплату визначеного відшкодування, а також процедуру надання послуг з примирення.

§ 2. Застосування Закону про адміністративну процедуру

До адміністративного провадження, передбаченого цим Зако­ном, застосовуються положення Закону про адміністративну про­цедуру, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

§ 2-1. Виплата відшкодувань, що сплачуються на підставі цього Закону

Відшкодування, що сплачується на підставі цього Закону, здій­снюється відповідно до запиту отримувача відшкодування на його банківський рахунок або на підставі письмової заяви отримувача, оформленої в Департаменті соціального страхування^{[122] [123]}, або, на підставі нотаріально посвідченої заяви, - на банківський рахунок третьої особи в Естонії, або на закордонний банківський рахунок отримувача відшкодування. В останньому випаду отримувач від­шкодування несе всі витрати свого оператора платіжної послуги.

Розділ 2. Послуги з підтримки потерпілого

§ 3. Послуги з підтримки потерпілого

(1) Для цілей цього Закону «послуга з підтримки потерпі­лого» - це публічна послуга, спрямована на підтримку та покра­щення здатностей осіб, потерпілих від недбальства, жорстокого поводження або фізичного, психологічного чи сексуального насильства.

(1-1) Потерпілий від торгівлі людьми - особа, у справі якої розпочато провадження за кримінальне правопорушення щодо нього/неї, яке містить ознаки злочину, вказаних у §§ 133-1333, 138-140 або 175 Карного кодексу.

(1-2) Для цілей цього Закону «неповнолітній потерпілий від сексуального насильства» - особа віком до 18 років, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення, що містить ознаки зло­чину, передбаченого §§ 141-145-1, 175-1 або 178-179 Карного кодексу, щодо якого розпочато кримінальне провадження.

(1-3) Якщо вік особи, потерпілої від торгівлі людьми або сексу­ального насильства, невідомий і є підстави припустити, що особа молодша 18 років, така особа розглядається як неповнолітня, поки не буде доведено інше.

(2) Послуги з підтримки потерпілих включають:

1) консультації потерпілим;

2) допомогу потерпілим при зверненні до органів держави та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб;

3) надання безпечного житла;

4) харчування;

5) забезпечення доступу до необхідних медичних послуг;

6) необхідну матеріальну допомогу;

7) необхідну психологічну допомогу;

8) забезпечення послуг перекладу для отримання допомоги, передбаченої в межах допомоги потерпілим;

9) надання інших послуг, необхідних для фізичної або психо- соціальної реабілітації потерпілого.

(2-1) Потерпілі від торгівлі людьми та неповнолітні потерпілі від сексуального насильства мають право на допомогу згідно з підпунктами 3-9 пункту (2) цього параграфу. Послуги надаються доки залишається в них необхідність.

(2-2) Отримати послуги, призначені для потерпілих від торгівлі людьми та неповнолітніх потерплих від сексуального насильства, мають право такі особи:

1) щодо яких у Департаменту соціального страхування є при­пущення, що стосовно такої особи вчинено кримінальне правопорушення передбачене §§ 133-133-3, 138-140 або 175 Карного кодексу, і Департамент подав органу розслідування або прокуратурі повідомлення про кримінальне правопору­шення для прийняття ними рішення про початок кримі­нального провадження;

2) щодо яких у Департаменту соціального страхування є припу­щення, що стосовно такої особи вчинено кримінальне пра­вопорушення, передбачене §§ 141-145-1, 175-1 або 178-179 Карного кодексу, і Департамент подав органу розслідування або прокуратурі повідомлення про кримінальне правопору­шення для прийняття ними рішення про початок кримі­нального провадження;

3) особа самостійно або інша особа подала органу розсліду­вання або прокуратурі повідомлення про злочин, передбаче­ний підпунктами 1 та 2 цього пункту, і Департамент поліції і прикордонної охорони подав відповідне повідомлення щодо такої особи в Департамент соціального страхування.

(2-3) Якщо кримінальне провадження не розпочате у випадках, передбачених пунктом (2-2) цього параграфу, Департамент соці­ального страхування надає особі послуги доки не отримає пові­домлення від органу розслідування або прокуратури про відмову розпочати кримінальне провадження.

(2-4) Якщо потерпілий від торгівлі людьми або неповнолітній потерпілий від сексуального насильства, або особа, зазначена в пункті (2-2) цього параграфу, є застрахованою особою в значенні § 5 Закону про медичне страхування. Витрати на медичну допо­могу, надані такій особі в межах послуг з підтримки потерпілих, відшкодовуватимуться в межах сум, не забезпечених медичним страхуванням.

(3) [Втратив чинність]

(4) Послуги з підтримки потерпілих надаються в кожному повіті Естонії. Інформація щодо можливостей скористатися послу­гами з підтримки потерпілих доступна в органах місцевого само­врядування, поліції, службі порятунку, органах охорони здоров’я та соціального забезпечення, а також інших відповідних органах.

§ 3-1. Надання послуг з підтримки неповнолітніх потер­пілих від торгівлі людьми та сексуального насильства

(1) Якщо неповнолітні потерпілі від торгівлі людьми та сексу­ального насильства або неповнолітні потерпілі, зазначені в пункті (2-2) § з цього Закону, потребують безпечного житла на заміну послуг, зазначених у пункті (2-2) § 3 цього Закону, їм може бути надано захист у притулку або патронатній родині на умовах та в порядку, встановленому Законом про соціальне забезпечення

(2) Якщо особі, зазначеній у пункті (1) цього параграфу нада­ється послуга притулку або патронатної родини, Департамент соціального страхування складає для такої особи індивідуальний план щодо строків та умов надання такої допомоги відповідно до процедури, передбаченої §§ 29-1 та 29-2 Закону про соціальне забезпечення. Індивідуальний план підписується представниками Департаменту соціального страхування та законними представни­ками неповнолітньої особи.

§ 4. Надання послуг з підтримки потерпілого

(1) Надання послуг з підтримки потерпілого забезпечує Депар­тамент соціального страхування відповідно до принципу регіо- нальності.

(2) Департамент соціального страхування співпрацює з орга­нами державної та місцевої влади, а також юридичними особами при наданні послуг з підтримки потерпілого, залучає до роботи волонтерів, керує їх роботою та проводить навчання для волон­терів.

§ 5. Передання обов’язків щодо надання послуг з під­тримки потерпілого

(1) Департамент соціального страхування може повністю або частково передати надання послуг з підтримки потерпілим юри­дичній особі або органам місцевого самоврядування (надалі - «постачальник послуг з підтримки потерпілого») частково або в цілому шляхом укладання публічно-правового договору.

(2) Адміністративний договір, зазначений у пункті (1) цього параграфу, укладається на умовах та відповідно до процедур, визначених Законом про адміністративну співпрацю. Пункти 5 (2) та (3) відповідного Закону не застосовуються.

(3) Фізична особа, яка надає послуги, визначені пунктом (2) § 3 цього Закону, за посередництва постачальника послуг із під­тримки потерпілого, повинна мати вищу освіту та моральні якості, необхідні для допомоги потерпілому.

(4) Департамент соціального страхування перевіряє відповід­ність фізичної особи, зазначеної в пункті (3) цього параграфу, для роботи з надання допомоги потерпілим, та надає відповідну згоду або відмовляє протягом трьох тижнів після подання такою особою свого резюме в Департамент. Відмова надати дозвіл повинна бути вмотивована.

(5) Департамент соціальної допомоги здійснює адміністратив­ний нагляд за постачальником послуг з підтримки потерпілого.

§ 6. Волонтери, які надають підтримку потерпілим

(1) Волонтери, які надають підтримку потерпілим (надалі - «волонтери») - це особи, які беруть участь у наданні послуг з під­тримки потерпілим у свій вільний час, без отримання винагороди за таку роботу, під наглядом службовця Департаменту соціаль­ного страхування, який надає послуги з підтримки потерпілого, або особи, зазначеної в пункті (3) § 5 цього Закону.

(2) Волонтерами можуть бути особи, які відповідають наступ­ним вимогам:

1) досягли 18 років і постійно проживають на території Естонії;

2) мають особисті характеристики, необхідні при наданні послуг з підтримки потерпілого;

3) не є дідом, бабою, одним з батьків, братом, сестрою, дити­ною, онукою, подружжям або співмешканцем службовця Департаменту соціального страхування, який надає послуги з підтримки потерпілого або здійснює нагляд за такою осо­бою або особою, зазначеною в пункті (3) § 5 цього Закону, або одним з батьків, братом, сестрою чи дитиною подружжя або співмешканця;

4) не засуджені за кримінальне правопорушення або інформа­ція про засудження вилучена з Карного реєстру;

5) стан здоров’я дозволяє виконувати обов’язки волонтера.

(3) Відповідність вимогам, встановленим пунктом (2) цього Закону, волонтер засвідчує своїм підписом.

(4) Департамент соціального страхування вирішує питання про надання права діяти як волонтер на підставі заяви особи, в якій зазначається її ім’я та прізвище, місце проживання, контакти для зв’язку, а також інформація щодо попереднього досвіду роботи.

(5) Департамент соціального страхування визнає недійсним рішення, ухвалене на підставі пункту (4) цього Закону, якщо волонтер заявить про це або порушить волонтерські обов’язки, або така особа виявилась непридатною для виконання в будь- який спосіб обов’язків волонтера.

(6) Витрати волонтера на транспорт і зв’язок, пов’язані з надан­ням послуг з підтримки потерпілого, відшкодовуються згідно з процедурою та лімітами, встановленими Міністром соціальних справ.

Розділ 2-1. Відшкодування витрат на психологічну допомогу

§ 6-1. Умови виплати відшкодування витрат на психо­логічну допомогу

(1) У рамках надання послуг з підтримки потерпілого, потер­пілий від правопорушення, яке не є насильницьким злочином у розумінні § 8 цього Закону, має право на відшкодування витрат на психологічну допомогу в сумі, що дорівнює одній місячній міні­мальній заробітній платі.

(2) Діти, батьки, дід і баба та інші члени родини визначені пунктом (2) § 22 Закону про соціальне забезпечення, які постраж­дали від будь-якого правопорушення, також мають право на від­шкодування, зазначене в пункті (1) цього параграфу, якщо їх здат­ність справлятися з повсякденним життям зменшилася через пра­вопорушення, вчинене щодо потерпілого. Відшкодування здій­снюється в розмірі однієї місячної мінімальної заробітної плати на члена родини, але не більше ніж на суму, що дорівнює трьом місячним мінімальним заробітним платам на родину.

(2-1) Потерпілі від торгівлі людьми та неповнолітні потерпілі від сексуального насильства, які отримують психологічну допо­могу в межах послуг з підтримки потерпілого, не мають права на відшкодування витрат на психологічну допомогу на підставі цього параграфу.

(3) Особи, зазначені у пунктах (1) та (2) цього параграфу, можуть звертатися протягом трьох років з часу вчинення пра­вопорушення про відшкодування витрат на психологічну допо­могу у вигляді консультацій психолога, психотерапії або групи підтримки. У випадках, визначених підпунктом 3) пункту (7) § 81 Карного кодексу, заява про відшкодування витрат на психологічну допомогу може подаватися протягом трьох років після досягнення потерпілим повноліття, за винятком випадків, коли підстава для кримінального провадження стала неспростовною до часу, коли така особа досягла повноліття. Витрати на психологічну допомогу відшкодовуються особі, яка понесла такі витрати.

(4) Витрати на психологічну допомогу відшкодовуються, якщо надавачем такої допомоги є особа, зареєстрована Департамен­том здоров’я як працівник охорони здоров’я або клінічний чи шкільний психолог у професійному реєстрі, є фізичною особою- підприємцем або юридичною особою, яка має чинну ліцензію на надання спеціалізованої психологічної допомоги або діяльність щодо надання психологічних консультацій, психотерапії чи груп підтримки визначена в установчих документах такої особи.

§ 6-2. Процедура відшкодування витрат на психологічну допомогу

(1) Рішення про відшкодування витрат на психологічну допо­могу приймає Департамент соціального страхування.

(2) Рішення про відшкодування витрат на психологічну допо­могу ґрунтується на:

1) зв’язку між вчиненим правопорушенням та зменшенням здатності справлятися з повсякденним життям заявника;

2) очікуваній ефективності психологічної допомоги;

3) необхідності особи в інших послугах.

(3) Положення Розділу 3 цього Закону не застосовуються щодо відшкодування на психологічну допомогу.

(4) Порядок відшкодування витрат на отримання психологічної допомоги, форма заяви на відшкодування та перелік необхідних документів встановлюється Міністром соціальних справ.

(5) Особа, якій відмовили у відшкодуванні витрат на психоло­гічну допомогу, має право подати скаргу до Департаменту соціаль­ного страхування згідно з процедурою, передбаченою Законом про адміністративну процедуру, або шляхом подання позову до адміністративного суду згідно з процедурою, передбаченою Адмі­ністративно-процесуальним кодексом.

(6) Скарги розглядаються протягом 30 днів з моменту реєстра­ції скарги в Департаменті соціального страхування.

Розділ 2-2. Послуга з примирення

§ 6-3. Послуга з примирення

(1) Для цілей цього Закону «послуга з примирення» - це публічна послуга, яка полягає в організації процедур примирення, передбачених § 203-2 Кодексу кримінальних процедур, та моні­торингу дотримання вимог щодо письмової угоди, укладеної в результаті таких процедур.

(2) Застосування санкції, передбаченої підпунктом 4) пункту

(1) § 3 Закону про санкції неповнолітніх, також вважається про­цедурою примирення.

§ 6-4. Надання послуг з примирення

(1) Надання послуг з примирення забезпечується Департамен­том соціального страхування з урахуванням принципу регіональ- ності.

(2) Порядок проведення процедури примирення визначається Урядом Республіки.

Розділ 3. Виплата державного відшкодування потерпілим від злочинів

Глава 1. Право на відшкодування і його розмір

§ 7. Межі відшкодування

(1) Відшкодування сплачується потерпілим від насильниць­ких злочинів, вчинених на території Республіки Естонія, особам, які знаходяться на утриманні потерпілих, та особам, визначеним пунктом (4) § 9 цього Закону.

Відшкодування сплачується потерпілим від насильницьких злочинів, вчинених за кордоном, якщо потерпілий постійно про­живає на території Республіки Естонія, або є громадянином Есто­нії, який постійно не проживає на території Естонії і знаходився за кордоном з приводу навчання, виконання трудових або службо­вих обов’язків, або з інших поважних причин, та якщо потерпілий не має права на таке саме відшкодування згідно з правом країни, на території якої було вчинено злочин. У випадку смерті потерпі­лого, відшкодування сплачується особам, які знаходились на його утриманні і постійно перебували на території Республіки Естонія на час вчинення насильницького злочину.

§ 8. Насильницький злочин

(1) Для цілей цього Закону «насильницький злочин» - це діяння вчинене проти життя або здоров’я особи, яке передбачає відповідальність згідно з кримінальним провадженням, і в резуль­таті такого діяння постраждала особа:

1) помирає;

2) отримує тяжку шкоду для здоров’я;

3) отримує розлад здоров’я тривалістю не менше шести міся­ців.

(2) Насильницьким злочином також вважається спричинення наслідків, вказаних у пункті (1) цього параграфу, в зв’язку з діями потерпілого або третьої особи, спрямованих на відвернення зло­чину, затримання злочинця або надання допомоги потерпілому в результаті злочину.

(3) Діяння, передбачені пунктами (1) та (2) цього параграфу, вважаються насильницькими злочинами навіть якщо:

1) діяння вчинене недієздатною особою;

2) злочинець, який вчинив діяння не встановлений або не затриманий, або якщо злочинець не може бути засуджений з інших причин, але докази, зібрані у кримінальному про­вадженні свідчать про вчинення насильницького злочину.

§ 9. Отримувач відшкодування

(1) Право на відшкодування мають громадяни Естонії, яким спричинено шкоду в результаті дій, визначених пунктом (1) § 8 цього Закону.

(2) Особа іноземного походження має право на відшкодування згідно з умовами, передбаченими пунктом (1) цього параграфу, якщо вона:

1) проживає в Естонії на підставі виду на проживання, вида­ного довгостроковому резиденту, або має короткотерміно­вий вид на проживання чи право на проживання;

2) є громадянином Європейського Союзу;

3) є громадянином держави-учасниці Європейської конвенції про відшкодування потерпілим від насильницьких злочи­нів;

4) є особою, яка перебуває в Естонії і перебуває під міжнарод­ним захистом;

5) є потерпілою від торгівлі людьми або сексуального насиль­ства, незалежно від того чи має така особа право законно перебувати на території Республіки Естонія.

(3) Якщо особа, зазначена у пункті (1) або (2) цього параграфу (надалі - «потерпілий»), помре в результаті насильницького зло­чину, право на отримання відшкодування належить особам, які знаходились на утриманні потерпілого. Для цілей цього Закону, до осіб які перебувають на утримані потерпілого належать:

1) особи, зазначені в параграфі 20 Закону про державне пен­сійне страхування;

2) особа, зачата до вчинення кримінального правопорушення, але народилася після смерті потерпілого.

(4) Фізична особа, яка понесла витрати на лікування або похо­вання потерпілого, має право на відшкодування витрат.

§ 1О. Підстави для визначення розміру відшкодування

(1) Сума відшкодування визначається на основі таких матері­альних збитків, спричинених в результаті насильницького зло­чину:

1) шкоди в зв’язку із втратою працездатності;

2) витрати на лікування потерпілого;

3) шкоди, спричиненої смертю потерпілого;

4) шкоди, спричиненої окулярам, зубним протезам, контак­тним лінзам та іншим допоміжним засобам, що виконують функції окремих частин тіла, а також предметів одягу;

5) витрати на поховання потерпілого.

(2) Будь-які суми, які потерпілий або особи, які знаходяться на його утриманні, визначені пунктом (4) § 9 цього Закону (надалі - «особа, яка заявила про відшкодування») отримує або має право отримати як відшкодування за завдану шкоду насильницьким злочином, із джерела іншого, ніж від особи, відповідальної за шкоду від злочину, вираховуються при визначені основи для роз­міру відшкодування. При визначенні суми відшкодування, оплата, здійснена заявнику особою, відповідальною за шкоду від злочину, враховуватиметься в межах суми, сплаченої до визначення основи розміру відшкодування на підставі цього Закону.

(3) Розмір відшкодування становитиме 80 відсотків від завда­ної матеріальної шкоди, визначеної пунктами (1) - (4) цього пара­графу. Розмір суми відшкодування округлюється з точністю до одного центу.

(4) Процедура нарахування розміру відшкодування визнача­ється Урядом Республіки.

§ 11. Шкода у зв’язку з втратою працездатності

(1) Шкода у зв’язку з втратою працездатності - це така частина оподаткованого соціальним податком доходу, яка не була отри­мана в зв’язку із тимчасовою або постійною втратою працездат­ності, завданої насильницьким злочином.

(2) Відшкодування шкоди у зв’язку із втратою працездатності здійснюється на основі середнього доходу за один календарний день. Середній дохід за один календарний день нараховується шляхом складання доходу, що підлягає соціальному оподатку­ванню для застрахованої особи за шість календарних місяців, що передують календарному місяцю, на який випадає перший день звільнення від виконання трудових або службових обов’язків, зазначений у документі щодо непрацездатності, та поділу отрима­ної суми на кількість календарних днів у вказаному періоді (шість місяців). Із кількості календарних днів у вказаному періоді (шість місяців) вираховується кількість днів, протягом яких застрахо­вана особа була звільнена від виконання трудових або службових обов’язків на підставі документу щодо непрацездатності.

(3) Відшкодування розраховується на основі доходу, що під­лягає соціальному оподаткуванню, отриманому протягом шести місяців, що передують вчиненню насильницького злочину для таких осіб:

1) особам, які працюють на підставі трудового договору або цивільного договору;

2) особам, зазначеним в § 2 Закону про публічну службу;

3) членам правління, членам наглядових рад та членам інших керівних органів юридичних осіб;

4) фізичним особам, які працюють на підставі трудового дого­вору, дозволу на роботу або інших цивільних договорів.

(4) Особам, зазначеним в підпунктах 1) або 2) пункту (3) цього параграфу, які не отримували будь-який дохід, що підлягає соці­альному оподаткуванню протягом шести місяців, які передують вчиненню насильницького злочину в зв’язку з тимчасовим при­пиненням виконання трудових або службових обов’язків, від­шкодування обраховується на основі доходу, який підлягає соці­альному оподаткуванню, отриманому особою протягом останніх шести місяців до тимчасового припинення виконання трудових або службових обов’язків.

(5) Фізичним особам-підприємцям відшкодування нарахову­ється на основі чистого доходу, отриманого за календарний рік (з 1 січня до 31 грудня), що передував вчиненню насильницького злочину.

(6) Якщо розмір доходу за календарний день менший від результату, отриманого в результаті ділення на тридцять місячної мінімальної заробітної плати, встановленої Урядом Республіки, середній дохід за календарний день дорівнює мінімальній місяч­ній заробітній платі поділеній на тридцять.

(7) Відшкодування сплачується особам, які не працюють або є безробітними, на момент, коли така особа стала потерпілою від насильницького злочину, лише у випадку настання стійкої непра­цездатності. Відшкодування розраховується на основі середньо­денного календарного доходу, обрахованого шляхом поділу на тридцять місячної мінімальної заробітної плати, встановленої Урядом Республіки.

§ 12. Витрати на лікування потерпілого

(1) Витрати на медичне лікування потерпілого - це необхідні витрати, пов’язані з лікуванням потерпілого, придбанням лікар­ських та допоміжних засобів, які виконують функції окремих час­тин тіла, полегшують посттравматичні ускладнення, навчанням особи нової спеціальності, що відповідає його стану здоров’я, а також необхідні транспортні витрати, пов’язані із зазначеними обставинами.

(2) До витрат на лікування потерпілого належать також витрати на отримання таких послуг:

1) до 10 сеансів консультацій психолога;

2) до 15 сеансів психотерапї.

(3) Витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особі, яка понесла такі витрати.

§ 13. Витрати на поховання

Витрати на поховання потерпілого від насильницького злочину відшкодовуються особі, яка понесла такі витрати, в розмірі 448 євро.

§ 14. Шкода, завдана смертю потерпілого

У разі смерті потерпілого від насильницького злочину особи, які перебували на його утриманні, отримують відшкодування, розраховане на основі попереднього доходу потерпілого, розра­хованого відповідно до § 11 цього Закону, в наступних розмірах:

1) 75 відсотків доходу у випадку однієї особи-утриманця;

2) 85 відсотків доходу у випадку двох осіб-утриманців;

3) 100 відсотків доходу у випадку трьох і більше утриманців.

Глава 2. Процедура відшкодування

§ 15. Максимальний розмір відшкодування

Сума відшкодування, що сплачується на одного потерпілого та всіх осіб, які знаходяться на його утриманні, не перевищує 9 590 євро.

§ 16. Обставини, які виключають виплату відшкодування

(1) Відшкодування не сплачується, якщо:

1) потерпілий спричинив або сприяв вчиненню злочину або настанню шкоди своєю умисною або необережною поведін­кою;

2) потерпілий не повідомив про злочин протягом 15 днів, хоча мав можливість це зробити і поліція не отримала повідо­млення про злочин у будь-який інший спосіб;

3) потерпілий був засуджений за вчинення насильницького злочину або на підставі пункту (1) § 255 або пункту (1) § 256 Карного кодексу і дані про покарання такої особи не вида­лені з Карного реєстру відповідно до Закону про Карний реєстр;

4) виплата відшкодування була б несправедливою або безпід­ставною з інших причин.

(2) Особі, яка знаходиться на утриманні потерпілого, відшко­дування не виплачується, якщо поведінка такої особи містить ознаки, визначені підпунктами 1) - 4) пункту (1) цього параграфу.

(3) Незалежно від обставин перелічених у пункті (1) цього пара­графу, відшкодування може виплачуватись особі, яка знаходилась на утриманні потерпілого, якщо місячний дохід такої особи ниж­чий від прожиткового мінімуму меж витрат на споживання, вста­новлених Урядом Республіки.

(4) У виплаті відшкодування може бути відмовлено, якщо заяв­ник на відшкодування відмовляється від співпраці з органами правопорядку щодо з’ясування обставин насильницького зло­чину, встановлення та затримання злочинця, а також відмовля­ється надати докази завданої шкоди.

§ 17. Спосіб відшкодування шкоди

(1) Якщо шкода полягає у непрацездатності або втраті году­вальника, не отримані до прийняття рішення про відшкодування суми сплачуються одним платежем, починаючи з місяця, наступ­ного за прийняттям рішення про відшкодування, у вигляді пері­одичних виплат:

1) до відновлення працездатності потерпілого, набуття потер­пілим нової спеціальності шляхом навчання або до смерті потерпілого;

2) протягом періоду, коли особа, яка знаходилась на утриманні потерпілого, відповідатиме вимогам, визначним пунктом (3) або (5) § 20 Закону про державне пенсійне страхування.

(2) У випадку періодичних платежів з відшкодування, виплати здійснюються щомісячно, якщо інше не передбачено рішенням про відшкодування.

(3) Як правило, особам, які знаходились на утриманні потер­пілого, призначається спільне відшкодування. Частина у відшко­дуванні може бути виділена для утриманця на підставі письмової заяви такої особи.

(4) Витрати на лікування та поховання потерпілого відшкодо­вуються у вигляді одноразової виплати.

(5) Відшкодування, визначене пунктом (1) цього параграфу, на підставі обґрунтованої заяви особи може сплачуватись частинами або у вигляді повної суми.

(6) Витрати на послуги, зазначені пунктом (2) § 12 цього Закону, можуть бути виплачені на підставі рішення Департаменту соціаль­ного страхування органові, який надав послуги особі, яка заявила про відшкодування.

Глава 3. Призначення відшкодування

§ 18. Призначення відшкодування

Директор Департаменту соціального страхування приймає рішення про відшкодування.

§ 19. Подання заяви на відшкодування

(1) Заява про відшкодування (надалі - «заява») подається у Департамент соціального страхування протягом трьох років з дня вчинення злочину або смерті потерпілого, за винятком випадків, передбачених пунктом (2) цього параграфу.

(2) Подана пізніше заява розглядатиметься, якщо:

1) особа, яка знаходилась на утриманні, дізналася про смерть потерпілого після закінчення більше ніж року з дня смерті особи, і заява подана протягом трьох років з дня, коли особа, яка знаходилась на утриманні, дізналася про смерть потер­пілого;

2) розлад здоров’я заявника продовжувався більше року і в зв’язку з цим вчасно подати заяву не було можливості, а також тоді, коли заява подана протягом трьох років після покращення здоров’я заявника;

3) підставою для подання заяви про відшкодування є злочин сексуального характеру, вчинений проти неповнолітньої особи, і вона подана протягом трьох років після досягнення потерпілим повноліття, якщо підстава для кримінального провадження не стала очевидною до досягнення потерпілим повноліття.

(3) Заява повинна містити інформацію про заявника, кримі­нальне правопорушення, яке завдало шкоду, та чи отримувалось відшкодування за шкоду з інших джерел.

(4) Форму та перелік необхідних при поданні зави про відшко­дування документів встановлює інструкція Міністра соціальних справ.

(5) Форму документу, який містить дані, необхідні для подання заяви про відшкодування і подається органом розслідування, визначає відповідною інструкцією Міністр внутрішніх справ.

(6) У заяві заявник вказує розмір відшкодування на підставі медичних документів, документи, що підтверджують прямі витрати, пов’язані із вчиненням насильницького злочину та документи, що підтверджують відшкодування, яке отримане або може бути отримане з інших джерел, стосовно тієї ж шкоди. Всі зазначені документи додаються до заяви. Департамент соціаль­ного страхування має право перевіряти інформацію отриману від заявника.

(7) Директор Департаменту соціального страхування має право направити потерпілого на додаткове медичне обстеження, витрати на яке будуть включені у витрати на лікування при виплаті відшкодування.

§ 20. Розгляд заяви

(1) Директор Департаменту соціального страхування розглядає подану заяву і приймає рішення про виплату або відмову у виплаті відшкодування протягом тридцяти днів з дня надходження заяви та документів, що до неї додаються.

(2) Якщо особа при поданні заяви не надає необхідної інфор­мації або документів, що подаються разом із заявою, або якщо заява містить будь-які інші недоліки, Департамент соціального страхування повідомляє поштою або електронними засобами зв’язку заявника про виявлені недоліки, призначає тримісячний термін для усунення таких недоліків та роз’яснює, що у випадку, якщо заявник не усуне вказані недоліки протягом відведеного строку, Департамент соціального страхування може прийняти рішення про відшкодування на основі наявної у нього інформації.

§ 21. Відкладення прийняття рішення

(1) Департамент соціального страхування може відкласти при­йняття рішення про відшкодування до рішення окружного або міського суду, якщо:

1) право заявника на отримання відшкодування від особи, від­повідальної за шкоду від кримінального правопорушення, є недоведеним, або

2) очевидно, що особа, відповідальна за шкоду від криміналь­ного правопорушення, згодна і здатна її відшкодувати.

(2) Якщо право заявника отримати відшкодування з джерел, інших ніж від особи, відповідальної за шкоду від кримінального правопорушення, є недоведеним або спірним, рішення стосовно виплати відшкодування може бути відкладене, поки право особи або сума відшкодування не будуть остаточно встановлені.

(3) Департамент соціального страхування негайно повідомляє заявника поштою або електронними засобами зв’язку про відкла­дення рішення щодо відшкодування.

(4) Якщо прийняття рішення щодо відшкодування відкладене з підстав, передбачених пунктами (1) та (2) цього параграфу, Депар­тамент соціального страхування вирішує надати або відмовити у наданні відшкодування протягом десяти днів, починаючи з дня, коли обставини, які спричинили відкладення прийняття рішення, припинили існувати.

§ 22. Відшкодування, яке виплачується авансом

(1) Якщо рішення щодо виплати відшкодування відкладене з підстав, передбачених пунктами (1) та (2) § 21 цього Закону, Департамент соціального страхування має право здійснити аван­сові платежі на підставі заяви особи про відшкодування, якщо право заявника на отримання відшкодування є безумовним і він перебуває в складній економічній ситуації.

(2) Розмір авансу не повинен перевищувати 640 євро.

(3) Якщо розмір авансу перевищує розмір призначеного від­шкодування, вимога про повернення надлишково виплаченої суми здійснюється відповідно до § 27 цього Закону.

(4) У випадку відмови у відшкодуванні, вимога про повернення авансу може бути здійснена лише, якщо виплата здійсненна в результаті зловживань з боку заявника.

§ 23. Доведення рішень до відома

Рішення Департаменту соціального страхування про призна­чення або відмову в призначенні відшкодування доводиться до відома заявника поштою або електронними засобами зв’язку про­тягом п’яти робочих днів з дня його прийняття.

§ 24. Оскарження рішень

(1) Якщо заявник на відшкодування не згоден з рішенням Департаменту соціального страхування, він має право подати скаргу на рішення Департаменту згідно з процедурою, передбаче­ною Законом про адміністративну процедуру або позовну заяву до адміністративного суду згідно з процедурою, передбаченою Адмі­ністративно-процесуальним кодексом.

(2) Скарга розглядається протягом 30 днів після її реєстрації у Департаменті соціального страхування.

§ 25. Внесення даних до реєстру

(1) Дані про призначення та виплату відшкодування потерпі­лим заносяться до державного пенсійного страхового реєстру від­повідно до процедури, встановленої Урядом Республіки.

(2) Обробка персональних даних потерпілих та даних про при­значення і виплату відшкодування потерпілим здійснюється від­повідно до Закону про захист персональних даних.

§ 26. Зміна розміру відшкодування та припинення виплати відшкодування

(1) Отримувач відшкодування зобов’язаний повідомити Депар­тамент соціального страхування про будь-які підстави для змен­шення відшкодування або припинення виплати відшкодування протягом п’ятнадцяти днів з моменту виникнення таких підстав. Отримане повідомлення розглядається в десятиденний строк з моменту отримання.

(2) У випадку зміни розміру державної допомоги та інших виплат Департамент соціального страхування самостійно проводить перера­хунки протягом десяти днів з дати набрання чинності таких змін.

(3) Зменшення розміру відшкодування або припинення виплати відшкодування відбувається починаючи з місяця, наступ­ного за місяцем, в якому виникли обставини, що спричинили зменшення розміру відшкодування або припинення виплати від­шкодування.

(4) Розмір відшкодування збільшується з першого дня місяця, наступного за місяцем, коли особа подала документи, які підтвер­джують підстави для збільшення відшкодування.

(5) Департамент соціального страхування не рідше одного разу на рік зобов’язаний проводити перевірку сум відшкодувань, які періодично сплачуються.

(6) Якщо відшкодування виплачується періодично, зміни цін та прожиткового мінімуму враховуються згідно з процедурою, вста­новленою Урядом Республіки.

§ 27. Повернення надлишково виплачених сум

(1) Надлишково виплачене відшкодування утримується з отри­мувача відшкодування.

(2) Для витребування відшкодування Департамент соціального страхування приймає припис особі, яка отримала відшкодування, та надає розумний строк для повернення відшкодування.

(3) Якщо особа, яка отримала відшкодування, не поверне від­шкодування протягом строку, вказаного в пункті (2) цього пара­графу, Департамент соціального страхування має право прийняти припис про примусове виконання в порядку, передбаченому Кодексом виконавчого провадження.

§ 28. Звернення стягнення на відшкодування, уступка вимоги та взаємозалік

Жодне звернення стягнення на відшкодування, уступка вимоги та взаємозалік не допускаються щодо відшкодувань, визначених цим Законом.

§ 29. Звільнення від податку на доходи

Відшкодування, що сплачуються на підставі цього Закону, не обкладаються податком на доходи.

§ 30. Право на подання цивільного позову

(1) Подання заяви про призначення відшкодування на під­ставі цього Закону не обмежує права отримувача відшкодування подати позов про відшкодування шкоди, завданої насильницьким злочином, на загальних підставах.

(2) Про подання до окружного суду позову про відшкодування шкоди, завданої насильницьким злочином, отримувач відшкоду­вання зобов’язаний негайно повідомити Департамент соціального страхування.

§ 31. Право держави на регрес

(1) Після виплати відшкодування на підставі цього Закону, право вимоги отримувача до особи, відповідальної за шкоду, та відшкодування такої шкоди переходить до держави в роз­мірі суми, сплаченої як відшкодування. Сума зворотної вимоги не може перевищувати суму, яка була задоволена в цивільному позові.

(2) У справах щодо регресних вимог державу представляє Міністр соціальних справ. Міністр соціальних справ має право делегувати свої повноваження.

(3) У випадку, якщо після надання відшкодування на під­ставі цього Закону особа отримає відшкодування від особи, від­повідальної за шкоду від насильницького злочину, або з іншого джерела і сума такого відшкодування не була вирахувана із суми відшкодування згідно з пунктом (2) § 10 цього Закону, особа пови­нна негайно повідомити Департамент соціального страхування та повернути відшкодування в сумі, нарахованій при визначенні роз­міру відшкодування.

(4) Згідно з пунктом (3) цього параграфу, положення § 27 цього Закону застосовуються щодо утримання з відшкодування.

Глава 4. Виплата відшкодування у транскордонних ситуаціях на території Європейського Союзу

§ 31-1. Виплата відшкодування потерпілим, які прожи­вають в інших державах-членах Європейського Союзу

(1) Потерпілому від насильницького злочину, вчиненого в Есто­нії, а у випадку смерті потерпілого - особам, які знаходились на його утриманні (надалі - «заявник»), місцем постійного прожи­вання яких є інша держава-член Європейського Союзу, відшкоду­вання призначається Департаментом соціального страхування на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

(2) Заявник подає заяву та необхідні додаткові документи до Департаменту соціального страхування або до уповноваженого органу держави свого проживання.

(3) Стосовно заяви, отриманої від іншої держави-члена Євро­пейського Союзу, Департамент соціального страхування невід­кладно надсилає заявникові та органу, який надав заяву, підтвер­дження, в якому зазначає особу, яка веде справу та строк ухва­лення рішення за заявою.

(4) Департамент соціального страхування приймає рішення про призначення відшкодування або про відмову у відшкодуванні протягом трьох місяців з моменту отримання заяви та необхід­них додаткових документів. Рішення надсилається заявникові поштою або електронними засобами зв’язку протягом десяти днів з моменту прийняття рішення.

(5) Департамент соціального страхування виплачує заявнику призначене відшкодування протягом календарного місяця, наступного за місяцем, в якому було прийняте рішення про при­значення відшкодування.

§ 31-2. Особливості виплати відшкодування потерпілим, які проживають в інших державах-членах Європейського Союзу

(1) Для вирахування відшкодування шкоди за втрату працез­датності, завдану потерпілому, який проживає в іншій державі- члені Європейського Союзу, та відшкодування шкоди особі, яка проживає на території іншої держави-члена Європейського Союзу і знаходилась на утриманні потерпілого, у зв’язку зі смертю потер­пілого, за основу береться заробітна плата потерпілого за попе­редні шість місяців, які передували вчиненому кримінальному правопорушенні.

(2) У випадку відшкодування шкоди, передбаченої пунктом

(1) цього параграфу, відшкодування сплачується однією сумою за весь попередній період, протягом якого заявник був постійно непрацездатним або відповідав вимогам для призначення пенсії в зв’язку із втратою годувальника.

(3) Витрати на поховання відшкодовуються в розмірі 448 євро.

§ 31-3. Виплата відшкодування потерпілому від насиль­ницького злочину, скоєного на території іншої держави- члена Європейського Союзу

(1) Потерпілому від насильницького злочину, вчиненого на території іншої держави-члена Європейського Союзу (далі - «держава-член»), та іншим особам, місцем постійного прожи­вання яких є Естонія, які мають право на відшкодування на під­ставі законодавства іншої держави-члена, відшкодування призна­чає та виплачує уповноважений орган відповідної держави-члена, на підставі її законодавства.

(2) Особа, зазначена у пункті (1) цього параграфу, звертається до Департаменту соціального страхування, який у випадку необ­хідності допомагає їй у підготовці заяви. Департамент соціального страхування передає заяву разом з іншими необхідними докумен­тами до уповноваженого органу тієї держави-члена, на території якої вчинено насильницький злочин, протягом тридцяти днів з моменту звернення до Департаменту соціального страхування особою, зазначеною у пункті (1) цього параграфу.

(3) Якщо уповноважений орган держави-члена бажає заслухати під час провадження щодо заяви і відповідно до законодавства держави-члена особу, свідка або експерта, зазначених у пункті (1) цього параграфу, уповноважений орган звертається до Департа­менту соціального страхування, який організовує:

1) заслуховування зазначених осіб уповноваженим органом держави-члена телефоном або шляхом відео-конференції;

2) заслуховування зазначених осіб та внесення даних до про­токолу, його переклад за необхідності та доставка протоколу уповноваженому органу держави-члена.

Глава 5. Виплата відшкодування громадян держав-членів Європейської конвенції про відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів

§ 31-4. Виплата відшкодування громадянам держав- членів Європейської конвенції про відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких злочинів

(1) Департамент соціального страхування призначає відшко­дування відповідно до умов та згідно з процедурою, визначеною цим Законом потерпілим від насильницьких злочинів, вчинених на території Естонії, а у випадку смерті потерпілого - особам, які знаходились на його утриманні, які є громадянами держави- члена Європейської конвенції про відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів.

(2) Розмір відшкодування, яке сплачується особі, зазначеній у пункті (1) цього параграфу, нараховується відповідно до § 31-2 цього Закону.

(3) Департамент соціального страхування виплачує особі, зазначеній у пункті (1) цього параграфу, призначене відшкоду­вання відповідно до пункту (5) § 31-1 цього Закону.

Розділ 4. Фінансування

§ 32. Фінансування

(1) Виплата відшкодування на підставі цього Закону, надання державних послуг з підтримки потерпілих та послуг з примирення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, з бюджету Департаменту соціального страхування, визначеного на відповід­ний рік.

(2) Джерелами для покриття витрат з відшкодування на під­ставі цього Закону та надання державних послуг з підтримки потерпілих є:

1) примусові платежі на підставі обвинувального вироку;

2) суми, витребувані в порядку регресу, на підставі цього Закону;

3) асигнування, виділені в рахунок резервних коштів минулого року;

4) інші кошти, передбачені державним бюджетом.

Розділ 5. Положення щодо запровадження

§ 33. Обов’язок інформування

Органи розслідування зобов’язані повідомляти про положення цього Закону потерпілих та осіб, які знаходяться на їх утриманні, які можуть отримати відшкодування або послуг з підтримки потерпілих на підставі цього Закону.

§ 34 [Втратив чинність]

§ 34^1∙ Ставки відшкодування

(1) Відшкодування, яке здійснюється згідно з цим Законом, сплачуються на підставі ставок, які діяли на день прийняття рішення про відшкодування.

(2) Періодичні відшкодування, призначені до 1 січня 2007 року, виплата яких продовжується після зазначеного строку, перерахо­вуються згідно зі ставками, дійсними на 1 січня 2007 року.

§ 34-2∙ Заява на відшкодування у транскордонних випадках

Порядок, передбачений Главою 4 Розділу 3 цього Закону, застосовується до заявників, які стали є потерпілими від злочину після 30 червня 2005 року. Заявники, які стали потерпілими від злочину з 1 липня 2005 року до 1 січня 2006 року можуть подавати заяву протягом 2007 року.

§ 34-3. Виплата раніше призначених відшкодувань

Відшкодування, призначене до 1 лютого 2009 року, сплачу­ється з 1 лютого 2009 року згідно з процедурою, передбаченою § 1 цього Закону.

§ 35. Набрання чинності

(1) Цей Закон набирає чинності з 1 лютого 2004 року.

(2) Розділ 2 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2005 року.

(3) Підпункт 2) пункту (2) § 9 цього Закону набирає чинності після приєднання Естонії до Європейського Союзу.

(4) Підпункт 3) пункту (2) § 9 цього Закону набирає чинності з набранням чинності Закону про ратифікацію Європейської кон­венції про відшкодування потерпілим від насильницьких злочи­нів.

§ 36. Визнання таким, що втратив чинність Закону про державне відшкодування потерпілим від злочинів

[...]

13.