Закон Чеської Республіки про жертв карних діянь* від 30 січня 2013 року

Парламент ухвалив такий Закон Чеської Республіки:

Частина перша. Права жертв карних діянь та підтримка суб’єктів, які надають допомогу жертвам карних діянь Глава І. Загальні положення

§ 1.

Цей Закон використовує відповідні приписи Європейського Союзу^{[124] [125]} та регулює:

a) права жертв карних діянь;

b) надання державою грошової допомоги карних діянь, та

c) відносини між державою та суб’єктами, які надають послуги жертвам карних діянь.

§ 2. Визначення понять

(1) Під «карними діяннями» для цілей цього Закону також маються на увазі інші правопорушення.

(2) Під «жертвою» мається на увазі фізична особа, яка внаслі­док карного діяння отримала або мала отримати пошкодження здоров’я, зазнала або мала зазнати майнової чи немайнової шкоди або за рахунок якої правопорушник збагатився.

(3) Якщо карне діяння спричинило смерть жертви, жертвою вважається також його родич у першому поколінні, брат (сестра), пасинок (падчерка), усиновитель, чоловік (дружина) або зареє­стрований партнер або друг, якщо він є близькою особою. Якщо таких осіб є кілька, жертвою вважається кожна з них.

(4) Особливо вразливою жертвою для цілей цього Закону за виконання умов, зазначених в абзацах 2 або 3, вважається:

a) дитина;

b) особа, яка страждає від фізичної, розумової або психічної неповносправності або пошкодження чуттів, що в поєднанні з різноманітними перешкодами може заважати повній та цілеспрямованій самореалізації цієї особи у суспільстві порівняно з іншими його членами;

c) жертва карного діяння у вигляді торгівлі людьми (§ 168 Кар­ного кодексу);

d) жертва карного діяння проти людської гідності в сексуаль­ній сфері або злочину, який включав насильство або погрозу насильством, якщо в конкретному випадку є підвищена небезпека спричинення вторинної шкоди, особливо з огляду на її вік, стать, расу, національність, сексуальну орієнтацію, релігію, стан здоров’я, розумову зрілість, здатність вислов­люватися, життєве становище, в якому вона перебуває, або з огляду на відносини з особою, яка підозрюється у вчиненні карного діяння, або залежність від такої особи.

(5) «Вторинною шкодою» для цілей цього Закону вважається шкода, яка не була спричинена жертві карним діянням, але вини­кла внаслідок доступу до неї поліції Чеської Республіки, органів карного провадження, та інших органів державної влади, пра­цівників служби охорони здоров’я, суб’єктів, внесених до реєстру надавачів допомоги жертвам карних діянь, експертів, переклада­чів, захисників та засобів масової інформації.

(6) Під «акредитованим суб’єктом» мається на увазі юридична особа, якій рішенням Міністерства юстиції (далі - «міністерство») надано акредитацію згідно з § 42.

§ 3. Основні засади

(1) Кожну особу, яка почуває себе жертвою вчиненого карного діяння, слід вважати жертвою, якщо не з’ясується інше або якщо не йдеться про відверте зловживання статусом жертви відповідно до цього Закону. Статус жертви не залежить від того, чи особу, яка вчинила карне діяння, було знайдено або засуджено.

(2) Поліція Чеської Республіки, органи карного провадження, та інші органи державної влади, суб’єкти, внесені до реєстру нада- вачів допомоги жертвам карних діянь, працівники служби охо­рони здоров’я, експерти, перекладачі, захисники та засоби масової інформації повинні поважати особу та гідність жертви, ставитися до жертви ввічливо і тактовно і по змозі йти їй назустріч. З жертвою поводяться з врахуванням її віку, стану здоров’я, у т. ч. психічного стану, її розумової зрілості та культурної ідентичності таким чином, щоб не допустити поглиблення шкоди, спричиненої жертві карним діянням, або вторинної шкоди.

(3) Жертва має права відповідно до цього Закону незалежно від її раси, етнічного походження, національності, статі, сексуальної орієнтації, віку, стану здоров’я, релігії, віри або світогляду. Жертва має права відповідно до цього Закону незалежно від її громадян­ства, якщо цим Законом не встановлено інше.

(4) Поліція Чеської Республіки, органи карного провадження та суб’єкти, внесені до реєстру надавачів допомоги жертвам кар­них діянь, повинні у зрозумілий спосіб повідомити жертву про її права та уможливити їх повну реалізацію.

(5) Поліція Чеської Республіки та органи карного провадження співпрацюють при наданні допомоги жертвам із суб’єктами, які надають допомогу жертвам карних діянь.

Глава ІІ. Права жертв карних діянь

Розділ 1. Право на отримання професійної допомоги

§ 4. Професійна допомога

Суб’єкти, внесені до реєстру надавачів допомоги жертвам кар­них діянь, надають жертвам у встановленому обсязі та за умов, визначених цим Законом або іншим правовим приписом, профе­сійну допомогу, під якою розуміються психологічні консультації, соціальні консультації, правова допомога, надання юридичної інформації або реабілітаційні програми, як до початку карного провадження, так і під час провадження та після його закінчення. Професійну допомогу надають доти, доки цього вимагає її мета.

§ 5. Безоплатна професійна допомога

(1) Суб’єкти, внесені до реєстру надавачів допомоги жертвам кар­них діянь, зобов’язані надати професійну допомогу невідкладно і безоплатно на прохання особливо вразливої жертви, яка потребує такої допомоги. Це положення не застосовується у випадку жертви карного діяння у вигляді ненадання обов’язкового утримання (§ 196 Карного кодексу), якщо це діяння не викликало загрози злиднів або стійкого негативного наслідку.

(2) Абзац 1 не забороняє суб’єктам, внесеним до реєстру нада- вачів допомоги жертвам карних діянь, надавати професійну допо­могу безоплатно й іншим жертвам. Це положення не поширю­ється на інші правові приписи, що стосуються надання цих послуг.

§ 6. Правова допомога та надання правової інформації

(1) Правова допомога надається жертві на її прохання без­оплатно за умов та в обсязі, визначених іншим правовим припи­сом.

(2) Правову допомогу жертвам відповідно до цього Закону за плату можуть надавати виключно адвокати.

(3) Суб’єкти, акредитовані для надання правової інформації, та Пробаційна і медіаційна служба[126] можуть відповідно до цього Закону надавати жертвам карних діянь правову інформацію.

Розділ 2. Право на інформацію

§ 7. Доступ до інформації

Жертва має право у визначеному законом обсязі на доступ до інформації, яка стосується обставин, за яких вона стала жертвою карного діяння.

§ 8. Інформація, яка надається жертвам поліцією Чеської Республіки, поліцейським органом та державним представником

(1) Як тільки поліція Чеської Республіки або поліцейський орган вступить у перший контакт з жертвою карного діяння, без прохання інформує її про те:

a) до якого конкретного органу вона може подати повідо­млення про обставини, які свідчать про те, що було вчинено карне діяння, та передає жертві контакти цього органу;

b) до яких суб’єктів, внесених до реєстру надавачів допомоги жертвам карних діянь, вона може звернутися з проханням про професійну допомогу та за яких умов має право на отри­мання безоплатної професійної допомоги, та передає жертві контакти до цих суб’єктів;

c) за яких умов вона має право на вжиття заходів для забез­печення безпеки відповідно до іншого правового припису (§ 14);

d) в якого конкретного органу отримає подальшу інформацію про обставини, за яких вона стала жертвою карного діяння;

e) які етапи провадження настають після повідомлення про карне діяння та якою є роль жертви на цих етапах;

f) в якого конкретного органу та в який спосіб вона може запи­тувати інформацію згідно з абзацом 1 та з § 11, та передає жертві контакт до цього органу;

g) за яких умов та в якому обсязі вона має право на грошову допомогу, у тому числі повідомити про строк на подання заяви;

h) в якого органу та в який спосіб вона може домагатися від­шкодування, якщо її права порушено органом державної влади або їй не надано можливості їх повної реалізації;

i) які заходи для захисту своїх інтересів вона може вимагати в разі, якщо жертва проживає в іншій державі-члені Європей­ського Союзу;

j) які інші права вона має відповідно до цього Закону.

(2) Інформація згідно з абзацом 1 надається жертві в письмо­вому вигляді. Інформація згідно з пунктами a) - d) абзацу 1 пови­нна надаватися жертві також усно у зрозумілий спосіб.

(3) Якщо повідомлення про обставини, які свідчать про те, що було вчинено карне діяння, приймає державний представник[127], він повинен письмово та усно поінформувати жертву без її про­хання в обсязі згідно з пунктами b) - d) абзацу 1.

(4) За бажанням жертви поліція Чеської Республіки або полі­цейський орган надає їй усно у зрозумілий спосіб також інформа­цію згідно з пунктами е) - j) абзацу 1.

§ 9. Інформація, яка надається жертві суб’єктом, внесеним до реєстру надавачів допомоги жертвам карних діянь

Суб’єкт, внесений до реєстру надавачів допомоги жертвам кар­них діянь, надає жертві інформацію про:

a) послуги, які він надає жертвам, та їх обсяг, у т. ч. інформа­цію, чи послуга надається безоплатно. Якщо він не надає потрібний вид послуг, передає жертву іншому суб’єкту, внесеному до реєстру надавачів допомоги жертвам карних діянь, який надає потрібний вид послуг;

b) права жертви відповідно до цього Закону;

c) права жертви як потерпілого відповідно до Кодексу карного провадження;

d) перебіг карного провадження та статус жертви як потерпі­лого та свідка в ньому.

§ 1О. Інформація, яка надається жертві іншими органами державної влади та лікувальним закладом

(1) Якщо першим місцем контакту є поліція громади, Військова поліція, В’язнична служба Чеської Республіки або митний орган, спільно з наданням пояснення, вони надають жертві без її про­хання інформацію згідно з пунктом а) та b) абзацу 1 § 8.

(2) Якщо першим місцем контакту є лікувальний заклад, який надає жертві медичну допомогу після вчиненого карного діяння, надавач медичних послуг надає жертві без її прохання інформа­цію згідно з пунктом b) абзацу 1 § 8.

§ 11. Інша інформація, яка надається жертві

(1) За заявою жертви відповідний орган карного провадження надає їй:

a) правомочне рішення, яким закінчується карне провадження, або інформацію, що карне провадження не було відкрито, або

b) інформацію про стан карного провадження, за винят­ком випадків, коли ця інформація могла би поставити під загрозу досягнення мети карного провадження.

(2) Абзац 1 не поширюється на положення Кодексу карного провадження про вручення письмових матеріалів потерпілому.

(3) В’язниця, надавач медичних послуг, в медичному закладі якого засуджений перебуває на стаціонарному запобіжному ліку­ванні, або установа запобіжного тримання під вартою повідомля­ють жертву за її заявою про:

a) звільнення або втечу обвинувачуваного з-під варти;

b) звільнення або втечу засудженого від виконання покарання у вигляді позбавлення волі;

c) зупинення виконання покарання у вигляді позбавлення волі;

d) звільнення або втечу засудженого з місця виконання стаці­онарного запобіжного лікування;

e) зміну форми запобіжного лікування зі стаціонарного на амбулаторне;

f) звільнення або втечу засудженого з місця виконання запо­біжного тримання під вартою;

g) зміну запобіжного тримання під вартою на запобіжне ліку­вання;

h) будь-яке видання обвинувачуваного або засудженого в іншу державу або його передання в іншу державу-член Європей­ського Союзу в рамках міжнародної юридичної співпраці у карних справах.

(4) В’язниця, надавач медичних послуг, у медичному закладі якого засуджений перебуває на стаціонарному запобіжному ліку­ванні, або установа запобіжного тримання під вартою повідомля­ють жертву згідно з абзацом 3 негайно, але не пізніше 24 годин від моменту настання події, про яку інформується.

(5) Заява згідно з абзацом 3 подається в підготовчому прова­дженні поліцейському органу або державному представнику, а в судовому провадженні - суду, який приймає або приймав рішення у першій інстанції. Якщо обвинувачуваний в момент подання заяви перебуває під вартою, відбуває покарання, перебуває на ста­ціонарному запобіжному лікуванні або на запобіжному триманні під вартою, орган, зазначений у першому реченні, без зволікання повідомляє про подання заяви відповідну в’язницю, надавача медичних послуг, у медичному закладі якого засуджений перебу­ває на стаціонарному запобіжному лікуванні, або установу запо­біжного тримання під вартою. В інших випадках повідомляє їх при взятті під варту або при призначенні покарання, стаціонар­ного запобіжного лікування або запобіжного тримання під вар­тою.

(6) У разі, якщо жертва не подала заяву згідно з абзацом з, а обвинувачуваний або засуджений був звільнений або втік та існує обґрунтоване побоювання, що жертві загрожує небезпека у зв’язку з перебуванням обвинувачуваного або засудженого на свободі, орган карного провадження, Пробаційна і медіаційна служба, в’язниця, надавач медичних послуг, у медичному закладі якого засуджений перебуває на стаціонарному запобіжному лікуванні, або установа запобіжного тримання під вартою негайно повідо­мляє про цей факт поліцейський орган, який веде або вів карне провадження і повинен вжити необхідних заходів для забезпе­чення безпеки жертви, у т. ч. повідомити її про звільнення або втечу.

§ 12. Повідомлення жертви, яка не володіє чеською мовою

Жертві, яка заявляє, що не володіє чеською мовою, інформація:

a) згідно з абзацами 1 та з § 8 та абзацом 6 § 11 надається мовою, про яку жертва повідомить, що її розуміє, або офі­ційною мовою держави, громадянином якої вона є, а

b) згідно з § 9, 10 та пунктом b) абзацу 1 § 11 та абзацом з § 11 надається мовою, про яку жертва повідомить, що її розуміє, або офіційною мовою держави, громадянином якої вона є, якщо це можливо.

§ 13. Форма та спосіб надання інформації

Жертву слід інформувати у зрозумілий спосіб з огляду на її вік, розумову та вольову зрілість та стан здоров’я, у т. ч. психічний стан. Інформація згідно з § 9 та абзацом 1 § 10 повинна надаватися жертві в письмовій та усній формі. Інформація згідно з абзацом 2 § 10 повинна надаватися жертві принаймні письмово.

Розділ 3. Право на захист від небезпеки, що загрожує

§ 14∙

(1) Поліцейський у випадках, встановлених іншим правовим приписом^[128], коли доходить до загрози безпеці жертві, прово­дить дію або вживає інший запобіжний захід для забезпечення її безпеки. Такий самий обов’язок мають митники, службовці В’язничної служби, військові поліцейські та стражники поліцій громад за умов, встановлених іншим правовим приписом^[129].

(2) Короткочасну охорону жертві надає поліція Чеської Респу­бліки за умов, встановлених іншим правовим приписом².

(3) Виселення особи зі спільного місця проживання здійснює поліція Чеської Республіки за умов, встановлених іншим право­вим приписом².

(4) Суд видає за заявою жертви попередній запобіжний захід у цивільному провадженні у випадку дійсної загрози її життю, здоров’ю, свободі або людській гідності за умов, встановлених іншим правовим приписом^[130].

(5) Особлива охорона свідка надається жертві за умов, встанов­лених іншим правовим приписом^[131].

(6) Утаємнення особи та зовнішнього вигляду надається жертві у статусі свідка за умов, встановлених Кодексом карного прова­дження.

(7) Суд або державний представник видає застосовує запобіж­ний захід у карному провадженні за умов, встановлених Кодексом карного провадження.

Розділ 4. Право на охорону особистого життя

§ 15. Оприлюднення інформації про особу жертви

Заборона оприлюднення інформації, що дає можливість встано­вити особу жертви, регулюється Кодексом карного провадження.

§ 16. Надання персональних даних жертви

У разі якщо жертва, уповноважений представник, законний представник, опікун або довірена особа цього вимагає, дані про місце проживання та контактну адресу жертви, уповноваженого представника, законного представника, опікуна або довіреної особи, дані про їх місце служби, роботи або підприємництва, а також про їхні особисті, родинні та майнові відносини слід вести так, щоб із ними могли ознайомлюватися тільки органи карного провадження, поліцейські та службовці Пробаційної і медіаційної служби, які діють у цій справі. Якщо це необхідно для досягнення мети карного провадження або для належної реалізації права на захист особи, проти якої ведеться карне провадження, доступ до потрібних даних надає відповідний поліцейський або орган кар­ного провадження. Про надання доступу та підстави для нього він робить запис в актах.

Розділ 5. Право на захист від вторинної шкоди

§ 17. Недопущення контакту жертви з особою, яку вона вказала як винуватця, підозрюваною особою або особою, проти якої ведеться карне провадження

(1) Жертва має право просити на будь-якій стадії карного про­вадження, а також до початку карного провадження, щоби під час дій, у яких вона бере участь, було вжито всіх необхідних запобіж­них заходів для недопущення контакту з особою, яку вона вказала як винуватця, підозрюваною у вчинені карного діяння, або проти якої ведеться карне провадження.

(2) Прохання, про яке йдеться в абзаці 1, відповідні органи повинні задовольнити, якщо йдеться про особливо вразливу жертву та якщо цього не виключає серйозність дії, яка викону­ється. У разі якщо це прохання неможливо задовольнити, оскільки це виключає серйозність дії, яка виконується, відповідні органи повинні вжити належних запобіжних заходів для недопущення контакту жертви з особою, яку вона вказала як винуватця, або з підозрюваною у вчиненні карного діяння, або проти якої ведеться карне провадження, до початку та після закінчення дії.

§ 18. Надання пояснень та допит жертви

(1) Запитання щодо інтимної сфери допитуваної жертви можна задавати тільки тоді, якщо це необхідно для з’ясування обставин, важливих для карного провадження. Ці запитання слід задавати особливо тактовно та у вичерпний спосіб з погляду обсягу, щоб не виникла потреба повторення допиту. Їх формулювання слід зі збе­реженням належної делікатності пристосувати до віку, особистого досвіду та психічного стану жертви.

(2) Жертва має право в будь-який момент подати заперечення проти спрямованості запитання. Заперечення записується в про­токол. Рішення щодо обґрунтованості заперечення приймає орган, який веде допит.

§ 19. Надання пояснень та допит особою тієї самої або іншої статі

(1) Жертва може просити, щоб у підготовчому провадженні її допит провадила особа тієї самої або іншої статі. Прохання осо­бливо вразливої жертви необхідно задовольнити, якщо проти цього не існує вагомих причин. Причини, які привели до відхи­лення прохання, зазначаються в протоколі дії.

(2) Особливо вразлива жертва також може просити, щоб у разі якщо її висловлювання потребує перекладу, було надано перекла­дача тієї самої або іншої статі. Орган карного провадження задо­вольняє прохання, за винятком випадку, якщо немає змоги від­класти проведення дії або надати перекладача відповідної статі.

(3) Абзаци 1 та 2 застосовуються за аналогією також для надання пояснень відповідно до іншого правового припису.

§ 20. Надання пояснень та допит особливо вразливих жертв

(1) Особливо вразливу жертву належить допитати у карному провадженні з особливою делікатністю та з врахуванням конкрет­них обставин, які роблять її особливо вразливою.

(2) Якщо це можливо, допит особливо вразливих жертв у під­готовчому провадженні повинна вести особа, яка пройшла відпо­відну підготовку. У разі якщо жертвою є дитина, допит у підго­товчому провадженні повинна вести тільки особа, яка пройшла відповідну підготовку, за винятком випадків, коли йдеться про невідкладну дію, а підготовлена особа недоступна.

(3) Допит особливо вразливої жертви ведеться таким чином, щоби потім не було потреби його повторювати. У разі наступного допиту перед тим самим органом допит веде, як правило, та сама особа, якщо цьому не перешкоджають істотні причини.

(4) У разі якщо особливо вразлива жертва не бажає мати безпо­середній візуальний контакт з особою, підозрюваною у вчиненні карного діяння, або з особою, проти якої ведеться карне прова­дження, вживаються, якщо цьому не перешкоджають важливі причини, необхідні запобіжні заходи для уникнення такого візу­ального контакту, зокрема застосовується аудіовізуальна техніка, якщо це технічно можливо. При цьому треба забезпечити, щоб не було порушено право на захист.

(5) Абзаци 1 - 4 застосовуються за аналогією також при наданні пояснень відповідно до іншого правового припису.

§ 21. Право на супровід довіреною особою

(1) Жертва має право на те, щоб під час дій у карному прова­дженні та наданні пояснень її супроводжувала довірена особа.

(2) Довіреною особою може бути дієздатна фізична особа, яку вибере жертва. Довірена особа надає жертві необхідну, зокрема психологічну, допомогу. Довірена особа може бути водночас упо­вноваженим представником жертви. Довіреною особою не може бути особа, яка має у карному провадженні статус обвинувачува­ного, захисника, свідка, експерта або перекладача.

(3) Довірена особа не може втручатися в перебіг дії.

(4) Участь довіреної особи в дії може бути виключено тільки як виняток, у разі якщо участь довіреної особи могла би порушити перебіг дії або загрожувати досягненню її мети. У разі, якщо дові­рену особу було виключено, жертві слід дати можливість обрати іншу довірену особу, за винятком випадків, коли зазначену дію неможливо відкласти або її відкладення мало наслідком неспів- мірні ускладнення або витрати.

§ 22. Заява жертви про вплив карного діяння на її життя

Жертва має право на будь-якій стадії карного провадження зробити заяву про те, який вплив мало вчинене карне діяння на її теперішнє життя. Жертва може зробити таку заяву і в письмовому вигляді.

Розділ 6. Право на грошову допомогу

§ 23.

(1) Жертва має за умов, встановлених цим Законом, право на грошову допомогу, яку їй надає держава.

(2) Грошова допомога надається жертві, яка:

a) є громадянином Чеської Республіки, якщо вона має на тери­торії Чеської Республіки місце постійного проживання, якщо вона на території Чеської Республіки зазвичай перебуває або якщо вона на території Чеської Республіки стала жертвою злочину;

b) є іноземцем, якщо вона має постійне місце проживання або на законних підставах проживає на території іншої держави- члена Європейського Союзу та стала жертвою злочину на території Чеської Республіки;

c) є іноземцем, якщо вона відповідно до інших правових при­писів безперервно проживає на території Чеської Республіки довше ніж 90 днів та стала жертвою злочину на території Чеської Республіки, або

d) є іноземцем, який став жертвою злочину на території Чесь­кої Республіки та подав прохання про міжнародний захист, якому надано притулок або додатковий захист на території Чеської Республіки.

(3) Жертвам, якими є іноземні громадяни, не зазначені в абзаці 2, грошова допомога надається тільки за умов та в обсязі, встанов­лених укладеним міжнародним договором, чинним для Чеської Республіки.

(4) У питаннях грошової допомоги від імені держави виступає міністерство.

§ 24. Коло уповноважених заявників

(1) Право на грошову допомогу має:

a) жертва, якій внаслідок злочину було завдано шкоди здоров’ю;

b) жертва, якій внаслідок злочину було завдано тяжкої шкоди здоров’ю;

c) особа, яка залишилась після жертви, яка внаслідок злочину померла, якщо вона була батьком (матір’ю), чоловіком (дру­жиною), зареєстрованим партнером, дитиною або братом (сестрою) померлого та в момент його смерті мешкала з ним в одному домогосподарстві, або особа, яку померлий утриму­вав або був зобов’язаний утримувати;

d) жертва злочину проти людської гідності в сексуальній сфері та дитина, яка є жертвою злочину у вигляді домагання під­опічної особи (§ 198 Карного кодексу), яким завдано немай- нової шкоди.

(2) Під шкодою здоров’ю для цілей цього Закону розуміється такий стан, що полягає в розладі здоров’я або іншому захворю­ванні, який порушенням нормальних тілесних або психічних функцій утруднює жертві на період не менш ніж трьох тижнів звичний спосіб життя та вимагає медичної допомоги.

(3) Під тяжкою шкодою здоров’ю для цілей цього Закону розу­міється лише серйозний розлад здоров’я або інше серйозне захво­рювання. За цих умов тяжкою шкодою здоров’ю є:

a) каліцтво;

b) втрата або істотне зниження працездатності;

c) параліч кінцівки;

d) втрата або істотне погіршення функції органу чуття;

e) пошкодження важливого органу;

f) спотворення;

g) спричинення викидня або смерті плоду;

h) тяжкі страждання, або

i) розлад здоров’я, що триває не менш ніж 6 тижнів.

§ 25. Мета грошової допомоги

(1) Грошова допомога полягає в одноразовому наданні грошо­вої суми для подолання погіршеної соціальної ситуації, спричи­неної жертві карного діяння. Грошова допомога жертві, зазна­ченій у пункті d) абзацу 1 § 24, полягає у відшкодуванні витрат, пов’язаних із наданням спеціальної психотерапії та фізіотерапії або іншої спеціальної послуги, спрямованої на виправлення вини­клої немайнової шкоди.

(2) Грошова допомога надається, якщо немайнова шкода, шкода для здоров’я або шкода, що виникла внаслідок смерті, спричиненої карним діянням, не була повністю відшкодована.

§ 26. Передумови надання грошової допомоги

(1) Грошова допомога надається, якщо особа, яка вчинила карне діяння, яким було спричинено шкоду для здоров’я або немайнову шкоду, визнана винуватою або звільнена від обвину­вачення як неосудна.

(2) Якщо на підставі результатів розслідування органів карного провадження не з’являються обґрунтовані сумніви в тому, що ста­лося карне діяння, внаслідок якого жертві було завдано смерть, шкоду для здоров’я або немайнову шкоду, грошова допомога надається і в тому випадку, якщо:

a) справу було відкладено з підстав згідно з абзацами 2-4 § 159a Кодексу карного провадження або через те, що особу, яка вчинила карне діяння, не вдалося встановити, або вона не може нести карну відповідальність у зв’язку з неосудністю;

b) карне переслідування було зупинено з підстав згідно з пунктом d) або е) абзацу 1 § 172 або згідно з абзацом 2 § 172 Кодексу карного провадження, або

c) рішення згідно з абзацом 1 досі не було оголошено або не набрало чинності.

§ 27. Підстави ненадання грошової допомоги

Держава не надає грошову допомогу, якщо жертва:

a) переслідується як співобвинувачувана у карному прова­дженні, яке ведеться щодо карного діяння, внаслідок якого вона отримала шкоду здоров’ю або їй було завдано немай- нової шкоди, або була учасником такого карного діяння;

b) не надала згоду на карне переслідування особи, яка вчинила карне діяння, у разі, коли ця згода є передумовою початку карного переслідування або його продовження, або відкли­кала таку згоду, або

c) недостатньо співпрацювала з органами карного прова­дження, зокрема тим, що без поважних підстав не подала негайно повідомлення про карне діяння, у зв’язку з яким просить про відшкодування збитків або немайнової шкоди, або як свідок у карному провадженні скористалася з поси­ланням на свої відносини з особою, яка вчинила карне діяння, правом відмовитися від свідчень.

§ 28. Розмір грошової допомоги

(1) Грошова допомога надається за заявою жертви, зазначеної:

а) у пункті а) абзацу 1 § 24 в загальній сумі 10 000 чеських крон або в розмірі, що становить доведену жертвою втрату заро­бітку та доведені витрати, пов’язані з лікуванням, зменшені на суму усіх коштів, які жертва вже отримала як відшкоду­вання шкоди. Грошова допомога не може перевищувати в підсумку суму 200 000 чеських крон;

b) у пункті b) абзацу 1 § 24 в загальній сумі 50 000 чеських крон або в розмірі, що становить доведену жертвою втрату заро­бітку та доведені витрати, пов’язані з лікуванням, зменшені на суму усіх коштів, які жертва вже отримала як відшкоду­вання шкоди. Грошова допомога не може перевищити в під­сумку суму 200 000 чеських крон;

c) у пункті с) абзацу 1 § 24 в загальній сумі 200 000 чеських крон або, якщо йдеться про брата (сестру) померлого, в загальній сумі 175 000 чеських крон. Грошова допомога, яка надається кільком жертвам, не може в підсумку переви­щити суму 600 000 чеських крон. Якщо грошова допомога в підсумку перевищить цю суму, сума, що надається кожній із жертв, пропорційно зменшується;

d) у пункті d) абзацу 1 § 24 на покриття витрат, пов’язаних з отриманням спеціальної психотерапії та фізіотерапії або іншої спеціальної допомоги, спрямованої на виправлення немайнової шкоди, до загального розміру 50 000 чеських крон, якщо їй уже не було надано грошову допомогу відпо­відно до пункту a).

(2) Якщо про відшкодування збитків або немайнової шкоди уже було ухвалено вирок, що набрав законної сили, то розмір завданих збитків або немайнової шкоди, встановлений у вироку, є обов’язковим для встановлення грошової допомоги в обсязі, в якому вже було вирішено про відшкодування збитків або немай- нової шкоди.

(3) Якщо розмір грошової допомоги, що надається згідно з пунктами a) та b) абзацу 1, визначається відповідно до доведе­ної втрати заробітку, береться до уваги і заробіток, не отриманий жертвою в майбутньому. Якщо жертва після надання їй грошової допомоги згідно з пунктами a) та b) абзацу 1 доведе, що завданий їй збиток є вищим, ніж той, що став підставою для надання гро­шової допомоги, їй на підставі її заяви, поданої в строк, встановле­ний у § 30, може бути знову надано грошову допомогу. При цьому беруться до уваги вже виплачені суми.

§ 29. Зменшення та ненадання грошової допомоги

Грошова допомога, встановлена згідно з § 28, може бути змен­шена або не надана з врахуванням соціальної ситуації жертви та того:

a) якою мірою жертва є співвинуватою у виникненні шкоди, та

b) чи жертва вжила всіх законних засобів для виконання обов’язку відшкодування збитків або немайнової шкоди з боку особи, яка вчинила карне діяння, або іншої особи, зобов’язаної відшкодувати шкоду.

§ 30. Розгляд заяви про грошову допомогу

(1) Міністерство надає жертві від імені держави грошову допо­могу на підставі заяви.

(2) Заяву про надання грошової допомоги може бути подано до міністерства не пізніше 2-ох років з дня, коли жертва дізналася про збиток, спричинений карним діянням, але не пізніше 5-и років від вчинення карного діяння, в іншому разі право втрачається.

(3) Міністерство надає заявникові письмове підтвердження прийняття заяви. Міністерство видає рішення стосовно заяви не пізніше ніж протягом 3 місяців від відкриття провадження, до яких додається строк:

a) до 30 днів, якщо є потреба призначити усний розгляд або розслідування на місці, якщо треба когось викликати чи привести або вручити шляхом публічного повідомлення осо­бам, яким з усією очевидністю неможливо вручити особисто, або в разі особливо складного випадку;

b) необхідний для проведення додаткового запиту, для підго­тування експертного висновку або для доставки письмових матеріалів за кордон.

(4) З учасниками провадження, які не володіють чеською мовою, можна застосовувати також словацьку або англійську мову. Це саме стосується і підготування письмових матеріалів.

(5) У провадженні за заявою про грошову допомогу заявник не може подати касацію. Рішення не може бути переглянуто в апе­ляційному провадженні.

(6) На рішення, що набрало законної сили, заявник може подати скаргу відповідно до Кодексу судового адміністративного провадження.

§ 31. Реквізити заяви

(1) У заяві про надання грошової допомоги слід навести ім’я (імена) та прізвище жертви, її дату народження та адресу місця проживання, а також долучити до неї:

a) останнє рішення органу карного провадження про карне діяння або про повідомлення про нього. У разі, якщо жертва не може долучити таке рішення, вона повинна зазначити орган карного провадження, який останнім вів провадження стосовно карного діяння, та навести дані про особу, підозрю­вану у вчиненні карного діяння, якщо вона їй відома;

b) дані про збитки або про немайнову шкоду, що виникли вна­слідок карного діяння, та про їх обсяг, або ж про обсяг, у якому збитки або немайнова шкода вже були відшкодовані, а також про дії, які жертва вчинила з метою стягнення від­шкодування збитків або немайнової шкоди;

c) дані про своє майнове становище та заробіток;

d) документи, які має у своєму розпорядженні жертва та якими може підтвердити дані, про які йдеться в пунктах b) та с).

(2) Дані про майнове становище, про які йдеться в пункті с) абзацу 1, можна замінити власноручним засвідченням.

(3) Заявник про надання грошової допомоги згідно з пунктами

а) та b) абзацу 1 § 28 повинен долучити до заяви медичну довідку, що підтверджує шкоду здоров’ю.

(4) Заявник про надання грошової допомоги згідно з пунктом

с) абзацу 1 § 28 повинен навести докази, які підтверджують, що він є особою, про яку йде мова в пункті с) абзацу 1 § 24, а також повинен зазначити в заяві, чи він є єдиною особою, яка відповідає вимогам, зазначеним в пункті с) абзацу 1 § 24, або ж скільки осіб відповідають цим вимогам, якщо йому це відомо.

(5) У разі, якщо після подання заяви про надання грошової допомоги зміняться обставини, які впливають на розгляд заяви про надання грошової допомоги та встановлення її розміру, зокрема якщо збитки або немайнову шкоду буде відшкодовано тільки частково, заявник повинен невідкладно повідомити мініс­терство про цей факт.

§ 32. Обов’язок сприяння

(1) Кожен повинен повідомити міністерство про факти, які мають значення для оцінки виконання умов для надання грошо­вої допомоги.

(2) При оцінці виконання умов для надання грошової допомоги уповноважена службова особа міністерства має право ознайомлю­ватися з карними справами. Органи карного провадження пови­нні надати їй можливість ознайомитися з карними справами.

§ 33. Перехід права вимоги відшкодування збитків або немайнової шкоди

З наданням грошової допомоги жертві право жертви вимагати відшкодування збитків або немайнової шкоди з особи, яка вчи­нила карне діяння, переходить на державу, в обсязі наданої гро­шової допомоги.

§ 34. Надання грошової допомоги жертвам карних діянь в транскордонних випадках з державами-членами Європейського Союзу

Під транскордонним випадком з державами-членами Європей­ського Союзу для цілей цього Закону розуміється випадок, коли рішення про надання грошової допомоги жертві карного діяння приймає відповідний орган держави-члена Європейського Союзу, на території якої було вчинене карне діяння, у випадках, коли жертвою була особа, яка має місце постійного проживання або на законних підставах проживає на території іншої держави-члена Європейського Союзу (далі - «транскордонний випадок»).

§ 35. Надання грошової допомоги в транскордонних випадках, коли жертвою була особа, яка проживає на території Чеської Республіки

(1) Міністерство повинно в транскордонних випадках особам, про яких йдеться в пунктах a), c) та d) абзацу 2 § 23, якщо вони стали жертвами карного діяння, який було вчинено на терито­рії іншої держави-члена Європейського Союзу, надати необхідне сприяння, щоб заява про надання грошової допомоги в транскор­донних випадках відповідала всім вимогам, встановленим правом відповідної держави-члена Європейського Союзу, орган якої при­йматиме рішення про надання грошової допомоги. З цією метою, зокрема:

a) надає базову інформацію про можливість отримати грошову допомогу та бланки заяв про надання грошової допомоги в транскордонних випадках;

b) за заявою жертви надає інформацію про те, як заповнити заяву про надання грошової допомоги в транскордонних випадках та які документи до неї долучити;

c) приймає заяви про надання грошової допомоги в транскор­донних випадках;

d) за державний кошт здійснює переклад іноземною мовою заяви про надання грошової допомоги в транскордонних випадках та додатків до неї;

e) за заявою жертви надає сприяння, у разі якщо відповідний орган іншої держави-члена Європейського Союзу вимагає додаткової інформації;

f) за заявою жертви невідкладно надсилає відповідному органу іншої держави-члена Європейського Союзу додат­кову інформацію, яка вимагалася відповідно до пункту е), а при потребі також перелік усіх документів, що передаються;

g) передає заповнену заяву про надання грошової допомоги в транскордонних випадках та додатки до неї відповідному органу іншої держави-члена Європейського Союзу.

(2) Міністерство на прохання відповідного органу іншої дер­жави-члена Європейського Союзу:

a) забезпечує допит особи, яка подала заяву про надання грошової допомоги в транскордонних випадках, або іншої зазначеної в заяві особи, як свідка або експерта цим орга­ном, зокрема за допомогою відеотелефону або телефону, або

b) допитує осіб, про яких іде мова в пункті а), складає протокол допиту, який не має бути перекладений та який надсилає від­повідному органу іншої держави-члена Європейського Союзу.

(3) Особи, про яких іде мова в пункті а) абзацу 2, можуть бути допитані тільки за їх згодою.

§ 36. Надання грошової допомоги в транскордонних випадках, коли жертвою була особа, яка проживає на території іншої держави-члена Європейського Союзу

(1) Міністерство приймає рішення про надання грошової допо­моги в транскордонних випадках особам, які мають місце постій­ного проживання або на законних підставах проживають на тери­торії іншої держави-члена Європейського Союзу, якщо на терито­рії Чеської Республіки вони стали жертвами карного діяння. У цих випадках міністерство:

a) приймає заяви жертв карного діяння та додатки до них, передані відповідним органом іншої держави-члена Євро­пейського Союзу, на території якої жертва карного діяння має місце постійного проживання або на законних підставах проживає;

b) у разі потреби подає відповідному органу іншої держави- члена Європейського Союзу, на території якої жертва кар­ного діяння має місце постійного проживання або на закон­них підставах проживає, запит на додаткову інформацію або про допит жертви або іншої зазначеної в заяві особи як свідка або експерта,

c) приймає додаткову інформацію, а при потребі також перелік усіх документів, що передаються, на підставі заяви, про яку йдеться в пункті b).

(2) Міністерство без зайвого зволікання після отримання заяви про надання грошової допомоги в транскордонних випадках над­силає особі, про яку йдеться в абзаці 1 і яка подала заяву та від­повідному органу іншої держави-члена Європейського Союзу, на території якої має місце постійного проживання або на території якої вона зазвичай перебуває:

a) повідомлення про одержання заяви;

b) інформацію про службову особу, яка займається справою, та про орган, який розглядає заяву;

c) інформацію про приблизний строк, протягом якого буде прийнято рішення стосовно заяви.

(3) Міністерство надсилає рішення стосовно заяви про надання грошової допомоги в транскордонних випадках особі, про яку йдеться в абзаці 1, та відповідному органу іншої держави-члена Європейського Союзу.

(4) Грошову допомогу не може бути надано, якщо заяву про її надання було подано в іншій державі. Міністерство викликає особу, про яку йдеться в абзаці 1, щоб та власноручним засвід­ченням підтвердила, що не скористалася таким або аналогічним правом в іншій державі. Якщо особа, про яку йдеться в абзаці 1,

не надасть власноручного засвідчення, грошова допомога не нада­ється.

(5) Строк, про який ідеться в абз. 2 § 30, повинен дотриму­ватися й у випадку, коли заяву про надання грошової допомоги жертві подано до відповідного органу іншої держави-члена Євро­пейського Союзу, на території якої жертва має місце постійного проживання або зазвичай перебуває.

§ 37. Співвідношення з Цивільним кодексом

Якщо в цьому розділі не встановлено інше, регульовані ним правовідносини регулюються Цивільним кодексом.

Глава III. Підтримка суб’єктів, які надають допомогу жертвам карних діянь

§ 38. Підтримка з боку держави

(1) Міністерство підтримує діяльність суб’єктів, які надають допомогу жертвам карних діянь, наданням дотацій з державного бюджету за умов та в обсязі, встановлених цим Законом. Це поло­ження не поширюється на надання дотацій відповідно до іншого правового припису.

(2) Дотацію з державного бюджету, про яку йдеться в першому реченні абзацу 1, можуть отримати тільки акредитовані суб’єкти. На надання дотації немає права вимоги.

§ 39. Суб’єкти, які надають допомогу жертвам карних діянь

(1) Суб’єкт, який бажає надавати допомогу жертвам карних діянь відповідно до цього Закону та отримати дотацію з держав­ного бюджету на свою діяльність, повинен акредитуватися на одну або обидві послуги, якими є:

a) надання правової інформації та

b) реабілітаційні програми.

(2) Послуги психологічного та соціального консультування жертвам уповноважені надавати суб’єкти, які отримали право на надання соціального консультування та послуг соціальної профілактики на підставі рішення про реєстрацію відповідно до закону, що регулює надання соціальних послуг. Дотація з держав­ного бюджету на ці послуги належать суб’єкту лише відповідно до закону, що регулює надання соціальних послуг.

(3) На акредитацію послуг з надання правової інформації не поширюються положення про представництво в провадженні від­повідно до інших правових приписів.

§ 40. Умови надання акредитації

(1) Умовою надання акредитації є:

a) додання опису реалізації послуг, який відповідає стандартам якості наданих послуг (абзац 2 § 44);

b) факт, що заявник є юридичною особою, заснованою з іншою метою, ніж підприємництво;

c) право власності або інше право користування на об’єкт або приміщення, де надаватимуться послуги;

d) надання заявником допомоги жертвам протягом не менш ніж одного року до подання заяви відповідно до цього Закону;

e) бездоганність заявника та всіх фізичних осіб, які надавати­муть послуги;

f) професійна придатність принаймні однієї фізичної особи, яка гарантуватиме рівень послуг, що полягають у наданні правової інформації;

g) страхування відповідальності за шкоду, завдану при наданні послуг відповідно до цього Закону.

(2) Бездоганним вважається той, хто не був засуджений виро­ком суду, що набрав законної сили, за умисне карне діяння або карне діяння з необережності у зв’язку з провадженням діяльності надання послуг або діяльності подібного роду, або той, судимість якого за ці карні діяння було знято, або який з інших причин вва­жається таким, що не має судимості.

(3) Професійно придатною для надання правової інформації вважається особа, яка має закінчену вищу освіту за магістерською навчальною програмою в галузі «право».

§ 41. Заява про акредитацію

(1) Заява про акредитацію містить, крім загальних реквізитів, встановлених Кодексом адміністративного провадження:

a) вид послуги, яку надаватиме заявник;

b) коло жертв, для яких призначена послуга;

c) опис реалізації послуг, який відповідає стандартам якості наданих послуг (абзац 2 § 44);

d) опис особистого страхування наданих послуг;

e) час надання послуг;

f) обсяг надання послуг;

g) день початку надання послуг;

h) визначення території, на якій надаватимуться послуги.

(2) До заяви додаються:

a) документи про бездоганність, за винятком витягу з Карного реєстру;

b) офіційно засвідчені копії засновницьких документів та доку­ментів про реєстрацію відповідно до інших правових припи­сів, а при потребі - витяг з торговельного реєстру або іншого реєстру відповідно до інших правових приписів;

c) документи або їх офіційно засвідчені копії, що підтверджу­ють професійну придатність фізичних осіб, які надаватимуть послугу, що полягає в наданні правової інформації;

d) документ про право власності або інше право користування на об’єкт або приміщення, де надаватимуться послуги, з якого випливає правомірність використання заявником цих об’єктів або приміщень;

e) документ про страхування відповідальності за шкоду, завдану при наданні послуг відповідно до цього Закону;

f) власноручне засвідчення фактів, про які йдеться в пункті d) абзацу 1 § 40.

(3) Бездоганність підтверджується витягом з Карного реєстру, а крім того:

a) у фізичних осіб - документами, що підтверджують вико­нання умови бездоганності, виданими державами, в яких особа за останні 3 роки безперервно перебувала протягом більше ніж з місяців, або іншим документом, що підтвер­джує бездоганність цієї особи, та

b) у юридичних осіб із реєстрацією за межами території Чесь­кої Республіки - витягом з Карного реєстру або іншим ана­логічним документом, виданим державою їхньої реєстрації.

(4) Витяг з Карного реєстру та інші документи, якими підтвер­джується бездоганність, не можуть бути старшими ніж 3 місяці. З метою підтвердження бездоганності міністерство подає запит відповідно до іншого правового припису^[132] на витяг з Карного реє­стру. Запит на видання витягу з Карного реєстру та витяг з Кар­ного реєстру передаються в електронній формі у спосіб, що робить можливим віддалений доступ.

(5) Професійна придатність доводиться офіційно засвідченою копією диплому вищого навчального закладу за магістерською навчальною програмою в галузі «право». При визнанні профе­сійної придатності громадян інших держав-членів Європейського Союзу вчиняється відповідно до іншого правового припису^[133].

§ 42. Рішення про надання акредитації

(1) Акредитація на послуги, зазначені в абзаці 1 § 39, здійсню­ється на підставі рішення про надання акредитації. Рішення про надання акредитації приймає міністерство в адміністративному провадженні на підставі заяви.

(2) Рішення про надання акредитації містить, крім загальних реквізитів, встановлених Кодексом адміністративного прова­дження:

a) найменування акредитованого суб’єкта;

b) ідентифікаційний номер особи, наданий акредитованому суб’єкту;

c) назва та місце закладу або місце чи місця надання послуг;

d) вид послуг, які надаватимуться;

e) коло жертв, яким надаватимуться послуги;

f) день початку надання послуг;

g) дані про обсяг послуг, які надаються.

§ 43. Зміна, скасування та припинення акредитації

(1) Акредитований суб’єкт повинен письмово повідомити мініс­терство про будь-які зміни, що стосуються даних, які містяться в рішенні про надання акредитації та в заяві про акредитацію, а також про зміни в документах, доданих до заяви про акредитацію, та підтвердити ці зміни відповідними документами протягом 15 днів з дня настання цих змін.

(2) На підставі повідомлення міністерство приймає рішення про зміну акредитації.

(3) Міністерство приймає рішення про скасування акредитації, якщо:

a) акредитований суб’єкт перестав виконувати умови надання акредитації;

b) акредитований суб’єкт не відповідає стандартам якості послуг, які надаються, та їх не було покращено, незважаючи на призначені заходи;

c) акредитований суб’єкт не виконує своїх обов’язків або пору­шив свої обов’язки в особливо тяжкий спосіб;

d) акредитований суб’єкт подав заяву про скасування акреди­тації. Цю заяву слід подавати не пізніше ніж за 3 місяці до дня припинення діяльності.

(4) Акредитація припиняється з днем припинення юридичної особи. Акредитація не передається.

§ 44. Обов’язки акредитованих суб’єктів

(1) Акредитований суб’єкт зобов’язаний:

a) безоплатно надавати жертві послугу згідно з § 5 та абзацом 3 § 6 в обсязі акредитації;

b) надавати жертві інформацію згідно з § 9;

c) вести реєстр жертв, які звернулися за наданням послуги, та наданих послуг;

d) дотримуватися стандартів якості послуг, які надаються, вста­новлених роз’яснювальним правовим приписом.

(2) Стандарти якості послуг є сукупністю критеріїв, за якими визначається рівень якості надання окремих послуг жертвам у сфері особистого та виробничого забезпечення та у сфері відносин між акредитованим суб’єктом та жертвою, якій надається послуга.

(3) Акредитований суб’єкт має право відмовити у наданні послуг:

a) у зв’язку з повною завантаженістю;

b) якщо послугу було надано особі, інтереси якої суперечать інтересам жертви;

c) якщо інтереси жертви, яка просить про надання послуги, суперечать інтересам акредитованого суб’єкта, або

d) якщо жертва не виявляє відповідної співпраці або якщо було порушено довіру між жертвою та акредитованим суб’єктом.

§ 45. Контроль виконання умов акредитації та обов’язків акредитованих суб’єктів

(1) Міністерство контролює виконання умов, встановлених для акредитації, в акредитованого суб’єкта та виконання ним його обов’язків. Процедура цього контролю регулюється законом, що регулює державний контроль.

(2) Для контролю відповідності стандартам якості послуг в акредитованого суб’єкта згідно з абзацом 1 міністерство може створити оцінювальну комісію.

(3) Міністерство має право призначати акредитованим суб’єктам заходи для усунення недоліків, виявлених під час контр­олю. Акредитований суб’єкт повинен виконати призначені заходи у встановлений строк.

(4) Міністерство приймає та перевіряє скарги на дії акредито­ваних суб’єктів.

§ 46. Обов’язок збереження таємниці

Кожен зобов’язаний зберігати таємницю щодо даних, які сто­суються осіб, яким надаються послуги відповідно до цього Закону, та які стануть йому відомими у зв’язку з наданням цих послуг або у зв’язку з контрольними діями відповідно до § 45, якщо цим Законом не встановлено інше. Від цього обов’язку він може бути звільнений тільки тим, в чиїх інтересах він має цей лише обов’язок, причому лише письмово із зазначенням обсягу та мети звільнення.

§ 47. Правова допомога, яка надається адвокатом

(1) Міністерство вносить адвоката за його заявою в реєстр нада- вачів допомоги жертвам карних діянь для послуг, що полягають у правовій допомозі, якщо він згоден надавати правову допомогу жертвам, визначеним в абзаці 1 § 5, принаймні в обмеженому обсязі безоплатно.

(2) Заява, про яку йдеться в абзаці 1, містить:

a) ім’я (імена) та прізвище адвоката, юридичну адресу, реєстра­ційний номер Чеської адвокатської палати, ідентифікацій­ний номер особи;

b) декларацію, що адвокат згоден надавати правову допомогу безоплатно жертвам, визначеним в абзаці 1 § 5, із зазначен­ням обсягу безоплатної правової допомоги;

c) повідомлення суду, в районі якого здійснює діяльність адво­кат, для цілей правової допомоги;

d) коло жертв, яким надаватимуться послуги;

e) день початку надання послуг.

(3) До заяви додається витяг з реєстру адвокатів, що ведеться Чеською адвокатською палатою, не старший ніж з місяці.

(4) Адвокат повинен надати правову допомогу безоплатно в обсязі, зазначеному ним у заяві про внесення до реєстру надава- чів допомоги жертвам карних діянь. Безпідставна відмова в без­оплатному наданні правової допомоги є причиною виключення з реєстру надавачів допомоги жертвам карних діянь.

(5) У разі, якщо міністерству подано скаргу на адвоката, вне­сеного до реєстру надавачів допомоги жертвам карних діянь, у зв’язку з послугами, що полягають у правовій допомозі, міністер­ство передає скаргу Чеській адвокатській палаті. Це положення не поширюється на право міністра юстиції подати карну скаргу відповідно до іншого правового припису.

(6) На підставі заяви адвоката міністерство без зайвого зволі­кання виключає адвоката з реєстру надавачів допомоги жертвам карних діянь або вносить необхідну зміну до цього реєстру.

§ 48. Реєстр надавачів допомоги жертвам карних діянь

(1) Міністерство веде реєстр надавачів допомоги жертвам кар­них діянь, до якого вносить:

a) суб’єктів згідно з абзацом 2 § 39 на підставі їхньої заяви;

b) акредитованих суб’єктів згідно з абзацом 1 § 39;

c) адвокатів на підставі заяви згідно з § 47;

d) осередки Пробаційної і медіаційної служби.

(2) Суб’єкт згідно з абзацом 2 § 39 до заяви про внесення до реєстру надавачів допомоги жертвам карних діянь додає офі­ційно засвідчене рішення про реєстрацію відповідно до закону, що регулює надання соціальних послуг. Міністерство надсилає інформацію про внесення до реєстру надавачів допомоги жерт­вам карних діянь органові, який прийняв рішення про реєстра­цію цього суб’єкта відповідно до закону, що регулює надання соці­альних послуг. У разі подання до міністерства скарги на діяль­ність суб’єкта, зареєстрованого відповідно до закону, що регулює надання соціальних послуг, міністерство передає її Інспекції надання соціальних послуг. Міністерство виключає суб’єкта з реє­стру надавачів допомоги жертвам карних діянь так само на під­ставі його заяви.

(3) Реєстр надавачів допомоги жертвам карних діянь містить дані згідно з абзацом 2 § 42, абзацом 2 § 47, у випадку суб’єктів, акредитованих на надання правової інформації, та інформацію про кількість професійно придатних осіб згідно з абзацом 3 § 40, а також, у випадку суб’єктів, про яких йде мова в абзаці 2 § 39, - дані, наведені в рішенні про реєстрацію відповідно до закону, що регулює надання соціальних послуг. Щодо осередків Пробаційної і медіаційної служби наводиться адреса осередку.

(4) Реєстр надавачів допомоги жертвам карних діянь ведеться в інформаційній системі публічної адміністрації. Реєстр є публіч­ною базою даних, доступною на веб-сторінках міністерства. Кожен має право безоплатно ознайомлюватися з реєстром.

Глава IV. Прикінцеві положення

§ 49. Уповноважувальні положення

Міністерство встановлює положенням:

a) зразок бланка заяви про надання грошової допомоги в тран­скордонних випадках згідно з пунктом а) абзацу 1 § 35;

b) зразок бланка про передання заяви про надання грошової допомоги в транскордонних випадках згідно з пунктом g) абзацу 1 § 35;

c) зразок бланка про передання рішення за заявою про відшко­дування в транскордонних випадках згідно з абзацом 3 § 36;

d) інші, ніж офіційні, мови, якими передаються заяви про надання грошової допомоги та додатки до них згідно з пунк­том g) абзацу 1 § 35, додаткову інформацію та перелік усіх документів, що передаються, згідно з пунктом f) абзацу 1 § 35, заяви про додаткову інформацію згідно з пунктом b) абзацу 1 § 36 та інформацію згідно з абзацом 2 § 36,

e) офіційні мови інших держав-членів Європейського Союзу, в яких міністерство прийматиме заяви про надання грошової допомоги та додатки до них згідно з пунктом а) абзацу 1 § 36 та додаткову інформацію і при потребі перелік усіх докумен­тів, що передаються, згідно з пунктом с) абзацу 1 § 36;

f) стандарти якості послуг згідно з абзацом 2 § 44.

§ 50. Положення про скасування

Втрачають чинність:

1. Закон № 204/2006 Sb., який вносить зміни до закону № 209/1997 Sb. про надання грошової допомоги жертвам кар­них діянь та про внесення змін та доповнень до деяких законів, у редакції закону № 265/2001 Sb.

2. Положення № 241/2006 Sb., яким встановлюються зразки бланків та мови держав-членів Європейського Союзу, що застосо­вуються в транскордонних випадках надання грошової допомоги жертвам карних діянь.

3. Положення № 237/2007 Sb., яке вносить зміни до поло­ження № 241/2006 Sb., яким встановлюються зразки бланків та мови держав-членів Європейського Союзу, що застосовуються в транскордонних випадках надання грошової допомоги жертвам карних діянь.

Частина друга - дванадцята[134]

§§ 51 - 61 [...]