Закон Швейцарської Конфедерації про допомогу жертвам карних діянь1 від 23 березня 2007 року

Федеральні збори Швейцарської Конфедерації, спираю­чись на Статті 123 та 124 Федеральної Конституції, після озна­йомлення з посланням Бундесрату^{[CVIII] [CIX]} від 9 листопада 2005 року, постановили:

Глава 1.

Стаття 1. Засади

1. Будь-яка особа (жертва), фізичну, психічну або сексуальну недоторканість якої було безпосередньо порушено карним діян­ням^[CX], має право на допомогу згідно з цим Законом (допомога жертві).

2. Право на допомогу жертві мають також чоловік/дружина жертви, її діти та батьки, а також інші особи, близькі їй подібним чином (члени родини).

3. Право існує незалежно від того, чи злочинець:

a. встановлений;

b. винуватий;

c. діяв умисно або необережно.

Стаття 2. Форми допомоги жертвам

Допомога жертвам включає в себе:

a. консультацію та невідкладну допомогу;

b. довгострокову допомогу консультаційного пункту;

c. грошові виплати в рамках довгострокової допомоги третіх осіб;

d. відшкодування;

e. сатисфакція;

f. звільнення від витрат провадження.

Стаття 3. Територіальна сфера дії

1. Допомога жертвам надається, якщо карне діяння вчинене в Швейцарії.

2. Якщо карне діяння вчинене за кордоном, тоді послуги кон­сультаційних пунктів надаються за особливих передумов, зазна­чених у цьому Законі (стаття 17). Жодні відшкодування та сатис­факції не надаються.

Стаття 4. Субсидіарність допомоги жертвам

1. Допомога жертвам надається остаточно лише за умови, якщо злочинець чи інша зобов’язана особа або інституція не здійсню­ють або здійснюють недостатні виплати.

2. Той, хто претендує на грошові виплати в рамках довго­строкової допомоги третіх осіб, відшкодування або сатисфакцію, повинен обґрунтовано довести, що дотримані передумови згідно з абзацом 1, за винятком випадку, коли він або вона, враховуючи особливі обставини справи, не в силах забезпечити виплати з боку третіх осіб.

Стаття 5. Безоплатні послуги

Консультація, негайна допомога та довгострокова допомога консультаційних пунктів надаються жертвам та їх родичам без­коштовно.

Стаття 6. Врахування надходжень від інших послуг

1. Право на грошові виплати в рамках довгострокової допомоги третіх осіб та на відшкодування виникає лише у тому випадку, якщо обраховувані доходи жертви або її родичів не перевищують чотирикратного розміру від суми визначеного прожиткового міні­муму згідно з пунктом а) абзацу 1 статті 10 Федерального Закону про додаткові доплати до страхування за віком, страхування чле­нів сім’ї померлого та страхування на випадок інвалідності (ELG) від 6 жовтня 2006 року.

2. Обраховувані доходи особи, яка має право на виплати, роз­раховуються згідно зі статтею 11 ELG. Визначальними є очікувані доходи після події карного діяння.

3. Сатисфакція здійснюється незалежно від доходів особи, яка має право вимоги.

Стаття 7. Перехід вимог до Кантону^[CXI]

1. Якщо на підставі цього Закону Кантон сплатив жертві допо­могу, то право вимоги на аналогічні виплати, на які у зв’язку із карним діянням мають право жертва або її родичі, переходить від особи, яка має відповідне право вимоги, до Кантону в обсязі здій­снених ним виплат.

2. Ці вимоги мають перевагу у співвідношенні до залишку вимог особи, яка має право на допомогу, а також до регресних вимог третіх осіб.

3. Кантон відмовляється від його вимог до злочинця, якщо це може зашкодити вартим захисту інтересам жертви або її родичів або ресоціалізації злочинця.

Стаття 8. Інформація про допомогу жертвам та повідом­лення

1. Органи карного переслідування інформують жертву про допомогу та за певних передумов передають її ім’я та адресу до консультаційного пун кту. Відповідні обов’язки визначаються згідно із нормами провадження, які підлягають застосуванню.

2. Особа з місцем проживання в Швейцарії, яка стала жерт­вою карного діяння за кордоном, може звернутися до швейцар­ського представництва або установи, якій доручено здійсню­вати швейцарський консульський захист.

3. Абзаци 1 та 2 відповідно застосовуються до родичів жертви.

Глава 2. Послуги консультаційних пунктів

Розділ 1. Консультаційні пункти

Стаття 9. Пропозиція

1. Кантони забезпечують створення фахових самостійних публічних або приватних консультаційних пунктів. При цьому вони враховують особливі потреби різних категорій жертв.

2. Вони можуть організовувати спільні консультаційні пункти.

Стаття 10. Ознайомлення з матеріалами справи

1. Консультаційні пункти можуть ознайомлюватись з матеріа­лами справ в органах карного переслідування та судах у рамках тих проваджень, в яких беруть участь жертва або її родичі, якщо вони надали на це згоду.

2. Право консультаційного пункту на ознайомлення з матеріа­лами справи може бути обмежене лише тією мірою, якою це було би допустимо згідно з відповідним процесуальним правом щодо постраждалої особи.

Стаття 11. Обов’язок нерозголошення

1. Особи, які працюють в консультаційному пункті, зобов’язані не розголошувати відповідну інформацію органам та приватним особам. Обов’язок нерозголошення зберігається і після закінчення цієї співпраці. Застереження щодо обов’язку нерозголошення сто­суються обов’язку надання свідчень згідно з Карним процесуаль­ним кодексом від 5 жовтня 2007 року.

2. Обов’язок нерозголошення скасовується, якщо проконсуль­тована особа дала на це згоду.

3. У разі якщо фізичній, психічній або сексуальній недоторка­ності малолітньої жертви або іншої неповнолітньої особи загро­жує серйозна небезпека, консультаційний пункт може поінфор­мувати про опікунський орган або подати заяву до органу карного переслідування.

4. Той, хто порушить обов’язок нерозголошення, карається позбавленням волі на строк до трьох років або грошовим штра­фом.

Розділ 2. Допомога консультаційних пунктів та грошові внески

Стаття 12. Консультування

1. Консультаційні пункти консультують жертву та її родичів і підтримують їх при реалізації ними прав.

2. Якщо консультаційні пункти отримують повідомлення, зазначене в абзаці 2 або 3 статті 8, то вони встановлюють контакт з жертвою або її родичами.

Стаття 13. Невідкладна допомога та довгострокова допомога

1. Консультаційні пункти надають жертві та її родичам невід­кладну допомогу під кутом зору нагальних потреб, які виникають внаслідок карного діяння (невідкладна допомога).

2. У разі потреби, вони надають жертві та її родичам додаткову допомогу, доки стан здоров’я постраждалої особи не стабілізу­ється, а інші наслідки карного діяння будуть за можливістю усу­нені або збалансовані (довгострокова допомога).

3. Консультаційні пункти можуть дозволити надання невід­кладної та довгострокової допомоги третіми особами.

Стаття 14. Обсяг послуг

1. Послуги включають в себе належну медичну, психологічну, соціальну, матеріальну та юридичну допомогу в Швейцарії, яка стала необхідною внаслідок карного діяння. У разі потреби, кон­сультаційні пункти забезпечують жертві або її родичам тимчасове помешкання.

2. Особа, що проживає за кордоном, яка стала жертвою карного діяння в Швейцарії, має додаткове право на отримання виплат на лікування за місцем проживання.

Стаття 15. Доступ до консультаційних пунктів

1. Кантони турбуються про те, щоби жертва та її родичі могли отримати невідкладну допомогу впродовж прийнятного строку.

2. Послугами консультаційних пунктів можна скористатися незалежно від моменту вчинення карного діяння.

3. Жертва та її родичі можуть звернутися до консультаційного пункту за власним вибором.

Стаття 16. Виплата коштів на довгострокову допомогу третім особам

Кошти на довгострокову допомогу третіх осіб покриваються наступним чином:

a. у повному розмірі, якщо обраховувані у розумінні абзацу 1 та 2 статті 6 доходи особи, яка має право вимоги, не переви­щують двократну суму від визначеного прожиткового міні­муму;

b. пропорційно, якщо обраховувані у розумінні абзацу 1 та 2 статті 6 доходи особи, яка має право вимоги, становлять суму у проміжку між двократним та чотирикратним розмі­ром визначеного прожиткового мінімуму.

Розділ 3. Карне діяння за кордоном

Стаття 17

1. Згідно з цією Главою у випадку вчинення карного діяння за кордоном право на допомогу мають:

a. жертва, якщо вона на момент вчинення карного діяння та подання заяви мала місце проживання в Швейцарії;

b. родичі жертви, якщо як вони, так і жертва мали на момент вчинення карного діяння та подання заяви місце прожи­вання в Швейцарії.

2. Допомога надається лише у тому разі, якщо держава, в якій вчинене карне діяння, не надає або надає недостатню допомогу.

Розділ 4. Поділ коштів між Кантонами

Стаття 18

1. Кантон, який надає допомогу згідно з цією Главою на користь осіб, які проживають в іншому Кантоні, отримує від нього ком­пенсацію.

2. Якщо такі компенсації здійснюються не в рамках міжкан- тонального регулювання, то діють наступні принципи: Кантон місця проживання сплачує паушальні суми Кантону, який надає допомогу. Основою обрахування є загальні витрати Кантонів на допомогу згідно з цією Главою пропорційно кількості осіб, які одержали таку допомогу жертвам карних діянь.

Глава 3. Відшкодування та сатисфакція

з боку Кантону

Розділ 1. Відшкодування

Стаття 19. Право вимоги

1. Жертва та її родичі мають право на відшкодування виниклої шкоди, завданої внаслідок порушення або смерті жертви.

2. Розмір шкоди визначається згідно зі статтями 45 (відшкоду­вання у разі вбивства) та 46 (відшкодування у разі тілесних ушко­джень) Федерального Закону про доповнення до Швейцарського Цивільного кодексу. Дія абзаців 3 та 4 зберігається.

3. Не приймаються до уваги майнова шкода та шкода, яка може спричинити надання невідкладної допомоги або довгострокової допомоги згідно зі статтею 13.

4. Побутова шкода та шкода, як виникла у зв’язку із потребою у догляді, приймаються до уваги лише за умови, якщо вони призво­дять до додаткових витрат або зниження працездатності.

Стаття 20. Визначення

1. Виплати, які заявник отримав від третіх осіб як відшко­дування, враховуються при визначенні суми відшкодовуваної шкоди.

2. Відшкодування покриває шкоду:

a. повністю, якщо обраховувані у розумінні абзацу 1 та 2 статті 6 доходи особи, яка має право вимоги, не перевищують визначений розмір прожиткового мінімуму;

b. частково, якщо обраховувані у розумінні абзацу 1 та 2 статті 6 доходи особи, яка має право вимоги, становлять суму у проміжку між однократним та чотирикратним розміром визначеного прожиткового мінімуму.

3. Відшкодування має максимальну суму у 120 000 франків. Не надається жодне відшкодування, якщо воно складатиме менше 500 франків.

4. Відшкодування може виплачуватися декількома частками.

Стаття 21. Аванс

Уповноважена установа Кантону надає аванс, якщо:

a. особа, яка має право вимоги, потребує негайної фінансової допомоги, та

b. наслідки карного діяння не можна встановити в короткий строк із достатньою визначеністю.

Розділ 2. Сатисфакція

Стаття 22. Право вимоги

1. Жертва та її родичі мають право на сатисфакцію, якщо тяж­кість порушення це виправдовує. Відповідно застосовуються статті 47 та 49 Федерального Закону про доповнення до Швейцарського Цивільного кодексу.

2. Право на сатисфакцію не підлягає успадкуванню.

Стаття 23. Визначення

1. Сатисфакція визначається залежно від тяжкості порушення.

2. Вона складає максимально:

a. 70 000 франків для жертви;

b. 35 000 франків для родичів.

3. Надана третіми особами сатисфакція відраховується.

Розділ 3. Спільні положення

Стаття 24. Заява

Той, хто бажає заявити вимогу про відшкодування або сатис­факцію чи про аванс за відшкодуванням, повинен подати заяву до відповідної установи Кантону.

Стаття 25. Строки

1. Жертва та її родичі повинні подати заяву про відшкодування та сатисфакцію протягом п’яти років з моменту вчинення карного діяння або отримання відомостей про карне діяння. В іншому випадку право вимоги втрачається.

2. Жертва до виповнення їй 25 років може подавати заяву:

а. у разі карних діянь, зазначених в абзаці 2 статті 97 Карного кодексу та в абзаці 2 статті 55 Закону про карні діяння вій­ськовослужбовців від 13 червня 1927 року;

b. у разі замаху на вбивство дитини до 16 років.

3. Якщо жертва або її родичі в рамках карного провадження до закінчення строків, зазначених в абзацах 1 або 2, заявили цивільно-правові вимоги, то вони можуть впродовж одного року з моменту остаточного рішення щодо цивільно-правових вимог або зупинення карного провадження подати заяву про відшкоду­вання або сатисфакцію.

Стаття 26. Повноважний Кантон

1. Повноважним є Кантон, в якому вчинене карне діяння.

2. Якщо карне діяння вчинене у кількох місцях, або якщо наслідки виникли у кількох місцях, то повноважним є:

a. Кантон, в якому спершу було розпочате карне розслідування;

b. якщо карне розслідування не розпочиналося - Кантон за місцем проживання особи, яка має право вимоги;

c. якщо карне розслідування не розпочиналося і особа, яка має право вимоги, не має місця проживання в Швейцарії - Кантон, в якому подана перша заява про відшкодування або сатисфакцію.

Стаття 27. Зменшення або відмова у відшкодуванні та сатисфакції

1. Відшкодування та сатисфакція жертві можуть бути змен­шені або в них відмовлено, якщо жертва сприяла виникненню або погіршенню порушення.

2. Відшкодування та сатисфакція родичів жертви можуть бути зменшені або в них відмовлено, якщо вони або жертва сприяли виникненню або погіршенню порушення.

3. Сатисфакція може бути зменшена, якщо особа, яка має право вимоги, має місце проживання за кордоном, і розмір сатисфакції з огляду на прожиткові витрати в місці проживання був би непро­порційним.

Стаття 28. Відсотки

На суми з відшкодування та сатисфакції відсотки не нарахову­ються.

Стаття 29. Провадження

1. Кантони врегульовують просте та швидке провадження. Заява про аванс в рамках відшкодування оцінюється на підставі сумарної перевірки заяви про відшкодування.

2. Повноважна установа Кантону встановлює обставини справи за офіційною ініціативою.

3. Кантони визначають єдину, незалежну від адміністрації інстанцію для розгляду скарг. Вона має вільні повноваження на здійснення перевірки.

Глава 4. Звільнення від витрат на провадження

Стаття 30.

1. За провадження в рамках надання консультацій, невідклад­ної допомоги, довгострокової допомоги, відшкодування та сатис­факції, адміністративні та судові органи не стягують з жертви та її родичів жодних коштів.

2. Діє застереження про збір у разі умисного затягування про­вадження.

3. Жертва та її родичі не повинні відшкодовувати витрати на безоплатну правову допомогу.

Глава 5. Фінансова допомога і завдання Федерації

Стаття 31. Навчання

1. Федерація надає фінансову допомогу для підтримки фахо­вого навчання персоналу консультаційних пунктів та осіб, уповно­важених надавати жертвам допомогу.

2. При цьому вона враховує особливі потреби певної категорії жертв, зокрема потреби неповнолітніх жертв карних діянь проти сексуальної недоторканості.

Стаття 32. Надзвичайні події

1. Якщо в одного з Кантонів внаслідок надзвичайних подій виникнуть особливо високі витрати, то Федерація може надати йому відшкодування.

2. У випадку надзвичайних подій Федерація у співпраці з Кан­тонами координує у разі потреби діяльність консультаційних пунктів та компетентних установ Кантонів.

Стаття 33. Оцінка

Бундесрат турбується про забезпечення періодичних переві­рок доцільності, ефективності та ощадливості заходів згідно з цим Законом.

Глава 6.

Статті 34 - 44 (втратили чинність)

Глава 7. Прикінцеві положення

Стаття 45. Законотворчі повноваження Бундесрату

1. Бундесрат періодично приводить у відповідність з подо­рожчанням максимальні та мінімальні суми, зазначені в абзаці 3 статті 20. Він може приводити у відповідність з подорожчанням максимальні суми, зазначені в абзаці 2 статті 23.

2. Він видає приписи щодо розрахунку паушальних сум Кан­тонів згідно з абзацом 2 статті 18 та щодо необхідних для цього статистичних досліджень.

3. Він може видавати приписи щодо структури грошових вне­сків щодо довгострокової допомоги з боку третіх осіб, відшкоду­вання та сатисфакції і, зокрема, встановлювати паушальні суми або тарифи для сатисфакції. При цьому він може відступати від положень ELG з тим, щоби врахувати особливе становище жертви та її родичів.

Стаття 46. Скасування попереднього правового регу­лювання

Закон про допомогу жертвам карних діянь від 4 жовтня 1991 року скасовується.

Стаття 47. Зміни до попереднього правового регулювання

Зміни до попереднього правового регулювання визначаються у Додатку.

Стаття 48. Перехідні положення

Попередні правові норми застосовуються щодо:

а. вимог про відшкодування або сатисфакцію за карні діяння, які вчинені до набрання чинності цим Зако­ном чинності. До вимог у зв’язку із карними діяннями, які вчинені менше ніж за 2 роки до набрання чинності цим Законом, застосовуються строки передбачені в статті 25;

b. заяв про надання грошових коштів, які знаходяться на роз­гляді і були подані до набрання чинності цим Законом.

Стаття 49. Співвідношення цього Закону (новий OHG) з Федеральним Законом про додаткові доплати до страхування за віком, страхування членів сім’ї померлого та страхування на випадок інвалідності від 6 жовтня 2оо6 року (новий ELG)^[CXII]

Стаття 50. Референдум та набрання чинності

1. Цей Закон підпадає під факультативний референдум.

2. Бундесрат визначає порядок набрання чинності.

10.