Відшкодування шкоди, завданої суб'єктами публічної адміністрації приватним особам

9.4.1. Підстави та процедури, за якими суб'єкт публічного адміністрування відшкодовує шкоду, завдану приватній особі

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самовря­дування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, орга­нів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Підставою відшкодування шкоди, завданої публічною адміні­страцією, є будь-які рішення, дії, бездіяльність, учинені як у межах, визначених законом, так і з перевищенням наданих суб'єкту публіч­ної адміністрації повноважень, якими (рішеннями, діями, бездіяль­ністю) приватній особі заподіяно обмеження чи втрати матеріаль­ного або морального характеру щодо її прав, свобод, інтересів¹.

На думку В. Бевзенка, позасудова (адміністративна) процедура відшкодування шкоди передбачає відповідні особливості:

- по-перше, здійснюється на підставі адміністративного акта, яким задокументовано рішення про зміст й особливості відшкоду­вання завданої шкоди, який передається розпоряднику відповід­ного бюджету;

- по-друге, безпосереднє виконання адміністративного акта через перерахування з відповідного бюджету визначеної суми особі, якій завдано шкоди^{[265] [266].}

Таким чином, адміністративна процедура відшкодування шкоди, завданої суб'єктами публічної адміністрації, складається з двох основних стадій, які поділені на певні етапи й адміністративні дії:

1) отримання та передання відповідному розпоряднику бюджетних коштів адміністративного акта, яким задокументовано рішення про зміст й особливості відшкодування завданої шкоди;

2) безпосереднє відшкодування розпорядником коштів шкоди через перерахування з бюджету визначеної суми особі, якій завдано шкоди.

9.4.2. Способи відшкодування шкоди

Сучасне адміністративне право встановлює більше обмежень для держави (точніше - для публічної адміністрації) і менше для людей, так само як і загалом для приватних осіб. У зв'язку з цим значення так званих адміністративних процедур зростає. Обов'язковим учасником адміністративної процедури є фізична (громадянин України, іноземець, особа без громадянства) або юридична особа, яких у західному праві часто називають «приватна особа». У процедурному значенні можна виділити такі категорії приватних осіб: особа, яка звертається до адміністра­тивного органу із заявою, зокрема за отриманням адміністратив­ної послуги (заявник); особа, щодо якої приймається акт за ініці­ативою адміністративного органу, зокрема в порядку здійснення контрольних повноважень; особа, яка вступає в адміністративну процедуру за власною ініціативою або залучається за ініціативою адміністративного органу, оскільки рішення у справі може впли­нути на її права чи законні інтереси; особа, яка звертається до адміністративного органу зі скаргою на рішення, дії та бездіяль­ність адміністративного органу (скаржник).

Відшкодування шкоди, завданої публічною адміністрацією приватним особам, може здійснюватися за рахунок або коштів державного бюджету, або коштів місцевого бюджету. Вид бюджету, з якого буде здійснюватися виплата, залежить від конкретного виду суб'єкта публічної адміністрації, що заподіяв цю шкоду¹. Крім того заподіяна шкода може відшкодовуватися «добровільно» або «примусово» через виконавче провадження, що здійснюють державні або приватні виконавці.

Проте ці положення ще ефективно не забезпечені нормами адміністративного права. Так, за даними Мін'юсту, 2017 р. рівень виконання судових рішень склав 31%, і хоча статистика щодо відшкодування адміністративних рішень суб'єктів публічної адмі­ністрації загалом відсутня, цей рівень об'єктивно не може бути вищим.

Для того щоб це виправити, потрібно вирішити такі завдання: створити максимально простий і прозорий механізм захисту грома­дян від незаконних рішень органів влади; правові підстави для позасудового відшкодування шкоди; єдиний прозорий механізм визнання рішень, дій та бездіяльності органів влади такими, що не відповідають чинному законодавству; ефективний механізм скасу­вання чи зміни в адміністративному порядку нормативно-пра­вових актів, що не відповідають нормам законодавства вищого рівня; забезпечити об’єктивність і неупередженість розгляду скарг в адміністративному порядку; ліквідувати практику вибіркового застосування законодавства у зв’язку з недостатнім рівнем фінан­сування зобов’язань держави й органів місцевого самоврядування щодо реформування процедури виплати відшкодування за раху­нок бюджету відповідного рівня.

Цьому має сприяти реалізація положень Закону від 2.06.2016 р. № 1404-VIII «Про виконавче провадження»^[267], а також розповсю­дження на аналізовану нами сферу організаційно-правових ініці­атив Мінюсту щодо боржників аліментів. Нами пропонується встановити тимчасове обмеження для керівника суб’єкта органу виконавчої влади, який має невиконані матеріальні зобов’язання перед приватною особою, - у праві виїзду за межі України; на отри­мання премій та інших обмежень особистого несприятливого характеру.

Отже, способами відшкодування шкоди, завданої суб'єктами публічної адміністрації, є виплата її за рахунок державного або місцевого бюджетів добровільно (за ініціативою винного суб'єкта публічної адміністрації) і через виконавче провадження відповідним розпорядником бюджетних коштів.

Запитання і завдання

1. Розкрите поняття та види інструментів захисту прав, свобод та інтересів приватних осіб у сфері публічного адміністрування.

2. У чому полягає зміст адміністративної медіації?

3. Розкрийте поняття адміністративного оскарження.

4. Які існують способи відшкодування шкоди приватним особам, завданої суб’єктами публічної адміністрації?

5. З яких стадій складається адміністративна процедура відшкодування шкоди приватній особі, завданої суб’єктами публіч­ної адміністрації?

Література для поглибленого вивчення

1. Авер'янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування. Право України. 1998. № 8. С. 10.

2. Белінська О. Медіація - Альтернативне вирішення спорів. Вісник Вищої ради юстиції. 2011. № 1 (5). С. 158-160.

3. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред.

B. Авер'янова. Київ: Ін-Юре, 2002. С. 194.

4. Галунько В., Курило В., Короєд С. та ін. Адміністративне право України. Т. 1. Загальне адміністративне право: навчальний посіб­ник. Херсон: Грінь Л. С., 2015. 272 с.

5. Мельник Р., Бевзенко Р. Загальне адміністративне право: навчальний посібник. Київ: Ваіте, 2014. 376 с.

6. Подковенко Т. Інститут медіації: зарубіжний досвід та україн­ські перспективи. Актуальні проблеми правознавства. 2016. Вип. 1.

C. 26-29.

7. Притика Ю. Посередництво як нова форма вирішення приват­ноправових спорів. Вісник господарського судочинства. 2005. № 1. С. 231-237.

8. Циганов О. Адміністративне оскарження як важливий засіб забезпечення законності при наданні адміністративних послуг у сфері правоохоронної діяльності. Проблеми управління, адміні­стративного права, адміністративної діяльності правоохоронних органів. 2016. С. 10.