Адміністративне оскарження

Особливе місце в системі адміністративно-правового захисту приватних осіб посідає інститут адміністративного оскарження, який можна схарактеризувати як оскарження в межах органів публічної влади адміністративних актів, а також процедурних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень безпо­середньо до них самих або до адміністративних органів, які є вищими в системі ієрархічного підпорядкування, чи до спеціально створених апеляційних підрозділів¹.

Зміст інституту адміністративного оскарження характеризу­ється двома основними складовими: по-перше, це наявність право­відносин між приватною особою та органом публічної влади, що виникають у зв'язку з реалізацією управлінських функцій орга­нами, наділеними владними повноваженнями; по-друге, предме­том і підставою оскарження є рішення, дії чи бездіяльність органів публічної влади^{[257] [258].}

На думку В. Бевзенка, адміністративне оскарження - це, по-перше, один із видів правового захисту особи в адміністра­тивно-правових відносинах із суб'єктами публічної адміністра­ції, який становить собою звернення до вищестоящого органу або посадової особи щодо незаконності рішень, дій чи бездіяльності підпорядкованого суб'єкта; по-друге, свідома вольова, цілеспрямо­вана поведінка фізичної чи юридичної особи, що полягає у звер­ненні до суб'єкта публічної адміністрації з вимогою захистити її публічні права, свободи, інтереси від незаконної діяльності (безді­яльності) підпорядкованого суб'єкта^[259].

9.3.1. Підстави та порядок подання скарги

Право на загальне адміністративне оскарження є необмеженим, невідчужуваним правом громадян. Кожна приватна особа може подати скаргу, коли вважає, що рішення чи дії органів публічної влади (посадових осіб) є неправомірними й порушують її права, свободи чи законні інтереси. Загальні засади інституту адміністра­тивного оскарження визначено Законом України від 2.10.1996 р.

Виходячи з аналізованого Закону, оскарження в адміністратив­ному порядку слід розуміти як установлений законами України та підзаконними актами порядок захисту порушених рішеннями, діями або бездіяльністю органів публічної влади прав, свобод і законних інтересів громадян, що здійснюється через подання скарг - письмових або усних на особистому прийомі - і передба­чає обов'язок визначених посадових осіб реагувати й ухвалювати рішення по суті поставлених питань у встановлені строки¹.

Фізичні та юридичні особи мають право на оскарження дій (бездіяльності) суб'єктів надання адміністративних послуг у сфері правоохоронної діяльності, їх посадових осіб та адміністрато­рів центрів надання адміністративних послуг, які організовують та/або безпосередньо надають відповідну адміністративну послугу, та їх рішень, здійснюваних (ухвалених) у ході її надання, у досудовому та судовому порядках.

Рішення, дії (бездіяльність) можуть бути оскаржені, якщо:

1) порушено права й свободи чи законні інтереси фізичної або юридичної особи (осіб);

2) створено перешкоди для здійснення фізичною або юридич­ною особою (особами) її прав, свобод чи законних інтересів;

3) незаконно покладено на фізичну чи юридичну особу (осіб) будь-які обов'язки або її незаконно притягнуто до відповідальності.

Способом адміністративного оскарження є скарга, викладена в письмовій чи усній формі. Згідно із Законом України від 2.10.1996 р. «скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист закон­них інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішен­нями державних органів, органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб».

Звернення адресуються органам державної влади й органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організа­ціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та запису­ється посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засо­бів електронного зв'язку.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено сутність порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути підписане заявником (заяв­никами) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь^[260].

9.3.2. Предмет адміністративного оскарження

Предметом адміністративного оскарження є рішення, проце­дурні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів надання адміністра­тивних послуг у сфері правоохоронної діяльності (або їх посадових осіб чи адміністраторів), що здійснювалися чи ухвалювалися під час надання відповідної адміністративної послуги та які, на думку зацікавленої фізичної чи юридичної особи (осіб), призвели до пору­шення її прав і свобод чи законних інтересів.

Рішення може оскаржуватися через його незаконність або недо­цільність. Скарга на процедурне рішення, дію чи бездіяльність пода­ється разом зі скаргою на рішення суб'єкта надання адміністративної послуги у сфері правоохоронної діяльності (або його посадових осіб чи адміністраторів). Окремо від рішення можна оскаржувати дії чи безді­яльність суб'єкта надання адміністративної послуги у сфері правоохо­ронної діяльності (або його посадових осіб чи адміністраторів)¹.

Розгляд скарги зазвичай відбувається в більш спрощеному порядку порівняно з розглядом позовної заяви. Оскільки після адміністративного оскарження (чи навіть замість нього) фізична чи юридична особа може використати механізм судового оскар­ження, адміністративне оскарження виконує швидше допоміжну, хоча й важливу роль у системі гарантій прав особи у відносинах із носіями публічної влади. З огляду на це законодавець не має ставити перед собою завдання встановити складне формалізоване регулювання процедури розгляду адміністративної скарги.

9.3.3. Суб'єкти адміністративного осадження

Суб'єктами адміністративного осадження є будь-які суб'єкти публіч­ної адміністрації, яким в ієрархічній системі органів державної влади, органів місцевого самоврядування належить вище або керівне стано­вище щодо тих суб'єктів, дії, рішення чи бездіяльність яких є пред­метом адміністративного оскарження. На думку В. Бевзенка, суб'єкт розгляду адміністративної скарги об'єктивно існуватиме за сукупності таких умов: наявність ієрархічної (інстанційної) моделі організації суб'єктів публічної влади; наявність вертикального підпорядкування одного суб'єкта публічної адміністрації іншому; використання в межах ієрархічної (інстанційної) моделі організації суб'єктів публічної влади жорстких владно-примусових методів публічного управління^{[261] [262].}

В умовах сьогодення до суб'єктів адміністративного оскарження слід віднести:

1) вищі органи посадової особи суб'єкта публічної адміністрації, незаконність діяльності якої оскаржується;

2) органи протидії корупції, насамперед НАЗК;

3) уповноваженого Верховної Ради України з прав людини^[263];

4) громадянське суспільство.

9.3.4. Процедура розгляду та вирішення справи за скаргою

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» уста­новлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, орга­нізації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається в порядку підлеглості вищому органу або посадо­вій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу чи незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішен­ням - безпосередньо до суду.

Усні скарги заявників безпосередньо розглядаються, а порушені в них питання за можливістю вирішуються посадовими особами відповідного суб'єкта розгляду справи за скаргою під час особистого прийому громадян, який проводиться згідно із затвердженим графі­ком.

Письмові скарги, оформлені належним чином і подані в уста­новленому порядку, підлягають обов'язковому ухваленню, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належ­ності до компетенції органів державної влади та закріплення за

Глава І. Загальне адміністративне право України ними конкретного виконавця. Такі скарги не пізніше робочого дня, наступного після дня їх надходження, направляються відпові­дальним працівником підрозділу документального забезпечення органу державної влади - суб'єкту розгляду справи за скаргою - до керівника цього органу.

Первинний розгляд скарг здійснюється керівниками суб'єктів розгляду справи за скаргою або їх заступниками згідно з їх повно­важеннями. За результатами цього розгляду, не пізніше робочого дня, наступного після дня надходження скарги, призначається відповідальний виконавець для її розгляду по суті.

За кожною поданою скаргою має проводитися перевірка викла­дених фактів відповідним органом державної влади, до якого звер­нувся заявник. Для розгляду скарг юридичних і фізичних осіб та урегулювання конфліктів відповідними органами державної влади можуть утворюватися комісії з вирішення скарг. Для цього затвер­джуються положення та персональний склад цих комісій, а також порядок вирішення ними суперечок і розгляду скарг відповідно до законодавства України. Таку комісію очолює керівник суб'єкта розгляду справи за скаргою, який підписує відповідне рішення цього колегіального органу¹.

9.3.5. Можливі наслідки розгляду скарги

Особа, яка подала скаргу, має право одержати письмову відпо­відь про результати розгляду заяви чи скарги та вимагати відшко­дування збитків, якщо вони стали результатом порушень уста­новленого порядку розгляду звернень. Органи державної влади й місцевого самоврядування, підприємства, установи, організа­ції незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та пові­домити громадянина про результати розгляду.

відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посилан­ням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’яснен­ням порядку оскарження ухваленого рішення.

За загальним правилом, звернення розглядаються безоплатно і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надхо­дження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невід­кладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання немож­ливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, орга­нізації або його заступник установлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у звер­ненні, не може перевищувати сорока п’яти днів^[264].

Отже, адміністративне оскарження - це адміністративно-право­вий засіб захисту приватної особи від порушень з боку суб'єктів публіч­ної адміністрації, зміст якого полягає у зверненні до вищого органу або посадової особи щодо незаконності рішень, діяльності (бездіяльності) підпорядкованого суб'єкта, з метою відновлення порушених цінностей, притягнення винних осіб до спеціальної дисциплінарної відповідально­сті та попередження аналогічних випадків у подальшому.

9.4.