Адміністративно-правовий статус інших суб’єктів публічної адміністрації

До складу публічної адміністрації України належать інші суб’єкти публічної адміністрації: органи державної влади, які не належать до системи органів виконавчої влади, хоч і здійснюють певні функ­ції публічного адміністрування; юридичні особи публічного права, окремі фізичні особи та юридичні особи приватного права.

Серед органів державної влади, які не належать до системи ор­ганів виконавчої влади, хоч і здійснюють певні функції виконавчої влади, слід звернути увагу на Раду національної безпеки і оборо­ни України (далі - РНБО), яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони^{[249] [250]. Адлііністративно-правовий статус РНБО визначається Консти­туцією України та законами. Відповідно до ст. 107 Конституції Укра­їни РНБО є координаційним органом із питань національної безпеки і оборони при Президентові України.}

Функціялш РНБО є: 1) внесення пропозицій Президентові Укра­їни щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; 2) координація та здійснення конт­ролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони за мирного часу; 3) координація та здійснення

контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національ­ної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України^[CCLI].

У складі РНБО створюється Апарат РНБО як державний орган, який здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне за­безпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України. Структура Апарату РНБО складається із: Секретаря РНБО, Перших заступників Секретаря РНБО, заступників Секретаря РНБО, Керів­ника апарату РНБО, заступників керівника апарату РНБО, Служби організаційної роботи та контролю, юридичної служби та Служби з питань розвитку та інформаційних технологій.

Наступним суб’єктом публічної адміністрації, який не є ор­ганом виконавчої влади, є Національний банк України (далі - НБУ). Адміністративно-правовий статус НБУ визначено Зако­ном «Про Національний банк України», відповідно до якого він є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, який не відповідає за зобов’язання орга­нів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов’язання НБУ.

Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України, що забезпечу­ється пріоритетністю досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. НБУ виконує також і інші повноваження: 1) визначає та здійснює грошово-кредитну політику; 2) монопольно здійснює емі­сію національної валюти України та організовує готівковий грошо­вий обіг; 3) є кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування; 4) встановлює для банків правила прове­дення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, за­хисту інформації, коштів та майна тощо.

Керівними органами НБУ є Рада¹ та Правління^{[252] [253] НБУ. Голова НБУ призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Пре­зидента України строком на сім років. Одна й та сама особа не може бути Головою Національного банку більше ніж два строки поспіль.}

Щодо юридичних осіб публічного права, то слід зазначити, що поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного і публічно­го права пов’язано з дуалізмом права (передбачає поділ права на публічне та приватне). Нормативно закріплене поняття «юридична особа публічного права» є відсутнім, проте національним законо­давством визначено окремі ознаки, які детермінують можливість отримання статусу юридичної особи публічного права.

1) юридична особа публічного права - це організація, якої створе­но і зареєстровано у встановленому законом порядку;

2) юридична особа публічного права утворюється на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади APK або органу місцевого самоврядування¹;

3) порядок утворення та правовий статус юридичних осіб пуб­лічного права встановлюються Конституцією України та законом, але цивільним законодавством врегульовано порядок участі озна­чених суб’єктів у цивільних правовідносинах та правовий статус юридичних осіб приватного права тощо^{[CCLV] [CCLVI]. Проте, статус державного органу не в усіх випадках визначає наявність статусу юридичної особи публічного права.}

Вагоме значення при відмежуванні юридичних осіб публічного права має майно, якого використовує юридична особа. Це майно пе­редано юридичним особам публічного права для забезпечення їх діяльності, є державною або комунальною власністю і не може бути вилучено або передано іншим органам державної влади або органам місцевого самоврядування.

Так, у рішенні Національного агентства з питань запобігання ко­рупції від 08.02.2019 р. «Про затвердження змін до Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» зазначено, що: при створенні юридичних осіб приватного права за участю держави має бути прийнято не лише акт уповноваженого органу, але й уста­новчі документи відповідно до положень цивільного законодавства; юридичні особи приватного права є власниками переданого їм дер­жавного майна, а держава, наприклад, лише володіє корпоратив­ними правами, а юридичні ж особи публічного права можуть роз­поряджатися переданим майном з установленими обмеженнями.

Характеристика правового статусу юридичних осіб публічного права має здійснюватися незалежно від того, якого суб’єкта наді­лено означеним статусом. Йдеться про те, що одного й того самого суб’єкта правовідносин може бути охарактеризовано за допомогою різних категорій.

Класифікацію юридичних осіб публічного права може бути здійснено на підставі таких критеріїв, як: а) підстава створення; б) територія функціонування; в) підпорядкованість суб’єктові пуб­лічної влади; г) вид виконуваних функцій держави або місцевого самоврядування тощо.

Практичне значення має класифікація юридичних осіб публіч­ного права залежно від підстави їх створення на ті, яких створе­но на підставі розпорядчого акта: а) Президента України; б) органу державної влади; в) органу влади APK; г) органу місцевого само­врядування.

Як наслідок, можна виокремити: 1) юридичних осіб публічного права, яких засновано на загальнодержавному рівні (на підставі роз­порядчого акта Президента України, органу державної влади) та 2) юридичних осіб публічного права, яких засновано на муніципаль­ному рівні (на підставі розпорядчого акта органу влади APK, орга­ну місцевого самоврядування). Залежно від віднесення юридичної особи публічного права до конкретної групи її буде наділено різною компетенцією.

Окремі фізичні особи та юридичні особи приватного права також можуть бути суб’єктами делегованих повноважень. Слід за­значити, що коло таких суб’єктів є невизначеним на нормативному рівні. Делегування повноважень таким суб’єктам здійснюється на підставі рішення суб’єкта публічної адміністрації, якщо можливість делегування частини повноважень передбачено нормативним ак­том, що регулює діяльність суб’єкта публічної адміністрації. При цьому, делегування повноважень не змінює адміністративно-пра­вового статусу суб’єктів, яким делеговано повноваження, і статусу суб’єкта публічної адміністрації вони не набувають.

8.11.