Поняття адміністративного розсуду в діяльності публічної адміністрації

Розсуд є категорією в адміністративному праві, яка відображає специфіку діяльності суб’єктів публічної адміністрації. У цілому, поняття розсуду визначається як обрання альтернативного варіанту поведінки, який є найбільш прийнятним у визначених суспільних відносинах для визначеного суб’єкта цих відносин.

1) судовий розсуд - спосіб реалізації компетенції суду, що має на меті належне здійснення правосуддя;

2) законодавчий розсуд - спосіб реалізації компетенції Верховної Ради України, що має на меті належне правове забезпечення сус­пільних відносин:

3) адлііністративний розсуд - спосіб реалізації компетенції пуб­лічної адміністрації, що має на меті забезпечення належного рівня правозастосовної діяльності.

Застосування адміністративного розсуду в діяльності суб’єктів публічної адміністрації є можливим виключно за умови дотриман­ня принципу верховенства права. Суб’єкти публічної адміністрації зобов’язані при здійсненні будь-яких дій або при утриманні від їх вчи­нення та прийнятті рішень суворо дотримуватися законодавства Укра­їни, діяти виключно відповідно до формули правового регулювання «заборонено все, крім того, що прямо дозволено законом», що знайшло своє відображення у ст. 6 Конституції України: «Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встанов­лених цією Конституцією межах і відповідно до законів України» та у ст. 19: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повнова­жень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Таким чином, при реалізації суб’єктом публічної адміністрації повно­важень, яких не передбачено законом, розсуд є неможливим.

Об’єктивна обумовленість, як загальна ознака діяльності публіч­ної адміністрації, є притаманною для застосування адміністратив­ного розсуду і містить передумови, причини, очікуваний результат від його застосування.

Під причинами у філософії розуміють поняття, яке означає по­передній у часі елемент причинно-наслідкового зв’язку явищ. Клю­чові причини застосування адміністративного розсуду в діяльнос­ті публічної адміністрації мають абсолютний характер. По-перше, це відсутність єдиного варіанту реалізації компетенції суб’єктами публічної адміністрації стосовно конкретно-визначених суспільних відносин та конкретно визначеного їх складу. У разі, якщо є декілька можливих варіантів реалізації повноважень публічної адміністрації стосовно конкретно-визначених суспільних відносин та конкретно визначеного їх складу, адміністративний розсуд буде застосовано тією чи іншою мірою.

По-друге, це необхідність суб’єктів публічної адміністрації ви­конувати завдання, яких покладено на них народом, та яких за­кріплено законом. Так, якщо до основних завдань КМУ віднесено вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та грома­дянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного роз­витку особистості, то КМУ може виконувати це завдання через реа­лізацію повноважень, яких його уповноважено здійснювати у сфері правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Проте, перелік цих повноважень не є конкретно визначеним (вжиття заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров’я людини та громадянина від протиправних по­сягань, охорони власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки, боротьби зі злочинністю, запобігання і протидії корупції, здійснення заходів щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками тощо), а тому КМУ у відповідності до закону та в межах повноважень, яких йому надано, може застосовувати адміністративний розсуд при обранні необхідних інструментів публічного адміністрування для врегулю­вання конкретно-визначених суспільних відносин із конкретно-виз- наченим їх складом у разі відсутності єдиного варіанту реалізації його компетенції.

По-третє, очевидною є наявність у правовій реальності оціноч­них понять, відкритих правових переліків, прогалин у праві, що містять відносно визначені або альтернативні санкції, що потребує використання гнучких механізмів правового впливу.

Застосування адміністративного розсуду в діяльності публічної адміністрації є проявом реалізації повноважень цих суб’єктів, тобто результатом діяльності має бути врегулювання конкретно-визначе­них суспільних відносин, досягнення стану, за якого дотримано та забезпечено права і свободи людини та громадянина.

Ознаками адміністративного розсуду в діяльності публічної ад­міністрації можна назвати такі:

1) застосування виключно за умови дотримання принципу верхо­венства права;

2) застосування виключно у разі відсутності єдиного варіанту реалізації компетенції публічної адміністрації стосовно конкретно- визначених суспільних відносин та конкретно визначеного їхнього складу;

3) застосування виключно суб’єктами публічної адміністрації, яких уповноважено на це законодавством у межах їхніх повнова­жень, оскільки такі суб’єкти діють під час виконання покладених на них обов’язків і представляють публічні інтереси;

4) застосування здійснюється на основі інтелектуальної, аналі­тичної, творчої діяльності, оскільки суб’єкт публічної адміністра­ції здійснює вибір найбільш оптимального варіанту використання інструментів публічного адміністрування для врегулювання кон­кретно-визначених суспільних відносин із конкретно-визначеним їх складом;

5) застосування здійснюється у відповідності до належної мети публічного адміністрування, без наявності сторонніх намірів, влас­ної вигоди та впливу інших чинників, що суперечить принципам публічного адміністрування.

Поняття «адміністративний розсуд в діяльності публічної адміністрації» тісно пов’язано із поняттям «дискреційні повно­важення», тому що за їх допомогою відображується одне й те саме - спосіб реалізації компетенції суб’єктів публічної адмі-

ністрації. Співвідношення указаних понять можна охарактеризу­вати за допомогою таких правових категорій, як форма і зміст. Адміністративний розсуд у діяльності публічної адміністрації визначає зміст дискреційних повноважень. Дискреційні повнова­ження, які являють собою сукупність прав і обов’язків публічної адміністрації, що надають можливість на власний розсуд визна­чити повністю або частково один із декількох варіантів здійснен­ня публічного адміністрування, є зовнішньою формою вираження адміністративного розсуду.

Таким чином, адміністративний розсуд у діяльності публічної адміністрації є способам реалізації компетенції публічної адліі- ністрації, який здійснюється виключно за умови дотриліання принципу верховенства права тау разі відсутності єдиного ва­ріанту реалізації повноважень суб’єктів публічної адлііністра- ції стосовно конкретно-визначених суспільних відносин та кон­кретно визначеного їх складу з ліетою забезпечення належного рівня правозастосовної діяльності.

17.2.