Поняття, ознаки та види публічної служби. Відмінність публічної служби від інших видів трудової діяльності

В юридичній літературі використовуються такі поняття, як: «служба», «публічна служба», «державна служба», «служба в ор­ганах місцевого самоврядування (муніципальна служба)».

Поняття «служба» в загальному розумінні цього слова може вико­ристовуватися як позначення: а) виду діяльності людей, тобто службо­вець (напр., учитель, лікар, викладач, бухгалтер тощо); б) найменуван­ня певного органу (напр., Служба безпеки України, Державна авіаційна служба, Державна казначейська служба тощо); в) структурного під­розділу (напр., служба персоналу, інформаційна служба тощо).

Служба, поряд із навчанням, виробництвом матеріальних цін­ностей та наданням господарських послуг, веденням домашньо­го господарства тощо є різновидом суспільно корисної діяльності людини¹. Вона пов’язана, насамперед, з управлінням та соціально- культурним обслуговуванням людей.

Службовці - це ті, хто займає посади в державних або громад­ських організаціях та за винагороду здійснює управлінську або со­ціально-культурну діяльність. Специфіка праці службовців полягає у тому, що вони: а) безпосередньо матеріальних цінностей не виробля­ють, але створюють умови для матеріального виробництва; б) воло­діють специфічним предметом праці - інформацією, яка водночас є засобом їхнього впливу на тих, ким вони управляють (обслуговують), тобто вони, як правило, збирають, опрацьовують, передають, зберіга­ють, створюють інформацію; в) впливають на людей, обслуговують їх; г) зазвичай зайняті розумовою працею; д) працюють сплатно, тоб­то отримують заробітну плату; е) займають посади в державних або громадських організаціях^{[260] [261].}

Вирішальним фактором, який визначає відмінність служби від інших видів соціальної діяльності, є специфічний об’єкт впливу у процесі праці - людина, особа як соціально-біологічна істота, тобто воля особи, її здоров’я, права та свободи тощо.

На теперішній час виокремлюють такі види служби: а) публіч­на, яка здійснюється на посадах в державних органах, їхніх апара­тах та органах місцевого самоврядування і спрямована на здійснен­ня суспільно-публічних функцій та надання управлінських послуг;

б) корпоративна, яка здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності і спрямована на реалізацію внутріш­ньо-організаційних (корпоративних) функцій та соціально-культурне обслуговування людей; в) громадська, яка здійснюється в громадських об’єднаннях, політичних партіях, фондах і спрямована на забезпечен­ня реалізації власних, політичних, громадських та інших інтересів.

Публічна служба є різновидом служби, як виду діяльності лю­дини, і характеризується тим, що: а) здійснюється на професійній основі особами, які займають посади в органах публічної влади (державних органах та органах місцевого самоврядування, устано­вах та організаціях); б) спрямована на здійснення суспільно-публіч­них функцій.

Для публічної служби характерними є такі ознаки, як: 1) зайнят­тя посади у відповідних органах, установах, організаціях незалежно від форми власності і конкретних організаційних структур; 2) служ­бова спрямованість діяльності в обслуговуванні публічних, а не сво­їх інтересів; 3) професійність службової діяльності (здійснюється на постійній основі; наявність відповідної професійної компетентності; є основним джерелом матеріального забезпечення особи); 4) оплата праці, як правило, за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Щодо нормативного визначення поняття «публічна служба» слід зазначити, що це поняття досить широко використовується у чин­ному законодавстві, однак його визначення надається тільки у п. 15 ст. З КАС України, відповідно до якого публічна служба - це діяль­ність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невій­ськова) служба, диплоліатична служба, інша державна служба, служба в органах влади А втоноліної Республіки Крилі, органах ліісцевого салюврядування.

Публічна служба є досить багатогранною і різноаспектною, що дає можливість розглядати її і в широкому, і у вузькому розумінні. Широке розуміння публічної служби передбачає приналежність до неї таких видів:

1. Політична служба: її основним завданням є визначення та реалізація державної політики в усіх сферах суспільного життя дер­жави. Вона характеризується: а) особливостями вступу на службу та її проходженням; б) політичною відповідальністю, яка є осно­вною для політичних службовців; в) зайняттям державних посад у державних органах для професійного здійснення політичної діяль­ності; г) оплатою праці за рахунок державного бюджету.

Цей вид публічної служби, у свою чергу, поділяється на такі під­види:

1) служба на посту Президента України (президентська служ­ба). Президентська служба - це публічна політична служба, яка здійснюється на професійній основі особою, що заміщує єдиний державний пост в Україні - пост Президента України, є Главою держави і виступає від її імені. Цей вид публічної служби харак­теризується своїми правовими¹ та організаційними засадами. Осно­вна сутність президентської служби полягає у тому, що громадянин України, заміщуючи президентський пост і будучи гарантом дер­жавного суверенітету, територіальної цілісності України, додержан­ня Конституції України, прав, свобод людини і громадянина, здій­снює вид діяльності, який іменується - «служіння народу України, українському суспільству, українській державі»;

2) служба на посадах народних депутатів у Верховній Раді Укра­їни (депутатська служба)^{[262] [263]. Депутатська служба - це публічна по­літична служба, яка здійснюється на професійній основі особами, які заміщують державні політичні посади у Верховній Раді України і виконують державні функції щодо визначення державної зовніш­ньої і внутрішньої політики. Цю службу проходять народні депутати України, які є представниками Українського народу у Парламенті й уповноважені протягом строку депутатських повноважень здійсню­вати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.}

3) служба на посадах членів Кабінету Міністрів України (урядо­ва служба]?. Урядова служба - це публічна політична служба, яка здійснюється на професійній основі особами, які заміщують дер­жавні політичні посади в Кабінеті Міністрів України і виконують державні функції щодо забезпечення реалізації державної зовніш­ньої і внутрішньої політики. Цю службу як окремий вид державної політичної служби визначають, насамперед, правові^{[264] [265] [266] та організацій­ні засади, які є властивими тільки їй.}

2. Державна служба. Цей вид публічної служби характеризу­ється тим, що: а) здійснюється на державних посадах в державних органах та їх апараті; б) має своєю метою реалізацію завдань і функ­цій держави; в) регламентується Законом «Про державну службу» та іншими спеціальними законами; г) має свої особливість вступу на державну службу, проходження служби, припинення службо­вих відносин; д) пов’язана з присвоєнням рангів, спеціальних і вій­ськових звань; е) характеризується безпартійністю або політичною нейтральністю державних службовців; г) оплачується за рахунок державного бюджету. Більш детально цей вид служби характеризу­ється у підрозділах 9.2-9.12 цього підручника.

3. Суддівська служба. Цей вид публічної служби стосується тільки однієї категорії осіб - професійних суддів - і характеризуєть­ся: а) зайняттям суддею державної посади в суді; б) неналежністю до категорії як політичних службовців, так і державних службовців;

в) особливим порядком призначення на посаду судді і проходжен­ням суддівської служби; г) незалежністю суддів і підпорядкуван­ням тільки закону; д) пожиттєвим статусом судді; ж) оплатою праці за рахунок державного бюджету; з) здійсненням функції правосуд­дя¹. Як вид державної політичної служби, суддівська служба харак­теризується своїми правовими^{[267] [268] й організаційними засадами.}

4. Служба в органах ліісцевого салюврядування. Це професій­на, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве са­моврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. На відміну від вищезазначених видів публічної служби, цей вид не пов’язаний з державною діяльністю, державною посадою та, як правило, з реалізацією державних функцій і повно­важень (окрім делегованих). Її особливостями є: а) забезпечення ре­алізації завдань і функцій місцевого самоврядування та делегованих державних повноважень; б) зайняття посад в органах місцевого са­моврядування; в) регламентація Законом «Про службу в органах місцевого самоврядування»^[269]; г) вибори як один із способів (окрім конкурсу, призначення, зарахування) заміщення посади в органі місцевого самоврядування; д) оплата праці за рахунок місцевого бюджету. Як самостійний вид публічної служби, ця служба харак­теризується своїми правовими^[270] та організаційними засадами.

У вузькому розумінні публічна служба - це державна служба (див. Главу 9 цього підручника) і служба в органах місцевого само­врядування (детальну характеристику див. Главу 10 цього підруч­ника). Саме вузьке розуміння публічної служби і є предметом цього підручника.

9.2.