Публічне правонаступництво
Традиційним при дослідженні правовідносин, пов’язаних з реорганізацією та ліквідацією юридичних осіб, є визначення змістовних ознак правонаступництва. Публічне правонаступництво - це повне або часткове переданая (набуття) правового статусу від одного суб’єкта публічної адміністрації до іншого суб’єкта або внаслідок припинення первісного суб’єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його правового статусу, це вступ в існуючі адміністративно-правові відносини нового суб’єкта публічної адміністрації на ліісце суб’єкта, який або припинив своє існування, або повністю чи частково позбувся адлііністратив- ної компетенції, це залііщення одного суб’єкта публічної адміністрації іншим! Процедура набуття (передання) адміністративних повноважень від одних суб’єктів публічної адміністрації до інших є
публічним правонаступництвом.
Передумовою публічного правонас- тупництва є існування обов’язку держави відповідати перед людиною й усіляко прагнути повноцінного забезпечення її прав і свобод.Слід виокремити два способи наділення функціями та повноваженнями органів: 1) первинний спосіб: має місце при наділенні органу функціями та повноваженнями, не визначеними раніше змістовно в законодавстві та/або не закріпленими за конкретним органом державної влади; 2) похідний спосіб: коли функції та повноваження передаються від одного органу, що функціонує на момент передачі, до іншого органу чи органів - новоутвореного, утвореного шляхом реорганізації або ж існуючого[CCLVIII].
Публічне правонаступництво слід класифікувати за:
суб’єктом: а) публічного правонаступництва після суб’єктів публічної адміністрації (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів публічних повноважень з особливим статусом, юридичних осіб публічного права, які не мають статусу органу публічної влади, фондів публічного права, державних, комунальних підприємств, установ, організацій тощо); б) публічне правонаступництво після колективних суб’єктів владних повноважень, без статусу юридичних осіб (напр., після департаменту, управління, відділу центрального органу виконавчої влади, науково-консультативної ради при органі державної влади, після депутатського корпусу органу місцевого самоврядування тощо); в) публічне правонаступництво після індивідуальних суб’єктів владних повноважень [напр., посадових (службових) осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування];
сферою поширення: а) «зовнішнього» публічного правонаступництва, що означає передання компетенції певного обсягу від одного організаційно відокремленого суб’єкта публічної адміністрації до іншого, такого ж організаційно відокремленого; б) «внутрішнього» публічного правонаступництва, що відбувається у межах одного суб’єкта публічної адміністрації, коли компетенція передається від однієї організаційно залежної структурної одиниці (департамент, управління, відділ, сектор тощо) до іншої;
обсягом: а) абсолютного (повного) публічного правонаступництва, що передбачає передання усіх без винятку прав та обов’язків суб’єкта-попередника; б) часткового (сингулярного, обмеженого чи вибіркового) публічного правонаступництва, що передбачає передання лише деяких, вибіркових прав та обов’язків суб’єкта- попередника;
підставою виникнення: а) публічного правонаступництва внаслідок припинення існування суб’єкта публічного адміністрування; б) публічного правонаступництва внаслідок припинення здійснення (передання) компетенції суб’єкта публічного адміністрування;
способом закріплення, шляхом виокремлення: а) публічного правонаступництва на підставі закону; б) публічного правонаступництва на підставі підзаконного нормативного акта; в) публічного правонаступництва на підставі адміністративного акта[CCLIX].