Стаття 60. Пояснення та зауваження учасників адміністративного провадження

1. Учасники адміністративного провадження подають адміністративному органу свої пояснення та зауваження у справі до прийняття адміністративного акта, а в разі проведення слухання — до дня проведення слухання, або під час слухання за рішенням адміністративного органу.

2. Адміністративний орган якнайшвидше інформує заявника про отримані пояснення та зауваження щодо заяви, а в разі проведення слухання — надає можливість ознайомитися з такими поясненнями та зауваженнями до проведен­ня слухання. Якщо в справі слухання не проводиться, адміністративний орган перед прийняттям рішення повинен вислухати думку заявника щодо пояснень та зауважень інших учасників адміністративного провадження, крім випадків, коли заява задовольняється у повному обсязі.

3. Неподання чи несвоєчасне подання адресатом або заінтересованою осо­бою пояснень та зауважень у справі може бути підставою для відмови в задо­воленні скарги у разі оскарження адміністративного акта.

Предмет регулювання

1. Стаття встановлює порядок подання учасниками адміністра­тивного провадження своїх пояснень та зауважень, а також озна­йомлення з ними заявника.

Цілі статті (мета норми)

2. Норми статті спрямовано на реалізацію права особи бути вислуханою, а також на забезпечення всебічного та повного з’ясу­вання адміністративним органом обставин справи на стадії підго­товки до розгляду.

Положення пункту 3 коментованої статті також мають на меті своєчасне подання учасниками адміністративного провадження пояс­нень та зауважень, що дозволить забезпечити оперативний розгляд справи та одночасно сприяти його об’єктивності.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення складає насамперед принцип гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні (стаття 18 ЗАП).

При цьому треба нагадати, що це право та власне механізм заслуховування стосуються лише випадків можливого прийняття негативного (несприятливого) адміністративного акта (див. частину 1 статті 18, частину 1 статті 64 ЗАП). Тобто йдеться про рішення, яке за своїм характером може негативно вплинути на права, свободи або інтереси учасника.

Правову основу коментованого положення складають також зга­дані норми м’якого права, закріплені у документах Ради Європи та її органів, зокрема Резолюція (77) 31 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам про захист особи відносно актів адміністративних органів від 28 вересня 1977 р.; Рекомендація № R (80) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо здійснення дискре­ційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 р., Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи від 20 червня (2007) 7 про добре адміністрування.

Визначення термінів

4. Визначення терміну «слухання» див. у коментарі до статті 68.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Норма коментованої статті стосується передусім подання пояснень та зауважень особами, законні інтереси яких може заче­пити прийняття адміністративного акта (заінтересованими особами). Однак, у разі відкриття адміністративної справи з власної ініціативи адміністративного органу, зауваження може подавати й адресат — особа, на права та обов’язки якої спрямовано майбутній адміністра­тивний акт.

Подання учасниками зауважень відбувається переважно на ста­дії підготовки адміністративної справи до розгляду і вирішення. У разі прийняття адміністративним органом рішення про проведення слухання подання пояснень та зауважень на цій стадії є загальним правилом: вони подаються, як правило, до дня слухання або в під час слухання (якщо так вирішить адміністративний орган).

Завчасне отримання пояснень та зауважень важливе для ефек­тивної організації подальшого адміністративного провадження.

Водночас варто нагадати, що відповідно до пункту 1 статті 57 ЗАП у повідомленні про початок адміністративного провадження відповідний орган визначає строк, протягом якого особа має право подати свої пояснення та зауваження по справі.

6. Недотримання встановленого адміністративним органом строку на подання зауважень не позбавляє можливості учасника зробити це пізніше: як на стадії підготовки, так і розгляду адміністративної справи, але, в будь-якому випадку, до прийняття адміністратив­ного акта. Однак, як зазначалось вище, учасники адміністративного провадження є зацікавленими у дотриманні зазначених строків. Адже відповідно до частини 3 коментованої статті неподання або несвоєчасне подання адресатом або заінтересованою особою заува­жень у адміністративній справі може бути підставою для відмови у задоволенні скарги у випадку оскарження адміністративного акта. Інакше кажучи, на стадії адміністративного оскарження суб’єкт розгляду скарги не зобов’язаний, але має право відмовити у задо­воленні скарги, якщо відповідний учасник недбало поставився до реалізації своїх прав, передбачених адміністративно-процедурним законодавством, та несвоєчасно подав зауваження і це вплинуло на зміст прийнятого адміністративного акта.

Ці норми спрямовані на ефективне вирішення справи і недопу­щення «приховування» важливої для справи інформації.

7. З метою кращого інформування майбутнього адресата адміні­стративного акта щодо позицій інших учасників адміністративного провадження частина 2 коментованої статті передбачає обов’язок адміністративного органу інформувати заявника про отримані від заінтересованих осіб пояснення та зауваження, а у разі проведення слухання — уможливити заявникові ознайомлення з ними ще на стадії підготовки адміністративної справи до вирішення, до дня про­ведення слухання. Таким чином, забезпечуватиметься краща під­готовка адресата майбутнього адміністративного акта до розгляду справи, та й сам розгляд адміністративної справи буде значно ефек­тивнішим, адже адресат буде готовий до реагування на пояснення та зауваження інших учасників.

8. Стаття 64 врегульовує випадки, коли механізм заслуховування не застосовується.