Стаття 66. Тимчасове зупинення адміністративного провадження

1. Адміністративний орган може тимчасово зупинити адміністративне про­вадження, в тому числі за клопотанням особи, у разі виникнення обставин, що перешкоджають належному вирішенню справи, в тому числі у разі хвороби учасника адміністративного провадження.

2. Адміністративне провадження поновлюється за ініціативою адміністра­тивного органу або за клопотанням особи після припинення обставин, що спри­чинили зупинення адміністративного провадження.

3. Від дня припинення обставин, що були підставою для тимчасового зупи­нення адміністративного провадження, перебіг строку продовжується з ураху­ванням часу, що минув до тимчасового зупинення.

Предмет регулювання

1. Стаття визначає підстави, за настання яких адміністративний орган має право тимчасово зупинити провадження в адміністратив­ній справі, а також порядок поновлення зупиненого провадження.

Цілі статті (мета норми)

2. Норми статті спрямовано на те, щоб виникнення обставин об’єктивного характеру, які перешкоджають повноцінному розгляду та вирішенню адміністративної справи не тягнуло за собою пору­шення строків адміністративного провадження, встановлених ЗАП та актами спеціального законодавства, а також — щоб забезпечити право участі приватних осіб у адміністративному провадженні.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення складають прин­ципи обґрунтованості (стаття 9 ЗАП), своєчасності (стаття 14 ЗАП), ефективності (стаття 15 ЗАП) і гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні (стаття 18 ЗАП).

Визначення термінів

4. Зупинення адміністративного провадження — це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процедурних дій у зв’язку з обставинами, що перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини припинять існувати.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5.

Зупинення адміністративним органом провадження у справі зумовлює зупинку перебігу процедурних строків та передусім стро­ків адміністративного провадження, визначених відповідно до пра­вил статті 43 ЗАП.

З іншого боку, зупинення, на відміну від закриття, дозволяє поновити розпочате адміністративне провадження після усунення обставин, що викликали його застосування.

6. Підстави для зупинення провадження.

Норма коментованої статті не закріплює вичерпного переліку підстав, з настанням яких адміністративний орган може зупинити адміністративне провадження. Підставою для зупинення провад­ження є «виникнення обставин, що перешкоджають належному вирішенню справи».

7. Єдиною чітко визначеною у ЗАП підставою зупинення адмі­ністративного провадження є хвороба учасника адміністративного провадження, яка застосовується за наявності таких обставин:

- факту хвороби учасника (адресата або заінтересованої особи) — незважаючи на відсутність прямої вказівки у законі, на нашу думку, такий факт має бути підтверджений відповідною медичною довідкою;

- неможливості всебічного, повного та об’єктивного вирішення справи без особистої участі зазначеного учасника. Ведення такою особою справи через представника у багатьох випадках зумовлює недоцільність зупинення адміністративного провадження з цієї підстави.

8. Виходячи зі змісту коментованої статті, адміністративний орган уповноважений зупинити адміністративне провадження і за наявності інших обставин, що перешкоджають належному вирі­шенню справи. Прикладами таких обставин можуть бути:

- розшук адресата у разі неможливості розгляду та вирішення справи без його присутності;

- перебування адресата в довгостроковому службовому відрядженні;

- необхідність проведення складної або тривалої у часі експер­тизи, необхідної для об’єктивного та всебічного розгляду адміністра­тивної справи.

9. Незважаючи на відсутність прямої вказівки у нормі коменто­ваної статті ЗАП, доцільним видається оформлення рішення адміні­стративного органу про зупинення адміністративного провадження. Незалежно від назви, фіксація цього процедурного рішення є доціль­ною, адже воно тягне істотні юридичні наслідки для учасників адмі­ністративного провадження.

Базуючись на формулюванні коментованої статті, зупинення є правом, а не обов’язком адміністративного органу. Однак фактично адміністративні органи у багатьох випадках робитимуть це без особливого примусу, адже зупинення дозволить їм не лише дотри­муватись встановлених законом строків, а й належно вирішити адміністративну справу після поновлення провадження.

10. Поновлення провадження.

Як було зазначено вище, зупинення адміністративного про­вадження є тимчасовим заходом. Адміністративне провадження поновлюється після усунення обставин, що зумовили його зупи­нення, тобто відразу після настання відповідного юридичного факту. Така норма спрямована на своєчасність вирішення адміністративної справи після вимушеного зупинення.

Адміністративне провадження поновлюється:

- за рішенням адміністративного органу ex officio;

- за рішенням адміністративного органу, прийнятим відповідно до клопотання учасника адміністративного провадження.

Від моменту поновлення адміністративного провадження продов­жується перебіг строків адміністративного провадження, закріпле­ного у статті 43 ЗАП.