Стаття 85. Початок адміністративного провадження за скаргою

1. Адміністративне провадження за скаргою починається адміністративним органом з дня надходження скарги до суб'єкта розгляду скарги, оформленої відповідно до вимог цього Закону.

2.

3. Адміністративний орган, до якого надійшла скарга, реєструє її та, у разі вимоги, видає (надсилає) оскаржувачу довідку із зазначенням дати і номера реєстрації скарги.

4. Подання скарги за клопотанням особи тимчасово зупиняє дію адміністра­тивного акта, який оскаржується, крім випадків, передбачених законом.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання коментованої статті є: визначення моменту початку адміністративного провадження за скаргою; визна­чення порядку підтвердження отримання скарги; надання суб’єкту розгляду справи права на об’єднання в одне провадження кількох справ за певних обставин; встановлення механізму (тимчасового) захисту прав і законних інтересів оскаржувача.

Цілі статті (мета норми)

2. Цілями коментованої статті є:

- гарантування визначності у початку перебігу строку на розгляд скарги в адміністративному порядку;

- забезпечення ефективності та раціоналізація розгляду однорід­них (однопредметних) скарг;

- встановлення механізму (тимчасового) захисту прав і законних інтересів оскаржувача на період розгляду скарги.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення складають прин­ципи ефективності (стаття 15 ЗАП) та гарантування ефективних засобів правового захисту (стаття 19 ЗАП).

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

4. Відповідно до частини 1 коментованої статті момент відкриття провадження за скаргою пов’язаний з моментом отримання суб’єк­том розгляду скарги, скарги оформленої належним чином.

Виходячи зі змісту положень статті 85 та частини 2 статті 49 ЗАП (тут і далі враховуючи також вимоги частини 1 статті 86 ЗАП), суб’єкт розгляду скарги повинен у будь-якому разі прийняти та заре­єструвати скаргу. При цьому у випадку невідповідності скарги вимо­гам законодавства суб’єкт розгляду скарги повинен залишити скаргу без руху та надати оскаржувачеві повідомлення про необхідність усунення недоліків скарги, відповідно до статті 50 ЗАП. Також важ­ливо, що виходячи з абзацу третього статті 50 ЗАП, у разі усунення недоліків скарги у строк, встановлений суб’єктом розгляду скарги, вона вважається поданою у день первинного її отримання суб’єктом розгляду скарги.

5. Положення частини 2 коментованої статті спрямовані на еко­номію процедурних засобів і передбачають можливості суб’єкта роз­гляду скарги:

1) об’єднати кілька адміністративних справ з однорідними скаргами одного і того ж оскаржувана. Це положення є важливим, оскільки адміністративний орган не може відмовити у прийнятті та реєстрації жодної скарги, а особа протягом строку на оскарження може подати кілька скарг у одній справі. Отже, суб’єкт розгляду скарги повинен мати можливість розглянути усі ці скарги в межах одного провадження;

2) об’єднати однорідні скарги кількох оскаржуванів з одного і того ж питання для здійснення адміністративного провадження. Така ситуація можлива насамперед у випадку оскарження одного адміні­стративного акта різними особами, можливо навіть з протилежними інтересами (наприклад, заявник отримав дозвіл на будівництво, але з певними умовами, і вирішив оскаржити деякі з цих умов. Крім того, кілька сусідів потенційного об’єкта будівництва заперечують взагалі проти надання такого дозволу і подали кожен окрему скаргу на відповідний адміністративний акт. Отже, такі скарги можуть роз­глядатися в межах одного провадження). Очевидно, що це навіть не стільки можливість (право) розглядати ці скарги в рамках єдиного провадження, скільки обов’язок адміністративного органу (виходячи з принципу ефективності — стаття 15 ЗАП), адже таке об’єднання дозволяє всебічно розглянути справу та заощадити публічні ресурси.

6. Частиною 3 статті 85 визначено, що адміністративний орган, до якого надійшла скарга, реєструє її та на вимогу видає (надсилає) оскаржувачу довідку із зазначенням дати і номера реєстрації скарги. Ця проста дія спрямована на захист оскаржувача від можливого ухилення адміністративного органу від процедури розгляду скарги, з аргументацією про неотримання такої скарги або несвоєчасного її подання оскаржувачем.

7. Відповідно до частини 4 коментованої статті ЗАП подана скарга, за клопотанням особи, тимчасово зупиняє адміністратив­ний акт, який оскаржується, якщо інше не встановлено законом. Зазначена норма направлена на можливість тимчасово не викону­вати адміністративний акт, з яким не згоден оскаржувач, принаймні до завершення процедури розгляду скарги в адміністративному порядку. Наприклад, адміністративним актом встановлено припис прибрати побудовану споруду як незаконну, проте скаржник з цим не погоджується. Тому у разі її знесення та після перегляду акта на користь скаржника, необхідно буде відновлювати будівлю, що потребуватиме відповідних витрат. У зв’язку з цим у ЗАП закладена відповідна норма, що захищає особу та публічні інтереси.

При цьому у нормі є два застереження:

1) зупинення дії адміністративного акта здійснюється виключно за клопотанням особи, тобто не автоматично. Адже можливі ситуації, коли оскаржувач зацікавлений у його дії (наприклад, при призна­ченні певної виплати), але за результатами розгляду скарги вимагає ще більш вигідного становища (наприклад, ще більшої виплати);

2) зупинення неможливе, якщо закон (спеціальний) це встано­вить. Наприклад, у багатьох країнах не допускається зупинення дії акта про стягнення податкової заборгованості.