Стаття 86. Підготовка та перегляд справи за скаргою

1. Початок адміністративного провадження, залишення скарги без руху, підготовка, розгляд та вирішення справи за скаргою здійснюються згідно з ви­могами щодо адміністративного провадження, передбаченими цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

2. Суб'єкт розгляду скарги може самостійно вчиняти необхідні процедурні дії або вимагати від відповідного адміністративного органу вчинення певних процедурних дій (витребування документів, опитування свідків, заслуховуван­ня учасників провадження тощо) та надсилання йому додаткових матеріалів.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання коментованої статті є закріплення правила щодо поширення загальних принципів і правил адміністра­тивної процедури, визначених у інших нормах ЗАП (тобто регулю­вання порядку розгляду справ за заявою особи або за ініціативою адміністративного органу) до процедури адміністративного оскар­ження, а також надання повноважень суб’єкту розгляду скарги як самостійно збирати докази (вчиняти процедурні дії), так і доручити це адміністративному органу, дії якого оскаржуються.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою коментованої статті є економія нормативного регу­лювання завдяки використанню для процедури адміністративного оскарження правил адміністративної процедури, що стосуються насамперед розгляду заяв.

При цьому винятки спеціально застережені у коментованому Розділі.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення складають прин­ципи ефективності (стаття 15 ЗАП) та гарантування ефективних засобів правового захисту (стаття 19 ЗАП).

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

4. Норма статті 86 ЗАП передбачає, що початок адміністра­тивного провадження, підготовка, розгляд та вирішення справи за скаргою здійснюється згідно з вимогами щодо адміністративного про­вадження, визначеними ЗАП (очевидно, маються на увазі вимоги, що стосуються насамперед розгляду заяв, та інші релевантні норми).

Це в повній мірі стосується і більшості норм Глави 1 «Ініціювання адміністративного провадження» Розділу IV ЗАП, зокрема, щодо:

- надсилання заяви за належністю (стаття 51);

- заяв, що не підлягають розгляду (стаття 52),

а також інших глав зазначеного розділу:

- Глави 3 «Початок адміністративного провадження та підготовка справи до вирішення»;

- Глави 3 «Розгляд та вирішення справи» (за винятком, очевидно, статті 63 — щодо розгляду і вирішення справи при особистому звер­ненні особи).

Також слід наголосити, що загальні положення (Розділ І) в пов­ній мірі стосуються і процедури адміністративного оскарження.

5. Саме в адміністративному оскарженні особливе значення має такий елемент процедури як слухання у справі, адже при розгляді скарги у оскаржувача й адміністративного органу, та/або адресата і заінтересованої особи, існує конфлікт (принаймні потенційний). І саме усне слухання має сприяти швидшому, всебічному та об’єк­тивному вирішенню справи. Відповідні норми врегульовані в Главі 4 «Процедура проведення слухань у справі» Розділу IV ЗАП.

Зарубіжний досвід

Принципове значення мають правила подання доказів при під­готовці справи до вирішення і, особливо, до слухання. Слухання буде ефективним, якщо суб’єкт розгляду скарги володіє необхідним обсягом інформації, щоб спрямувати розгляд скарги на з’ясування спірних питань чи обставин, які залишаються невідомими. У цьому сенсі варто взяти до уваги норму нідерландського законодавства, яка зобов’язує завчасно подавати всі докази (не пізніше десяти днів до дня слухання)^[92]. І якщо щодо приватних осіб це правило застосо­вується не дуже жорстко, то щодо представників адміністрації воно дотримується неухильно.