Стаття 43. Строки вирішення (перегляду) справи

1. Граничні строки вирішення окремих видів справ встановлюються зако­ном. Граничний строк вирішення справи може визначатися сукупністю строків, визначених законом, для окремих етапів адміністративної процедури.

2. У разі якщо законом не визначено граничний строк вирішення окремого виду справи, справа за заявою особи вирішується:

1) у найкоротший термін, але не більше ніж у строк тридцяти календарних днів після надходження заяви;

2) у разі проведення слухання — у строк не більше сорока п'яти календар­них днів після надходження заяви.

Строк справи за заявою може бути продовжений адміністративним органом не більше ніж на п'ятнадцять календарних днів з обґрунтуванням прийнятого рішення, про що заявнику надсилається повідомлення у письмовій формі.

3. Строк перегляду справи за скаргою не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

4. У разі неможливості вирішення справи, що розглядається колегіальним органом, у строк, визначений частинами першою — третьою цієї статті, така справа повинна бути вирішена на його першому засіданні після закінчення строку, передбаченого частинами другою та третьою цієї статті.

Предмет регулювання

1. Стаття визначає строки адміністративного провадження, тобто строк вирішення (перегляду) справи в адміністративному органі (виконання адміністративного акта цим строком не охоплюється).

Цілі статті (мета норми)

2. Стаття покликана забезпечити вирішення адміністративної справи у розумний строк, тобто без невиправданих зволікань.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення становить насампе­ред принцип своєчасності і розумного строку (стаття 14 ЗАП).

Визначення термінів

4. Строк вирішення справи — тотожний поняттю строк адміні­стративного провадження — це встановлений законодавством строк, протягом якого має бути розглянуто та вирішено адміністративну справу.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Строк вирішення (перегляду) справи.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що для окремих видів адмі­ністративних справ закон може встановити граничні строки їх вирі­шення. Такі випадки трапляються доволі часто.

Правила, встановлені частинами 2-4 цієї статті, застосовуються, якщо законами не встановлено інших граничних строків для вирі­шення окремих видів справ.

За загальними правилами цієї статті справа за заявою особи вирішується у найкоротший термін, але не більше ніж у строк трид­цяти днів після надходження заяви; якщо ж необхідно провести слухання — у строк не більше сорока п’яти днів. Строк перегляду справи за скаргою не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

6. Вирішення простих справ має відбутися без зволікання. Наприклад, заява заінтересованої особи, що не брала участі у судо­вій справі, про надання їй доступу до матеріалів справи і судового рішення, що стосуються її прав чи обов’язків, розглядається відпо­відальним службовцем апарату суду невідкладно, якщо це питання не потребує додаткового вивчення (частина третя статті 9 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Невідкладний розгляд заяви можливий за двох умов:

1) це не потребує невиправданих витрат часу та інших ресурсів;

2) це не перешкоджає прийняттю законного та обґрунтованого рішення.

Перша умова може бути пов’язана, наприклад, з тим, щоб вирі­шення однієї заяви не паралізувало розгляд інших заяв, якщо в органі налагоджений поетапний механізм розгляду і вирішення справ.

Друга умова відсутня, якщо у зв’язку зі збором необхідних доказів, одержанням погоджень тощо неможливо відразу прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Докладно про негайне вирішення заяви див. статтю 63 ЗАП і коментар до неї.

7. Відповідно до статті 68 ЗАП слухання не проводиться, якщо всі учасники адміністративного провадження відмовились від участі у слуханні або відповідно до закону вимагається негайне прийняття рішення.

В усіх інших випадках слухання може проводитися за рішен­ням адміністративного органу, якщо це необхідно для забезпечення належного, об’єктивного та швидкого з’ясування обставин справи, особливо з кількома учасниками провадження.

Оскільки проведення слухання вимагає вжиття організаційних заходів, то для адміністративного провадження, що включає слу­хання, встановлено більш тривалий граничний строк.

8. За наявності поважних причин адміністративний орган може продовжити строк адміністративного провадження, що почалося, за заявою, але не більше ніж на п’ятнадцять днів. Таке рішення орган приймає як з власної ініціативи, так і за клопотанням особи. Рішення про продовження строку має бути обґрунтованим і в письмовому вигляді доводиться до відома особи (зазвичай таке рішення скеро­вується поштою).

Рішення про продовження строку адміністративного прова­дження є процедурним, а тому відповідно до частини третьої статті 80 цього Закону воно може бути оскаржене лише після прийняття адміністративного акта. Водночас, якщо таке рішення необґрунтоване або вмотивоване неповажними причинами, це може бути розцінено заявником як очевидне зволікання з розглядом адміністративної справи, а таке зволікання (бездіяльність) може стати предметом адміністративного оскарження (частина четверта статті 80 ЗАП).

9. Строк вирішення адміністративної справи починається з дня надходження заяви до адміністративного органу і закінчується в день прийняття адміністративним органом адміністративного акта. Порядок обчислення такого строку визначено статтею 42 ЗАП.

Строк перегляду справи за скаргою не повинен перевищувати тридцяти днів. Такий строк починається з дня надходження скарги до адміністративного органу і закінчується в день прийняття адміні­стративним органом рішення за скаргою.

Правило про можливість продовження строку перегляду справи за скаргою не застосовується, оскільки воно поширюється лише до вирішення справи за заявою.

10. Особливість строку вирішення (перегляду) справи колегіаль­ним органом. Зважаючи на те, що колегіальні адміністративні органи найчастіше працюють відповідно до затвердженого графіка засідань (сесійно), для них дотримання наведених вище строків могло би бути проблемою. Тому ЗАП встановив особливість: колегіальний орган повинен вирішити (переглянути) справу не пізніше ніж на першому засіданні після закінчення строку, передбаченого відповідно части­ною другою або третьою коментованої статті.

11. Розумний строк вирішення (перегляду) справи.

Хоча коментованою статтею і встановлені граничні строки вирі­шення адміністративної справи, але їх дотримання не може вважа­тися єдиним критерієм для визначення розумності строку вирішення конкретної справи. А стаття 14 ЗАП (своєчасність і розумний строк) вимагає від адміністративного органу вирішувати адміністративну справу своєчасно, тобто до настання обставин, за яких втрачається сенс у прийнятті адміністративного акта, та протягом розумного строку, тобто у найкоротший строк, достатній для здійснення адмі­ністративного провадження без невиправданих зволікань. Це також є одним із критеріїв, за якими рішення, дії чи бездіяльність адмі­ністративного органу оцінюються адміністративним судом (пункт 10 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для кожної адміністративної справи фактичний строк її розгляду є індивідуальним і залежить від складності справи, навантаження на орган, організації роботи в ньому, кваліфікованості службовців, а також від поведінки учасників адміністративного провадження та осіб, які повинні сприяти розгляду справи.

12. Наслідки порушення строку вирішення (перегляду) справи.

Порушення строку адміністративного провадження не потребує його поновлення адміністративним органом, а тому процедурні дії, вчинені поза межами цього строку, мають таке саме юридичне зна­чення, що й дії, вчинені в межах строку.

Порушення адміністративним органом строку вирішення (перегляду) справи зазвичай не тягне за собою скасування адмі­ністративного акта, але може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності винних посадових та службових осіб (при цьому належить оцінювати «розумність» строку для кон­кретної справи, а не лише порушення максимального строку, вста­новленого законом). Особа має право оскаржити зволікання розгляду (перегляду) справи і навіть вимагати відшкодування шкоди, завданої порушенням строків вирішення (перегляду) справи.