Стаття 63. Розгляд та вирішення справи при особистому зверненні

1. Якщо задоволення заяви, поданої особисто, не потребує додаткових документів та відомостей, залучення інших учасників адміністративного про­вадження чи осіб, які сприяють розгляду справи, проведення експертизи чи вчинення інших підготовчих дій, справа може бути вирішена негайно (невід­кладно) у присутності особи, крім випадку, коли негайне вирішення справи впливає на об’єктивність і законність рішення або потребує невиправданих ви­трат часу та інших ресурсів.

Предмет регулювання

1. У статті врегульовано можливість негайного (невідкладного) розгляду та вирішення адміністративної справи та умови, за яких такий спосіб розгляду та вирішення може бути застосовано.

Цілі статті (мета норми)

2. Норми коментованої статті і її перше місце у відповідній главі ЗАП («розгляд та вирішення справи») спрямовано на забезпечення пріоритетного оперативного вирішення адміністративних справ, що є нескладними за змістом та не потребують вчинення адміністратив­ним органом різного роду підготовчих дій. Тобто справи, які можуть бути вирішенні невідкладно, саме так і повинні вирішуватися. ЗАП зі своїми універсальними правилами для усіх (різних) категорій адміністративних справ, не має на меті жодного ускладнення, а навпаки — лише спрощення та прискорення вирішення справ.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення складає насамперед принцип ефективності (стаття 15 ЗАП).

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

4. Негайність (невідкладність) розгляду та вирішення адміні- стративно'і справи.

За умов, визначених статтею, адміністративний орган не застосо­вує положення про загальні строки адміністративного провадження (тридцять або сорок п’ять днів із можливістю продовження ще на п’ятнадцять днів). Справа має бути вирішена негайно (невідкладно), тобто у той самий день, коли особа звернулась із заявою.

5. Умови розгляду та вирішення адміністративної справи при особистому зверненні особи.

Застосування норм статті передбачає випадки, коли адміністра­тивному органу немає потреби вчиняти жодні підготовчі дії. Інакше кажучи, характер певного виду справ та їх нескладність зумовлює цілковиту недоцільність стадії підготовки адміністративної справи до вирішення.

Наприклад, згідно з Правилами реєстрації актів громадянського стану, затверджених наказом Міністра юстиції України^[68], державна реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідним органом шляхом складання відповідного актового запису цивільного стану у присутності заявника, а на підставі вчиненого актового запису видається свідоцтво. Звичайно, що відповідна реєстрація та видача свідоцтва здійснюються лише у випадках, коли заявник подав адміністративному органу всі необхідні та визначені законодав­ством документи. І саме так, наприклад, здійснюється реєстрація народження.

6. Врегульований статтею спрощений порядок адміністратив­ного провадження може бути застосований лише за наявності таких передумов:

1) задоволення заяви не потребує вчинення адміністративним органом жодних підготовчих дій, і зокрема:

- отримання додаткових документів та відомостей;

- залучення інших учасників чи осіб до розгляду адміністратив­ної справи;

- проведення експертизи;

- вчинення інших підготовчих дій.

Таким чином, якщо службовець адміністративного органу обґрун­товано вважає, що для належного вирішення справи доцільно про­вести будь-які із зазначених дій, розгляд та вирішення відбувається в іншому порядку — письмового провадження або із проведенням заслуховування/слухання;

2) негайне вирішення неможливе без невиправданих витрат часу, адже у певних адміністративних провадженнях негайне вирішення справи у присутності заявника не може бути здійснене із суто тех­нічних причин (неможливості негайного оформлення адміністратив­ного акта тощо);

3) негайне вирішення може вплинути на об’єктивність і закон­ність рішення. У певних категоріях справ перед прийняттям рішення необхідним є з’ясування окремих обставин, зокрема, наявності заінтересованих осіб чи перевірки поданих відомостей. Тому, якщо службовець адміністративного органу передбачає, що негайне вирі­шення справи може негативно вплинути на об’єктивність і законність рішення, він також повинен відмовитись від застосування порядку, передбаченого аналізованою статтею.

7. Варто наголосити, що загалом застосування положень комен­тованої статті, тобто негайний (невідкладний) розгляд та вирішення справи має бути переважно підтверджене у спеціальному (тематич­ному) законодавстві. Адже за загальним правилом статті 43 ЗАП граничні строки вирішення окремих видів справ встановлюються законом.