Відкриття розгляду справи по суті

Новелами господарського процесу також є те, що ключовою ста­дією розгляду судом господарської справи у судовому засіданні ви­значено її розгляд по суті, яка включає наступні етапи: відкриття розгляду справи по суті; з'ясування обставин справи та дослідження доказів; судові дебати та ухвалення рішення, а також визначення у ст.

Так, відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі матеріалів, які зібра­ні у підготовчому провадженні, а також розподіл судових витрат.

У статті 177 ГПК України окреслено коло завдань підготовчого провадження, зокрема такими завданнями є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з'ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають вста­новленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Отже, у контексті цих статей суд, приймаючи рішення про закрит­тя підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні, повинен встановити, чи виконані завдання під­готовчого провадження, чи достатньо зібраних доказів та матеріалів для призначення справи до судового розгляду по суті.

У свою чергу, сторони у справі, у тому числі прокурор, повинні на стадії підготовчого провадження надати суду усі наявні у них матері­али з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкод­ного розгляду справи по суті.

Своє рішення про закриття підготовчого провадження та при­значення розгляду справи по суті в судовому засіданні суд оформляє ухвалою відповідно до ст.ст. 185, 196, 232 ГПК України. В цій ухвалі зазначається місце, дата і час судового засідання. Така ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та відповідно до ст. 255 ГПК України оскарженню не підлягає.

З моменту прийняття судом вказаної ухвали закінчується стадія підготовчого провадження та розпочинається стадія розгляду справи по суті.

Господарським процесуальним законодавством (ст. 195) чітко визначено строки розгляду справи по суті.

Так, згідно з ч. 1 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття про­вадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого про­вадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

З урахуванням того, що відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України про­довження строку підготовчого провадження можливо не більше ніж на тридцять днів, то суд, у випадку продовження строку підготовчого провадження, має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через дев'яносто днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 2 ст. 195 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Цією нормою не передбачено випадків продовження вказаних строків, отже суди та учасники судового процесу при розгляді справи по суті повинні дотримуватись вказаних строків.

Разом з тим однією із новел господарського процесу є те, що на стадії розгляду справи по суті можливе зупинення провадження у справі, яке припиняє перебіг процесуальних строків, проте виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 195 ГПК України, а саме у разі:

- смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була сто­роною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають право- наступництво (п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України);

- необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи (п. 2 ч. 1 ст. 227 ГПК України);

- перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або ін­ших утворених відповідно до закону військових формувань, що пере­ведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористич- ної операції (п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України);

- перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі (п.

Отже, у ч. 3 ст. 195 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим аналіз судової практики свідчить про те, що є випад­ки зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті з інших підстав, ніж це передбачено ч. 3 ст. 195 ГПК України.

Наприклад, постановою Харківського апеляційного господарсько­го суду від 19 вересня 2018 року у справі № 922/989/19 про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання не­дійсним наказу скасовано ухвалу суду першої інстанції про зупинен­ня провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. В цій справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи по суті судом першої інстанції, в порушення вимог ч. 3 ст. 195 ГПК України, якою встановлено вичерпний перелік підстав для зупи­нення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, було прийнято ухвалу про зупинення провадження у справі з іншої під­стави, а саме: визначеної п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України - перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у ка­саційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 196 ГПК України розгляд справи відбу­вається в судовому засіданні, яке проводиться у спеціально обладнано­му приміщенні - залі судових засідань. Проте є виняток з цього прави­ла - в разі необхідності окремі процесуальні дії можуть вчинятися за межами приміщення суду. При цьому Кодексом не визначено перелік випадків, коли може виникнути така необхідність, а отже в кожному конкретному випадку суд має надати оцінку такій необхідності.

Також у цій статті закріплено обов'язок суду повідомляти учасни­ків справи про місце, дату і час судового засідання.

При цьому у ч. 3 ст. 196 ГПК України визначено, що учасник спра­ви має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсут­ності.

Аналіз ч. 3 ст. 196 ГПК України вказує на те, що участь учасників справи на стадії розгляду справи по суті - це їх право, а не обов'язок.

І це зрозуміло, оскільки, як зазначено вище, розгляд справи по суті відбувається на підставі зібраних у підготовчому провадженні мате­ріалів, тож участь учасників справи на стадії розгляду справи по суті не має суттєвого значення для розгляду справи, оскільки справу мож­на розглянути на підставі наявних у ній матеріалів.

Положення ГПК України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (ст. 197 ГПК України) не нові для господарського процесу. Законом України від 4 липня 2012 року № 5041-VI «Про вне­сення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у су­довому засіданні в режимі відеоконференції», який набрав чинності з 15 серпня 2012 року, доповнено попередню редакцію ГПК України статтею 74-1 з аналогічною назвою. Цей Закон прийнято з метою опе­ративного судового розгляду справи.

Окрім того, у ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також наголошено на тому, що учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановле­ному законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

На виконання вказаних законодавчих актів Державною судовою адміністрацією України 15 листопада 2012 року прийнято наказ № 155 «Про затвердження Інструкції про порядок роботи з технічними за­собами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання (кримінально­го провадження)», який діє до цього часу та встановлює єдиний по­рядок роботи з технічними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, які проводяться у режимі відеоконференції під час судового засідання (кримінального провадження).

Розділ 3. Судовий розгляд господарської справи по суті технічними засобами відеоконференцзв’язку, розміщується на офі­ційному веб-порталі «Судова влада України» (court.gov.ua), де визна­чено перелік апеляційних і місцевих загальних судів, у яких впрова­джено систему відеоконференцзв’язку.

Також з метою організації проведення відеоконференцій в систе­мі судового документообігу, для резервування майданчиків, ДП «Ін­формаційні судові системи» створено Web-програму «Бронювання систем відеоконференцзв’язку». Система дає змогу адмініструвати список установ, майданчиків, користувачів системи та бронювати майданчики для відеоконференцій у режимі онлайн.

Згідно з п. 17.6 розділу XI «Перехідні положення» оновлено­го ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи участь у судовому засі­данні в режимі відеоконференції в межах приміщення суду здійсню­ється за допомогою технічних засобів, що функціонують у судах на день набрання чинності цією редакцією Кодексу, за правилами, вста­новленими цією редакцією Кодексу.

Отже, на сьогодні, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, слід керуватися ст. 197 ГПК України, вказаною Інструкцією про порядок роботи з техніч­ними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання (кримінального провадження), Web-програмою «Бронювання систем відеоконференцзв’язку».

Як і раніше, суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом (ч. 5 ст. 197 ГПК України). У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщен­ні суду в обов’язковому порядку зазначається суд, в якому необхід­но забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п’ять днів до відповідного судового засідання (ч.

З огляду на викладене учасники судового процесу, у тому числі прокурор, заявляючи клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, повинні виконати вимоги, визначені у

ст. 197 ГПК України, а суд має перевірити зміст клопотання учасника справи та дотримання ним строків подання цього клопотання на від­повідність ст. 197 ГПК України.

Недотримання учасником судового процесу, у тому числі проку­рором, вимог, визначених ст. 197 ГПК України,є підставою для відмо­ви у задоволенні цього клопотання.

Разом з тим, на відміну від попередньої редакції (ст. 74-1), у ст. 197 ГПК України визначено умови, за яких судове засідання в режимі ві- деоконференції може не проводитись, а саме: за умови відсутності у суді відповідної технічної можливості, а також коли явка учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.

Аналіз судової практики свідчить про те, що на сьогодні, за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, суди задовольня­ють клопотання учасників судового процесу, у тому числі прокурора, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

На відміну від попередньої редакції, де передбачалося, що ухвала про участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції постановляється як за клопотанням учасника, так і за власною ініціативою суду, у ст. 197 ГПК України чітко визначено, що така ухвала може бути винесена лише за заявою (клопотанням) учасника справи, і копія цієї заяви надсилається іншим учасникам справи.

Новелою є також те, що свідок, перекладач, спеціаліст, експерт мо­жуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно у приміщенні суду.

Про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поста­новляється ухвала.

Стаття 197 ГПК України, а також судова практика вказують на те, що в ухвалі про участь особи у судовому засіданні в режимі відео- конференції обов'язково повинно зазначатися місце, дата і час роз­гляду справи в режимі відеоконференції та містититися доручення суду, який зобов'язаний провести судове засідання в режимі відео­конференції. Копія цієї ухвали негайно надсилається суду, який зо­бов'язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Копія цієї ухвали та- кож повинна бути направлена сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на електронну адресу сторін (у разі наявності відомостей про таку адресу). Така ухвала відповідно до ст. 255 ГПК України оскар­женню не підлягає.

На відміну від попередньої редакції (ст. 74) у ст. 198 ГПК України більш детально визначено права та обов'язки головуючого у судово­му засіданні. Так, головуючий керує ходом судового засідання, забез­печує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забез­печення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного зна­чення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку з дотри­манням прав учасників судового процесу. Також у разі надходження скарг на дії та бездіяльність судового розпорядника стосовно вико­нання покладених на нього обов'язків головуючий розглядає такі скарги.

Новелою ГПК України також є те, що на законодавчому рівні за­кріплено обов'язок учасників господарського процесу, а також ін­ших осіб, присутніх у судовому засіданні, звертатися до суду словами «Ваша честь» (ст. 199 ГПК України). Також чітко визначено порядок у судовому засіданні (ст. 200 ГПК України), а саме передбачено, що коли входить і виходить суд, особи, присутні в залі судового засідан­ня, повинні встати. Рішення суду особи, присутні в залі, заслухову­ють стоячи. Учасники судового процесу та інші особи, присутні в залі судового засідання, звертаються до суду та один до одного, дають по­яснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи. Також ви­значено, що учасники справи передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника.

У призначений для розгляду справи час головуючий оголошує су­дове засідання відкритим та саме з цього моменту розпочинається розгляд справи по суті. При відкритті судового засідання секретар судового засідання має певні обов'язки, а саме: він повинен доповісти суду, хто з учасників судового процесу з'явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому цим Кодексом. Обов'язки при відкритті су­дового засідання має і головуючий, який встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників (ст. 201 ГПК України). Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання (ст. 204 ГПК України). На відміну від попередньої редакції Кодексу головуючий роз'яснює права та обов'язки учаснику справи лише у разі його клопотання. Також новою редакцією Кодексу перед­бачено випадок, коли головуючим не роз'яснюються учаснику справи його права та обов'язки, а саме у разі коли учасника справи представ­ляє адвокат (ст. 205 ГПК України).

Новелою господарського процесу є те, що у ст. 202 ГПК України визначено перелік підстав відкладення розгляду справи в межах вста­новленого цим Кодексом строку, які є вичерпними і не підлягають розширеному тлумаченню. Про відкладення розгляду справи поста­новляється ухвала.

Так, згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого пові­домлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнані поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до ГПК України судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів у випадку, коли учас­ник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного кло­потання в межах підготовчого провадження.

Отже, як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 202 ГПК України, є декілька важливих моментів під час вирішення судом наявності підстав для відкладення розгляду справи. Законодавець вказує, що відкладення розгляду справи можливе лише у разі першої неявки в судове засі­дання, але за умови, що учасник справи повідомив суд про причини неявки і ці причини визнані судом поважними. Також у разі необхід­ності витребування нових доказів учасник справи обов'язково пови­нен обґрунтувати неможливість заявлення відповідного клопотання на стадії підготовчого провадження.

Наприклад, колегія суддів Рівненського апеляційного господар­ського суду у справі № 906/1032/17 про зобов'язання змінити умови правочину, за участю прокуратури Житомирської області, залиша­ючи без змін апеляційну скаргу позивача - суб'єкта підприємниць­кої діяльності, та даючи оцінку одному із доводів апеляційної скар­ги, керуючись ч. 2 ст. 202 ГПК України, дійшов висновку, що судом першої інстанції було правильно відхилено клопотання представ­ника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки пред­ставники позивача брали участь в судових засіданнях суду першої інстанції, подане представником клопотання про відкладення не було належним чином обґрунтоване, позивач не був позбавлений можливості вибору іншого представника (постанова від 29 травня 2018 року).

У частині 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідан­ня з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/18914/16 про стягнення збитків, розглядаючи апеляцій­ну скаргу відповідача - Фонду державного майна України, незважаю­чи на те, що у судове засідання не з'явилися інші учасники судового процесу (представники відповідача - другі та треті особи), керуючись ч. 3 ст. 202 ГПК України, залишила її без задоволення.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що можливо розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки учасники, які не з'явилися у судове засідання, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення), про причи­ни своєї неявки суд не повідомили, 'їх участь судом обов'язковою не визнавалась, клопотань від них про відкладення розгляду справи не надходило. Окрім того, судова колегія у цій справі зазначила, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового проце­су не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду спра­ви, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника су­дового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Новелою господарського процесу є також те, що у ч. 4 ст. 202 ГПК України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки суд за­лишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього на­дійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'яв­лення не перешкоджає вирішенню спору. Положення вказаної статті узгоджуються з ч. 4 ст. 226 ГПК України «Залишення позову без роз­гляду», яка містить аналогічні положення та надає право суду зали­шити позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явив­ся у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Також у ст. 202 ГПК України визначено, що у разі відкладення роз­гляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викли­каються знову. При цьому такі виняткові випадки у Кодексі не визна­чено, а отже, у кожному конкретному випадку, залежно від обставин, суд повинен надати оцінку винятковості таких випадків.

ГПК України містить нову норму (ст. 206), у якій визначено поря­док видалення свідків із зали судового засідання. Так, свідки видаля­ються із зали судового засідання у визначені для цього приміщення без можливості ознайомлення з ходом судового засідання. Судовий розпорядник вживає заходів щодо того, щоб свідки, які допитані су­дом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

Отже, на виконання вимог вказаної статті в будівлі господарських судів обов'язково повинно бути облаштовано декілька кімнат для пе­ребування свідків.

У разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, пере­кладача суд постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або відкладення розгляду справи. В цьому випадку суд зобов'язаний заслухати думку учасників справи про можливість розгляду справи за відсутності вказаних осіб, які не з'явилися (ст. 203 ГПК України). Одночасно суд вирішує питання про відповідальність особи, яка не з'явилася.

Наприклад, при ухиленні від виконання вимог суду до учасників судового процесу можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 135 ГПК України.

Статтею 207 ГПК України визначено порядок розгляду заяв та клопотань, поданих учасниками справи, на стадії розгляду справи по суті. Відповідно до вказаної статті учасник справи, подаючи за­яви чи клопотання на стадії розгляду справи по суті, повинен навести поважні причини, з яких такі заяви чи клопотання не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. У ч. 2 ст. 207 ГПК України встановлено обов'язок суду залишити заяву чи клопотання учасників справи без розгляду у зв'язку з відсутністю поважних причин, через які такі заяви чи клопотання не були подані в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Наприклад, ухвалою господарського суду Харківської області від 19 червня 2018 року у справі № 922/1401/17 про стягнення заборго­ваності за кредитним договором, керуючись вимогами ст. 207 ГПК України, на стадії розгляду справи по суті, залишено без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів та призначення судової економічної експертизи, оскільки відповідачем не наведено поважних причин, з яких ці клопотання не були заявлені в підготов­чому провадженні. З аналогічних підстав залишено судом без розгля­ду клопотання відповідача про витребування додаткових доказів на стадії розгляду справи по суті у справі № 916/2549/17 про стягнен­ня заборгованості за договором оренди (ухвала господарського суду Одеської області від 7 лютого 2018 року).

3.2.