Особливості заяв учасників по суті господарської справи
Аналіз видів та характеристик письмових заяв учасників справи у господарському судочинстві дає змогу виокремити особливості, які вочевидь прослідковуються при 'їх дослідженні. Розглянемо їх детальніше.
1. Вперше чинним ГПК України встановлено такий чіткий і ґрунтовний перелік заяв учасників по суті господарської справи. До раніше наявних (позов та відзив на позов) додано нові: відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Цим позивачу та відповідачу надаються рівні права і обов'язки, додаткові можливості щодо захисту інтересів у процесі судового розгляду. З одного боку, позивачеві у відповіді на відзив надається додаткова можливість спростувати доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. З іншого, відповідач має право подання заперечення на позов та відповідь на відзив.
Господарський суд при зіставленні норм матеріального права з фактичними обставинами справи, а також доводів, викладених у позовній заяві та відзиві на неї, для забезпечення справедливого, обґрунтованого та законного рішення у майбутньому може запросити пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Крім того, встановивши додаткові можливості щодо захисту інтересів у процесі судового розгляду шляхом подачі не тільки відзиву на позов, а й заперечення, законодавець не ліквідував і такий інститут, як «зустрічний позов» (ст. 180 ГПК України), який також існував у попередній редакції ГПК України як одна із форм заперечення проти позову.
2. Законом встановлено чітку черговість та послідовність подання заяв по суті справи: спочатку позов - потім відзив на позов - після цього відповідь на відзив - і тільки потім заперечення. При цьому вказану послідовність неможливо змінити, оскільки втрачається сенс у 'їх поданні і головне - мета подання до суду цих документів.
Схема послідовності подання заяв по суті справи
Відповідь на відзив
У частині 3 ст.
161 ГПК України передбачено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Оскільки черговість подання, як вказано вище, визначена чинним ГПК України, зрозуміло, що судом може визначатися час подання заяв. Так, відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Разом з тим суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть можливість відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.Що стосується ст. 166 «Відповідь на відзив» та ст. 167 «Заперечення» ГПК України, то в частині 4 кожної з цих статей вказано, що строк подання відповіді на відзив та заперечення встановлюється судом, але він повинен бути достатнім для підготовки своїх міркувань, аргументів та відповідних доказів кожним із учасників справи.
3. Подання означених заяв по суті справи є правом учасників справи, і це прямо передбачено у ч. 4 ст. 161 ГПК України. Не подання заяв по суті справи, до яких, у цьому випадку, відноситься відзив, відповідь на відзив та заперечення, свідчить про фактичну згоду із доводами іншого учасника, і суд має вирішувати справу за наявними матеріалами.
4. Насамкінець, однією з характерних особливостей заяв учасників по суті господарської справи є їх певна подібність за структурою та змістом. Не даремно у ст. 166 «Відповідь на відзив» та ст. 167 «Заперечення» законодавцем передбачено, що до цих заяв застосовуються правила, встановлені ч.ч. 3-6 ст. 165 «Відзив» ГПК України.
5. Єдина, проте головна відмінність полягає у меті, яку переслідує кожен з учасників справи при підготовці та подачі цих документів.
Захист відповідача проти позову здійснюється шляхом використання матеріально-правових і процесуально-правових засобів при підготовці та подання до суду відзиву на позов та заперечення.
Матеріально-правовий захист відповідача проти позову здійснюється для того, щоб спростувати позов по суті. Відповідач може стверджувати і доводити, що немає підстав для позову, як фактичних, так і правових (юридичних і відповідних нормативно-правових актів). Головна мета і сенс матеріально-правових заперечень проти позову - це подання доводів про те, що відсутнє суб'єктивне матеріальне право на захист, який просить позивач. Наслідком успішного матеріально- правового захисту проти позову буде винесення господарським судом рішення про відмову позивачеві в задоволенні його вимог.
Процесуально-правові заперечення проти позову - це доводи відповідача, якими він прагне довести неправомірність судового процесу. Відповідач може стверджувати й доказувати, що справа не може бути розглянута господарським судом через обставини, які припиняють або роблять неможливим розгляд справи в суді. Наслідком успішного процесуально-правового захисту буде прийняття ухвали суду про повернення позовної заяви, залишення позовної заяви без руху.
6. Принцип змагальності був наявний і раніше, але інші норми фактично зобов'язували суд виявляти докази під ризиком наступного скасування рішення через неповний і не всебічний розгляд.
Тепер суд тільки керує судовим процесом й аналізує надані сторонами докази. Суд не має права збирати докази, але зобов'язаний сприяти сторонам, якщо вони про це вмотивовано просять. При цьому кожна сторона несе ризик наслідків, пов'язаних із ненадан- ням доказів. Але навіть ці положення містять винятки. Наприклад, за правилами ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
1.4.