Види та характеристики письмових заяв учасників справи у господарському судочинстві

Учасники справи при розгляді справи судом в порядку позовного провадження викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргу­менти, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у за­явах по суті справи.

Заявами по суті справи є:

- позовна заява (позов);

- відзив на позовну заяву (відзив);

- відповідь на відзив;

- заперечення;

- пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час і черговість подання заяв по суті справи визнача­ються чинним ГПК України або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Більше того, суд може дозволити учаснику справи подати до­даткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Позовна заява (позов). Позовну заяву в класичному розумінні можна умовно поділити на декілька частин: вступну, описову, моти­вувальну і резолютивну (прохальну). У вступній частині зазначають­ся найменування, ідентифікуючі дані про суд та учасників, ціна по­зову. В описовій частині вказується назва документа та викладаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. У мотивувальній частині обґрунтовуєть­ся правова позиція позивача та вимоги до відповідача. У цій частині посилаються на конкретні фактичні обставини та юридичні факти, якими підтверджуються вимоги. Резолютивна (прохальна) частина містить позовні вимоги із зазначенням ціни позову щодо вимог май­нового характеру. Завершується позов переліком документів та дока­зів, що додаються до нього.

Зміст позовної заяви має відповідати положенням ст. 162 ГПК України. Зокрема, вона повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце прожи­вання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; іденти­фікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі під­приємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Варто зауважити, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачає меха­нізм, який на сьогодні забезпечує єдність інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у чинних державних реєстрах. Зазначеним законом також передбачена передача відомостей орга­нам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондам соціального у разі здійснення інших реєстрацій­них дій, зокрема, державної реєстрації змін до відомостей про юри­дичну особу або фізичну особу - підприємця, державної реєстрації припинення юридичної особи, державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. З метою забезпечення дієвості цього механізму постановою Кабінету Міні­стрів України від 22 червня 2005 року № 499 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України викладено в новій редакції. У п. 12 Положення передбачено, що підставою для внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) або виключення з нього даних щодо суб'єк­тів, а також внесення змін до ЄДРПОУ є надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинен­ня реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Таким чином, Єдиний державний реєстр підприємств та організацій Украї­ни забезпечує єдиний державний облік всіх юридичних осіб, їх філій, представництв та є основою для проведення державних статистич­них спостережень, тоді як Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДР) забезпечує збирання, накопи­чення інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та реалізує право кожного на достовірну інформацію про зазначених суб'єктів. Відповідно до ст. 20 вказаного Закону органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суди, органи внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з ме­тою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через веб-сайт Міністерства юстиції України у визначеному ним порядку.

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтере­сів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох від­повідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; за­значення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові під­стави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий по­рядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; за­значення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною зая­вою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких до­дано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого по­зову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати су­дового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звіль­нення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах ін­шої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Новелою у цій статті є включення положень щодо необхідності відо­браження відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудо- вий порядок урегулювання спору, а також щодо вжиття заходів за­безпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення про наявність у пози­вача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; визначення та відображення попередньо­го (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач по­ніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих са­мих підстав. У разі пред'явлення позову особою, якій законом нада­но право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

При вивченні елементів позовної заяви не можна оминути таке поняття, як «ціна позову», передбачене ст. 163 ГПК України. Вона ви­значається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим доку­ментом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептно­му) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Разом з тим за умови, якщо визначена позивачем ціна позову во­чевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням не­доплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відпо­відно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Також внесено доповнення до переліку документів, які додаються до позовної заяви (ст. 164 ГПК України). Крім того, що до позовної за­яви додаються документи, які підтверджують: а) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

б) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або до­кументи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судово­го збору відповідно до закону; в) всі наявні у позивача докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доповненням у цій статті є: за умови подачі позивачем письмових чи електронних доказів до позовної заяви додаються копії відповідних доказів, а також у разі необхідності - клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Відзив. У підрозділі 1.1 йшлося про те, що чітке розуміння понят­тя права на позов дає можливість уявити і побудувати конструкцію захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову. Одним із елементів цієї конструкції є відзив, оскільки відповідачу надається можливість захисту проти пред'явленого позову шляхом висування заперечень, забезпечуючи цим процесуальну рівність сторін процесу.

Змагальна форма процесу дає йому змогу, не чекаючи початку роз­гляду справи, знайомитися з позовною заявою, вивчити наявні у по­зивача докази і з урахуванням отриманої інформації визначити своє ставлення до висунутої позивачем вимоги. Так, відповідач має право визнати позов, якщо вважає, що вимоги позивача законні і обґрунто­вані. За умови невизнання позову він може використати своє право на відзив.

Відповідно до ст. 165 ГПК України відповідач має право після одер­жання копії позову надіслати:

- господарському суду - відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

- позивачеві, іншим відповідачам, а також прокурору за умови участі його в процесі - копію відзиву.

Відзив має містити:

1) найменування (ім'я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнахо­дження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридич­ної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимо­ги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцін­ку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розмі­ру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Варто враховувати наступне: якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої з обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Вперше у цій статті надано чіткий перелік документів та дока­зів, що додаються. Зокрема, це:

- докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються запе­речення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

- документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і до­даних до нього доказів іншим учасникам справи;

- до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження пред­ставника відповідача.

Відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви 'їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.

До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені

ч.ч. 3-6 ст. 165 ГПК України.

Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дасть змогу позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповід­ні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Заперечення. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення підписується відповідачем або його пред­ставником.

До заперечення застосовуються правила, встановлені ч.ч. 3-6 ст. 165 ГПК України.

Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має вста­новити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку роз­гляду справи по суті.

Пояснення третьої особи щодо позову або відзиву - самостійний вид заяв по суті справи, передбачених ст. 161 ГПК України.

Вимоги до пояснення передбачені новою ст. 168 ГПК України. У поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її пред­ставником.

До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені

ч.ч. 3-7 ст. 165 ГПК України.

Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підго­тувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати по­яснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

1.3.