§ 7. Правове положення інших учасників господарського процесу

Учасниками судового процесу, крім учасників справи та їх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, су­довий розпорядник, свідок, експерт, експерт із питань права, пере­кладач, спеціаліст.

Відповідно до ст. 63 ГПК України помічник судді забезпечує під­готовку та організаційне забезпечення судового процесу: бере участь в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проєкти за­питів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом конкретної справи, виконавчих документів; здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам спра­ви відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень; виконує інші дору­чення судді, що стосуються організації розгляду судових справ.

Помічник судді за дорученням судді (головуючого у судовій колегії) може за відсутності секретаря судового засідання здійсню­вати його повноваження. Під час здійснення таких повноважень помічнику судді може бути заявлено відвід із підстав, передбаче­них ГПК України для відводу секретаря судового засідання.

Відповідно до ст. 64 ГПК України до процесуально-правових правомочностей секретаря судового засідання віднесено такі:

1) перевіряння, хто з учасників судового процесу з’явився в су­дове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у су­довому засіданні в режимі відеоконференції, і доповідання про це головуючому;

2) забезпечення контролю за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами і проведенням судового засідання в режимі відеоконференції;

3) забезпечення ведення протоколу судового засідання; скла­дання протоколів учинення окремих процесуальних дій;

4) забезпечення оформлення матеріалів справи;

5) виконання обов’язків судового розпорядника у випадку йо­го відсутності;

6) виконання інших доручень судді, що стосуються розгляду справи.

Секретар судового засідання може уточнювати суть процесуа­льної дії з метою її правильного відображення у протоколі судово­го засідання.

Права та обов'язки судового розпорядника визначені законо­давством таким чином:

1) забезпечує належний стан зали судового засідання і запро­шує до неї учасників судового процесу;

2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання визначає можливу кількість осіб, які можуть бути присутні у залі судового засідання;

3) оголошує про вхід і вихід суду із зали судового засідання та пропонує всім присутнім встати;

4) слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;

5) під час судового засідання приймає від присутніх у залі учас­ників судового процесу документи та інші матеріали і передає суду;

6) запрошує до зали судового засідання свідків та виконує вка­зівки головуючого щодо приведення їх до присяги;

7) виконує інші доручення головуючого, пов'язані зі створен­ням умов, необхідних для розгляду справ (ст. 65 ГПК України).

Вимоги судового розпорядника, пов'язані з виконанням обо­в'язків, зазначених у ч. 1 цієї статті, є обов'язковими для учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у залі судового засідан­ня. Скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника розгля­даються судом у цьому тому процесі.

Наступним учасником господарського процесу є свідок. Свід­ком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь- які обставини, що стосуються справи (ст. 66 ГПК України). Свідок зобов'язаний з'явитися до суду на його виклик у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції неза­лежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовити­ся від давання показань у випадках, установлених законом, а також право на компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду.

Судовий експерт. Нормативно-правовим підґрунтям участі ек­сперта в господарському процесі є Господарський процесуальний кодекс України, Закон України «Про судову експертизу», Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, з урахуванням Науково-методичних рекомен­дацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України, інші законодавчі акти, у тому числі міжнародні договори та угоди про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово- експертної діяльності.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок екс­перта не можуть замінити інші засоби доказування^[53].

Експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знан­нями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфі­каційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підго­товку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціа­льності. До проведення судових експертиз, окрім тих, що прово­дяться виключно державними спеціалізованими установами, мо­жуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо- кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому законом.

Судовим експертом може бути лише особа, яка внесена до державного реєстру атестованих експертів. Державний реєстр створюється й ведеться Міністерством юстиції України відповідно до Порядку ведення державного Реєстру атестованих судових екс­пертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2012 № 492/5^[54]. Реєстр - це офіційна електронна база даних, що ведеться з метою створення інформаційного фонду про осіб, які отримали в порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу», кваліфікацію судового експерта. Реєстр складається з відомостей про атестованих судових експертів Міністерства юсти­ції України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Адміністрації Державної прикордонної служби України. Відомості про атестованих судових експертів, що містять­ся в Реєстрі, розміщуються на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України.

Права та обов'язки судового експерта визначаються ГПК Укра­їни та Законом України «Про судову експертизу». Згідно зі ст. 69 ГПК України судовий експерт може призначатися судом або залу­чатися учасником справи. Порядок призначення та проведення експертизи визначений ст. 98-107 ГПК України.

Експерт зобов'язаний надати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання; з'явитися до суду на його виклик та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. Експерт не має права передору­чати проведення експертизи іншій особі. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Експерт має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи;

2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матері­алів і зразків, якщо експертиза призначена судом;

3) викладати у висновку експертизи виявлені під час її прове­дення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що сто­суються предмета і об'єктів дослідження;

5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків;

6) користуватися іншими правами, що надані Законом України «Про судову експертизу»

7) на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом до суду.

Призначений судом експерт може відмовитися від надання ви­сновку, якщо наданих на його запит матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову по­винна бути вмотивованою.

Чинним законодавством передбачено участь у господарському процесі експерта з питань права. Як експерт із питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі у справі експерта з пи­тань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухва­люється судом. Експерт із питань права має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі в судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями, а також право на оплату послуг та компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду.

Експерт із питань права зобов’язаний з’явитися до суду на йо­го виклик, відповідати на поставлені судом питання, надавати роз’яснення. За відсутності заперечень учасників справи експерт із питань права може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з положеннями ст. 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права що­до: застосування аналогії закону, аналогії права; змісту норм іно­земного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлу­маченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іно­земній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміж­ний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити само­стійні висновки щодо відповідних питань.

Спеціалістом у господарському процесі є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосу­вання технічних засобів, і призначена судом для надання консуль­тацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов’язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографу­вання, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для про­ведення експертизи тощо).

Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмови­тися від участі в судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обстави­ни чи особливості доказів, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду.

Спеціаліст зобов’язаний з'явитися до суду на його виклик, від­повідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз'яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасників справи спеціаліст може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійс­нюється судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глу­хонімими.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому про­цесі за мовною ознакою. Відповідно до ст. 10 ГПК України суди використовують державну мову в процесі судочинства та гаранту­ють право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, користуючись послу­гами перекладача.

Особам, які беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечу­ється право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання й пояснення, заявляти клопотання й скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони во­лодіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Перекладачем, виходячи з його процесуального призначення, може бути особа, яка вільно володіє мовою господарського судо­чинства або іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка розуміє знаки глухого чи німого. Вільне володіння мовою означає, що особа не повинна зазнавати складнощів в усному чи письмово­му перекладі без звернення до словників. Окрім того, перекладач має бути обізнаний з правничою термінологією. Не виключається також використання подвійного перекладу, коли виникає необхід­ність перекладу з маловживаної мови чи на маловживану мову. Тоді мають бути залучені до участі у справі два перекладачі, один з яких володіє маловживаною мовою і здійснює переклад на одну із загальнопоширених мов, а другий перекладає із загальнопошире- ної мови на мову судочинства.

Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду. Участь перекладача, який володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими, є обов’язковою під час розгляду справи, одним із учасників якої є особа з порушенням слуху. Кваліфікація такого перекладача підт­верджується відповідним документом, виданим у порядку, встано­вленому законодавством.

Перекладач має право ставити питання з метою уточнення пе­рекладу, відмовитися від участі в судовому процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду.

Перекладач зобов’язаний з’являтися до суду на його виклик, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати прави­льність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їхню рідну мову або мову, якою вони володіють. За відсутності заперечень учасників справи перекладач може брати участь в судовому засіданні у режимі ві- деоконференції. Питання про призначення перекладача вирішу­ється судом за заявою особи, яка бере участь у справі.

Чинне процесуальне законодавство не передбачає спеціальних кваліфікаційних вимог до перекладача. Утім очевидно, що ним мають право виступати особи зі спеціальним дипломом або квалі­фікацією перекладача. Перекладач підлягає відводу у випадках, передбачених ст. 37 ГПК України. Крім того, перекладач за наявно­сті підстав для відводу зобов’язаний заявити самовідвід.

Питання для самоконтролю

1. Хто належить до учасників господарського процесу?

2. Хто є учасниками справи в господарському процесі?

3. Що означають терміни «процесуальна співучасть», «проце­суальне правонаступництво»?

4. Які види третіх осіб у господарському процесі? Яка мета їх участі у процесі?

5. Хто може бути представником у господарському процесі?

6. Хто належить до інших учасників господарського процесу?