§ 6. Процесуальне представництво у господарському процесі та його види справі через свого керівника або члена виконавчого органу, упов­новаженого діяти від її імен

відповідно до закону, статуту, поло­ження (самопредставництво юридичної особи), або через предста­вника. Держава, територіальна громада беруть участь у справі че­рез відповідний орган державної влади, орган місцевого самовря­дування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Процесуальне представництво характеризується такими рисами:

1) представник виступає від імені особи, яку він представляє;

2) представник здійснює права й обов'язки особи, яку він представляє, і в результаті своїх дій створює права та обов'язки для неї;

3) представник діє в інтересах особи, яку він представляє;

4) правова позиція представника не може суперечити правовій позиції особи, яку він представляє;

5) представник діє в обсязі повноважень, наданих йому відпо­відно до закону та договору.

Слід зазначити про дуалістичний характер правовідносин, які виникають у результаті представництва: одні - між самим довіри­телем і представником, інші - між представником і судом. Відноси­ни між представником і господарським судом регулюються норма­ми господарського процесуального права і мають процесуальний характер. Відносини представника й довірителя регулюються нор­мами матеріального права (цивільного, трудового) і є за своїм ха­рактером матеріально-правовими відносинами.

Види судового представництва у господарському процесі поділяються залежно від підстав виникнення такого представниц­тва. У зв'язку із цим є представництво законне та добровільне.

Законне представництво виникає внаслідок певних юриди­чних фактів із прямої вказівки закону. Залежно від юридичних фактів, що покладені в його основу, законне представництво мож­на поділити на три підвиди:

а) представництво фізичних осіб з огляду на факт батьківсь­ких чи опікунських відносин;

6) представництво фізичних осіб на підставі адміністративно­го акту;

в) представництво юридичних осіб на підставі прямої вказівки спеціального законодавства.

Інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб представляють у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадця­ти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, мо­жуть представляти у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучи­ти до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Повноваження законних представни­ків сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначен­ня опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Справи юридичних осіб ведуть у господарському суді їх органи (керівники або їхні заступники), що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом або положенням. Від імені юридич­них осіб, які мають складну структуру, у процесі можуть брати уч­асть відокремлені підрозділи, якщо юридичною особою їм надано право здійснювати повноваження сторони у справі. Відокремлені підрозділи - це філії, представництва та інші відокремлені підроз­діли, які не є юридичними особами, але здійснюють усі або частину функцій юридичної особи, для підтвердження яких у суді надають положення про відповідний підрозділ (та довіреність представника).

Юридичну особу за посадою може представляти її керівник, визначений статутними документами. Інші особи, які є штат­ними працівниками юридичної особи, можуть бути її представни­ками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи. Так, згідно зі ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Враховуючи, що юридична особа в будь-якому випадку набу­ває прав і має обов'язки, зокрема процесуальні, через свої органи, вона не може брати участь у справі інакше ніж через представника. Тільки через представника у справі беруть участь особи, яких у правовідносинах представляють їхні законні представники.

Добровільне представництво. Добровільне представництво виникає тільки з волі фізичної особи, юридичної особи та за зго­дою представника представляти інтереси в суді. Залежно від хара­ктеру взаємовідносин між представником і особою, яку він пред­ставляє, можна виділити:

а) договірне представництво, в основу якого покладені догові­рні відносини про представництво в господарському суді між пред­ставником і особою, яку він представляє;

б) громадське представництво, підставою виникнення якого є членство особи, яку представляють, у громадській організації (ці відносини врегульовані статутами громадських організацій).

Представником у суді може бути адвокат або законний пред­ставник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст. 59 ГПК України.

Згідно зі ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фі­зична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичною особою, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. В разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним на підставах, не пов’язаних із про­типравною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Згідно зі ст. 35 ЦК України пов­на цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка до­сягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування, за заявою заінтересованої особи, за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємни­цькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована підприємцем. У цьому випадку фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на всі цивільні права та обов’язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна ци­вільна дієздатність зберігається.

Органи та інших осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, пред­ставляють у суді їх посадові особи, крім випадків, коли такі органи та особи є стороною чи третьою особою у справі. Одна й та сама особа може бути одночасно представником кількох позивачів або кількох відповідачів, або кількох третіх осіб на одній стороні за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

У господарському процесі не можуть бути представником у суді; особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідан­ня, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок або є помічником суд­ді, який розглядає справу; особа, яка у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя; судді, прокурори, слідчі, працівники під­розділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є сто­роною або третьою особою у справі, чи як законні представники.

Особа, яка є представником, повинна мати належним чином посвідчені повноваження на ведення справи в суді. Відповідно до ст. 60 ГПК України Повноваження представників сторін та інших учасників справи залежно від виду представництва мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, свідоцт­вом про народження дитини або рішенням про призначення опіку­ном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвід­чена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рі­шення. Довіреність від імені юридичної особи видається за підпи­сом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповно­важеної на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або орде­ром, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали зазначених документів, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєд­нуються до матеріалів справи.

У разі подання представником заяви по суті справи в електрон­ній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електрон­ній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Якщо представник подає до суду заяви, скарги, клопотання, він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повно­важення, якщо у справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Представник, який має повноваження на ведення справи в су­ді, здійснює від імені особи, яку він представляє, всі її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчи­нення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ст. 61 ГПК України).

Підстави та порядок припинення представництва за довірені­стю визначаються ЦК України, а представництва за ордером - за­конодавством про адвокатуру. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю чи ор­дером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Довіреність повинна містити: зазначення особи, яка видає до­віреність; зазначення особи, якій видано довіреність; зазначення третьої особи, перед якою здійснюється представництво (у даному випадку - господарський суд); повноваження представника; строк дії довіреності; дату видачі довіреності; підпис особи, яка видала довіреність, а якщо довіреність видано юридичною особою, то й печатку юридичної особи. Строк дії довіреності встановлюється в ній. Якщо строк довіреності не встановлено, вона зберігає чинність до припинення своєї дії. Довіреність, у якій не вказано дати її вчи­нення, є нікчемною (ст. 247 ЦК України).

Довіреність може бути видана на представництво в конкрет­ній справі або на представництво в усіх справах у всіх чи певних судах. Представник за довіреністю має право вчиняти всі процесу­альні дії, що їх має право вчиняти особа, яку він представляє, якщо в довіреності не застережені обмеження щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Термін дії довіреності не може перевищувати трьох років. Як­що строк у довіреності не вказано, вона зберігає чинність протягом року з дня її видачі. Довіреність, в якій не вказана дата її видачі, не дійсна.