§ 3. Процесуальна співучасть у господарському процесі. Процесуальне правонаступництво. Заміна неналежного відповідача

Позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Співучасни­ки іменуються або співпозивачами (якщо вони виступають на сто­роні позивача), або співвідповідачами (на стороні відповідача).

Інститут процесуальної співучасті виникає як наслідок існу­вання множинності осіб у матеріальних правовідносинах на сторо­ні боржника чи кредитора. Це може бути пов'язано із солідарною відповідальністю осіб у зобов'язанні. Участь у справі кількох пози­вачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох пози­вачів або відповідачів;

2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів вини­кли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Процесуальна співучасть на стороні боржника може, напри­клад, виникнути з таких вимог цивільного законодавства:

- згідно зі ст. 124 ЦК України у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення;

- згідно зі ст. 140 ЦК України учасники товариства з обмеже­ною відповідальністю, які не повністю внесли вклади, несуть солі­дарну відповідальність за його зобов'язаннями в межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників;

- згідно зі ст. 151 ЦК України учасники товариства з додатко­вою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу;

- згідно зі ст.

- згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зо­бов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відпові­дають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки;

- згідно зі ст. 1123 ЦК України за договором комерційної кон­цесії за вимогами, що пред'являються до користувача як виробни­ка продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відпові­дає солідарно з користувачем;

- згідно зі ст. 1141 ЦК України з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідаль­ність за невиконаними спільними зобов’язаннями щодо третіх осіб;

- згідно зі ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або без­діяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповіда­льність перед потерпілим.

Слід відрізняти подання позову до кількох відповідачів, які со­лідарно відповідають за зобов’язанням, коли до всіх відповідачів пред’являється одна вимога, від об’єднання позовів, коли до кож­ного з відповідачів пред’являється самостійна вимога.

Процесуальна співучасть на стороні позивача є можливою у таких випадках:

- згідно зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільно­му майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позо­ву інших співвласників;

- згідно зі ст. 1135 ЦК України учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спіль­них справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього пра- вочину було необхідним в інтересах усіх учасників.

ГПК України встановлює процесуальну самостійність кожного зі співучасників, тобто кожен із них самостійно й незалежно від інших співучасників реалізує процесуальні права та виконує обов’язки. Співучасники мають право доручити ведення справи одному зі співучасників. Таке доручення може бути реалізоване призначенням спільного представника для ведення справи в суді через видачу йому відповідної довіреності.

Від процесуальної співучасті слід відрізняти подання позову органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Ці особи при зверненні до суду з позо­вом не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, не ма­ють власного матеріально-правового інтересу, а тому не можуть вважатися процесуальними співучасниками з позивачем.

Процесуальне правонаступництво. У разі смерті або оголо­шення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випа­дках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому про­цесі до вступу у справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник за­мінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу (ст. 52 ГПК України).

Оскільки правонаступництво можливе на будь-якій стадії про­цесу, правонаступник також має право звернутися до господар­ського суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Правонаступництво основане на юридичних фактах цивільно­го права та відображає взаємозв’язок матеріального і господар­ського процесуального права. Можливість процесуального право- наступництва визначається можливістю правонаступництва в ма­теріальному праві.

Процесуальне правонаступництво підпорядковується певним правилам, порядок його здійснення регулюється законом. Про здійснену заміну учасника судового процесу обов’язково зазнача­ється в описовій частині рішення суду, ухваленого по суті справи, навіть якщо раніше про це вже йшлося у відповідній ухвалі. Для допуску у справу правонаступника необхідно пред’явити суду до­кази правонаступництва, тобто докази, що свідчать про правона- ступництво в матеріальних правовідносинах. Відновлюючи прова­дження у справі, суд постановляє ухвалу. Коли правонаступництво в матеріальному праві настає стосовно декількох осіб, то вступ кожного з них у процес залежить від волі кожного з тих, кого суд зобов’язаний сповістити про процес.

Процесуальне правонаступництво фізичних осіб має свої особ­ливості. Стосовно фізичних осіб - підприємців та учасників корпо­ративних відносин, котрі є сторонами у справах або третіми особа­ми, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, таке право- наступництво можливе за одночасної наявності двох умов: по- перше, коли відповідні правонаступники мають аналогічний пра­вовий статус (зокрема фізичних осіб - підприємців чи учасників корпоративних відносин); по-друге, існування такого статусу на момент вирішення господарським судом питання про процесуальне

правонаступництво, сама лише можливість виникнення правона- ступництва в майбутньому (наприклад, через передбачуване успа­дкування майна та виникнення в іншої особи у зв'язку з цим кор­поративних прав) не може братися господарським судом до уваги.

У разі відсутності відповідних умов для вибуття фізичної осо­би зі спірних правовідносин провадження у справі підлягає припи­ненню на підставі п.

На період до вступу у справу правонаступника у разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою із самостійними вимогами щодо предмета спору, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.

Заміна неналежного відповідача. Залучення до участі у справі співвідповідача. Під час підготовчого провадження або до початку першого судового засідання у разі розгляду справи за пра­вилами спрощеного позовного провадження може виявитися, що позов подано до тієї особи, яка не повинна відповідати за позовом, тобто відповідач є неналежним. Неналежним відповідачем у справі є особа, яка не повинна відповідати за позовом, тобто за нормами матеріального права не має обов'язку перед позивачем. Суд у та­кому разі за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд першої інстанції також має право за клопотанням позива­ча до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній спів­відповідача.

Після спливу строків, зазначених вище, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відпові­дача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відпо­відача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається споча­тку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним унаслідок необгрунтованих дій позивача.

Інститут заміни неналежного відповідача в господарському процесі має важливе практичне значення, оскільки дозволяє розг­лянути справу й вирішити її по суті з найменшою витратою проце­суальних засобів, а також скоротити час проведення процесу.

Заміна позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні ви­моги на предмет спору, нормами ГПК України не допускається. Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що позов подано неналежним позивачем, суд повинен ухвалити рішення про відмо­ву в позові. Законом може бути визначено коло осіб, які мають пра­во звертатися до суду, тобто належних позивачів, наприклад:

- згідно зі ст. 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті (визнання су­дом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допу­щені під час її створення порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, установлених законом), може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учас­ником юридичної особи;

- згідно зі ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду креди­тор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії;

- згідно зі ст. 213 ЦК України на вимогу однієї чи обох сторін правочину суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Основними відмінними рисами заміни сторони її правонаступ­ником від заміни неналежного відповідача є такі:

- підстава для заміни особи її правонаступником виникла під час судочинства, тоді як підстава залучення належного відповідача існувала до відкриття провадження у справі;

- права та обов’язки правонаступнику сторони переходять від особи, яка вибула із процесу. В разі заміни неналежного відповіда­ча належний є незалежним у своєму процесуальному становищі.