§ 4. Процесуальне правонаступництво

Під час розгляду цивільної справи у спірних матеріальних пра­вовідносинах може змінитися одна чи обидві сторони. В такому випадку виникає також питання і про відповідну заміну у процесу­альних правовідносинах.

Заміна сторони або третьої особи у цивільному судочинстві, коли їх матеріальні та процесуальні права й обов\'язки переходять до інших осіб, називається процесуальним правонаступництвом.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається ви­буття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин

53майнового характеру. Якщо певні правовідносини носять особис­тий характер (наприклад, при стягненні аліментів, призначенні пенсії, поновленні на роботі), то правонаступництво у них не допускається.

Заміна сторони чи третьої особи можлива у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи борж­ника у зобов\'язанні (при відступленні права вимоги, переведенні боргу тощо), а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір.

Суд може залучити до участі у справі правонаступника на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. 1 ст. 37 ЦПК України).

Доказом права зайняти процесуальне становище особи, яку за­мінює правонаступник, може бути свідоцтво про право на спад­щину, установчі документи, відповідний договір, інші документи, що підтверджують перехід прав та обов\'язків щодо спірних мате­ріальних правовідносин, які передані на розгляд суду.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступни­ка, обов\'язкові для нього так само, як вони були обов\'язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 37 ЦПК України). Крім того, право­наступники набувають усіх нездійснених і нереалізованих прав попередника на час вступу до справи та, виходячи із принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися.

У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, коли такі особи були стороною у справі, суд зобов \'язаншї зупини­ти провадження у справі до залучення до участі у ній правонасту­пника (ч.

Процесуальне правонаступництво схоже за своєю правовою природою із заміною неналежної сторони. Водночас вони мають суттєві відмінності одне від одного, а саме:

1) процесуальне правонаступництво можливе стосовно позива­ча, відповідача і третьої особи, а заміна неналежної сторони - ли­ше стосовно відповідача;

2) при процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов\'язковими для наступника. При за­міні неналежного відповідача його дії не викликають ніяких пра­вових наслідків для належного відповідача;

3) після вступу у справу правонаступника її розгляд продовжу­ється, а після заміни відповідача новий відповідач може клопотати про розгляд справи спочатку;

54

4) процесуальне правонаступництво є можливим на всіх стадіях цивільного процесу, а заміна неналежного відповідача лише до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Практичні завдання

1. Вирішіть питання про процесуальну правоздатність і дієздатність осіб у наступних ситуаціях:

а) Іванов за рішенням суду визнаний недієздатним. Чи може він подати до суду заяву про поновлення його в дієздатності?

б) Петрова (16 років) уклала шлюб із Сухановим (17 років). Чи може Петрова подати позов про стягнення аліментів з чоловіка?

в) Сидорову 15 років, батьки жорстоко з ним поводяться (б\'ють, обража­ють тощо). Чи може він подати до суду позов про позбавлення його батьків батьківських прав?

2. Семенову були завдані легкі тілесні пошкодження в результаті нападу на нього собаки, яка належала Миколайчуку. Семенов звернувся до суду з позовом до Миколайчука про відшкодування моральної шкоди. До ухва­лення рішення суду Семенов помер. Як правонаступників позивача суддя залучив до участі у справі його спадкоємців - дружину й сина.

Дайте оцінку діям судді.

Список рекомендованої літератури

1. Гетманцев О. В. Громадяни як сторони у цивільному процесі України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський ун-т ім. Тараса Шев­ченка.-К., 1997.-23с.

2. Кулаков Г., Орловская Я. Обязанности сторон в гражданском процессе // Российская юстиция.-200!.-№ 4.- С. 22-23.

3. Цюра Т. Сторони як основні «процесуальні противники» в процесі до­казування в цивільних справах // Право України.- 2002.- № 3,- С. 102-106.