Поняття процесуальних строків та їх значення в адміністративному процесі

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов’язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своє­часне здійснення прав і обов’язків, визначають момент настан­ня чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії.

Надаючи важливе значення правовому регулюванню су­спільних відносин у часі, О. В. Кузьменко зазначає, що «Право — як система правових норм і суспільних відносин — являє собою об’єктивну реальність, яка існує в часі»^[172]. Вітчизняні до­слідники П. М. Рабінович, А. В. Баб’як, В. В. Луць, В. Т. Ма- ляренко однозначно вказують на важливість строків у праві, з настанням або закінченням яких пов’язані певні дії, що мають юридичне значення для реалізації і захисту прав і законних ін­тересів учасників правовідносин. Тільки юридичні норми здат­ні встановлювати чітко окреслені строки виконання дозволених або необхідних дій, пов’язувати з їх закінченням обов’язкові наслідки^[173].

У цьому зв’язку найважливішою гарантією забезпечення прав учасників адміністративного процесу є строковість проце­суальних дій, які мають свої часові межі, визначені процесуаль­ним законодавством. Це означає, що будь-яка процесуальна дія має відбуватися своєчасно з дотриманням всіх принципів адміністративного процесу в часових межах, встановлених за­коном, а у передбачених законодавством випадках — встанов­лених судом, органом владних повноважень (посадовою осо­бою) для здійснення процесуальних дій учасниками адміністра­тивного процесу.

Законодавством України визначено, що процесуальні строки — це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчи­няються процесуальні дії (ст. 101 КАСУ). Аналогічне визначен­ня поняття процесуальних строків дається у Цивільному про­цесуальному кодексі України (ст. 67), Господарському проце­суальному кодексі України (ст. 50) та інших нормативно-процесуальних актах. Це визначення, принаймні, дає змогу говорити про наявність двох груп (видів) строків. До першої групи належать строки, встановлені законом, до другої групи — строки, тривалість і межі яких визначаються судом, органом владних повноважень (посадовою особою), іншим уповноваженим органом.

Процесуальні строки визначаються годинами, днями, міся­цями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 101 КАСУ, статті 37—39, 263 КУпАП). Порядок і умови перебігу і обчислення процесуального строку визначені ст. 103 КАС України, правила якої можуть бути застосовані й повинні застосовуватися для будь-яких проваджень в адміністративному процесі за винят­ком проваджень, пов’язаних з адміністративним затриманням фізичної особи, коли йдеться про тимчасове позбавлення волі, що зачіпає суттєві інтереси особи, коли перебіг процесуального строку починається з моменту доставлення особи до органу внутрішніх справ. Щодо інших умов обчислення процесуаль­ного строку, то варто навести зміст ст. 103 КАС України.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний його початок.

Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Наприклад, пер­шого грудня 2006 р. судом притягнуто особу до адміністратив­ної відповідальності з накладенням на неї стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами стро­ком на два роки. В даному випадку обмеження, пов’язані зі стягненням, тобто час дії стягнення, закінчується першого грудня 2008 р.

Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповід­не число останнього місяця цього строку. Наприклад, судом накладено на особу адміністративне стягнення у вигляді ви­правних робіт першого грудня 2006 р. строком на два місяці. В цьому випадку час дії стягнення закінчується першого лютого 2007 р.

Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, при­падає на такий місяць, що відповідного числа немає (напри­клад 31 число), то строк закінчується в останній день цього місяця (30 числа чи 28/29 лютого).

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на пев­ний день, вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший піс­ля нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчен­ня позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або гро­шові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній

справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня по­новлення провадження.

Водночас обчислення строків у справах, пов’язаних з вибор­чим процесом чи процесом референдуму, мають певні особли­вості. Строки у таких провадженнях обчислюються днями і го­динами. Останнім днем строку, який має закінчитися з настан­ням певної події (виборів, наприклад), є день, що передує дню вказаної події. Днем бездіяльності є останній день встановлено­го законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду (ст.

Законами може бути визначено інший порядок обчислення строків. Наприклад, строк адміністративного затримання об­числюється з моменту доставлення правопорушника до при­міщення органу внутрішніх справ, сільської, селищної ради, іншого приміщення для складання протоколу, а особи, яка була у стані сп’яніння — з часу її витвереження (ч. 5 ст. 263 КУпАП); для адміністративного арешту — з моменту ад­міністративного затримання (ч. 2 ст. 327 КУпАП). У всіх ви­падках процесуальні строки точно визначені законом і не під­лягають жодній зміні. Дотримання цих вимог забезпечує за­конне та своєчасне вирішення конкретної адміністративної справи.

Таким чином, процесуальним строком визнається визначе­ний законом або судом чи органом владних повноважень пе­ріод часу, з перебігом якого учасники адміністративних про­ваджень виконують відповідні дії, спрямовані на виникнення, зміну та припинення адміністративно-процесуальних відносин щодо визнання, реалізації та забезпечення прав і законних ін­тересів фізичних чи юридичних осіб.

7.2.