§ 3. Позов у господарському процесі: ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ. ВИДИ ПОЗОВІВ

Позов та позовне провадження - центральні категорії цивіліс- тичного процесу. Історично першим - й універсальним за своєю природою - виникло саме позовне провадження як форма існуван­ня цивільного процесу в римському праві.

Предметом позовного провадження традиційно виступає спір про суб’єктивне цивільне право (в широкому розумінні). Тобто в порядку позовного провадження предметом судового розгляду є спірні матеріальні правовідносини, взаємне становище учасників яких характеризується рівноправністю та диспозитивністю.

Позов можна визначити як пред’явлену через суд до відповідача у встановленій законом процесуальній формі матеріально-правову вимогу про відновлення порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

У позові прийнято виділяти складові елементи, що визнача­ють зміст та індивідуалізують його, а саме:

- предмет позову;

- підставу позову;

- зміст позову.

Предмет позову - матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Від предмета позову слід відрізняти предмет спору, який прийнято називати об’єктом позову. Це те матеріальне благо, отримання якого вимагає позивач, наприклад конкретне майно, грошові кошти, майнове право тощо. Об’єкт позову також можна змінити шляхом зміни розміру позовних вимог, однак при цьому предмет позову не змінюється.

Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Коло юридичних фактів, що входять до підстави позову, спо­чатку вказується позивачем у позовній заяві. Якщо позивач непов­но вказав ці факти, суд вправі запропонувати йому доповнити під­ставу позову, надати докази на підтвердження наявності або відсу­тності тих юридично значущих фактів, які позивач не зазначив. Юридичне обґрунтування пред’явленої позовної вимоги в доктри­ні процесуального права традиційно не вважається підставою по­зову, проте вимогами п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, щоб у позовній заяві, крім обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, були зазначені й правові підстави позову.

Зміст позову - спосіб судового захисту, який позивач обрав для захисту свого права і який позивач просить господарський суд за­стосувати. У позовній заяві обов’язково має бути зазначений зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, пе­редбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який пози­вач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кіль­кох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК)

У змісті позову виявляється його процесуально-правова сто­рона. Зміст позову визначається позивачем, виходячи зі способу судового захисту, передбаченого законом.

Виділення елементів позову має таке значення:

- елементи позову індивідуалізують позов, дозволяють вста­новити тотожність позовів, яка має значення для недопущення існування декількох судових рішень за одним спором;

- виділення елементів позову необхідне для здійснення судом контролю за реалізацією позивачем свого процесуального права на зміну позову.

- підстава позову визначає предмет доказування у справі, встановлюючи межі обов'язку позивача з доведення фактів, на які він посилається для обґрунтування своїх вимог;

- предмет і підстава позову визначають межі судової діяльнос­ті: суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог.

Позови класифікуються за різними підставами:

1) за процесуальною метою, змістом позову (процесуально- правова класифікація позовів);

2) за об'єктом захисту (матеріально-правова класифікація);

3) за характером захисту інтересу в господарському процесі.

За процесуально-правовим критерієм позови класифікуються на позови про визнання, про присудження, перетворювальні позови.

У тих випадках, коли вимога позивача до відповідача спрямо­вана на присудження до виконання на користь позивача обов'язку, що випливає зі спірних правовідносин, мова йде про позови про присудження, або так звані виконавчі позови. Позови про прису­дження - вимоги, за якими відповідач зобов'язаний передати речі або грошові кошти, наприклад позов про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням підрядником своїх зобов'язань. Ці позови є найбільш поширеними в судовій практиці.

Позов про визнання - позов, який спрямований на офіційне ви­знання, встановлення судом наявності або відсутності правовідно­син. Оскільки рішенням суду за цими позовами встановлюється існування або відсутність спірних правовідносин, ці позови нази­вають також установчими позовами.

Позови про визнання поділяються на позови про визнання по­зитивні, коли вони спрямовані на визнання наявності спірного права (позови про визнання права власності), і позови про визнан­ня негативні, коли вони спрямовані на визнання відсутності спір­ного права (позови про визнання правочину недійсним та ін.).

Позови про присудження та про визнання не вносять перетво­рень в існуючі правовідносини. Після ухвалення судового акта во­ни залишаються без змін (декларативні позови). На відміну від декларативних позовів судові акти за перетворювальними позова­ми змінюють існуючі до судового процесу правовідносини.

Перетворювальні позови - позови, які характеризуються таки­ми способами захисту, як зміна або припинення спірних правовід­носин. У судовому процесі з розгляду перетворювального позову

Глава 10. Позов у господарському процесі. Забезпечення позову реалізується право особи на зміну правовідносин, що не може бути здійснено без рішення суду.

Судове рішення за таким позовом виступає юридичним фак­том матеріального права, яке змінює структуру правовідносин, наприклад позов про зміну договору.

Характерною рисою перетворювальних позовів є те, що судові рішення за ними не можуть бути реалізовані примусовим шляхом. Судові акти самі по собі містять акт виконання - перетворюють спірні правовідносини. Перетворювальні позови можливі, якщо правовідносини відповідно до законодавства можуть бути змінені або припинені тільки судом; необхідність звернення до суду ви­кликана відсутністю згоди однієї зі сторін на зміну або припинення правовідносин, наприклад на зміну чи розірвання господарського договору.

За матеріально-правовою ознакою позови поділяють на позо­ви, що випливають із цивільних, господарських, земельних, корпо­ративних та інших правовідносин. Практично це необхідно для судової статистики, на її підставі здійснюється узагальнення судо­вої практики за окремими категоріями господарських справ.

За характером інтересу, який захищається, позови в господар­ському процесі можна поділити на особисті, позови на захист інте­ресів інших осіб, державних і громадських інтересів та непрямі позови. Підставою для такої класифікації є питання про вигодона- бувача за відповідним позовом. Так, особисті позови спрямовані на захист позивачем власних інтересів, і, відповідно, він є безпосеред­нім вигодонабувачем. Позови на захист прав іншої особи спрямо­вані на захист суб’єктивних прав не особи, яка подає позов, а інших осіб, чиї інтереси захищаються в суді, які й будуть вигодонабува- чами. Позови на захист публічних та державних інтересів спрямо­вані в основному на захист майнових прав держави або ж інтересів суспільства, при цьому вигодонабувачем виступає держава або суспільство в цілому. Непрямі (похідні) позови подаються акціоне­рами і спрямовані на захист прав акціонерного товариства. Виго- донабувачем виступає акціонерне товариство, а побічно - акціоне­ри. Так, відповідно до ст. 54 ГПК України власник (учасник, акціо­нер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків стату­тного капіталу товариства (крім привілейованих акцій) або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшко­дування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.