§ 6. Забезпечення позову в господарському процесі (поняття та підстави). Заходи забезпечення позову

Інститут забезпечення позову є засобом, що гарантує вико­нання майбутнього рішення господарського суду. Необхідність у застосуванні заходів забезпечувального характеру виникає тоді, коли є реальна загроза того, що відповідач діятиме недобросовісно або коли невжиття таких заходів зробить неможливим виконання судового рішення.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унемож­ливити виконання рішення суду або ефективний захист, або понов­лення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 136 ГПК України).

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим пору­шенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юри­дичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, в апеляційному чи в касаційному порядку.

Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхи­лено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо зміни­лись певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона по­вторного звернення до господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також ін­ших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення по­зову та предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний та­кий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу^[62].

Законом передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову залежно від характеру вимог позивача. Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знахо­дяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- встановленням обов'язку вчинити певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспір- ному порядку;

- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнан­ня права власності на це майно або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

- передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечен­ня морської вимоги;

- іншими заходами, необхідними для забезпечення ефектив­ного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються вищенаведеними заходами.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів- мірними із заявленими позивачем вимогами.

Законом установлено і певні обмеження щодо застосування заходів забезпечення позову. Так, не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників госпо­дарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосують­ся предмета спору;

2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників гос­подарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учас­ників у загальних зборах товариства, визначення правомочності за­гальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пок­ладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рі­шень, актів Національного банку України, а також установлення для Національного банку України, його посадових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії.

Не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом:

1) накладення арешту на майно або грошові суми, що нале­жать відповідачу;

2) заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.

Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або пе­рехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодав­ством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізич­них осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому пере­дані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких зале­жить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом установлення заборони на внесення змін до стату­ту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав ін­ших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених ч. 9 ст. 137 ГПК України, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов’язаних із предметом спору.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Для порушення перед судом питання щодо вжиття заходів за­безпечення позову учасник справи має подати до суду заяву про за­безпечення позову відповідно до положень ст. 138, 139 ГПК України.

Господарське процесуальне законодавство передбачає певну процедуру застосування заходів забезпечення позову.

За необхідності позов може бути забезпечений не повною мі­рою, а частково, наприклад, коли він складається з декількох ви­мог, а забезпечення потребують тільки окремі його вимоги.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позо­ву суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирі­шує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпечен­ні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпе­чення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної іні­ціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.