§ 2. Правові заходи забезпечення радіаційної безпеки: поняття та класифікація

Ядерна та радіаційна (радіоекологічна) безпека як складова еко­логічної безпеки забезпечується шляхом реалізації комплексу орга­нізаційних, правових, технічних, політичних, економічних, виховних 186

та інших заходів.

Залежно від спрямованості заходи щодо забезпечення радіаційної безпеки можна поділити на попереджувальні та ліквідаційно- відновлювальні.

Мета попереджувальних заходів — попередження перевищення допустимих меж радіаційного впливу на населення та довкілля, ви­никнення радіаційної небезпеки в цілому.

Перш за все слід наголосити, що дотримання норм, правил і стан­дартів з ядерної та радіаційної безпеки як критеріїв, вимог і умов забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії є обов’язковим на всій території України при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії.

Крім того, використання ядерних установок та джерел іонізуючо­го випромінювання на території України базується на дозвільному принципі.

Дозвіл на кожен окремий вид діяльності надається лише одним уповноваженим на це Президентом України органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Забороняється здійснення будь-якої діяльності, пов’язаної з ви­користанням ядерних установок та джерел іонізуючого випроміню­вання, юридичними чи фізичними особами, які не мають дозволу, виданого у встановленому порядку. Доцільно наголосити, що джере­лом іонізуючого випромінювання є фізичний об’єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний при­стрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання (ст.

Певні попереджувальні заходи щодо забезпечення радіаційної без­пеки повинні здійснюватися і при розміщенні, будівництві, введенні в експлуатацію ядерних установок та об’єктів, призначених для по­водження з радіоактивними відходами, яке здійснюється державними приймальними комісіями, а також закриття сховищ для захоронения. Техніко-економічне обґрунтування і проекти будівництва, реконструк­ції, зняття з експлуатації, матеріали, які містять обґрунтування безпеки, зміни вимог та лімітів безпеки ядерних установок та об’єктів, призна­чених для поводження з радіоактивними відходами, підлягають обов’язковій державній експертизі. Державну експертизу ядерної і ра­діаційної безпеки ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, проводить орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки (ст.

Орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки видає ліцензії на будівництво ядерних установок і сховищ для захо­ронения радіоактивних відходів лише за наявності плану заходів щодо зняття їх з експлуатації, визначення обсягу радіоактивних відходів і поводження з ними, позитивних висновків державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки, актів інспекційного обстеження та документів про перевірку обґрунтування безпеки в рамках відповід­ної дозвільної процедури. Будівництво ж ядерної установки чи схо­вища для захоронения радіоактивних відходів без наявності ліцензії органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки при­пиняється за рішенням цього органу з відшкодуванням замовником завданих навколишньому природному середовищу збитків та віднов­ленням колишнього його стану, а також накладанням штрафу. Ліцен­зія на експлуатацію ядерної установки чи об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, надається органом держав­ного регулювання ядерної та радіаційної безпеки після завершення будівництва відповідно до проекту та виконання робіт по введенню їх в експлуатацію. Обов’язковими умовами видачі ліцензії на екс­плуатацію ядерної установки є подання матеріалів обґрунтування ядерної і радіаційної безпеки, а також надання фінансових гарантій щодо відшкодування можливої ядерної шкоди.

Крім того, законодавством забороняється експлуатація ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними речовинами, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також проведення особливих робіт з використання ядерних матеріалів у будь-якій формі та під час їх виробництва, використання, перероб­лення, транспортування або зберігання, якщо не вжито заходів для виконання вимог до забезпечення фізичного захисту, рівень якого має відповідати міжнародним договорам, учасником яких є Україна (ст. 61 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну без­пеку»).

На територіях, де розташовані ядерні установки та об’єкти, при­значені для поводження з радіоактивними відходами, також повинна забезпечуватися радіаційна безпека. У місцях розташування ядерної установки чи об’єкта, призначених для поводження з радіоактивними відходами, може бути встановлено особливий режим території. Так, у місцях розташування ядерної установки чи об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, встановлюються санітарно-захисна зона і зона спостереження, на території яких по­винен здійснюватися контроль за радіаційним станом (ст. 45 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»). Крім того, у санітарно-захисній зоні забороняється розміщення жилих будинків та громадських споруд, дитячих та лікувально-оздоровчих установ, а також промислових підприємств, об’єктів громадського харчування, допоміжних та інших споруд, не пов’язаних із діяльністю ядерної установки або об’єкта, призначеного для поводження з радіо­активними відходами. Використання для народногосподарських цілей земель і водоймищ, розташованих у санітарно-захисній зоні, можли­ве лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та раді­аційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов’язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється. На території ядерної установки персонал, відві­дувачі, їх транспортні засоби можуть бути оглянуті посадовими осо­бами підрозділу охорони з використанням спеціальних засобів ви­явлення боєприпасів, зброї, радіоактивних, отруйних та наркотичних речовин, інших предметів, за допомогою яких можливе вчинення диверсійних та терористичних актів. Без дозволу експлуатуючої ор­ганізації забороняються відео-, кіно-, фотозйомки інженерних та технічних засобів охорони ядерних установок.

З метою захисту населення від впливу іонізуючого випроміню­вання розробляється регіональна програма захисту згідно з щорічною оцінкою стану захисту людини від впливу іонізуючого випроміню­вання на відповідній території, яка повинна включати певні заходи: пошук і виявлення джерел та шляхів, що спричиняють вплив іонізу­ючого випромінювання на людину; реалізацію заходів щодо знешко­дження джерел і шляхів, що спричиняють вплив іонізуючого випро­мінювання на людину, та (або) захисту від цього впливу людини; впровадження пунктів радіаційного контролю продуктів харчування на ринках і в інших місцях їх масової реалізації; організацію постів індивідуальних дозиметричних вимірювань згідно з нормативами, визначеними відповідними центральними органами виконавчої влади; надання населенню безоплатних консультацій з питань захисту від впливу іонізуючого випромінювання, радіаційного контролю, дезак­тивації предметів побуту; прокат, ремонт, атестацію та обслуговуван­ня побутових приладів радіаційного контролю; створення умов для проведення дозиметричних обстежень, радіометричних та дезакти- ваційних робіт на замовлення населення (ст. 12 «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 14 січня 1998 р. [2]). Порядок розроблення регіональних програм захисту населення від впливу іонізуючих випромінювань визначається постановою Кабіне­ту Міністрів України [9]. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного регулювання діяльності з вико­ристання джерел іонізуючого випромінювання» від 16 листопада 2000 р. [11] в Україні створено реєстрові центри, які здійснюють збір інфор­мації про джерела іонізуючого випромінювання, що надходить від реєстрантів (юридичних або фізичних осіб, які звертаються до Дер­жавного регістру джерел іонізуючого випромінювання для здійснен­ня державної реєстрації джерел іонізуючого випромінювання) у вигляді реєстраційних карток.

відуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілі- зіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених ст. 5 зазначеного Закону основ­них дозових меж опромінення незалежно від умов і шляхів форму­вання цих доз.

Певні попереджувальні заходи безпеки здійснюються і стосовно суден, космічних та літальних апаратів з ядерними установками або джерелами іонізуючого випромінювання. Адміністрація порту Укра­їни, до якого дозволено заходження суден та інших плавзасобів з ядер­ними установками або джерелами іонізуючого випромінювання, повинна мати план заходів щодо захисту персоналу порту та інших осіб, що перебувають на території та в акваторії порту, на випадок аварії з такими суднами або плавзасобами та забезпечувати у разі необхідності його реалізацію. Відповідальність за здійснення плану заходів щодо захисту населення на випадок такої аварії покладається на адміністрацію порту та місцеві органи державної влади і само­врядування. Судна та інші плавзасоби з ядерними установками або джерелами іонізуючого випромінювання, що зазнають лиха, можуть заходити в будь-який визначений переліком порт України з поперед­нім оповіщенням адміністрації порту. Забороняється скидання радіо­активних речовин у води океанів, морів, рік і внутрішніх водойм із суден та інших плавзасобів у розмірах, що перевищують межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з ядерної і радіаційної безпеки.

Оповіщення держав, розташованих у зоні можливого радіаційно­го впливу в результаті радіаційного інциденту на суднах та інших плавзасобах з ядерними установками або джерелами іонізуючого ви­промінювання, здійснюється відповідно до міжнародних угод та актів законодавства України. Під час проектування, будівництва та екс­плуатації космічних і літальних апаратів з ядерними установками або джерелами іонізуючого випромінювання на борту мають враховува­тись можливі аварії таких космічних та літальних апаратів, при цьо­му радіаційний вплив на людей і навколишнє природне середовище не повинен перевищувати меж, встановлених нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки. У разі виникнення несправності на борту космічного або літального апарату, який є влас- 192

ністю України, з ядерною установкою або джерелом іонізуючого випромінювання, що може спричинити незаплановане повернення радіоактивних речовин на Землю, оповіщення заінтересованих держав та подання їм у разі необхідності допомоги здійснюються відповідно до міжнародних угод та актів законодавства України. Адже відповід­но до Конвенції «Про ядерну безпеку» від 17 червня 1994 р. [8], ра­тифікованої Україною 17 грудня 1997 р., кожна зі сторін, що домов­ляються, має надавати відповідну інформацію для планування ава­рійного реагування з метою недопущення негативного впливу на населення відповідних держав. Оповіщення місцевих органів держав­ної влади і самоврядування та населення, подання в разі необхіднос­ті допомоги населенню здійснюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Окремим напрямом забезпечення раді­аційної безпеки є відповідні заходи при поводженні з радіоактивними матеріалами (джерелами іонізуючого випромінювання, ядерними матеріалами та радіоактивними відходами), дозвіл на перевезення яких надається лише за умови підтвердження сертифікатом безпеки упаковки; наявності дозволу санітарного нагляду на їх перевезення; наявності плану аварійних заходів під час перевезення; документаль­ного підтвердження того, що перевезення здійснюють особи, які мають достатні знання з радіаційного захисту; гарантування відшко­дування шкоди, яка може бути завдана внаслідок аварії; гарантування, що перевезення здійснюється транспортним засобом, який відповідає вимогам даного перевезення; гарантування того, що під час їх пере­везення їх приймання або передача здійснюється лише за наявності документів, оформлених у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 55 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»). Що ж до особливостей попереджувальних за­ходів при поводженні з радіоактивними відходами, то вони будуть розглянуті у наступних параграфах.

Ліквідаційно-відновлювальні заходи спрямовані на усунення про­явів радіаційної небезпеки. Перш за все йдеться про здійснення лік­відаційних робіт. Так, наприклад, у разі витоку з суден та інших плавзасобів радіоактивних речовин вище встановлених меж капітани або керівники команд цих суден та плавзасобів зобов’язані здійснити всі залежні від них заходи для припинення або обмеження витоку радіоактивних речовин, їх розповсюдження в навколишнє природне

середовище та невідкладно інформувати органи державного регулю­вання ядерної та радіаційної безпеки, інші судна (ст. 48 Закону Укра­їни «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»). До зазначеної групи заходів належить і відшкодування ядерної шкоди, а також застосування до винних осіб засобів державно-правового примусу у випадку порушення ними законодавства у сфері викорис­тання ядерної енергії та радіаційної безпеки.

Заходи щодо забезпечення радіаційної безпеки можна класифіку­вати і залежно від виду діяльності у сфері використання ядерної енергії. Так, доцільно визначити заходи щодо забезпечення: радіацій­ної безпеки при поводженні з ядерними матеріалами й експлуатації ядерних установок; захисту населення, середовища його перебування, персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання від радіаційного впливу; при поводженні з радіоактивними відходами тощо.