14.1. Поняття екологічної безпеки та правовий механізм її забезпечення

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є конституційним обов’язком держави, проголошеним у ст.

16 Основного закону держави. Основу поняття екологічної безпеки складає загальне поняття безпека. Державний стандарт України «Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення»^[212] надає визначення безпеки населення, матеріальних об’єктів, навколишнього середовища як відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди. Основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності визначені у Законі України «Про основи національної безпеки України», у ст. 1 якого національна безпека визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах, зокрема, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Під загрозами національній безпеці розуміються наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України^[213]. Серед актуальних загроз екологічній безпеці визначено: надмірний антропогенний вплив і високий рівень техногенного навантаження на територію України; негативні екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи; значний обсяг відходів виробництва та споживання і неналежний рівень їх вторинного використання, переробки та утилізації; незадовільний стан єдиної державної системи та сил цивільного захисту, системи моніторингу довкілля^[214].

Вагоме місце у системі національної безпеки займає екологічна безпека, наряду з зовнішньополітичною, економічною, енергетичною, інформаційною безпекою, кібербезпекою тощо. При цьому законодавець вживає терміни «національна безпека в екологічній сфері», «екологічна безпека». Безпосередньо визначення поняття правові норми не містять. І це незважаючи на те, що гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів визначено у числі пріоритетів національних інтересів України згідно ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України». А у правовій доктрині справедливо звертається увага на таку особливість екологічної безпеки як її суперпріоритетність^[215]. Безпосередньо поняття екологічної безпеки на законодавчому рівні закріплено у ст. 50 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», ч. 1 якої екологічну безпеку визначає як такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей.

Існують різні доктринальні підходи до визначення поняття екологічної безпеки. На думку В.І. Андрейцева, екологічна безпека як юридична категорія – це складова національної та транснаціональної безпеки, тобто такий стан розвитку суспільних правовідносин і відповідних їм правових зв’язків, за яких системою правових норм, інших державно-правових і соціальних засобів гарантується захищеність права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля, забезпечується регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності і запобігання погіршенню стану довкілля та інших наслідків, небезпечних для життя і здоров’я особи, суспільства і держави, яка потребує чіткої конституціоналізації в чинному законодавстві^[216].

Екологічна безпека визначається як: захист життя та здоров’я людини від наслідків техногенної діяльності і негативних впливів природного характеру; захист природних екосистем (безпечного стану природного середовища, включаючи перетворюючу діяльність людини), шкідливий вплив на які може безпосередньо або опосередковано призвести до негативного впливу на життя, здоров’я і умови проживання людей; обов’язкове наукове прогнозування впливу існуючих технологій, а також таких, що розробляються, на темпи науково-технічного прогресу, аналіз його наслідків для навколишнього природного середовища, тобто для умов проживання майбутніх генерацій людей^[217].

Дещо іншим є підхід, згідно з яким екологічна безпека визначається через призму відсутності небезпеки біологічним основам життя і здоров’я, розвитку людини[218]. Домінуючим у питаннях розуміння поняття екологічної безпеки є підхід, згідно з яким екологічна безпека визначається як певний стан (стан захищеності), зокрема, стан захищеності природних об’єктів і комплексів, життя й здоров’я людини, її майна та господарської діяльності від екологічних загроз^[219].

Особливе місце у системі екологічної безпеки займає екологічний ризик, який, як слушно відзначає В.І. Андрейцев, є істотною ознакою екологічної небезпеки або екологічно небезпечної діяльності, що відбиває її об’єктивну сутність – вірогідність настання небезпеки. Тому за характером свого походження він є віддзеркаленням об’єктивно здійснюваної екологічно ризикованої діяльності, що продукує доцільність відповідного режиму правового забезпечення у чинному законодавстві^[220]. Ризик є категорією, пов’язаною з процесом «реалізації небезпеки» суб’єктом. Ситуація «ризику» виникає лише тоді, коли в контакт із небезпекою вступає людина. Концепція безпеки населення й навколишнього середовища, практична діяльність у сфері управління ризиком (екологічний менеджмент) повинні бути побудовані таким чином, щоб суспільство в цілому одержувало найбільш доступну сукупність природних благ за мінімально можливої загрози своєму існуванню^[221]. Отже, екологічну безпеку доцільно розглядати як стан захищеності життя та здоров’я людини, її прав, свобод та інтересів, суспільства, держави, довкілля і природних об’єктів від екологічних загроз, з метою запобігання погіршення екологічної обстановки та інших наслідків.

Об’єктами екологічної безпеки є: людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи; суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність (ст.

3 Закону «Про основи національної безпеки України»). Суб’єктами забезпечення екологічної безпеки, згідно зі ст. 4 зазначеного закону, є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура України; Національне антикорупційне бюро України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; органи і підрозділи цивільного захисту; громадяни України, об’єднання громадян.

Екологічну безпеку прийнято класифікувати: за видами екологічних загроз: ядерна безпека – захищеність від ядерної та радіаційної загрози; хімічна безпека – захищеність від хімічних загроз; біологічна – захищеність від біологічних загроз; фізична – захищеність від небезпечних фізичних чинників тощо; за територіальною ознакою: глобальна – екологічна безпека всього людства; національна – екологічна безпека окремої нації; регіональна – екологічна безпека відповідної області чи району; місцева – екологічна безпека у межах окремого населеного пункту^[222]. За способом забезпечення виділяють: техногенно-екологічну, радіоекологічну, соціально-екологічну, природну, економіко-екологічну безпеку^[223].

Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки на законодавчому рівні в узагальненому вигляді визначені у Розділі XI Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. ст. 50-59). Частиною 2 ст. 50 зазначеного закону передбачено, що екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Норми Розділу XI Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначають: 1) правові заходи забезпечення екологічної безпеки під час здійснення екологічно небезпечних видів діяльності: а) у промисловості (ст.

51), на транспорті (ст. 56), у сфері військової діяльності (ст. 58); б) при застосуванні хімічних речовин (ст. 52), від шкідливого біологічного впливу (ст. 53), від шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення (ст. 54), у сфері поводження з відходами (ст. 55); 2) правові заходи забезпечення екологічної безпеки під час здійснення інших (окремих) видів діяльності: при здійсненні наукової та інноваційної діяльності (ст. 57), при розміщенні і розвитку населених пунктів (ст. 59).

Правові вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки надзвичайно різноманітні, містяться і в інших актах екологічного законодавства, а також нормативно-правових актах, що регулюють окремі види господарської та іншої діяльності. Реалізація заходів забезпечення екологічної безпеки, за чинним законодавством, покладена на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, громадян та громадські об’єднання.

<< | >>

↑

Источник: Екологічне право України: курс лекцій. / За редакцією доктора юридичних наук, професора кафедри аграрного, земельного та екологічного права НУ ОЮА Каракаша І.І. – Одеса:2020. – 321 с.. 2020

Еще по теме 14.1. Поняття екологічної безпеки та правовий механізм її забезпечення:

- Екологічне право України - Экологическое право Казахстана - Экологическое право Республики Беларусь - Экологическое право России -