§ 1. Поняття і сутність екологічної безпеки

Однією з найактуальніших проблем, які постають у процесі по­дальшої розбудови соціальної, правової держави в Україні, є забез­печення її екологічної безпеки. Остання визнається одним із головних, пріоритетних напрямів державної екологічної політики, невід’ємною умовою сталого економічного і соціального розвитку України.

Екологічна безпека, будучи також важливою складовою глобальної та національної безпеки, являє собою стан захищеності довкілля перш за все від порушення його екологічної рівноваги. Головна мета забез­печення екологічної безпеки полягає в підвищенні захищеності осо­бистості, її життя і здоров’я в умовах поглибленої екологічної кризи.

У цьому зв’язку виникають питання захисту життєво важливих інтересів громадян, суспільства і держави від внутрішніх та зовнішніх екологічних загроз. Це зумовлено передусім значним антропогенним впливом та техногенною перевантаженістю території України, на­явністю та необхідністю подолання негативних екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру, неефективним використанням при­родних ресурсів, широкомасштабним застосуванням екологічно шкід­ливих і недосконалих технологій, речовин, матеріалів, негативними

екологічними наслідками оборонної та військової діяльності, при­родними катаклізмами та іншими чинниками.

Ефективність забезпечення екологічної безпеки в Україні залежить від багатьох факторів: рівня правового регулювання відповідних суспільних відносин; належної правової регламентації екологічно небезпечної діяльності; наявності діючого механізму захисту еколо­гічних прав громадян (зокрема, права на екологічну безпеку); підви­щення рівня освіти та екологічної правосвідомості населення; розвит­ку екологічного законодавства та ступеня наукової розробки цієї проблеми тощо.

Термін «екологічна безпека» як різновид більш широкого понят­тя — «безпека», що походить від англійського слова «security», є са­мостійною складовою та обов’язковою передумовою національної і міжнаціональної безпеки.

Як бачимо, формулювання екологічної безпеки має принципові відмінності від визначення національної безпеки. Останнє передбачає не лише запобігання реальним та потенційним загрозам національним інтересам, у тому числі й екологічного характеру, а й їх виявлення та нейтралізацію. Екологічна безпека відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» спрямована лише на попередження екологічно негативних наслідків.

У законодавстві сформульовані й інші підходи до поняття еколо­гічної безпеки. Так, державний стандарт України «Безпечність про­мислових підприємств. Терміни і визначення» (ДСТУ 2156-93) [3] визначає безпеку населення, матеріальних об’єктів, навколишнього 10

середовища як відсутність неприпустимого ризику, пов ’язаного з можливістю заподіяння будь-якої шкоди. У такому випадку стандарт фактично виходить з концепції екологічної безпеки, основою якої є теорія екологічного ризику.

Екологічна безпека як багатоаспектне явище є об’єктом дослі­дження науковців різних галузей науки, у тому числі й юриспруденції. Так, В. І. Андрейцев, аналізуючи дану проблему, дійшов висновку про існування права екологічної безпеки як комплексної галузі еколо­гічного права, що тісно пов’язана не тільки із природоресурсним та природоохоронним правом, а й з іншими сферами правового регулю­вання діяльності, яка небезпечна для довкілля, здоров’я та життя людини.

Дискусійність та неоднозначність формулювання поняття еколо­гічної безпеки підкреслюють й інші правознавці. Так, Л. В. Струтинська- Струк пропонує з правової точки зору під екологічною безпекою розуміти стан захищеності навколишнього природного середовища та його елементів, обумовлений відсутністю недопустимого ризику заподіяння шкоди життю та здоров’ю людини і довкіллю в цілому. Такий стан досягається шляхом застосування системи правових, організаційно-управлінських, науково-технічних, економічних та інших засобів, за допомогою яких регулюється порядок здійснення діяльності, що є (або може бути) екологічно небезпечною, з метою попередження негативного впливу на довкілля [5, с. 9].