5.1 Державна система екологічної безпеки - запобігання і реагуван-

· · u · ···

ня на аварії, катастрофи та інші надзвичаині ситуації

Створення державної системи екологічної безпеки базується на принципах:

- організаційного об\'єднання зусиль державних і недержавних органів, причетних до проблем у цій сфері, на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, на основі відповідних нормативних актів;

- безумовного виконання вимог щодо гранично безпечних рівнів впливу на навколишнє природне середовище й вимог техногенно-екологічної безпеки;

- невиснажливого збалансованого природокористування;

- пріоритету охорони життя й здоров\'я людей над будь-якими іншими інтересами в державі;

- компенсації збитків, завданих здоров\'ю людей, навколишньому природному середовищу, власникам пошкодженого або знищеного в результаті надзвичайних ситуацій майна на основі чітко визначеної відповідальності та відповідного економічного механізму, включаючи систему страхування.

Основними завданнями державної системи екологічної безпеки є:

- розроблення перспективної політики у справі запобігання й реагування на надзвичайні ситуації та прийняття відповідних рішень;

- планування та керування процесами досягнення визначених показників техногенно-екологічної безпеки, прогнозування і виявлення потенційних джерел виникнення надзвичайних ситуацій, розроблення можливих сценаріїв розвитку подій та відповідних планів реагування на них, своєчасне інформування населення, місцевих органів влади про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, здійснення заходів щодо запобігання таким ситуаціям або пом\'якшення їх наслідків;

- створення, підтримка й забезпечення необхідного рівня готовності системи реагування на надзвичайні ситуації;

- забезпечення ефективності дій у надзвичайних ситуаціях та організація ліквідації їх наслідків;

- розвиток нормативної бази для забезпечення необхідного рівня техногенно-екологічної безпеки та підвищення ефективності реагування на надзвичайні ситуації;

- розвиток і координація міждержавних відносин з питань регулювання техногенно-екологічної безпеки, мінімізації ризику виникнення надзвичайних ситуацій, особливо з транскордонним впливом, узгодження з іншими державами заходів реагування і взаємодопомоги в разі їх виникнення та приведення системи безпеки у цій сфері у відповідність з міжнародними принципами і нормами.

Організаційна побудова та режими діяльності державної системи екологічної безпеки передбачають, що до її складу входять окремо визначені органи державної виконавчої влади усіх рівнів, до компетенції яких належать питання, пов\'язані з безпекою та захистом населення, запобігання, реагування на надзвичайні ситуації, виконкоми міських, районних у містах Рад, сили та засоби цих органів, у тому числі фінансові, продовольчі, медичні, матеріально-технічні ресурси, відомчі системи зв\'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні - загальнодержавний, регіональний, місцевий та об\'єктовий.

Кожний рівень єдиної державної системи має координуючі та постійні органи управління щодо розв\'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв\'язку та інформаційного забезпечення.

Координуючими органами єдиної державної системи є:

• на загальнодержавному рівні:

- Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, статус якої визначений в Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2015 року № 18;

- Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, положення про яку затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.1993 року;

- в окремих випадках для ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків рішенням Кабінету Міністрів України утворюється спеціальна Урядова комісія;

• на регіональному рівні - комісії обласних, Київської міської державної адміністрації з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 409 затверджене Типове положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій);

• на місцевому рівні - комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

• на об\'єктовому рівні - комісії з питань надзвичайних ситуацій об\'єкта.

Постійними органами управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій є:

• на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють відповідні функції в цій сфері. При цьому окремі повноваження по попередженню та ліквідації надзвичайних ситуацій покладені на велику кількість міністерств та державних комітетів - Мінприроди, Мінекономіки, МОЗ, Мінфін, МВС, Міноборони та інші. Г оловним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, поводження з радіоактивними відходами та вибуховими матеріалами промислового призначення є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Положення про нього затверджене Указом Президента України від 16.01.2013 року;

• на регіональному рівні - обласні, Київська міська державна адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

• на місцевому рівні - районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

• на об\'єктовому рівні - структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

Для забезпечення ефективної діяльності державної системи техногенної безпеки запроваджуються три режими функціонування як усієї системи в цілому, так і окремих її складових:

- нормальної діяльності - функціонування системи за нормальних виробничих, екологічних, санітарно-гігієнічних умов;

- підвищеної готовності - функціонування системи у разі отримання прогнозу можливості погіршення виробничих, екологічних, санітарно- гігієнічних умов, що ведуть до загрози виникнення надзвичайних ситуацій;

- надзвичайний режим, який запроваджується під час виникнення надзвичайної ситуації.

5.2