<<
>>

§ 3. Попереджувально-охоронні заходи у сфері забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля від негативного впливу фізичних чинників

Державний облік об’єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, а також видів і ступенів шкідливих фізичних впливів на нього. Згідно із ст.

24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [1] об’єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан на­вколишнього природного середовища, види й розміри шкідливих фі­зичних впливів на нього підлягають державному обліку.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплат­но подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі. Порядок надання такої інформації визначається Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (ст. 31) [2] також зазначає, що державному обліку підлягають: об’єкти, які справ­ляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей та на стан атмосферного повітря; види і ступені впливу фізичних фак­торів на стан атмосферного повітря.

Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосфер­ного повітря передбачається постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 1655 «Про затвердження Порядку ведення дер­жавного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» [28]. Дер­жавний облік ведеться з метою: забезпечення державного контролю в галузі охорони атмосферного повітря та прогнозування зміни його стану; розроблення державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм у галузі охорони здоров’я, здійснення інших за­ходів щодо зменшення ступеня забруднення атмосферного повітря; регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Державний облік включає: взяття на облік об’єктів, які справляють шкідливий вплив; ведення на об’єктах первинного обліку стаціонар­них джерел, які справляють шкідливий вплив; складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об’єктах.

Взяття на державний облік об’єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за погодженням із Державною службою статистики України. Для взяття на державний облік зазначеними об’єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

На об’єктах, узятих на державний облік, ведеться за встановленою формою первинна звітна документація, що стосується стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив, роботи установок очищен­ня газів, виконання заходів, пов’язаних із зменшенням обсягів ви­кидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На підставі зазначеної документації складається державна статис­тична звітність, яка в установленому порядку надається територіаль- 148

ним органам Держстату та Мінприроди за місцезнаходженням під­приємства.

Форми і терміни надання первинної, звітної документації, мате­ріалів інвентаризації, державної статистичної звітності в галузі охо­рони атмосферного повітря затверджуються Держстатом за поданням Мінприроди.

Визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викида­ються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів здійснюється шляхом проведення безпосередніх інструментальних вимірювань, розрахунків із використанням показників емісії (питомих викидів), які затверджуються Мінприроди.

Моніторинг за рівнем забруднення навколишнього природного середовища шкідливими фізичними чинниками. Згідно зі ст. 22 За­кону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [1] з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інфор­мації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для при­йняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного се­редовища. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється спеціально упо­вноваженим центральним органом виконавчої влади з питань еко­логії та природних ресурсів, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та оганізаціями, діяльність яких призводить або може призвести до по­гіршення стану навколишнього природного середовища.

Зазначені підприємства, установи та організації зобов’язані без­оплатно передавати відповідним державним органам аналітичні ма­теріали своїх спостережень.

Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього при­родного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. Від­повідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 391 [29], здійснення спостережень у місцях проживання й відпо­чинку населення в частині фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо) покладається на МОЗ України.

Контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки від не­гативного впливу фізичних чинників. Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 24) [1] завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного се­редовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма держав­ними органами, підприємствами, установами та організаціями, неза­лежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Державний контроль у галузі охорони навколишнього природно­го середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчи­ми органами, спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органа­ми на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами (ст. 35).

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколиш­нього природного середовища визначається наказом Мінприроди від 10.09.2008 р. № 464 «Про затвердження Порядку організації та про­ведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» [30]. Періодичність здійснення перевірок визначається відповідно до критеріїв розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р.

№ 212 [31], з урахуванням екологічної ситуації в районі розташування об’єкта перевірки, ступеня і характеру його впливу на навколишнє природне середовище.

Контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, орга­нами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами (ст. 27 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» [1]).

Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його терито­ріальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здій­снюється підприємствами, установами, організаціями та громадяна­ми — суб’єктами підприємницької діяльності в процесі їх господар­ської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [1].

Отже, контроль у галузі охорони атмосферного повітря за досяг­ненням і додержанням установлених нормативів гранично допусти­мих рівнів фізичних впливів включає визначання гранично допусти­мих рівнів фізичного впливу від даного джерела забруднення і по­рівняння цих показників зі встановленими нормативами; перевірку виконання плану заходів по досягненню нормативів; проводиться підприємством, спеціалізованими організаціями, які мають відповід­ний дозвіл на проведення зазначеного контролю (виробничого, ви­біркового), виданий органами Мінприроди та МОЗ України.

Експертиза впливу фізичних чинників на навколишнє природ­не середовище при здійсненні господарської та інших видів діяль­ності.

Закон України «Про охорону навколишнього природного се­редовища» [1] у ст. 26 закріплює обов’язковість проведення екологіч­ної експертизи у процесі здійснення законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. В Україні здійснюються державна, громадська та інші види екологічної експертизи (статті 28, 30 Закону України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» [1]; ст. 12 Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 р. [32]).

У матеріалах оцінки впливу фізичних чинників на навколишнє природне середовище запланованої чи здійснюваної діяльності об­ґрунтовуються її доцільність та способи реалізації, можливі альтерна­тивні варіанти рішень, характеристика стану навколишнього природ­ного середовища території, види та рівні впливу на нього в нормальних і екстремальних умовах, можливі зміни його якісного стану, еколого- економічні наслідки діяльності, заходи щодо зменшення рівня еколо­гічного ризику і забезпечення вимог екологічної безпеки.

Захисний аспект від негативного фізичного впливу знаходить своє відбиття й у Законі України «Про забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. [3], який закріплює поняття державної санітарно-епідеміологічної експертизи та зазначає, що вона полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об’єктів та пов’язаних з ними небезпечних факторів на від­повідність вимогам санітарних норм.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає: визна­чення безпеки господарської та іншої діяльності, що прямо чи побічно негативно впливає або може вплинути на здоров’я населення; встанов­лення відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (про­філактичних) заходів; оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов’язаних з діяльністю об’єктів експертизи, визначення сту­пеня створюваного ними ризику для здоров’я населення.

Вимоги безпеки для здоров’я і життя населення є обов’язковими у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах. Проекти державних стандартів та інших нормативно-технічних до­кументів на всі види нової (модернізованої) продукції підлягають обов’язковій державній санітарно-епідеміологічній експертизі.

<< | >>
Источник: Правове регулювання екологічної безпеки в Україні : навч. посіб. / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. Л. Бредіхіна та ін. - X. : Право,2012. - 296 с.. 2012

Еще по теме § 3. Попереджувально-охоронні заходи у сфері забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля від негативного впливу фізичних чинників:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -