§ 3. Попереджувально-охоронні заходи у сфері забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля від негативного впливу фізичних чинників
Державний облік об’єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, а також видів і ступенів шкідливих фізичних впливів на нього. Згідно із ст.
24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [1] об’єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види й розміри шкідливих фізичних впливів на нього підлягають державному обліку.Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі. Порядок надання такої інформації визначається Кабінетом Міністрів України.
Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (ст. 31) [2] також зазначає, що державному обліку підлягають: об’єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей та на стан атмосферного повітря; види і ступені впливу фізичних факторів на стан атмосферного повітря.
Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря передбачається постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 1655 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» [28]. Державний облік ведеться з метою: забезпечення державного контролю в галузі охорони атмосферного повітря та прогнозування зміни його стану; розроблення державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм у галузі охорони здоров’я, здійснення інших заходів щодо зменшення ступеня забруднення атмосферного повітря; регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
Державний облік включає: взяття на облік об’єктів, які справляють шкідливий вплив; ведення на об’єктах первинного обліку стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив; складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об’єктах.
Взяття на державний облік об’єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за погодженням із Державною службою статистики України. Для взяття на державний облік зазначеними об’єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
На об’єктах, узятих на державний облік, ведеться за встановленою формою первинна звітна документація, що стосується стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив, роботи установок очищення газів, виконання заходів, пов’язаних із зменшенням обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
На підставі зазначеної документації складається державна статистична звітність, яка в установленому порядку надається територіаль- 148
ним органам Держстату та Мінприроди за місцезнаходженням підприємства.
Форми і терміни надання первинної, звітної документації, матеріалів інвентаризації, державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря затверджуються Держстатом за поданням Мінприроди.
Визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів здійснюється шляхом проведення безпосередніх інструментальних вимірювань, розрахунків із використанням показників емісії (питомих викидів), які затверджуються Мінприроди.
Моніторинг за рівнем забруднення навколишнього природного середовища шкідливими фізичними чинниками. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [1] з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та оганізаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища.
Зазначені підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали своїх спостережень.
Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 391 [29], здійснення спостережень у місцях проживання й відпочинку населення в частині фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо) покладається на МОЗ України.
Контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки від негативного впливу фізичних чинників. Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 24) [1] завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами (ст. 35).
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища визначається наказом Мінприроди від 10.09.2008 р. № 464 «Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» [30]. Періодичність здійснення перевірок визначається відповідно до критеріїв розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р.
№ 212 [31], з урахуванням екологічної ситуації в районі розташування об’єкта перевірки, ступеня і характеру його впливу на навколишнє природне середовище.Контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами (ст. 27 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» [1]).
Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.
Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.
Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [1].
Отже, контроль у галузі охорони атмосферного повітря за досягненням і додержанням установлених нормативів гранично допустимих рівнів фізичних впливів включає визначання гранично допустимих рівнів фізичного впливу від даного джерела забруднення і порівняння цих показників зі встановленими нормативами; перевірку виконання плану заходів по досягненню нормативів; проводиться підприємством, спеціалізованими організаціями, які мають відповідний дозвіл на проведення зазначеного контролю (виробничого, вибіркового), виданий органами Мінприроди та МОЗ України.
Експертиза впливу фізичних чинників на навколишнє природне середовище при здійсненні господарської та інших видів діяльності.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [1] у ст. 26 закріплює обов’язковість проведення екологічної експертизи у процесі здійснення законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. В Україні здійснюються державна, громадська та інші види екологічної експертизи (статті 28, 30 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [1]; ст. 12 Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 р. [32]).У матеріалах оцінки впливу фізичних чинників на навколишнє природне середовище запланованої чи здійснюваної діяльності обґрунтовуються її доцільність та способи реалізації, можливі альтернативні варіанти рішень, характеристика стану навколишнього природного середовища території, види та рівні впливу на нього в нормальних і екстремальних умовах, можливі зміни його якісного стану, еколого- економічні наслідки діяльності, заходи щодо зменшення рівня екологічного ризику і забезпечення вимог екологічної безпеки.
Захисний аспект від негативного фізичного впливу знаходить своє відбиття й у Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. [3], який закріплює поняття державної санітарно-епідеміологічної експертизи та зазначає, що вона полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об’єктів та пов’язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.
Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає: визначення безпеки господарської та іншої діяльності, що прямо чи побічно негативно впливає або може вплинути на здоров’я населення; встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів; оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов’язаних з діяльністю об’єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров’я населення.
Вимоги безпеки для здоров’я і життя населення є обов’язковими у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах. Проекти державних стандартів та інших нормативно-технічних документів на всі види нової (модернізованої) продукції підлягають обов’язковій державній санітарно-епідеміологічній експертизі.